Один із найрейтинговіших фільмів про війну подивилися в Луцьку
Тяжку долю євреїв у часи Другої світової війни показали в Луцьку у фільмі «Піаніст».
Ця стрічка посідає 23-тє місце у рейтингу «Топ-250 фільмів» згідно версією інтернет-видання «Кинопоиск». ЇЇ «сусіди» – багатьом знайомі фільми «Назад у майбутнє» (1985), «Злови мене, якщо зможеш» (2002), «Гладіатор» (2000), «Володар перснів: Повернення короля» (2003) та інші, не менш відомі.
Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, драма «Піаніст» отримала три оскари – за найкращий сценарій, найкращого режисера та найкращого актора.
«Піаніст» – це автобіографічна драма французького режисера Романа Поланскі, яку він зняв у 2002-му році за мотивами мемуарів польського єврея Владислава Шпільмана. Той змушений був рятуватися з Варшавського гетто, довгий час переховуватися та виживати, не маючи навіть що їсти, коли німці окупували Польщу. Шпільман вижив, а режисер Поланскі зняв про нього фільм. Шкода лишень, що Владислав так його і не побачив – помер у віці 88-ми років у 2000-му.
Головний герой стрічки – піаніст. До війни він працював на радіо, жив із батьками, братом та двома сестрами. З приходом 1939-го, коли німці окуповують Польщу, в житті родини Шпільманів все змінюється – їх таврують, переселяють до ґетто, а потім відправляють на розстріл. Врятуватися вдається лише Владеку.
Відтоді він переховується по різних квартирах давніх знайомих-поляків, і ніби не сам стає учасником подій 1939-1945-го років, а спостерігає за ними. Глядач це відчуває хоча б із тих прийомів, які використав режисер Поланскі у зйомці: часто кадри глядачі бачать крізь шпарину, розтрощене вікно чи дірку в паркані.
В одному з епізодів знайомий головного героя каже йому: «Ви, музиканти, – погані конспіратори. У вас забагато музики». Саме музикою і жив Шпільман. Декілька років він не мав можливості заграти бодай щось; і навіть тоді, коли знайомі привели його на чергову квартиру-сховок, де було фортепіано, Владислав не міг натиснути на клавіші – мав сидіти тихо і не видавати своєї присутності. Саме тоді він і заграв, не торкаючись до інструменту, водячи в повітрі пальцями – музика звучала у нього в голові. Це був Шопен.
Наступного разу, коли йому випала можливість пограти, це була зустріч із німецьким офіцером – той захотів перевірити, чи справді чоловік музикант, як сказав до цього. Музика зазвучала на повен голос. І саме музика, і ніщо інше, врятувала єврею життя – німець, вражений талантом музиканта, не видав його сховку. Більше того, декілька раз приносив йому їжу, а востаннє залишив свій мундир змерзлому Владеку.
Після перегляду фільму стає очевидним, що вижити в таких умовах без якоїсь внутрішньої сили, без непереборного бажання жити - неможливо. І цією внутрішньою силою для Владислава Шпільмана виявилася творчість – музика.
«Піаніст» – це життєствердний фільм, який викриває всю злочинність нацистської Німеччини; фільм, який показує, якою може бути доля звичайної людини XX століття; яких розмірів може досягти антисемітизм. Зрештою, це фільм, який не залишає байдужим.
Стрічку зняли за мемуарами Владислава Шпільмана – відомого польського музиканта і композитора. У своїй книзі чоловік розповів, яким було життя Варшави у період з 1939-го по 1945-ий рік, коли Польщу окупували німці. Історію польського єврея під назвою «Загибель міста» в літературній обробці Єжи Вальдорффа видали одразу після війни – у 1946-му. Друге видання книги, вже під назвою «Піаніст» побачило світ у Німеччиі, у 1998-му. Наступний рік – США. З того часу мемуари Шпільмана – книга, яку переклали на вісім мов. Не тільки у Польщі, але й в усьому світі – від Іспанії до Японії – вона викликала лавину відгуків і потрапила в список бестселерів «The Economist», «The Guardian», «The Sunday Times» тощо. Газета «Los Angeles Times»у 1999-му присудила їй титул кращої книги року в категорії «Література факту».
На першому фото сам Владислав Шпільман, на другому – актор Едріен Броуді, який втілив його образ у фільмі.
