Небайдужість громадян врятувала життя: два випадки на Волині

Допомогти людині — норма життя. Проте, на жаль, нерідко зустрічаються протилежні приклади. Інколи проходять мимо непритомного, виправдовуючись перед собою, що поспішають. Можливо,не хочуть допомогти, бо думають, що, може, той чоловік нетверезий, хоча й такому потрібна допомога. Нерідко людська небайдужість рятує життя людині.

Нещодавно випадкові перехожі виявили непритомного чоловіка поблизу залізничної колії на станції Олика в Ківерцівському районі. Помітивши людину, небайдужі громадяни повідомили правоохоронні органи та швидку медичну допомогу. Про це повідомили у підрозділі зв’язків з громадськістю УМВС України на Львівській залізниці.

Правоохоронці, які прибули на місце події правоохоронці встановили особу, яка мала тілесні ушкодження: нею виявився 37-річний мешканець Волинської області. Чоловік знаходився в непритомному стані поблизу залізничної колії, що могло б призвести до небезпечніших травмувань.

У подальшому чоловіка каретою швидкої медичної допомоги доставлено в Ківерцівське ЦРЛ з діагнозом - забійна рвана рана лобної ділянки голови, закритий перелом в ділянці лівого коліна, алкогольне сп’яніння, які він отримав внаслідок порушення правил перебування на залізничному транспорті.

Ще один випадок, який може служити прикладом людської небайдужості, трапився з лучанкою Тамарою Гаврилівною Рябко. Про це повідомляє «Волинь-нова».

— Я поверталася додому з Гнідави. Ходила туди у справах. Почувалася погано. Боліла голова, у мене — гіпертонія. Вирішила не сідати у транспорт, а пройтися пішки, подихати свіжим повітрям. По дорозі мені стало зовсім зле, я впала у багнюку і ніяк не можу встати. Мимо проїжджали легкові машини, маршрутки, але ніхто з водіїв не зупинився, щоб допомогти, — розповідала жінка. — Невже люди настільки здичавіли, що байдуже спостерігають за немічною, яка намагається підвестися?

Але, на щастя, водій машини, яка їхала у напрямку Гнідави, побачивши мене, зупинився. Підійшло троє хлопців, підняли мене, посадили в машину, запитали, чи треба викликати «швидку», а тоді відвезли додому, на вулицю Грушевського. Мені було так погано, що навіть не запитала, хто вони, де працюють. Не звернула уваги і на номер машини. Правда, запам'ятала ім'я одного з хлопців — Олександр. Так назвав себе, коли запитала, за чиє ж здоров'я мені молитися.

Ось така життєва ситуація, але жінку вона вразила до глибини душі. Каже, що очікувала допомогу від старших людей, які знають, що таке хвороба, і аж ніяк не від 20-25-літніх хлопців. Тож й прийшла до редакції, аби через газету подякувати незнайомим молодим людям за допомогу, чуйність, а їх батькам — за виховання таких славних синів.

Отож, люди й радіють з таких, на перший погляд, дрібничок, як добре слово, співчутливий потиск руки чи прояв уваги, турботи. Ці маленькі вогники доброти зігрівають, неначе велике багаття.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---