«Наче потрапив у СРСР»: лучанка про життя на Алясці

Майже рік тому дівчина з Луцька Настя Боен за програмою культурних обмінів на кілька місяців вирушила в Анкоридж (США, Аляска). Але тимчасова подорож несподівано змінило все життя Насті: за океаном вона знайшла свою любов.

Лучанка в інтерв'ю сайту Сегодня.Lifestyle розповіла про автомобілі, які можна придбати за 20 доларів, не такі смачні як вдома продукти та щирих, привітних американців.

- Як ти потрапила в США?

- В Америку потрапила завдяки програмі Aupair - їхала туди працювати нянею. Але так склалося, що познайомилася з хлопцем, закохалася і вийшла заміж. З Джейсом - моїм майбутнім чоловіком - ми познайомилася в один з перших днів мого перебування там. Я гуляла собі по центру Анкориджа, шукала, де б записатися в спортзал. Виписали в інтернеті кілька адрес, але ось один заклад не вказав ціни, тому вирішила сходити і подивитися, що там і до чого.

Приходжу я до них, а там так красиво - є окремі зали тільки для жінок ... Спочатку мене кілька разів «пере направили» - підіть туди, потім сюди і назад. Але, врешті-решт, я опинилася в офісі, де, власне, оформляють нових клієнтів.

Там сидів лише один працівник - мій майбутній чоловік Джейс Джейкоб Боен. Ми познайомилися, почали розмовляти. Він каже: «У тебе такий цікавий акцент, звідки ти?». Кажу, що з України. Він знав, що в світі є така країна, але нічого більше. Потім запитав про національну валюту. Я йому показала 50 гривень. Не знаю чому, але він захотів у мене їх купити. Запитав про курс ... а тоді це було десь два долари, але він дав мені п'ять. Я так подумала: давно курс не був настільки вигідним. Словом, в той день за розмовами ми провели в цілому п'ять годин. Потім обмінялися візитками і я пішла. Уже вдома все обдумала, порахувала гроші і вирішила, що цей спортзал мені не по кишені. Подзвонила, щоб скасувати абонемент. Ну, він сказав «ок», а потім через тиждень мені пише: мовляв, давай сходимо якось на каву. Так ми і почали гуляти, зустрічатися. А вже через кілька місяців одружилися.
- Що тебе вразило в Америці?

- Величезні відстані. У нас, якщо кудись ідеш, то навколо завжди люди, маршрутки їздять. Тобто в будь-який момент можеш під'їхати, якщо втомився. Тут такого немає - у деякі напрямки транспорт взагалі не їздить або їздить дуже рідко. Іноді навіть в місті доводиться їхати через ліс. Ще вразило, що кожен бізнес має свою будівлю: банк - окремо, кафе - окремо, магазин - окремо. Тобто мало таких ось комплексів, де все разом.

- У США насправді ідеальні дороги і сфера послуг?

- Сфера послуг - так. Бувало таке, що приносила в магазин порвані джинси. Продавці дозволили мені на цю суму (вартість джинсів) обрати інший товар ... Але з дорогами на Алясці проблема. Коли я бувала в Х'юстоні, то там ще нічого. А тут тане сніг і разом з ним - дорога. Може, просто не встигають ремонтувати через величезні площі. Бачила, що влітку йде масштабна реконструкція - швидкими темпами ремонтували всі дороги. Вони ж за це платять великі податки. Але ось саме зараз на хай-веях (швидкісна автострада з одностороннім рухом, - ред.) є великі ями і це погано: їдеш на швидкості і не можеш зупинитися, бо за тобою багато машин, і ти ризикуєш влетіти в якусь калюжу.
- Продукти там смачні чи ні?

- Дуже несмачні! Вони підсипають в страви різні добавки і емульгатори для смаку. Через це постійно хочеться їсти. Хоча коли купуєш продукти сам, то вони ніякі: овочі, фрукти, навіть картопля несмачні. Ківі, наприклад, без кислинки і не соковиті, дуже велика за розміром. Хліб схожий на губку: можна його в кулаці затиснути, а він вже через кілька секунд знову набуває потрібної форми. Звичайно, є спеціальні пекарні, де хліб хороший, але мало хто туди їде, адже на це йде багато часу.

- Який вибір продуктів?

- Супермаркети дуже великі. Багато найменувань товарів: на прилавках можна побачити фрукти, яких я раніше не пробувала. Але якщо говорити про вибір конкретної одиниці товару, то він обмежений. Наприклад, взимку я часто купувала мандарини. Тут їх всього три види - фасовані з Каліфорнії. Тобто вони всі однакові - не можна вибрати солодкі або кислі, з кісточкою або без. Коротше кажучи, багато монополістів на ринку.
- Ти казала, що це тобі нагадує Радянський Союз?

- Є таке враження! Все однакове - продукти і навіть одяг. Ніби в Радянському Союзі потрапила. І хоча я там не жила ніколи, але ось зараз ніби в'їхала.

- Ти казала, що там краще завжди посміхатися. Чому?

- По-перше, тому що всі посміхаються тобі. І це, погодься, трохи дивно виглядає, коли ти ходиш похмурий. Тут дозволено носити пістолети і всі насторожуються, якщо ти не посміхаєшся. Можуть подумати, що ти щось там собі надумав. Тому краще посміхатися - нічого поганого від цього вам не буде.