Керівник ГО «Брейншторм», яка влаштувала кіноперегляд, Антон Євтушок розповів, що фільм саме для сьогоднішнього кіноперегляду обирали з-поміж 5-ти стрічок, режисерства американця Стенлі Кубрика, росіянина Андрія Тарковського, боснійця Еміра Кустуріци, англійця Альфреда Хічкока та француза Романа Поланскі, якому, зрештою, й надали перевагу. На стрічці Поланскі організатори зупинилися насамперед тому, що саме зараз, в час, коли в Україні війна, фільм знову набуває актуальності.
До слова, репортера Інформаційного агентства Волинські новини приємно вразило, що фільм транслювали українською мовою.
Зазначимо, що подібні кіноперегляди ГО «Брейншторм» відтепер буде організовувати щодватижні. За інформацією про наступні заходи можна стежити на сторінках спільноти у соціальних мережах Фейсбук та Вконтакті.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Ця стрічка посідає 23-тє місце у рейтингу «Топ-250 фільмів» згідно версією інтернет-видання «Кинопоиск». ЇЇ «сусіди» – багатьом знайомі фільми «Назад у майбутнє» (1985), «Злови мене, якщо зможеш» (2002), «Гладіатор» (2000), «Володар перснів: Повернення короля» (2003) та інші, не менш відомі.
Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, драма «Піаніст» отримала три оскари – за найкращий сценарій, найкращого режисера та найкращого актора.
«Піаніст» – це автобіографічна драма французького режисера Романа Поланскі, яку він зняв у 2002-му році за мотивами мемуарів польського єврея Владислава Шпільмана. Той змушений був рятуватися з Варшавського гетто, довгий час переховуватися та виживати, не маючи навіть що їсти, коли німці окупували Польщу. Шпільман вижив, а режисер Поланскі зняв про нього фільм. Шкода лишень, що Владислав так його і не побачив – помер у віці 88-ми років у 2000-му.
Головний герой стрічки – піаніст. До війни він працював на радіо, жив із батьками, братом та двома сестрами. З приходом 1939-го, коли німці окуповують Польщу, в житті родини Шпільманів все змінюється – їх таврують, переселяють до ґетто, а потім відправляють на розстріл. Врятуватися вдається лише Владеку.
Відтоді він переховується по різних квартирах давніх знайомих-поляків, і ніби не сам стає учасником подій 1939-1945-го років, а спостерігає за ними. Глядач це відчуває хоча б із тих прийомів, які використав режисер Поланскі у зйомці: часто кадри глядачі бачать крізь шпарину, розтрощене вікно чи дірку в паркані.
В одному з епізодів знайомий головного героя каже йому: «Ви, музиканти, – погані конспіратори. У вас забагато музики». Саме музикою і жив Шпільман. Декілька років він не мав можливості заграти бодай щось; і навіть тоді, коли знайомі привели його на чергову квартиру-сховок, де було фортепіано, Владислав не міг натиснути на клавіші – мав сидіти тихо і не видавати своєї присутності. Саме тоді він і заграв, не торкаючись до інструменту, водячи в повітрі пальцями – музика звучала у нього в голові. Це був Шопен.
Наступного разу, коли йому випала можливість пограти, це була зустріч із німецьким офіцером – той захотів перевірити, чи справді чоловік музикант, як сказав до цього. Музика зазвучала на повен голос. І саме музика, і ніщо інше, врятувала єврею життя – німець, вражений талантом музиканта, не видав його сховку. Більше того, декілька раз приносив йому їжу, а востаннє залишив свій мундир змерзлому Владеку.
Після перегляду фільму стає очевидним, що вижити в таких умовах без якоїсь внутрішньої сили, без непереборного бажання жити - неможливо. І цією внутрішньою силою для Владислава Шпільмана виявилася творчість – музика.
«Піаніст» – це життєствердний фільм, який викриває всю злочинність нацистської Німеччини; фільм, який показує, якою може бути доля звичайної людини XX століття; яких розмірів може досягти антисемітизм. Зрештою, це фільм, який не залишає байдужим.
