«Натхнення не любить ледачих»: історія успіху волинського Фаберже

Його називають волинським Фаберже, проте сам майстер стримано реагує на таке порівняння: адже він не переспівує чиїсь роботи, а створює свої, не менш прекрасні та самобутні. Як кажуть, талановита людина – талановита у всьому. У цьому вкотре переконуєшся під час розмови з володимирчанином Анатолієм Бойком.

Проте Анатолій не тільки з яйцями чуда-дива творить, він ще й добре володіє пензлем, виготовляє прекрасні роботи з дерева, очерету, лози, скла, вишиває, плете гачком, малює графіку, йдеться у матеріалі порталу Район. Володимир-Волинський.

Під час військової служби отримав групу інвалідності, але це не завадило йому освоїти чимало робітничих спеціальностей – від шевця до будівельника. Майстер самостійно винайшов техніку кування сріблом по яєчній шкарлупі, якій нема аналогів у світі. Володимирчани кажуть, що їхній Бойко – унікальний талант у всій Україні, а, можливо, й у всьому світі.

Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, волинський майстер оздоблює яєчні шкаралупи металом та дорогоцінним камінням і за це його називають «волинським Фаберже». Анатолій Бойко один такий на всю Україну, а можливо, і на весь світ. У 2015 році талант нашого земляка навіки закарбували у «Книзі рекордів України».

Свого часу Анатолій показав оригінальну композицію у техніці витягування яєць.

Майбутні роботи бачить уві сні

– Бачиш ось ту картину? Цей космос мені снився кілька ночей підряд. Так я його добре бачив, у всіх фарбах, відтінках. Кілька днів ця картина жила в моїй голові і не давала мені спокою, а потім я не витерпів: сів і за кілька годин її написав, – піднесено розповідає Анатолій, демонструючи творчий доробок.

Виявляється, що різьба по яєчній шкарлупі не заполонила усі помисли володимирського майстра – він устигає попрацювати і з пензлем, і з гачком, і з голкою. Іноді і з молотком.

Анатолій також продемонстрував оригінальну композицію у техніці витягування яєць. Шкарлупу можна не лише піддавати свердлінню, вирізуванню і куванню металом, як це вже давно робить майстер, а й витягувати її та навіть закручувати у спіраль. Володимирський рекордсмен каже, що давно плекав задум про новий винахід.

– Витягування яйця – досить клопіткий процес, який може затягнутися на декілька днів, – розповідає майстер. – Адже працювати потрібно не поспішаючи, розтягуючи шкарлупу міліметр за міліметром.

Яйце висотою у 8 сантиметрів Анатолію вдалося розтягнути до 18,5 сантиметрів.

Нова техніка відкрила майстру ще більше простору для фантазії. А ще у його колекції є роботи, де різьблене перепелине яйце розташоване всередині курячого, а те – усередині гусячого.

– Яєчна композиція «три в одному». Усі, кому вона потрапляє до рук, не можуть допетрати: як без жодного шва та з’єднання яйця потрапляють усередину одне одного. Мені навіть казали, що в моїх роботах магія присутня. Поспішу всіх запевнити, що це лише спритність рук, – жартує Анатолій. – Треба просто бути дуже уважним, добре відчувати шкарлупу, вміти розрахувати натиск.

А ще майстер виготовляє яйця із секретиками, аналогічні до тих, що робив великий Фаберже. Анатолій демонструє диво-дивне: яйце, різьблене і прошите металом, відкривається на дві стулки. А в ньому – таке ж різьблене і прошите, тільки менше і так само відкривається, мов шкатулка. А в середньому ще одне яйце – найменше. І з ним та сама історія: різьблене, прошите, із дверцятами та з секретиком. Оце філігранна робота!

Цікавимося, скільки часу пішло на створення такого дива.

– У мене немає такого, щоб я сідав за роботу і прикипав до неї на весь день, – пояснює майстер. – Буває, кілька годин попрацюю, а через трохи знову повернуся до цієї роботи. Але ніколи не лінуюся. Як кажуть, натхнення – це такий гість, який не любить відвідувати ледачих.

Анатолій також розповів, що робить світильники із шкарлупи яєць. Почав розробляти яйця-обереги. Також серед унікальних робіт майстра – ковка металом по різьбі на шкарлупі перепелиних яєць.
Чоловік виховує послідовників

Володимирський майстер передає свої знання і молодому поколінню.

– У мене вже є два учні: Дмитро Сидорук та Роман Воробей, – з гордістю повідомляє Анатолій. – Охочих опанувати справу було близько десятка, але потроху відсіялися. Комусь стало нецікаво, комусь не вистачило впертості та посидючості. Залишилися ті, хто дійсно зацікавлений і, відповідно, показує дуже хороші результати.

Як з’ясувалося, Анатолій міг би набрати ще учнів, організовувати заняття для дітей та навіть дорослих. Проте нема де. Приміщення, де розташована його майстерня, перебуває у комунальній власності міста. Чоловік хотів би облаштувати там дві кімнати під музей зі своїми виробами. А в інших двох кабінетах, які нині зачинені і в яких цілу зиму «обігрівали павуків», можна було б працювати з учнями, проводити майстер-класи. У владних кабінетах Анатолія уважно вислухали, головою покивали, вкотре щось пообіцяли, а він… і далі тулиться зі своїми унікальними роботами в тих маленьких напівтемних кімнатках.

В Анатолія підростає восьмирічна донечка Софійка. Запитуємо, чи, бува, дівча не цікавиться татовим талантом?

– Аякже… З нетерпінням чекає, коли я вже візьмуся її вчити. А я чекаю, аби трішечки підросла. У неї дуже маленькі пальчики, і просто фізично вона не зможе повноцінно навчитися різьбити по яйцю, – пояснює Анатолій. – Зате Софія першою оцінює усі мої роботи, майже завжди супроводжує мене на всіляких ярмарках, виставках та фестивалях. Зараз це для мене найголовніше. Якщо дитина з малих літ буде постійно перебувати в радіусі дії прекрасного, то в майбутньому вона ще здивує світ своїми здобутками.

І нехай світ знає, що на Волині є свій Фаберже

Ще в лютому цього року майстерність Анатолія Бойка визнали у цілому світі. Умільця із Володимира-Волинського прийняли до World Egg Artist Association – міжнародної спільноти майстрів, які працюють із яєчною шкарлупою. Відтепер роботи Анатолія Бойка внесені до каталогу цієї спільноти. Що ж дає це митцю?

– Це також нагода більше себе презентувати світовій громадськості, – пояснює Анатолій. – Ця спільнота активно працює в інтернеті, майстри гуртують навколо себе усіх, хто працює із яйцем: це і писанкарі, різьбярі. Я раніше не знав, що майстрів із такими навичками, як у мене, у світі можна порахувати на пальцях. Також більше довідався про те, як цінують митців та їхні роботи за кордоном, в яких умовах вони працюють, які новинки прогресу використовують у своїх роботах.

Плани у володимирського майстра амбітні: облаштувати у Володимирі музей, де б він міг виставляти свої роботи та де б могли презентувати свої доробки місцеві писанкарі.

– Можна зробити музей, який би став єдиним на всю область, – продовжує Анатолій. – Трішки розголосу – і він би став візитівкою не лише міста, а й усієї області. Але перед бюрократичними перепонами творча людина безсила. Вірю, що прийде час, коли моя мрія стане реальністю.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---