Підлітки, що вижили після бійні Брейвіка. 12 фото

Знімаючи портрети підлітків, які вижили після бійні, влаштованої Андерсом Брейвіком в молодіжному таборі на острові Утейа, норвезький фотограф Андреа Йестванг (Andrea Gjestvang) розпитала їх про те, як вони живуть сьогодні.

Про це пише bigpicture.ru

Ілва Швенке, 15 років, Тромсе

«Щоранку я думаю про своє життя ‒ іноді про те, що вже зробила, іноді ‒ про майбутнє. Якщо є якась думка, яка засіла в мене в голові, як заноза, ‒ це думка, що той день міг стати для мене останнім. Тепер, коли я їду в машині, я думаю: вантажівка з сусіднього ряду може різко повернути на нашу смугу, і я загину раніше, ніж зрозумію, що відбувається. А ще я більше не вірю незнайомцям. Не боюся їх, просто мені здається, що щось може трапитися. Але я намагаюся дивитися на все позитивно. Що б не сталося в минулому, це вже сталося».

Олександр Сандберг, 16 років, Левангер

«Через якийсь час після 22 липня я зрозумів, що повинен змусити себе думати про щось інше. Я часто думаю про те, як несправедливо влаштований світ, і що можна зробити з цим. А ще я зрозумів, яка важлива для мене сім’я. Зараз мені здається, що я майже повернувся до свого нормального стану. Я ніколи не розглядав те, що трапилося 22 липня, як атаку особисто на мене, і тому сьогодні у мене немає особливих страхів».

Іда Кароліна Брохольм, 21 рік, Хитра

«Мені було нелегко повернутися в рідне містечко, адже я була«тією дівчиною, яка була в Утейі». Але мені допомогли, зараз все інакше. Іноді я почуваюся так, наче заблукала у власних спогадах. Я закриваю очі і бачу той день, коли я втратила тих, кого любила. Я добре пам’ятаю ніч напередодні 22 липня: я сиділа в наметі з трьома хлопчиками, і вони хором співали мені колискові. Одного з них більше немає».

Ейвінд Ріндален, 23 роки, Толга

«Те, що відбувається сьогодні ‒ те почуття єдності, яке нас пов’язує, - змушує багатьох думати, що він, ця людина, ніколи не був таким же, як ми. Але він був одним із нас, я знаю. Зараз, після 22 липня, я пообіцяв собі, що буду робити усе можливе, щоб Норвегія була вільною, демократичною і максимально різною. Якщо ультраправі вважатимуть мене зрадником, для мене відтепер це буде компліментом».

Ейрін Крістін Кьер, 20 років, Лаксватн

«До осені мої рани загоїлися, а от з головою стало коїтися недобре. Я відчувала всередині порожнечу і втому. Вперше я заплакала в грудні. Мені ставало страшно, якщо починав дзвонити телефон, якщо я бачила поліцейських... Потім мені почали снитися ті, хто загинув на острові. У цих снах ми робили звичайні речі ‒ гуляли і все таке. Я прокидаюся після таких снів ‒ і я щаслива».

Ханне Несс, 20 років, Намсуса

«Я дуже добре пам’ятаю, як на мене падає мертве тіло Олени Марії, моєї найкращої подруги. Потім вона стала ввижатися мені ‒ сиділа на куточку мого ліжка. Я злилася на неї, тому що вона вже була мертва, і я знала це. Я намагалася прогнати її, але нічого не виходило. Я бачила її так само ясно, як те, що бачу зараз. Вона все сиділа і сиділа з легкою посмішкою на обличчі ‒ до того самого дня, коли її поховали».

Натія Чхетіані, 23 роки, Кутаїсі

«Це був перший раз, коли я і моя подруга поїхали за межі Грузії. Скандинавія приваблювала мене завжди ‒ особливо скандинавська модель соціалізму. Нас відмовляли від поїздки, але ми поїхали. Тепер моя подруга мертва, і я теж могла не пережити того дня. Зараз я відчуваю себе частиною великого організму, який намагається вилікуватися від ран. Такого почуття згуртованості і єдності я не відчувала ще ніколи».

Сесілія Херловсен, 17 років, Сарпсборг

«Пам’ятаю, як я дивилася на лікарів, які стояли над моїм ліжком у лікарні. Вони сказали, що руку доведеться ампутувати. Мати з батьком і брат стояли поруч. До того моменту я вже змирилася. Зовсім непотрібна через рани, рука просто бовталася. Сьогодні, як тільки мені потрібна допомога, хто-небудь відразу ж приходить мені на виручку, і я звикла до думки про те, що далі жити мені доведеться з однією рукою».

Ізелін Роза Борха, 15 років, Гронг

«Після Утейі мене почали мучити жахливі кошмари, я стала боятися темряви і практично не могла нормально спати. Тоді ми з мамою вирішили завести ще одного собаку, і так у нас вдома з’явилася Афіна. Зараз щоночі вона спить, влігшись мені на живіт. Всі говорять, що я дуже подорослішала за останній рік. Мої друзі дивляться реаліті-шоу, але я не можу їх дивитися. Я краще почитаю книгу».

Праблен Каур, 19 років, Осло

«Темрява./Я у воді./Час, простір, колір./Все тече.
Час заморожено, розбито вщент./Мій шлях загублений.
Тіні сутінків, що залишилися позаду, ще зі мною».

Матіас Екхоф, 21 рік, Акерсхус

«Коли я чую слово Утейа, я уявляю безпечне і чудове місце, досі острів здається мені саме таким. Я пролежав у лікарні три тижні і п’ять днів, просто лежав і нічого не робив. За одинадцять днів мені зробили дев’ять операцій. До кінця осені я був на милицях. Я нікуди не виходив, днями дивився новини. Я думав, що повернутися до нормального життя вже немає шансів, але потім я знову став займатися флорболом, і це допомогло мені повернутися в норму. Іноді, піднімаючись сходами, я згадую про свої травми. Я не думаю про майбутнє і намагаюся жити сьогоднішнім днем. Ніхто з нас не знає напевно, що трапиться завтра».

Себастьян Йохансен Пере, 15 років, Тренделаг

«Коли я повернувся з острова, мене чекали в саду друзі, ми їли кекси і дивилися кіно. Життя триває, незважаючи ні на що. Я досі ношу браслет «Утейа», щоб не забути все прекрасне, що було до того, як це трапилося. Мій старший брат подарував мені путівку на острів. Він завжди їздив туди і розповідав, як там чудово. Він познайомив мене зі своїми друзями, і вечорами ми грали на гітарах. На його похороні я грав на роялі «Які слова». Іноді мені здається, що я завжди був єдиною дитиною в сім’ї, мені дуже його не вистачає».
Нагадаємо, 22 липня 2011 стався подвійний терористичний акт в Норвегії. Спочатку пролунав вибух у центрі норвезької столиці Осло біля резиденції прем’єр-міністра, тут було вбито сім осіб, два десятки поранено. Дві години по тому Андерс Брейвік влаштував бійню у молодіжному таборі Робітничої партії на острові Утойя, застреливши 68 осіб. Свідки нападу на острові Утойя розповідають про «жахливу картину», як високий блондин, одягнений у поліцейську форму, попросив людей зібратися в одному місці і почав розстрілювати.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---