Стрічку зняли за мемуарами Владислава Шпільмана – відомого польського музиканта і композитора. У своїй книзі чоловік розповів, яким було життя Варшави у період з 1939-го по 1945-ий рік, коли Польщу окупували німці. Історію польського єврея під назвою «Загибель міста» в літературній обробці Єжи Вальдорффа видали одразу після війни – у 1946-му. Друге видання книги, вже під назвою «Піаніст» побачило світ у Німеччиі, у 1998-му. Наступний рік – США. З того часу мемуари Шпільмана – книга, яку переклали на вісім мов. Не тільки у Польщі, але й в усьому світі – від Іспанії до Японії – вона викликала лавину відгуків і потрапила в список бестселерів «The Economist», «The Guardian», «The Sunday Times» тощо. Газета «Los Angeles Times»у 1999-му присудила їй титул кращої книги року в категорії «Література факту».
На першому фото сам Владислав Шпільман, на другому – актор Едріен Броуді, який втілив його образ у фільмі.
Керівник ГО «Брейншторм», яка влаштувала кіноперегляд, Антон Євтушок розповів, що фільм саме для сьогоднішнього кіноперегляду обирали з-поміж 5-ти стрічок, режисерства американця Стенлі Кубрика, росіянина Андрія Тарковського, боснійця Еміра Кустуріци, англійця Альфреда Хічкока та француза Романа Поланскі, якому, зрештою, й надали перевагу. На стрічці Поланскі організатори зупинилися насамперед тому, що саме зараз, в час, коли в Україні війна, фільм знову набуває актуальності.
До слова, репортера Інформаційного агентства Волинські новини приємно вразило, що фільм транслювали українською мовою.
Зазначимо, що подібні кіноперегляди ГО «Брейншторм» відтепер буде організовувати щодватижні. За інформацією про наступні заходи можна стежити на сторінках спільноти у соціальних мережах Фейсбук та Вконтакті.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 4
cinema
Показати IP
23 Березня 2015 08:12
Мало того, що країною правлять і грабують, так ще і людям нав'язують, пропагують...!!!
Джмол
Показати IP
23 Березня 2015 09:45
Велику справу розпочав Адольф Алоісович, жаль, не дали йому її закінчити.
Оса до Джмол
Показати IP
23 Березня 2015 14:23
як би йому дали "закінчети" то нас з тобой не було і України теж....Інша справа що один народ зробив себе "мученоком" і далі піарить. А на справді знищували всіх.
Джмол до Оса
Показати IP
23 Березня 2015 14:34
Не всіх. Німець почав лютувати після того, як тут з"явились червоні партизани. Було чітко сказано "За одного фріца - десять місцевих". І жидо-совєти прекрасно знали по це, але, як завжди, їм на людей було байдуже.
Перше видання книги «Гаррі Поттер і філософський камінь» продали на аукціоні за £45 тисяч
Сьогодні 00:32
Сьогодні 00:32
На дні Мертвого моря виявили соляні «димарі»: вони можуть попереджати про катастрофи на суші
Сьогодні 00:16
Сьогодні 00:16
30 листопада: свята, події, факти. День пам'яті всіх жертв хімічної війни та Міжнародний день «Міста за життя»
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
У ДТП загинула 17-річна дівчина: на Волині покарали чоловіка, який дав п’яному товаришу своє авто
29 Листопада 2024 23:49
29 Листопада 2024 23:49
У Вільнюсі на рік продовжили безплатний проїзд для українських біженців
29 Листопада 2024 23:31
29 Листопада 2024 23:31
«Реінтеграція та реабілітація – ключові аспекти підтримки ветеранів», – Ірина Констанкевич
29 Листопада 2024 23:12
29 Листопада 2024 23:12
Україна може погодитися на перемир'я в обмін на вступ до НАТО, – Зеленський
29 Листопада 2024 22:53
29 Листопада 2024 22:53
В Австралії дітям віком до 16 років заборонили користуватися соцмережами
29 Листопада 2024 22:35
29 Листопада 2024 22:35
На Волині скасували ризиковий тендер на реконструкцію освітнього закладу вартістю 68,5 млн грн
29 Листопада 2024 22:16
29 Листопада 2024 22:16
У ПП Дорогуськ – Ягодин частково вийшла з ладу система митного оформлення
29 Листопада 2024 21:57
29 Листопада 2024 21:57
У Луцьку на 850 гривень оштрафували водія, який збив пішохода на Ковельській
29 Листопада 2024 21:23
29 Листопада 2024 21:23
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.