Перемоги танцівниці ансамблю «Колос»: від народних танців – до рекордів зі штангою

Танцівниця ансамблю «Колос» Ольга Ярмолюк – рекордсменка України зі станової тяги. Її історія переконує, що результат завжди буде, якщо наполегливо та регулярно працювати над собою. А ще у тому, що жінки насправді значно сильніші, аніж про себе іноді думають, - йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини від 26 травня (№ 17).

Ця тендітна невисока дівчина родом із Острога піднімає штангу завважки 135 кг, граційно танцює у ансамблі «Колос», може показати кілька футбольних фінтів, а також, цілком імовірно, – перевершити луцьких поліцейських у підтягуваннях. Зрештою, вона позитивна та обдарована дівчина. Та головне – її історія мотивує. Спробуємо зарядити цим запалом і вас.

– Я з дитинства була в спорті. Грала у футбол на позиції форварда. Після шостого класу мене запросили в Костопільський спортивний ліцей-інтернат, а звідти після першої ж гри – у дитячу національну жіночу збірну, – пригадує співрозмовниця. – Але тоді я була ще дитиною. Поїхати кудись далеко, залишати маму саму мені не хотілося. Та й розуміла: якщо йдеш у команду, то маєш повністю цьому віддаватися. Мене лякало, наскільки це може змінити життя, зовнішність, тому попросилася додому. Часом мама згадує: якби я залишилась, то могла би досягнути великих результатів, втім про своє рішення не шкодую. Хоча, звісно, люблю цю гру, виступала і за шкільну команду, і за інститутську.

Футбол замінила хореографія. Оля пригадує, що саме мистецтво, жіночність її завжди манили. Танцювати вчилася сама, адже тоді не було такого різноманіття гуртків, як нині. Але яким же парадоксом було, коли першу роботу танцівниця отримала у виховній колонії в Дубні! Навчати важких підлітків танцювати та змусити їх поважати себе й слухати стало ще тим життєвим уроком.



– Ми готували номери до мистецького конкурсу «Червона калина», який проводять серед засуджених. Між репетиціями казала: «Хлопці, беремо м’яч, будемо грати у футбол». Так і вдалося додати авторитету, знайти підхід до підлітків, бо вони не очікували, що дівчина вміє грати в м’яча.

У Луцьку, коли Оля вступила до Інституту мистецтв, почався новий етап життя, місто було геть новим, незнайомим. Доводилося і вчитися, і працювати.

– Я потрапила до Венери Кренделєвої – президента Федерації аеробіки та фітнесу Волині. Вона стала моєю другою мамою. Ця людина багато чого навчила, показала, ми відвідували різні конференції, семінари. Я захоплююся нею, її манерою танцювати, зовнішнім виглядом, людськими рисами. Ми займалися черлідингом. Це танцювальні виступи, де багато акробатичних елементів.

І хай як добре вдавалися технічні елементи, втім, зізнається співрозмовниця, естетика виступів кульгала, адже вага дівчини не була стабільною.



– Розуміла, що зроблю всі елементи правильно, але через зайву вагу це матиме не дуже гарний вигляд. Замислилася, що треба щось змінювати. Тоді пішла на семінари правильного харчування, багато чого дізналася про білки, жири і вуглеводи, про те, що таке глікемічний індекс. Зрештою, у 2013 році наважилась піти в тренажерну залу. Геть не розуміла, що там робити – одне залізо. Місяць використовувала лише бігову доріжку, вдягала на себе купу одягу, аби більше пітніти. Певно, це все мало смішний вигляд, а бажаного результату не було. Вирішила закинути це заняття, бо з таким же успіхом я рухалася на танцях. Але там я себе не шкодувала, а тут геть не розуміла, що і як робити.

Коли ж вернулася до зали, то вже найняла тренера. Ним став майстер спорту міжнародного класу Роман Пелих, який і привів згодом Олю до звання чемпіонки України в становій тязі за версією федерації WPAU. Заняття відрізнялися від тих, що робила Оля раніше. У програму увійшли і підняття штанги, і присідання з великою вагою, і тяжкі гантелі.

– Коли я прийшла, то була коробочкою до 70 кілограмів. Тренер постійно підколював: «Роби щось, чого стоїш?». Звісно, це зачіпало мене, хотіла довести, що зможу. Було нелегко, бо дівчата в гуртожитку постійно картоплю смажили, а мені від багатьох продуктів довелося відмовитись – від солодкого, випічки. За кілька місяців я домоглася гарних результатів, мене не впізнавали, скинула десь 15 кг.

Далі знову була перерва. До занять Оля повернулася в лютому 2015 року. За кілька місяців виступила на перших змаганнях із кросфіту в Ковелі, потім брала участь у забігу на звання найсильнішої людини «Гонка нації» – 13-кілометровій дистанції з 15-ма перешкодами, включаючи біг із мішком, через болото, річку. А вже восени виступила на своїх перших змаганнях з пауерліфтингу, виконуючи станову тягу.

– Я навіть не думала там виступати. А спробувала – і виконала норматив майстра спорту, підняла 117,5 кг при вазі 55 кг. Для мене звання майстра спорту, медалі, грамоти не такі важливі, як те, що я перевершила свої можливості. Таку вагу я ніколи не піднімала й навіть не знала, що мені її поставили. Перед підходом вуха затуляла, коли оголошували, скільки там.

А на наступних змаганнях за кілька місяців підняла 135 кг, встановивши рекорд України у федерації WPAU та вигравши першість. Серед трьох федерацій Оля у своїй ваговій категорії – на другому місці. Втім, каже, і досі шукає себе та не зупиниться лише в цьому виді спорту. Зараз тренується майже щодня. Каже, організм уже по-іншому працює, якщо немає навантаження – є відчуття, ніби дню чогось бракує.

– Ніколи не думала, що буду мати справу з залізом. Але розумію, що цього не потрібно боятися, тим паче, якщо є зайва вага. Та й усі розмови про погану генетику, брак коштів, ще щось – лише відмазки. Люди просто себе шкодують. А треба себе шукати, як не в тренажерній залі, то в інших видах активності. Нині багато хто засуджує дівчат, які займаються силовими видами тренінгу. Задумувалася над цим, але, якщо людина знайшла себе, щаслива, то це – найголовніше.

Довідково:

Кросфіт – вид функціонального тренінгу, який складається з комплексів важкоатлетичних і гімнастичних вправ, аеробних навантажень, що їх виконують у максимально швидкому темпі.

Пауерліфтинг – силовий вид спорту, в якому зі штангою виконують три базові вправи: жим на груди, присідання та станову тягу. Станова тяга – вправа, у якій з положення стоячи потрібно підняти штангу з підлоги. Розрізняють виконання вправ з екіпіруванням та без.

Зараз люди вибирають зал, де є комфорт, купа тренажерів. Я переконалася, що це зайве. Мають бути базові рами, лавки, штанга. Я пішла у спорт для того, аби почуватися сильнішою, позбутися, можливо, зайвої м’якості.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---