Про волинських героїв-танкістів

Щороку в другу неділю вересня в Україні відзначають День танкіста. Волинські танкісти, поруч зі своїми бойовими побратимами, вже другий рік охороняють наш спокій на східних рубежах.

Сьогодні редакція Інформаційного агентства Волинські Новини вітає наших хлопців-танкістів, які стоять на передовій. Ми пам’ятаємо тих, завдяки кому над головами волинян – мирне небо і тих, хто загинув під час антитерористичної операції на сході України.

Нагадаємо, у вересні 2013 року танковий взвод з 51-ї окремої механізованої бригади (нині 14-ї ОМБ) з Володимира-Волинського переміг у конкурсі на кращий танковий взвод Збройних Сил України. Тоді ніхто не думав, що вже менше, аніж за рік, хлопцям доведеться вправлятися в стрільбі не на полігонах, а на Донбасі.

51 бригада - одна із перших частин, яка вирушила в зону АТО ще навесні 2014 року. Саме вона прийняла на себе найбільші удари і ця бригада побувала в усіх «гарячих точках» Донбасу.

У червні 2014 року в складі екіпажу танку Т-64Б, який підбили терористи біля села Станиця Луганської області 18 червня, було двоє волинян. Тоді загинули Іван Ващеня з села Туричани Турійського району та Володимир Крохмаль з села П'ятидні Володимир-Волинського району.

А 28 липня 2014-го внаслідок запеклих боїв підрозділи Збройних Сил України зайняли стратегічну ключову висоту на кордоні Луганської, Донецької та Ростовської області Росії - Савур-Могилу. Під Савур-Могилою загинули волиняни: 19-річний житель селища Голоби Станіслав Максимчук, 21-річний лучанин Артем Карабан.

В тих боях волинські танкісти, не відступили перед наступом ворога і героїчно втримали бойові позиції, задля прикриття своїх побратимів. «Пам’ятаєте тих 5 танків, які не відступили із Савур-Могили, навіть коли їм дозволили. Бо вони знали, що прикривають кілька блок-постів», - писав у себе на сторінці волонтер Костянтин Зінкевич.

А цього року громадськість Волині очікувала гідного відзначення на державному рівні подвигу одразу двох танкових екіпажів під командуванням Миколи Тишика. У складі першого вони знищили кілька ворожих танків, а одну броньовану машину Т-72 захопили як трофей, а з другим Микола Тишик вивів колону українського війська з котла під Дебальцевим.

Громадськість та журналісти неодноразово піднімали питання про справедливе відзначення подвигу волинян-танкістів Миколи Тишика, Андрія Мудрика, Олександра Пугача, Костянтина Мрочка та Романа Ляшка.

ЧИТАТИ ДЕТАЛЬНІШЕ: ГЕНЕРАЛАМ ЩОСЬ ЗАВАЖАЄ НАГОРОДИТИ ВОЛИНСЬКИХ ГЕРОЇВ-ТАНКІСТІВ

Та усупереч оптимістичним прогнозам, герой-танкіст зі Старовижівщини Микола Тишик із нагоди Дня незалежності так і не отримав давно обіцяної державної нагороди.

Окрім того, одним з героїв нашого часу став і командир танкового батальйону Валерій Дуріхін - бойовий офіцер. Своє бойове хрещення він прийняв 11 липня під Зеленопіллям, коли розпочалось широкомасштабне вторгнення російських найманців.

Підлеглі офіцера довго тримали оборону на ділянці кордону. Його танки були розвернуті в бік сепаратистів. До слова сказати, що бандити не одноразово атакували позиції комбата, та зіткнувшись з влучним вогнем українських військових, завжди відступали. Адже оборона була організована за всіма правилами — розбиті зони обстрілу, пристріляні орієнтири, вкопана та захищена бойова техніка.

Та було лише одне «але»... вся оборона була скерована в бік озвірілих від алкоголю та наркотиків сепаратистів, ніхто не чекав зрадливого удару в спину. Удару зі сторони держави, яка так голосно називала себе братерською. Однак зрада відбулась і в нам в спину, підступно з російського боку прилетіли важкі вибухові «подарунки» російських артилеристів.

- Наші танки були вкопані, - розповів офіцер. - Однак за четвертим разом, снаряди з російського боку точно накривали наші позиції.

Втративши дві бойові машини, танкісти змушені були відступити, адже відкривати вогонь по батареях, що вели обстріл з російської сторони, було неприпустимо. Після цього офіцер провів чимало боїв. Він, разом зі своїми екіпажами звільняв від сепаратистів українські міста і села.

До слова, командир танкового батальйону 14/51-ої бригади підполковник Валерій Дуріхін, попри тиск «зверху», відмовився прийняти несправні танки, аби не піддавати небезпеці життя бійців.Ситуацію з несправною технікою одразу ж прокоментував радник президента.

Він повідомив, що генерала, який був відповідальний за організацію передачі відремонтованої техніки у війська, звільнили.

А син комбата, коли взнав про те, як воює його батько, відмовився від вступу в цивільний ВУЗ, а успішно склав іспити до Академії Сухопутних Військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Тепер він буде як його героїчний батько офіцером, командиром танкового підрозділу.

У березні волинські танкісти, які пішли до війська під час перших хвиль мобілізації, дочекалися «дембелю». Але ще не приїхавши в частину, дехто з них заявив, що піде служити за контрактом в ЗСУ.

І нині танковий підрозділ із 14-ї ОМБ з честю виконує завдання у зоні бойових дій на сході України.

А сьогодні танкісти 51 та 24 бригади приїхали до Володимира-Волинського щоб обійняти і підтримати один одного. Також хлопці відвідають могили та сім"ї своїх побратимів- Володимира Крохмаля та Івана Ващені, пише волонтер Костянтин Зінкевич.

Довідково:

День танкіста в Україні заснував президент Леонід Кучма наказом від 1997 року. Свято було встановлене для підтримки танкобудівників України і ветеранів танкових військ, а також для виховання нових поколінь танкістів ЗСУ.

Сьогодні танкові механізовані війська – основа Сухопутних військ нашої держави. Крім того, Україна в світі є однією з 11 країн-танкобудівників, які займають провідні позиції.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---