- Це правда, що на Алясці по місту ходять лосі і ведмеді?

- Так, але не по місту, а на околицях. Принаймні, так в Анкориджі - це найбільше місто Аляски. А вже в менших містах штату ведмеді можуть і в будинок залізти. Лосів дуже багато, тому вечорами страшно ходити одному.

- А що робити, якщо зустрів ведмедя на вулиці?

- Треба піднімати руки і голосно співати - показувати, що ти теж хижак, а не жертва. Але зазвичай ведмеді нападають, тільки якщо треба захищати потомство, а ось лосі - можуть. Взагалі, від ведмедів немає сенсу бігти. Вони дуже швидко бігають. Також не потрібно залазити на дерева або ще кудись, тому що вони все одно дістануть. Треба тупотіти ногами і молитися ...

- Людям, які живуть на Алясці, доплачують?

- Так, але це не зовсім доплати, а дивіденди для американців, які живуть тут постійно - як мінімум три роки. Їм виплачують один раз в рік від однієї до двох тисяч доларів. Тобто, якщо в сім'ї п'ятеро дітей - гроші отримає кожен.

- Яка там середня зарплата?

- Здається, мінімальна зарплата 9,5 доларів за годину. На місяць виходить десь 1600 доларів. Хоча можна легко отримувати і 15 доларів на годину, тоді за місяць вийде більше.
- На що витрачаєте найбільше грошей?

- На оренду квартири йде трохи більше тисячі доларів. Тут за повноцінну кімнату вважаються тільки bedroom - приміщення, де можна спати. Все інше не рахується. Крім того, ціна залежить від місця розташування: якщо близько до школи або до центру - це дорожче, зрозуміло.

- А скільки платите за комуналку?

- Комуналка відносно недорога. У нас електричне опалення - платимо 70 доларів. Підключення телефону коштує, наприклад, 60 доларів - перший номер, другий - 35, третій - 25. Якщо хочеш якісний інтернет - доплачуй. Взагалі, майже всі американці живуть в кредитах. У них з цим безпечніше і простіше, ніж у нас.

- Відкласти гроші з зарплати реально?

- Реально, тим більше, якщо в сім'ї працюють чоловік і дружина. Хоча багато також залежить від того, що ви їсте, що купуєте. Думаю, доларів 500 цілком можна відкласти.

- Які міфи про Америку і американців можеш спростувати?

- Чула, що американці всі дуже багаті. Насправді, це не так. Тут багато жебраків. Але якщо людина намагається, щось хоче досягти в житті, то можна заробити і на квартиру, і на машину. У мого чоловіка, наприклад, дідусь працював на будівництві. У нього був такий контракт, що він півроку працював, а півроку - ні. Але людина живе собі безбідно і ні в чому собі не відмовляє. Ось недавно літав в Мексику. Тобто, хто хоче, той і заробляє. Мені здається, так в будь-якій країні ... Знаю, що непогано платять людям, які чистять сніг - 40 дол / год. Хоча сніг є не завжди - це перше, а по-друге, така робота розрахована на певну кількість годин - дві-три в день, далі все - шукай собі інший підробіток.
- Це правда, що автомобіль можна купити з однієї зарплати?

- Думаю що так. Можна купувати машину б / у, тому що тут мало хто бере нові. Є дуже дешеві автомобілі, але їх потрібно ремонтувати. Можна знайти бюджетні варіанти навіть за 20-40 доларів. Ну да, це буде «вбита тарадайка», але все-таки. Вже за 400 доларів можна купити абсолютно нормальний автомобіль, а за дві тисячі – «персик».

- Що ще там здивувало?

- Так кожен день щось дивує. Буває, я скажу якусь фразу, наприклад «ти як Дон Кіхот», а вони не знають, хто це. Чи не читають. І навіть ті, хто вчать літературу в університеті, знають тільки окремий період - французьку літературу 17 століття, наприклад. Американці не знають своїх класиків, того ж Драйзера ... Мені трошки дивно, у нас все це з шостого класу починається. Тобто в цьому плані вони менш освічені і дуже вузькопрофільні. Якщо ти анестезіолог, то крім цього ти більше нічого не знаєш. І раптом у когось перелом руки, то такий фахівець навіть не зможе тобі сказати, що сталося. Як на мене, це дивно.

- Прості американці - це щирі люди?

- Вони завжди допоможуть. Якщо ти плачеш, вони підійдуть і запитають, чи все у тебе добре. У нас буває, що просто повз проходять. Пам'ятаю, у мене одного разу в машині спустило колесо. Чоловік, який їхав позаду мене, посигналив, я зупинилася і він допоміг мені все перемонтувати. До того ж, вони дуже відкрито ставляться до інших людей. Їх дійсно цікаво, що там у тебе в житті відбувається. Хоча люди там різні, як і всюди.

- Що можеш порадити людині, яка вперше їде в США?

- Просто насолоджуйтеся! Не бійтеся говорити по-англійськи. Я дуже переживала за свій акцент. Думала, що мене не зрозуміють, а вони навпаки це люблять. Якщо не знаєте чогось, - запитуйте. Вам завжди підкажуть і допоможуть. Навіть гроші дадуть - у мене і таке бувало!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---