«Процес старіння можна призупинити», – психолог

Не секрет, що тема молодості та старіння цікавила людей у всі часи. Будь-хто бажає якомога довше зберегти власну молодість і залишатися здоровим та щасливим. Утім старіння – біологічний процес, і уникнути його годі. Доктор психологічних наук, професорка кафедри теоретичної та практичної психології Національного університету «Львівська політехніка» Нігора Хазратова в ефірі програми «Психолог і Я» телеканалу «Аверс» розповіла про психологію старіння, поняття ейджизму, антивіковий коучинг, а також про те, яку роль у житті людини відіграють психологічний вік, спосіб життя та звички.

Як сучасна психологія розглядає вік людини?

Є кілька понять віку. Перший вік – хронологічний, другий – біологічний, третій – психологічний. Хронологічний вік – той, що за паспортом, а біологічний від нього може бути дуже сильно відірваним, адже він означає, скільки років реально вашому організму, як працюють ваші органи. Це можна порівняти з автомобілем: якщо його добре доглядали, він має гарний вигляд і добре працює, а якщо не доглядали, заливали неправильне пальне, то він буде в поганому стані. Людина і в 50 років може мати вигляд 35-літньої, а може і в 35, маючи різні погані звички, проблеми зі здоров’ям, на вигляд бути набагато старшою.

Напевно, в тому, який маємо, вигляд, не остання роль – за спадковістю, способом життя, культурою суспільства?

Так, звісно. До того ж, неабияку роль грає психологічний вік. Це так, на скільки років людина почувається. Наприклад, якщо в ранньому віці в людині не задушили ту внутрішню дитину, вона залишається спонтанною, творчою, вміє слухати свою душу і розуміє, що їй насправді треба, йде за покликом душі. У такому випадку психологічний вік може бути молодим, навіть коли це старша людина.

Є такий стереотип, що молодий вигляд мають інфантильні люди.

Можливо, частково це так. Але не повністю, тому що людина може розслаблятися і бути молодою, спонтанною і типу інфантильною, а може в якийсь момент брати на себе відповідальність та бути тоді старшою на вигляд.

Яку роль відіграють вікові стереотипи, чи впливають на життя людей?

Тут багато залежить від культури. Адже в кожній культурі – свої вікові стереотипи. Недаремно зараз у західних країнах говорять про так званий ейджизм. Часто кажуть, мовляв, якщо людина стара, то не треба у неї вкладати, скільки вже там їй лишилося. Вона потрапляє на узбіччя життя. Усі нібито намагаються бути чемними з людьми старшого віку, ставитися до них з повагою, але є й зневага. Скажімо, жінка, якій 50 років, не так просто може знайти роботу.Які ж є позитиви у старшому віці?

Перше завдання – зберегти здоров’я. Якщо вам це вдалося – то великий позитив. Далі вступають у дію позитиви, яких нема в молодому віці. Наприклад, ваш соціальний капітал, адже ви контактували з людьми, розв’язували купу проблем, з кимось подружилися, з кимось посварилися, з кимось просто зберегли контакт. Далі – комунікативні навички. Ми знаємо, що молодь часто має проблему сором’язливості. А в старшому віці ці комунікативні проблеми перестають бути настільки гострими. З’являється життєва мудрість – здоровий прагматизм, люди знають, як залагоджувати ті чи ті проблеми. А ще вони мають адекватну самооцінку та здорові амбіції. Адже в юнацькому віці амбіції дуже високі, від життя хочеться всього по максимуму, а в 60-70 років людина точно знає, чого може чекати від життя, є прийняття ситуації і розуміння, як з цим жити.

У зрілому віці в людини сформовані ціннісні орієнтири, є речі, які для неї важливі, а є ті, які відходять на задній план. Та є люди амбітні, а є несвідомі, які в молоді роки жили в своє задоволення, не здобули особливих висот. А жити ж треба й після 50. На роботу влаштуватися важко, вчитися, кажуть, пізно… Що робити цим людям?

Я сказала б, що немає такої універсальної поради, мовляв, у молоді роки ти маєш вчитися, або ж жити в своє задоволення. Бо чому не отримувати задоволення від життя, якщо є змога? Що таке життєвий досвід? Можна прожити багато років, а він буде одним і тим самим, тобто людина постійно повторює ті самі помилки. Оцей досвід не є позитивним, він нас не збагачує. Наприклад, людина чемно вчилася п’ять років, боялася йти в широкий світ, знайомитися, дізнаватися щось нове. І через цей страх просто зубрила те, що їй сказали. Це прикрий досвід.

Поговорімо про антивіковий коучинг.

Біологічний вік не збігається з хронологічним. Ми можемо частково їх роз’єднати і навіть запустити зворотний процес, тобто процес омолодження. Звісно, він не пройде повністю, але кілька років скинути цілком реально. Це і є профілактика старіння, або антивіковий коучинг. Ми можемо призупинити процес старіння абсолютно натуральними методами, це до снаги кожному. Можна виділити дві площини, в яких це відбувається, – біологічну і психологічну.

