«Не на часі!»: перше громадське обговорення проектів пам’ятників загиблим у АТО у Луцьку

Неоднозначні враження лучан, критичні фахові думки істориків, мистецтвознавців і мистців, емоційні дискусії у соцмережах нарешті перейшли у перше громадське обговорення проектів пам’ятників загиблим у АТО,яке відбулося 10 червня у залі Галереї мистецтв НСХУ, де ці проекти наразі експонуються.

Зустрітися у залі Галереї і обговорити громадою запропоновані проекти увіковічення пам’яті про загиблих волинян у АТО запропонував Євген Ходаківський, голова фонду «Архітектурна Волинь» за підтримки представників громадських організацій і небайдужих волинян, та тема обговорення, сформульована у анонсі краєзнавця і громадського діяча Ігоря Левчука «Особливості Луцької меморалізації», виявилася набагато глобальнішою і зачепила багато інших аспектів того процесу «пам’ятникобудування», який ми спостерігаємо останнім часом у місті.

Нагадаємо, що за рішенням виконкому Луцької міськради у квітні цього року оголосили конкурс на кращу проектну пропозицію пам’ятника загиблим бійцям з Волині. Запрошення до участі у цьому конкурсі отримали 5 скульпторів із Києва, Львова, Рівного і Луцька, імена яких не розголошуються. Кожен з них представив по 2 проекти, котрі зараз експонуються у Галереї мистецтв НСХУ. Переможця має визначити журі та громадськість, а встановлення пам’ятника заплановано до Дня Незалежності на меморіальному комплексі «Вічна Слава». Крім того, автор проекту-переможця отримає премію у 20 тисяч гривень.



Напередодні громадського обговорення свою думку висловило журі конкурсу, і ця думка є дуже конкретною: по-перше, спорудження такого пам’ятника саме зараз є несвоєчасним, а по-друге, жоден з представлених проектів не відповідає тому рівню естетичного та символічного втілення, яке очікувалося від монументальних робіт такої важливої тематики.

Яка ж думка громадськості з цього приводу?

Думку, яка прозвучала не на початку дискусії, але яка є визначальною для багатьох рішень, висловив батько загиблого в АТО волинянина (на жаль, імені свого він не назвав): «Росте молоде покоління. Як нам розповісти тим дітям, що хлопці піднялися на Майдан, пішли захищати Україну, почалася війна? І ці хлопці, можна сказати – цвіт нації… І як показати тим школярам, студентам, що це дійсно ті хлопці, які хотіли щось змінити у нашій країні, не жити тією гниллю, яка у нас є, щось змінити, щось збудувати, а їх немає?.. Невже ті хлопці не достойні тієї маленької пам’яті?... Це потрібно саме зараз, в теперішні момент, коли вже йдуть маленькі зміни, маленький перелом… Це треба розумно, толково подумати. Ці хлопці загинули за нас з вами! Я як батько це прочуствовав – виростити, вивчити і похоронити сина… Послухайте мене, як батька, що пам'ять свою треба боронити, берегти з того самого моменту, який зараз проходить, а не відкладати у далекий ящик. Я за те, щоб десь у Луцьку був такий пам’ятник, до якого можна прийти і преклонити голову перед тими людьми, які загинули…».



Такою була його реакція на озвучені попередньо думки про несвоєчасність та невиправдану поспішність у замовленні міською владою пам’ятників загиблим волинянам у АТО. Своє занепокоєння і тривогу з цього приводу висловив і Євген Ходаківський: «У мене викликає сумніви і тривогу сама ідея такого пам’ятника, щирість нашої влади». Голова ВГО «Козацьке стрілецьке братство» Віктор Федосюк теж вважає, що поки триває війна, зарано ще ставити пам’ятники, а гроші потрібніші тим, хто зараз на Східній передовій. Крім того, пам’ятник є квінтесенцією перемоги, пам’яті і скорботи, а війна ще триває, і невідомо, скільки ще буде перемог і втрат.



Присутні говорили про сьогоднішні потреби бійців, які вже демобілізувалися і відчувають нестачу грошей для лікування, реабілітації, про потреби тих, хто воює. Питання пріоритету – куди важливіше витратити бюджетні, а значить наші з вами кошти? Волонтери досі активно підтримують бійців на сході, по копійці збирають з небайдужих людей кошти на речі, які допомагають вижити нашим хлопцям саме зараз. Чи не доречніше спрямувати кошти громади на потреби живих бійців? У зв’язку з цим посилюються сумніви лучан у цільовому використанні величезних сум з кошторисів міста і області, які містять сотні тисяч народних гривень, саме на побудову пам’ятників у такій кількості, як це відбувається протягом останнього року у місті, на загальному тлі значного зниження доходів мешканців міста.

