«Наше тіло говорить з нами через симптоми», – психосоматолог з Луцька

Що таке психосоматика? Про що свідчать сигнали, які нам подає власне тіло? Як навчитися жити у гармонії з собою і світом? Які емоції можуть провокувати хвороби? Про це та багато іншого в ефірі програми «Психолог і я» телеканалу «Аверс» говорили з психосоматологом і практичним психологом Юлією Дзюбою.

Отож, поговорімо про психосоматику.

Можна прочитати багато про психологію, але зараз людина потрапляє в таку інформаційну пастку, тому що інформації багато і дуже часто вона абсолютно суперечлива. На жаль, людина може загубитися в цьому всьому. Тому, щоб пізнати це, потрібно витратити багато часу. Та часто люди беруть таблицю Луїзи Хей чи Ліз Бурбо і дивляться, наприклад, турбує спина – значить, ви багато взяли на себе. Але цього замало. Тобто кожен випадок унікальний, кожен з нас унікальний. Хоч ми й схожі, але насправді реакції організму в кожного на різні ситуації різні.

Багато хто думає, що це якась фантазія, вигадка, щось на межі реального та нереального. Хоча насправді психосоматика – це наука, яка лежить на стику медицини і психології, тобто як психологічні фактори соматизуються в тілі, знаходять свої тілесні прояви. Психосоматика в сучасному світі – це спасіння, можна сказати. Працюючи з людьми щодня, я бачу, наскільки зараз складно навіть лікарям встановити діагноз. Наприклад, приходить до мене людина з алергією. Вона здала проби на всі алергени, жодного не виявлено, а тіло зудить і просто кричить про допомогу. Тут у пригоді стає така наука, як психосоматика, і ми починаємо з’ясовувати, про що людині говорить тіло. Тому що воно – це наш вірний друг, помічник, це наш довідник, можна сказати.

Разом з тим, воно володіє ресурсами для зцілення, тобто через симптом тіло говорить з нами, доносить до нас якусь інформацію, на що нам потрібно звернути увагу. Ми звикли, коли щось заболіло, ганити цей симптом, цей орган, не розуміючи, що насправді кожен симптом – це наш вірний друг. Тобто хвороба виводить нас на кращий шлях життєвого розвитку. Хвороба – це завжди про розвиток, це в жодному разі не покарання. Тому, розуміючи мову тіла, можна провести профілактику багато чого, коли ти знаєш, як формується хвороба, яких реакцій потрібно уникати, як правильно проживати емоції, щоб не запустився в тілі механізм утворення хвороби.

А чи можна стверджувати, що якщо людина живе в гармонії з собою, з зовнішнім світом, з людьми, то вона не захворіє?

Насправді це вибудувана правильна філософія життя, коли ти вмієш достойно і правильно думати про світ, так ти вибудовуєш гармонію з ним. Коли ти вмієш достойно думати про людей в цьому світі – це гармонія з соціумом. І коли вмієш достойно думати про себе, як ти можеш захворіти? Не можеш. Адже коли ти достойно думаєш про себе, то з кожної ситуації виходиш із відчуттям власної гідності. Коли ти контактуєш так з людьми, що приємно тобі й іншим, важко захворіти.Кажуть, що чим людина наповнена, то те вона й випромінює. Ми всі – це сукупність плюсів та мінусів, достоїнств і вад. А коли людина гнівається чи виявляє жадібність, є в неї якісь такі негарні риси, це теж може бути взаємопов’язано з якимись симптомами, певними хворобами, призводити до цього?

Уяви собі, що ми живемо і зовсім ніколи не відчуваємо негативу. Це нереально. Звісно, ми будемо відчувати такі негативні емоції, як гнів, роздратування.

Страх може породжувати хворобу?

Звичайно, але багато залежить від ставлення. Я, наприклад, боюся стоматологів, але правильно ставлячись до цього, я вмію домовлятись зі своїм тілом. Тобто коли йду до стоматолога, то домовляюся, що зараз ми потерпимо, можливо, там буде і не боляче. Коли є відчуття безпеки, не формується психосоматичний симптом в тілі. Мають бути певні обставини, просто так будь-яка стресова ситуація не призводить до психосоматики.

Для того щоб запустився симптом в тілі, має бути збережено три обов’язкові умови. Це має бути ситуація драматична, така, яка сталася раптово. Тобто ти надала їй дуже великого значення. Далі – ізольованість, коли ти ні з ким і ніде це не проговорила. Отож, три умови: драматичність, раптовість та ізольованість.