По-перше, це здоровий спосіб життя. В антивіковому коучингу програму створюють індивідуально для кожного. Вона стосується певних речей. Це те, скільки ми п’ємо води, як харчуємося. Сюди належить фізична активність, що дуже важливо в наш час гіподинамії. Це перебування на свіжому повітрі, це хороший сон, а також – достатня кількість вітамінів та помірні сонячні ванни. Ну і, звісно, омолоджувальні процедури для обличчя, фігури тощо. І є дві психологічні складові: програма антистрес та програма позитивного мислення. Якщо ми одночасно запускаємо всі ці елементи, то результат буде видно вже за шість місяців.

Навіть якщо не враховувати генетичний фактор?

Так. До речі, хочу сказати, що в Україні у багатьох людей, чиї бабусі-прабабусі, дідусі-прадідусі жили в селі, непогана генетика. Це люди, запрограмовані на достатньо тривале життя. Як казав Поль Брегг, найкращий спосіб продовжити собі життя – не вкорочувати його.

Але довгожителі, про яких кажете, коли поглянути на старі світлини, не мали такого молодого вигляду. Наприклад, сорокарічні люди колись і тепер зовсім різні. Причина в тому, що сучасники більше доглядають за собою?

Так. Це дуже позитивна мода, що прийшла з Заходу. Вважати, що в 60 років людина не доживає віку, а повноцінно живе – правильно.

Побутує думка, що позитивне ставлення до світу, до людей є передумовою молодого вигляду.

Позитивне мислення – дуже важлива складова профілактики старіння. Є така нова медична наука – психонейроімунологія. Виявляється, можна знайти тип людини, який більше опирається хворобам, довше зберігається здоровим і, відповідно, старішає пізніше. Медичні психологи навіть виявили профіль такої особистості, тобто яким треба стати, щоб опиратися хворобам. І тут недостатньо сказати, що це просто оптимізм. От, наприклад, нинішня ситуація з коронавірусом. Усі реагують на неї по-різному. Є люди, які не звертають на це уваги й не хочуть про це думати. А хтось панікує і скуповує крупи й туалетний папір. І та, і та позиції – не зовсім правильні. Позитивне мислення – не в тому, щоб заперечувати проблему, а в тому, щоб її бачити, але бути впевненим, що є рішення. Як кажуть, дає Бог хворобу – дає й ліки. Тільки треба їх знайти.

Ще один момент: що більше ви готові розширювати свої кордони, то більша ймовірність успіху і позитивніше ваше мислення. Також дуже важливі слова, які ви просто звикаєте говорити. Наприклад, якщо ви звикли казати «Який жах», «Все не слава Богу» тощо – ці вислови є ментальними вірусами. Коли людина часто каже щось на кшталт «Та це мені в печінках сидить» чи «Ти мені мозок виносиш», вона програмує собі конкретну хворобу. Насправді дуже складно з цим працювати. Важливо зробити таку собі самодіагностику того, що ви говорите. Як варіант, можна ставити свої телефонні розмови на запис, потім їх прослухати й визначити ті вислови, яких варто уникати. Важливо, що їх треба не заборонити собі вимовляти, а замінити. Бо забороною ви їх тільки витісните в несвідоме, а цим можна собі нашкодити. Загалом, тут добре було б попрацювати з психологом.

У чому полягає роль психолога в омолодженні?

На Заході це дуже популярно, тільки спеціаліста називають не психологом, а коучем. Зазначу, що є різниця між психотерапевтом, психологом-консультантом і коучем. Психотерапевт – це людина, яка працює з якоюсь травмою, підходить до ситуації як лікар. Психолог-консультант – ніби брат, який разом з вами пройде увесь ваш звивистий шлях. А коуч – це тренер. Він не буде просто так вас шкодувати, він ставиться до вас як до здорової людини. Більше того, він до вас ставиться як тренер до спортсмена, який хоче досягти величезних результатів. Він має зберегти баланс, щоб вашу програму здоров’я пристосувати до вашої індивідуальності.

Навесні, коли все розквітає, якось особливо хочеться мати гарний вигляд, здоровіше почуватися. Що порадите, коли, скажімо, нема сили волі чи часу, щоб почати, наприклад, тренуватися?

Розумієте, фокус не в тому, щоб придумати щось нове, а в тому, щоб дотриматися тієї програми, яку складете зі своїм антивіковим коучем. Тоді вона точно дасть результат і зробить з вас більш молоду людину. Ви матимете кращий вигляд, краще почуватиметеся.

Яка роль психолога в молодості обличчя?

В антивіковому коучингу ми працюємо не тільки над здоровим способом життя, а й над обличчям. Адже всі хочуть мати привабливе лице, гарну усмішку. Ми працюємо над зморшками. Багатьом дуже дошкуляють носогубні й міжбрівні складки. Це мімічні зморшки, що утворилися внаслідок вираження почуттів. Наприклад, носогубні зморшки – це наслідок невисловленості й невиплаканості. Загалом, хочу сказати: що раніше ви починаєте антивіковий коучинг, то краще. Зокрема щодо обличчя, то це радять робити вже з 28 років. Це не означає, що в 70 років уже не треба починати цього робити. Можна й треба! Ну, результати будуть дещо не такими. Є така річ, як фейс-фітнес. Це техніка, що допомагає в розгладжуванні зморшок. Але ще ви маєте робити приємні психологічні практики, тобто згадувати позитивні моменти, посилати свій позитив тим, хто вас оточує. Це прощення, ваше благословення. Або ж… просто букет троянд.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---