Стежками давніх поховань: волиняни відвідали могили загиблих у Другій світовій

Сотні поховань, де спочивають солдати, які поклали голову за свою Батьківщину, приховують у собі волинські ліси. Подекуди трапляються могили військових, які воювали одне з одним у різних угрупованнях. Втім, їхні нащадки не шукають винних. Натомість, з нагоди Дня пам’яті та примирення, вони приїхали до могил полеглих віддати шану та покласти квіти у знак данини минувшим подвигам героїчних волинян, які мріяли про заможну та вільну Україну.

Прес-тур для волинських журналістів організували працівники обласного управління лісового та мисливського господарства напередодні пам’ятного дня.

Першим пунктом прибуття стало урочище Кривий ліс. Тут, у місці розстрілу єврейських сімей, волиняни встановили пам’ятний знак.

Ветеран УПА Петро Трифонович Мосійчук розповів, що йому довелося спілкуватися з одним із очевидців тих трагічних подій.

«Про масовий розстріл людей у лісі мені розповідав очевидець Лавришик, якого фашисти змусили копати яму, щоб похоронити там вбитих волинян. Він пригадував, що дуже моторошно було спостерігати за цією картиною, знаючи, що нічого не можеш вдіяти. Окрім побаченого жахіття, зі слів чоловіка, їх огорнув страх безвиході, адже думали, що наприкінці вб’ють і їх.

Зі слів Лавришика, фашисти зібрали молодих людей, щоб ті викопали велику яму зі східцями з двох боків, а потім привезли місцевих мешканців-євреїв, роздягли їх та заставили лягати на дно ями обличчям вниз. Так, «партія» за «партією», людей клали вже на вбитих і стріляли їм у потилиці. Щодо копачів, то над ними змилувалися та відпустили», - розповідає Петро Мосійчук.Та додає, що в ті часи Петру Трифоновичу було близько 10 років.

Колківчани розповідають, що не змогли знайти в лісі ту братську могилу. Втім, на місці, де встановили меморіальну стелу розшукали місце, де було чимало людських кісток. Тож там насипали пагорб, обгородили його. А згодом на цьому місці встановили меморіальну стелу, аби про трагічні поді не забували прийдешні покоління.

Зауважимо, що цей пам’ятний знак розстріляних євреїв відвідують не лише волиняни, а й чимало делегацій з-за кордону, зокрема, з Ізраїлю, США, Канади, Аргентини тощо.

Після зустрічі зі старожилами відвідувачі поклали на могилу квіти.Окрім представників єврейського народу чимало крові тут пролили і вільні повстанців, які не хотіли миритися ані з фашистськими окупантами, ані з радянською репресивною системою.

Тож, між селами Копилля і Боровичі, у лісовому масиві Градівського лісництва, місцеві мешканці облагородили кладовище вояків УПА.

Очевидці пригадують, що в далекому 1944-му році розстріляли перших 11 повстанців з цього краю. За одну ніч селяни вирили на полі ями, зробили труни та похоронили своїх рідних. Втім, НКВДисти двічі руйнували місце поховання, яке люди відновлювали знову і знову. Потому, розповідають місцеві мешканці, місцину зрівняли з землею, а над могилами почали сіяти пшеницю. Так тривало до 1993-го року.

Після становлення незалежності України місцеві мешканці з бурами в руках зо два роки шукали могили полеглих родичів. І таки знайшли. На тому місці облагородили територію та встановили пам’ятний знак з прізвищами 36 вбитих упівців з навколишніх сіл.

На місця поховання присутні поклали квіти, а духівник відслужив панахиду.Урочище Лопатень має на своїх теренах музей Волинського лісу та партизанської слави. Музей створювали лісівники ще в 1967-му році на місці, де в 1940-х роках розташовувалися радянські партизани. За цією місциною і досі доглядають охоронці лісу.Завершальним пунктом поїздки став пам’ятний знак Колківській республіці в одноіменному селищі Колки. Ветеран УПА Петро Трифонович зауважив, що ця республіка була ніби острівком незламності духу українського народу.

«Повстанський загін командира «Олега» (Миколи Ковтунюка) вигнав із Колок і навколишніх сіл німців. Згодом повстанські відділи ОУН-УПА звільнили від фашистів та більшовицьких партизанів населені пункти Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківецівського, Степанського районів Волинської області. На цьому острівці вільної, незалежної Української Держави, була своя освіта, медицина, військо. Неодноразово місцеві гарнізони загарбників йшли наступом, але марно, перемога була за повстанцями. Втім, фашисти направили для боротьби з повстанцями регулярні фронтові частини з важкою технікою та авіацією. Ті, хто встигли втекти, першого дня змогли врятуватися, усіх інших жорстоко розстрілювали та спалювали», - згадує про героїчно-трагічні сторінки українського народу пан Петро.

Тут до покладання квітів долучилася і місцева влада, адже, як запевняє селищний голова Олександр Палінкевич, пам’ять про минуле не дає забути, що свободу та мир на землі можна здобути лише у важкій боротьбі.Історія показує, що впродовж століть багатостраждальний український народ неодноразово натерпівся лиха від загарбників з різних боків. Втім, незважаючи на всі лихоліття, Україна вистояла, а тиранічні імперії розсипались. Та не настав ще мир. Як зауважив Митрополит Луцький і Волинський Михаїл, у Другій світовій війні вдалося здолати нацистського ворога, а зараз потрібно побороти ще й радянського, відвоювавши схід України та повернувши контроль над окупованою територією.

Підготував журналіст Вадим Панафідін

Фотограф Юрій Українець

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---