Часто буває, що людина за складом свого характеру тримає все в собі, намагається приховувати якісь явні незадоволення, якусь ситуацію загалом.

Я не кажу, що якщо щось в тебе сталося, потрібно відразу кричати на весь світ чи шукати людину, з якою можна поговорити. Не обов’язково говорити з кимось, можна навіть з собою вголос, щоб виговоритись, або взяти папірець, якщо ви в умовах, де ще сидять люди, і все, що зараз проживаєте, що сталося, просто виписати на папір. Головне – не заглибити його в себе.

Кажуть, що всі хвороби від нервів, але чи можна так говорити у випадку психосоматики?

Фраза про те, що всі хвороби від нервів, і правдива, але разом з тим і не зовсім конкретна, тобто, звичайно, більшість хвороб мають основу, яка пішла десь на рівні психіки. Є кілька механізмів запуску хвороби. Перше – це невідредагована, або відредагована недостойно для себе певна реакція. Тобто, наприклад, ти спілкуєшся з чоловіком, свекрухою, мамою, назріває конфлікт, ти щось хотіла сказати, але це в собі придушила, і так відбувається завжди, це дуже часто є вже риса характеру людини. Коли вона не вміє свою думку доносити, боїться, придушує, то може назбирати цілий мішок з цими всіма придушеними стимулами, імпульсами. Так само, коли ти чогось хочеш. Я зараз часто працюю з жінками, які бояться йти за своїми бажаннями. І за день, за два, за п’ять, за рік уяви собі, скільки подавлених імпульсів назбирується.

Звичайно, в кожної хвороби є прихована мотивація. Тоді я показую, які можуть бути переваги, які вигоди може нести людині її симптом чи хвороба. Наприклад, людина захворіла й може без почуття провини відпочити, це дуже часто стосується трудоголіків. Чи той, хто не вміє просити про допомогу, кому дуже бракує любові й турботи близьких, захворіє і всі крутяться навколо нього. У тебе якась конфліктна ситуація, або ситуація, яка вимагає залагодження, проблема у житті і треба вже вирішити, але ти ніяк не наважуєшся, і приходить хвороба й дозволяє тобі відтягнути цей момент. І таких вторинних вигод дуже багато.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: «ЕМОЦІЯМИ НАША ДУША РОЗМОВЛЯЄ ЗІ СВІДОМІСТЮ», – ПСИХОЛОГ З ЛУЦЬКА

Доки є вигода, тіло буде тримати симптом і хворобу. Тому що воно спілкується мовою дикої природи і всі наші посили розуму сприймає як прямий наказ. Тож коли ти кажеш, що, наприклад, у тебе все в печінках сидить, тіло буквально це сприймає і не дивуйся, що починає боліти печінка. Тому я завжди клієнтам кажу: «Скажи, які в тебе симптоми, що тебе турбує в тілі, і ти мені розкажеш більше». Коли людина має якісь тілесні симптоми, розповідає про них, я відразу перераховую, що це може бути, а пацієнт запитує, звідки це знаю.

Тіло – наш універсальний помічник, і якщо правильно слухати його сигнали, то можна самому себе зцілити. Але дуже важко людині самій дійти до цього. І навіть можна прочитати дуже багато, але не усвідомити. Буває,що людина приходить і каже, що все прочитала про психосоматику і в неї нічого немає, ми сідаємо, починаємо вирішувати і знаходимо причини в підсвідомості, щось болюче, неприємне, і захисні механізми будуть різними способами це ховати. Найскладніше в зціленні людини – це обійти захисні механізми. Вони настільки міцні, вже заїжджені роками, дуже важко підібратись, але є методи, якими можна це зробити і все-таки обдурити наші захисні механізми й дійти до правди.

Як тільки ти зайшла в студію, то сказала, що речі, які свідчать, що в людини все гаразд – це волосся, шкіра і нігті. Про волосся ми знаємо, що це енергетичний провідник, дуже важливо навіть правильно обирати перукаря. Чи насправді людина, в якої гарні волосся, нігті, шкіра, здорова?

Як один з чинників, здорова шкіра – це контакт з зовнішнім світом, тобто це наші особисті межі. Але ти ж не бачиш всю шкіру людини, ми ж її прикриваємо, от слизова – це теж контакт з зовнішнім світом. Ти будеш дивитись на жінку в купальнику і думатимеш, що вона здорова, красива, волосся пишне, все добре. А всередині органи ж так само вкриваються своєю шкірою, і там може бути що завгодно.

