Поряд з радіоактивним пеклом: енергоблок ЧАЕС зсередини

Вкриті пилом пристрої управління атомним реактором, похмурі коридори та сусідство зі зруйнованим четвертим енергоблоком, захованим всередині об’єкту «Укриття»: третій енергоблок ЧАЕС став доступним для відвідувачів.

Чорнобильська АЕС була первістком української атомної енергетики, але виявилася і першою АЕС України, що припинила генерувати електроенергію значно раніше проектного терміну. Перший енергоблок запустили в експлуатацію у вересні 1977 року, останній з діючих енергоблоків зупинили наприкінці 2000 року.

За цей час станція виробила понад 300 мільярдів кіловат-годин електроенергії, зокрема, до аварії на четвертому енергоблоці 26 квітня 1986 року виробили 150,2 мільярда кіловат-годин, після аварії у 1986-2000 роках – 158,6 мільярда. Отже, навіть після катастрофи персонал станції тривалий час працював, забезпечуючи потреби економіки країни.

Бачення ядерної енергетики світовою спільнотою змінила аварія на четвертому енергоблоці. Ця найбільша техногенна катастрофа в історії людства послугувала каталізатором створення принципів культури безпеки атомної галузі.

Нині ЧАЕС не виробляє електроенергію та є доступною для відвідувачів з різних країн світу. На власні очі побачити, яким чином працював сумнозвісний четвертий енергоблок, можна, відвідавши приміщення третього енергоблоку, що є ідентичним та зараз межує з об’єктом «Укриття».Приборкання смертоносного енергоблоку: від консервації до демонтажу

Об’єкт «Укриття» над четвертим енергоблоком будували у 1986 році протягом 206 днів приблизно 90 тисяч осіб. Всередині об’єкту знаходяться 1,3 тисячі тонн паливовмісних матеріалів, 43 тисячі метрів кубічних високоактивних відходів, 630 тисяч метрів кубічних радіоактивних відходів, приблизно 2 тисячі тонн горючих матеріалів, приблизно 200 тонн ядерного палива (по урану), чотири тонни радіоактивного пилу. Потужність дози в під реакторному просторі становить 1,5 тисячі рентген на годину.

Найбільш серйозною та довготривалою «спадщиною» аварії 1986 року є локалізовані всередині об’єкту зруйновані елементи реактора, паливовмісні матеріали та радіоактивні відходи.

ДСП ЧАЕС є оператором ядерних установок Чорнобильської АЕС на етапі зняття їх з експлуатації та подолання наслідків аварії, а також установок поводження з ядерними відходами, сховищ для тимчасового зберігання та установок для поводження з відпрацьованим ядерним паливом. Нагадаємо, що відпрацьоване ядерне паливо ЧАЕС, що нині зберігається у сховищі СВЯП-1 вже наприкінці цього року планують перевозити на нещодавно побудоване СВЯП-2, де небезпечні речовини зберігатимуть протягом найближчих ста років.

Новий безпечний конфайнмент (багатофункціональний комплекс – велетенську арку, що є найбільшим рухомим об’єктом у світі) встановили наприкінці 2016 року в проектне положення над об’єктом «Укриття». Триває встановлення обладнання та герметизація конструкції, тож остаточно її вводитимуть в експлуатацію орієнтовно в листопаді. Відтак, під аркою розпочнеться демонтаж нестабільних конструкцій об’єкту «Укриття» та вилучення паливовмісних матеріалів. Метою цього процесу є перетворення об’єкту на екологічно безпечну зону та згодом цілковите виведення ЧАЕС з експлуатації. Завдяки встановленню арки у 10-20 разів знизилася потужність дози навколо об’єкту «Укриття».

Енергетичне серце зупиненої електростанції

Подбавши про необхідні засоби індивідуального захисту – високі бахіли, халат, рукавички та респіратор, відвідувачі можуть пройти у зону суворого режиму.

Перший пункт на шляху огляду енергоблоку - центральний щит управління. Неподалік від нього розташовані блочний щит управління першим енергоблоком, реакторні відділення першого та другого енергоблоків. БЩУ розташований на відмітці трохи вище 9 метрів, реактори – трохи вище 20 метрів (активна зона реакторів). За блочними щитами управління – приміщення турбінного залу.Апаратура тут – в робочому стані, оскільки через ЧАЕС здійснюється розподіл електроенергії. Як розповідає працівник ЧАЕС, який проводить екскурсії для відвідувачів Станіслав Шекстела, центральний щит управління називають «енергетичним серцем» ЧАЕС: тут зосереджена інформацію щодо роботи діючого відкритого розподільчого пристрою. Таких пристроїв на станції є три: ОРУ-100 кіловольт, ОРУ-330 кіловольт та ОРУ-750 кіловольт. Через них станція отримує електроенергію, щоб виконувати поставлені завдання. Попри те, що у грудні 200 року ЧАЕС була зупинена, вона перебуває в єдиній енергосистемі України, тому розподіляє електроенергію. Енергосистема використовує мережі ЧАЕС. Завданням станції є безпечна та безперебійна робота розподільчих пристроїв. Центральний щит управління працюватиме доти, доки ЧАЕС остаточно не виведуть з експлуатації.Так званий «золотий коридор» та урни з позначкою радіоактивності для використаних засобів індивідуального захисту – усе тут ідентичне четвертому енергоблоку. Велетенську будівлю об’єкту «Укриття», накритого аркою, можна оглядати з вікон коридору, що веде до святая святих –блочного щита управління енергоблоком.Звідси керували реактором: приміщення управління енергоблоком

