На межі життя та смерті: спогади воєнних літ. ФОТО. ІНТЕРВ’Ю

З роками імена героїв, які воювали на війні за чисте і безхмарне небо, залишаються у підручниках з історії. Утім, ще залишилися серед нас очевидці тих страшних подій, які розповіли Волинським Новинам про нелегку долю тих, чиї груди заквітчані бойовою славою.

Не мало лиха довелось «скуштувати» і ветерану Великої Вітчизняної війни, визволителю Волині та колишньому танкісту Олексію Ліхторовичу, якого доля занесла на волинські землі аж із далекого Томська. Зі слів героя, спочатку він воював у піхоті, а згодом – пересів у танк.



«До армії мене призвали 1943 року. Я сибіряк, народився 1925 року. На фронт прибув із Білоцерківського військово-піхотного училища. Як зараз пам’ятаю той злощасний сигнал тривоги, після якого нас, молодих курсантів, відправили воювати під місто Орел. Так і поповнилась новими бійцями наша 78-ма дивізія», - розповідає ветеран.



Олексій Ліхтарович пригадує, як за 492 дні і ночі пройшов через усю Польщу, аж до самої Вісли. До слова, серед бійців дивізії, у складі якої воював колишній захисник Вітчизни, 62 солдати нагородили званням Герой Радянського союзу, а вісімнадцятьом тричі вручали Орден Слави.



«Була така ситуація, коли я знаходився на межі життя та смерті. У той час, коли ми копали траншеї для бліндажів штабу, якраз був обстріл з боку ворога. Бомби розривались зі всіх сторін. Та ми на те не зважали, продовжуючи й далі копати м’який пісок. Коли ж сіли перепочити на бруски, почули страшний звук. То прямо на нас летіла міна. Із диким шипінням упала вона у пісок. Ми думали усе – кінець. Але вибуху не було. Ми кулею влетіли у бліндаж, попадали. Згодом цю міну розмінували сапери, виявилося, що вона була неробочою. А могло загинути вісім чоловік. Та нам пощастило», - поринає у спогади визволитель Волині.

Як розповів колишній солдат, війна забрала у нього батька. Дідусь пригадав, що коли його тато йшов на фронт, то сказав: «Синку, війна ще не закінчилась, тож за мною підеш і ти». Втратив він і двоюрідного брата та тітку, яких разом із сім’єю розстріляли німці. Старенький говорить, що не забуває провідувати їхні могили, хоча вони й далеко – у Криму.



А ось 79-річного Григорія Паврозюка війна спіткала іще зовсім малим хлопчиком.

«Коли війна постукала у двері, я був ще малим парубійком, мабуть тобі по коліно», - розповідає дідусь кореспонденту Волинських Новин.

Ветеран, який з малих літ ремонтував військові літаки, з невимовним жалем в очах пригадав, як втратив дорогих йому людей через те, що німці спалили рідне село.

«Живцем згоріли мій дідусь Зіновій та бабуся Василина. А щодо мене, то через уламки кулі у нозі війна зі мною всюди і ні на мить мене не покидає», - зітхає очевидець далеких подій.



На жаль, багатьох із учасників бойових дій уже забрала у свої обійми вічність, тому покласти квіти до братської могили приходять, переважно, їхні вдови та діти.

Так, 89-річна Анна Воронкова з величезною теплотою в очах та любов’ю у серці згадує про власного чоловіка, якого уже 11 років, як не має у живих.



«Мій чоловік дійшов до Берліна. Під час війни отримав страшні рани, через що став інвалідом. А я працювала у тилу – на заводі, де виготовляли зброю для війни, зокрема, снаряди для славнозвісної «Катюші», - зауважила старенька.

А от вдова учасника бойових дій Людмила Калістріна на фронті не була та на війні не воювала, утім за свободу Батьківщини боровся її чоловік.



«Оскільки чоловік був військовим, довелось «покататися» по різних містах разом із ним. Коли ми познайомились, а було це у Львові, коханий був лейтенантом. Увесь час такий зайнятий, тож бачились лише вечором. Сама ж маю 55 років безперервного лікарського стажу. Я любила свою роботу й свого чоловіка, з яким, до речі, прожили душа в душу, та ніколи не сварились», - поділилась життєвим досвідом пані Людмила.

Нелегка доля дісталась цим людям, але ми, сучасники, можемо лише дивуватися їхньому безмежному оптимізму, життєвій енергії та доброті. Тож Волинські Новини бажають ветеранам міцного здоров’я та відсвяткувати власний столітній ювілей.




ЧИТАТИ ЩЕ: ШАНУЙТЕ НАС, ІЩЕ ЖИВИХ СВІДКІВ ТИХ СТРАШНИХ ПОДІЙ, - ВЕТЕРАН. ФОТО

Фото і текст Вікторії Семенюк

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---