Ну, знову ж таки, шкіра реагує ситуативно, вона може сьогодні мати здоровий вигляд, а залежно від ситуації можуть з’явитися якісь плями, висипання.

Так. Зараз, до речі, проблеми зі шкірою – один з найрозповсюдженіших розладів. Медицина каже, що це невиліковно, мовляв, ми зробили все, що могли, всім помастили, живіть з цим.

Часто дерматологи відправляють на роздуми з самим собою, заглиблюватись в себе і шукати, що спровокувало проблему.

Є лікарі, які розуміють і кажуть шукати психосоматолога. Це, звісно, тішить. Я закликаю лікарів не оперувати фразою «Невиліковна хвороба». Людина такий біошок отримує. Вже доведено, що навіть онкохвороби виліковують. Багато хвороб, які до цього вважались невиліковними, піддаються лікуванню різними методами. Тому, якщо ви знаєте хоч один випадок в світі, що людина зцілилась, не маєте права казати, що ця хвороба невиліковна. Адже в людини у підсвідомості закарбовується це слово. А надто, коли це підліток 15-16 років, який з мамою був у кабінеті і лікар сказав, що ця хвороба невиліковна, це справжня проблема, і тут працювати доводиться важко, довго й не завжди результативно. Тому що людина настільки глибоко ковтнула цю фразу, що інколи переконати в тому, що є шляхи для одужання, дуже важко.

З якими питаннями звертаються до психосоматолога?

Найчастіше це питання шкіри, тому що це дуже неприємно, ти не можеш впевнено почуватися в суспільстві, не можеш руки свої показати, ноги, плаття одягнути, особливо для жінки це дуже важко. Різні проблеми: гіпертонія навіть у 18-річному віці, анемії, цукровий діабет і проблеми щитоподібної залози, зараз дуже поширені гіпотеріоз чи гіпертеріоз.

Що робити людині, в якої є проблеми з щитоподібною залозою? Це ж порушується обмін речовин, люди набирають вагу, комплексують з цього приводу. Як з собою домовитися?

Для початку, як я казала, кожна історія індивідуальна. Якщо в клієнтів однакові діагнози, то причини – різні. Я завжди кажу: коли ви хочете розібратися зі своєю хворобою, візьміть цей орган і подивіться, яку він виконує функцію, тому що він метафорично показує нам, де в житті є проблема. Тіло саме реагує, вмикається на тому етапі, де тема болюча для організму. Дуже часто зараз це проблема з самовираженням, тому що це пошук себе, одна з топ-проблем.

Можливо, питання в тому, що люди не хочуть втрачати час?

Проблема з темпом, з часом, проблема не встигнути, це гоніння за успіхом. Людина збивається з темпу, коли не в гармонії зі своїм часом, зі своїм природним ритмом. Кожен з нас має свій природний ритм. І в одного швидко все виходить, а в іншого ритм, наприклад, плавний. Людина з плавним ритмом бере за приклад людину зі швидким темпом і думає, що з нею щось не так. Вона старається, зі всіх сил починає доганяти, втрачаючи свій темп. Вона ніби й робить багато, а результату немає, бо зійшла зі свого темпу.

Тема стосунків зі своїм часом дуже важлива. І звичайно, що коли ми так поспішаємо, щоб встигнути усе, бо час сучасний вимагає від нас і народити, і самореалізуватися, людина перебуває в стані стресу, а стрес – це те, що впливає на весь організм. Стрес – одна з причин, яка спричиняє проблеми зі здоров’ям. Найцікавіше те, що хвороба виникає не тоді, коли ти стресуєш, тому що це активна фаза конфлікту. Коли ти в стресі, тіло акумулюється і зовні нічого не буде відбуватися. А коли вилазять хвороби – це вже є стадія розв’язання конфлікту, стадія відновлення. Тому не такий страшний карантин, бо ми всі закумульовані в стресі. А коли все вирішилось, навіть послабився карантин, я бачу, як хвороби почали виявлятися після стану ізоляції, коли люди розслабились.

Є люди, які дуже перейнялися ситуацією з пандемією, а є ті, які просто спостерігають за всім, що відбувається, розмірковують. Загалом, за спостереженнями, люди, які працюють на самовиснаження, насправді захворюють, а тих, які простіше ставляться до життя, мають менше запитів у плані все купити і все мати, якось і хвороби їх не чіпають, і здоров’я в них є.