Блочний щит управління третім енергоблоком дає змогу уявити, як працював до аварії четвертий енергоблок – саме з такого приміщення керували реактором. Енергоблок працював з 1981 до 2000 року, тобто був останнім робочим енергоблоком ЧАЕС. Тут розташовані щит, де працював провідний інженер управління реактором. Його зона відповідальності торкалася роботи енергоблоку та виконання завдань з заміни ядерного палива (тепловиділяючих збірок). Інженер працював спільно з працівниками реакторного цеху, які перебували в центральному залі енергоблоку. Протягом 24 годин відбувалося 4-5 таких операцій (завантажень палива). Енергоблок мав потужність у тисячу мегават. Штатне завантаження паливом становило 200 тонн. Для того, щоб працювати за щитом управління, працівник повинен був мати досвід роботи тривалістю принаймні 5-8 років, тоді після здачі екзаменів та дублювання на посаді протягом трьох місяців приступати до роботи.Провідний інженер управління блоком повинен був забезпечувати безпечну та надійну роботу головних циркуляційних насосів. Таких насосів було 8 штук на одному енергоблоці. Шість з них завжди перебували в роботі, два – в резерві.

За іншим щитом працював провідний інженер управління турбінами. Його завданням була безпечна робота двох турбогенераторів. Турбінний зал розташований в кількох десятках метрів.

Поряд з місцями роботи трьох провідних інженерів перебував начальник зміни блоку. Блочний щит третього енергоблоку ідентичний тому, який був на зруйнованому четвертому енергоблоці. Лише декілька десятків метрів відділяють блочні щити керування цими двома енергоблоками.

Аварію у квітні 1986 року відчули, звісно, усі працівники і третього енергоблоку. Очевидці розповідали про трясіння приміщення, стель, виникнення пилу. Одразу ніхто нічого не зрозумів, але за лічені хвилини всі дізналися про аварію на четвертому енергоблоці. Про її реальні масштаби спочатку теж не знали. Зауважимо, що перший енергоблок станції був з технічних причин зупинений в 1996 році, другий енергоблок зупинили у жовтні 1991 року через пожежу в турбінному залі. Згідно з підписаним у грудні 1995 року «Меморандумом про взаєморозуміння між Урядом України, Урядами країн «Великої сімки» та Комісією Європейського Співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС» третій енергоблок зупинили у грудні 2000 року.Межа з радіоактивним пеклом четвертого енергоблоку та пам'ять про першого загиблого внаслідок катастрофи

Круті металеві сходи ведуть до приміщення, де на стіні між третім та четвертим енергоблоками розмістили на пропозицію колективу станції меморіальну дошку Валерію Ходимчуку, старшому оператору ЧАЕС, який 26 квітня трагічно загинув на своєму посту. «Не залишили пости, мужньо стояли у герці, пам’ятник їм вознести треба у кожному серці», - йдеться на меморіальній дошці. Родичі загиблого проживають у Києві та Мінську, а його дружина щороку 26 квітня приїздить з Києва, аби покласти квіти до цієї символічної дошки. У 1986 році вона також працювала на ЧАЕС. Тіло загиблого так і не вдалося відшукати під завалами четвертого енергоблоку. Він був старшим оператором головних циркуляційних насосів четвертого енергоблоку та отримав завдання перевірити обладнання, коли розпочалися випробування, що й призвели до катастрофи на енергоблоці. В результаті аварії він лишився під завалами. Під час кількох безуспішних спроб пошуків тіла першої жертви катастрофи опромінення отримали кілька десятків працівників станції, тож пошуки вирішили припинити. Ще понад тридцять чоловік, які отримали опромінення у перші дні катастрофи, померли у клініці у Москві.«Персонал Чорнобильської АЕС виконував своє завдання, лишаючись на робочих місцях. Вони були в епіцентрі всіх подій. Тому ми повинні завжди пам’ятати про них – вони запобігли подальшій ще страшнішій катастрофі, зробили усе можливе, як персонал станції, так і пожежники, які прийшли першими, щоб загасити наслідки аварії»,- наголошує Станіслав Шекстела.

Зважаючи на підвищений у декілька десятків разів радіаційний фон та потенційну небезпеку, дозиметрист акцентує увагу на тому, що потрібно слідкувати, аби особисті речі не впали на підлогу, потрібно намагатися не торкатися стін. Пристрої фіксують приблизно 1-1,5 мікрозіверта на годину. Цей показник перевищує середню норму приблизно у 50 разів, але його називають безпечним.

У приміщенні, де розташовані головні циркуляційні насоси, відвідувачам дозволяють перебувати не довше 15 хвилин. Хоча й фон там відносно невисокий, він значно перевищує норму, до якої звикли пересічні українці, тож у приміщенні не рекомендують затримуватися.Тут розташовані чотири насоси, ідентичні тим, які працювали на знищеному четвертому енергоблоці. Один такий насос щогодини прокачував 7 тисяч метрів кубічних води. Поряд з цим приміщенням розташований реактор третього енергоблоку.Після відвідин зони суворого режиму станції потрібно пройти крізь рамки, що визначають рівень радіаційного забруднення. Таким чином, ЧАЕС стає доступним для туристів з усього світу унікальним об’єктом, де можна на власні очі побачити реалії роботи найвідомішої у світі АЕС-символа трагедії, що стала застереженням для усього людства. Поряд зі станцією розташована низка монументів, присвячених загиблим у боротьбі з наслідками неконтрольованого «мирного атому». Можливо, в історії імена тих, хто поліг, ліквідовуючи пекло зруйнованого реактора, залишатимуться на рівні імен героїв найкровопролитніших війн.Нагадаємо, дві третини зони відчуження займатиме створений торік радіаційно-біосферний заповідник.

Введення в експлуатацію нового безпечного конфайнменту на об’єктом «Укриття» наразі переносять на листопад цього року.

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---