Помер волинський письменник Василь Гей

12 Березня 2016 18:06

Сьогодні несподівано і трагічно обірвалося життя волинського письменника Василя Гея.

Про це повідомляє Слово Волині.

Довідка. Гей Василь – член НСПУ з 1974 р.

Народився 14 січня 1942 року в селі Заболоття Любомльського району. Після закінчення семирічки у рідному селі та десятирічки в с. Головно працював завідувачем сільської бібліотеки та клубу, вчителював, служив у війську. Повернувшись після трирічної служби в армії, став працювати кореспондентом Любомльської районної газети. Звідти запрошений на роботу в обласну молодіжну газету до Луцька, де був кореспондентом, завідувачем відділу, керівником літературної студії "Лесин кадуб". Водночас навчався на редакторському факультеті Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова у Львові. У 1989-2006 роках очолював Волинську організацію Національної спілки письменників України. Поет, прозаїк, критик, публіцист. Лауреат літературної премії імені Андрія Головка, літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського та міжнародної премії імені Дмитра Нитченка. Член ради Національної Спілки письменників України.

Окремими виданнями вийшли книги "Закон вірності" (1973), "Крила Світязя" (1978), "Витоки" (1979), "Вічно пам'ятати" (1983), "Кольори вересня" (1985), "Краплі на листі" (1987), "Лесин кадуб" (1991), "Під сузір'ям калини" (1993), "Підрубане дерево роду" (1996), "Яворник" (1997), "Де маминим голосом тиша мовчить..." (2001), "Зоря з криничної води" (2002), "Кривавник рідного слова" (2004), "Вихор у стиглому житі" (2004) та ін.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Читайте також

«Мовні перли» українських політиків і поради від Василя Гея 5 Листопада 2014 09:02

Василя Гея провели в останню путь 14 Березня 2016 16:56

У Луцьку презентували останнє прижиттєве музичне видання Василя Гея 21 Квітня 2016 13:20

Встановлення пам’ятника Василю Гею в Луцьку назвали недоцільним 20 Жовтня 2016 14:53

Коментарів: 6

Журналіст Показати IP 12 Березня 2016 19:00

Як шкода, що поруч з нами не буде такої прекрасної людини, талановитого письменника, публіциста. Волинь понесла велику втрату. Схиляємо голови перед його світлою пам'яттю. Вірші Василя Гея надовго переживуть автора. Хай спочиває його душа.

Коля Показати IP 12 Березня 2016 21:42

Співчутття рідним і близьким! жль таку Людину. А щож сталось? Чому так несподівано?

цимбалюк Показати IP 12 Березня 2016 22:28

коментар було видалено

Любомир Показати IP 12 Березня 2016 23:02

Як то часто буває - звертаємо увагу на творчість людини вже "пост-морті". Почитав вірші поета - і просто ніби знайшов щось втрачене... "Вабі-Сабі" по-українськи - дійсно суперталановитий митець був. Земля хай буде пухом... "Помовчимо. Нехай пташина зграя За нас у синю безвість прокричить..."

Шрек Показати IP 13 Березня 2016 13:25

Мій земляк

Марія Показати IP 13 Червня 2016 16:00

Василь Гей був голосом Волині. Він став сумліннням Волині. Понад усе любив свою землю і людей на ній. "Якби я не став поетом став би хліборобом",- писав якось у листі до мене. Гармонія людини і світу стали лейтмотивом його творчості. Екологія людської душі і людського слова ішли у гармонійній сувязі у його творчості. Від першої книги "закон вірності" і до останнніх текстів Василь Гей ніс у бжитті один єдиний закон бути вірним собі, народові, Батьківщині-Україні. Образ матері у його творчості став символом нашого часу, Символом того повоєнного поколінння синів, яке плекали руки вдів. А ще тема загиблих сіл, де залишилися одні очі часу як очі вічно молодих криниць, як сльози матері-землі. Село "Яворник" це так блзько і від мого села Почапи, і від Василевого села "Заболотття". там і дося пасеться отой кінь з народної пісні, чекаючи свого справжнього натхненного господаря... Не приймаю його у минулому часі, не приймаю його відходу у потойбічччя, бо душа таких поетів. як Василь Гей у позачассі і позапросторі - вона належить вічності. Він був моїм учителем, моїм братом у літературі... Бував у моєму селі Почапи (це для краєзнавців та істориків), тонко відчував наш час. Моя нині уже покійна мама так гордилася, що знала особисто найкрашого для неї (і для мене) поета сучасності. Любив пройтися з косою, збиваючи вранішню росу; любив пору грибів (а їх на Волині хоч гать гати), любив і відчував голос птахів і трав, а ще так беззахисно любив цей світ і людей у ньому "То ми не плакали, Маріє, то небо плакало за нас",- це епіграф до одного із перших його віршів. Його вірші - як чисте плесо Світязя, наповнені казковою печаллю. Його проза тяжкий і тернистий шлях народноїх правди, яку він шукав, як добрий господар зерен для посіву. Марія Маткобожик (Якубовська)

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.