Тому що саме цей баланс напруження і розслаблення й запускає далі проблеми. Зараз дуже популярні медитація і йога, це дає можливість зупинити хід думок. Тому що в сучасному світі у мене таке відчуття, що людина не має часу, коли вона не думає. Вночі людям сняться жахіття або в них безсоння. Уяви собі, що людина цілий день працює, думки ганяє, а потім ще й цілу ніч. Це надзвичайно важко для організму. От якби людина вміла хоча б пів години на день глобально розслабитись, але розслабитись – це не просто сісти на диван і посидіти, а зупинити хід думок. Тому що думаючи, ви можете витратити енергії ще більше, ніж коли пересуваєтесь.

Загалом, напевно, час на себе потрібно виділити і знайти навіть в цьому шаленому ритмі. Хтось робить ранкові ритуали, хтось встає на пів години раніше, щоб насолодитися ранком. Випити каву, подумати про плани на день – це додає якихось сил і людина тримає баланс.

Коли ти вже лягаєш спати і знаєш перші дрібні кроки, що зробиш вранці, це вже для мозку менше стресу і ти свій ранок почнеш зовсім по-іншому, акумулюєш та збережеш багато енергії. Тому я дуже часто в постах пишу про ранки, про свої ранки, що вони мають бути продумані, ранкові ритуали обов’язково мають бути. Щодо пробудження раніше, то я казала про ритм – для одного це буде кайф, для іншого – ні. Вміння насолоджуватись такими моментами – це найкращий мультивітамін для організму. Таблетка з мультивітаміном не додасть стільки користі, як такі моменти в житті – моменти насолоди. Але що добре для одного, то для іншого не завжди.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: «ТРЕБА ВИЗНАТИ, ЩО ОНЛАЙН – ЦЕ ЧАСТИНА НАШОГО РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ», – ПСИХОЛОГ З ЛУЦЬКА

Психосоматика – це наука, яка розвивається, завжди є якісь нові речі, нові дослідження і те, що говорили раніше, вже віджило. Тобто багато речей, до яких ми звикаємо, виявляється, вже можна сприймати як міф. А щодо пробуджень і засинань – це питання звички, напевно. Чула, що о десятій вечора потрібно засинати, якщо ти правильно засинаєш, то і прокидатися буде легше, а якщо пізно лягаєш спати, то і прокинутися дуже важко.

Кожен організм індивідуальний. Я засинаю о другій ночі вже більш як рік, я мама, яка годує і встає п’ять за ніч та рано, тому що веде трирічну дитину в дитячий садок. Але коли в тебе є глобальна ціль, є люди, які відкривають свої приховані ресурси, я не маю вигляд людини, яка виснажена і висмоктана вже, втомлена. Але всі знають, о котрій я лягаю. Я не закликаю вас лягати о другій, експериментувати, але якраз наявність глобальної цілі, навіть не реалістичної, наявність великої гри в житті дає тілу розуміти, для чого воно хазяїну. Не потрібно енергію шукати зовні, вона завжди у нас є всередині, і є спеціальні техніки, які дозволяють увімкнути наші внутрішні павербанки. І я знайшла людей, які цього навчають, я цього навчилася, практикую, показую своїм клієнтам.

Де шукати ці павербанки і з чого розпочинати?

Мрійте і майте якісь глобальні цілі. Це не потрібно багато думати. Придумайте, що подобається вам, і йдіть до цього. Вмійте розслаблятися, зберігайте баланс напруження і розслаблення, дозволяйте своєму організму відпочити, чуйте своє тіло. Якщо ви втомилися, присядьте, болить голова – зверніть на неї увагу і розберіться з цим.

Мені сподобалася фраза про те, що треба ставити цілі. Хтось із великих сказав: «Дайте людині ціль – і вона знайде будь-який спосіб вижити».

Так. Організм вмикає всі свої ресурси, бо його манить та картинка. А що люди зараз показують своєму організму? Страхи. Хочеться туди йти? Ні, не хочеться. А коли ти будеш показувати щодня красиву картинку життя своєї мрії, твоє тіло буде йти туди. Є багато досліджень, що якщо хвору людину забрати з її звичних умов життя, відправити на безлюдний острів, дати повне розслаблення, щоб вона повністю відключилась від соціуму, подумала про себе, про життя, людина одужує. Є навіть онкохворі, які одужали завдяки тому, що забрали себе зі звичних умов і дозволили собі глобальне розслаблення.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---