Замовний характер влади щодо увіковічення пам’яті загиблих до певної дати за старою совковою традицією, кричуща невідповідність кошторисної і мистецької цінності вже споруджених у Луцьку монументів, одіозне ім’я «придворної» скульпторки, відоме вже не лише у місті, а й в Україні своєю «наполегливістю в увіковіченні», доречність встановлення пам’ятників загиблим героям нової незалежної України на території меморіального комплексу «Вічної Слави» радянського періоду – усе це налаштовує свідому громадськість на активний спротив самій ідеї подальшої «Луцької меморалізації» загалом.

Краєзнавець, громадський діяч, очільник Експертної робочої групи з питань збереження і розвитку історичного середовища Луцька Ігор Левчук пропонував докорінним чином змінити ставлення до засад меморалізації у місті:

«У нас багато місць у Луцьк, які ми повинні вшановувати. Ми стикаємося з проблемою втрати пам’яті на основі якихось показних речей, які намагаємось компенсувати. Ми встановлюємо пам’ятники, а знищуємо реально пам'ять… Ми повинні навчитися поважати те, що ми маємо, а тоді вже на цій науці робити подальші кроки. Щоб ти приходив, і в тебе сльозу пробивало. Нам потрібно змінити філософію пам’яті і пам’ятників. Ми йдемо по накатаному, взяли одне кліше: от загинули – давайте пам’ятника. По області проїжджали – багато пам’ятників, і там бур’яни ростуть, а це ж односельчани!»



У зв’язку з таким підходом до достойного втілення пам’яті нащадків про героїв-волинян особливо гостро стоїть питання комплексної фахової оцінки, яка б включала думки істориків, краєзнавців, мистецтвознавців, мистців щодо місця, ідеї, символіки, наративу монументу, який би налаштовував на комунікацію поколінь, а не ставав би черговим «бовваном» за совковим кліше сумнівної естетичної цінності.

Присутні на обговоренні відомий волинський художник, член Спілки художників України Кость Борисюк, мистецтвознавець Олена Романюк гостро розкритикували представлені проекти. Художник чітко відчув стару «совкову школу» авторів проектів, які не змогли подати сучасного мистецького трактування трагічним подіям, а використали, можливо дещо модернізували, радянські «нафталінні» напрацювання:

«Коли дивишся на це, то таке враження, що вступаєш в 1951 рік того століття і не тільки формою подачі, а самою об’явою конкурсу, процедурою. Це попахує отим совком у всіх відношеннях». Олена Романюк висловила пропозицію звернутися до міської влади припинити цей конкурс взагалі як передчасний: «Спорудження пам’ятників-символів можливе лише тоді, коли мине якийсь час на усвідомлення і переосмислення. Гляньте на ці проекти! Це нахабне копіювання і експлуатація теми «П’єти» Мікеланджело («П’єта» або «Оплакування Христа» - мармурова скульптура, яка зображає Богоматір з тілом сина Христа на колінах). Нащо таке робити?

Цей вояк, який стоїть, – це було фантастичне фото, яке ходило по Фейсбуку. Я сама тоді подумала: боже, як пам’ятник! Хтось так само подумав…

Про цього «Дарта Вейдара» (впізнаваний герой американського серіалу «Зоряні війни») я взагалі мовчу… Жодний запропонований проект не витримує ніякої критики».



Виступаючі закликали українських скульпторів орієнтуватись на найдостойніші зразки українського і світового монументального мистецтва, відійти від недоречних і шкідливих кліше, а наповнити пам’ятники загиблим героям новою сучасною символікою, яка б була доречною у актуальному змістовому просторі нової європейської України. Дискусія виявила і інші спірні моменти, болючі точки і невідповідності у надважливій справі нащадків по гідному вшануванню подвигів героїв України.

Присутні на громадському обговоренні проектів пам’ятників загиблим волинянам у АТО закликали надати інформацію про основні тези дискусії міській владі, а також продовжити громадське обговорення у ширшій авдиторії небайдужих лучан, волинян. Запрошуються воїни АТО, родини загиблих бійців, волонтери, науковці, журналісти, усі бажаючі до подальшого спілкування.

Проекти пам’ятників експонуються у залі Галереї мистецтв НСХУ за адресою: вулиця Лесі Українки 24 а, щодня з 11 години до 18. Вхід - вільний.

Про подальші громадські обговорення проектів будуть надаватися анонси на офіційному сайті Галереї мистецтв www.volart.com.uaта у соціальних мережах.

Записала: Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---