На Волині освятили цілюще джерело, якому не менше двох сотень років

Урочище між Седлищем і Буцином символічно іменують Криничним. У давнину тут було дуже багато джерел, які зникли, коли на цій території провели меліоративне осушення земель. Природа нагадує про безцінний дар, який люди втратили через невміле господарювання, коли на поверхні ґрунту виступає вода. Про це повідомляє Слово Волині.

Звісно, кожна місцина Волині має якусь родзинку: давню церкву, пам’ятний ліс чи хату славетного земляка. А от Старовижівщина багата ще й цілющими джерелами.

В урочищі Попова Криниця колись було три джерела, в деяких місцях земля просідає, що свідчить про підземні джерела, які збереглися тут. Внаслідок осушення залишилось лише одне, що було, очевидно, найсильнішим, воно дарує цілющу воду людям багато десятків літ. Покійний настоятель буцинського храму отець Микола Йовик самотужки виготовив два кадуби і встановив їх на місці джерела. Священик вважав справою честі відродити джерело. Бо виявляється ще дід отця Миколая там воду освячував. Тобто цьому дару Господньому не менше двохсот літ, а скільки саме - ніхто вже точно не скаже.

Старожили розповідають, що з давніх-давен у селі існував такий звичай: у переполовинну середу в присутності прихожан із Седлища, Буцина, Черемшанки та Борзової місцевий батюшка освячував у криниці воду. На урочистий обряд люди приходили сім’ями. Пили свячену воду і молилися за здоров’я рідних та близьких. Подібні молебні радянська влада забороняла, але попри все традиція збереглася. Так було при батюшці Миколі, так залишається і нині при отці Ігорю Тимощуку, який служить у седлищенській церкві.

Воду із Попової криниці (таку назву придумали місцеві жителі) славлять за її смак, здатність не псуватися. У літню спеку і січневі морози криниця однаково частує подорожніх живильною водою. Навіть за дуже низьких температур вода крижаніє хіба по боках. А щоби пересихала, такого ніколи й не бачили.

Відтак жителі довколишніх сіл вирішили облагородити територію біля Попової криниці. А щоби кожен охочий міг долучитися до богоугодної справи, прихожани вивісили на криниці оголошення та номери телефонів тих, хто збирає пожертву. За отримані кошти проводять ремонт дороги до криниці, зробили новий зруб з дерева кругляка.

Позаяк джерело стало місцем проведення Богослужінь (скажімо, на Водохреще чи суху середу), то православні жителі мріють встановити неподалік дороги капличку. Вже й назву їй підібрали - «Неупиваєма чаша».

У Седлищі воду із урочища Попова Криниця називають почаївською. Бо й справді, страви, приготовлені з неї, дуже смачні і корисні. Вода не має якогось специфічного запаху, властивого для деякої колодязної, не дає осаду під час тривалого зберігання. У ній купають немовлят. А найважливіше, що вживання такої води додає сили та здоров’я.

Немає жодного дня, щоб біля Седлищенської криниці не було людей. От і цими днями, незважаючи на те, що небо плаче осінніми дощами, біля джерела було дуже людно. Седлищенські школярі з гарним короваєм на вишитому рушнику та щирими словами, вбрані в український одяг, зустрічали дорогих гостей. Сюди на запрошення настоятеля Георгіївського храму протоієрея Ігоря Тимощука та мецената і старшого волонтера Михайла Шлапая завітав архієпископ Володимир–Волинський і Ковельський Володимир, який відслужив разом з духовенством району Водосвятний молебень. Владика поблагословив учасників АТО, які були теж запрошені та подарував їм іконки «Ангела-Охоронця». Архієпископ побажав усім миру та звернувся до вірян з такими словами: «Нехай Господь зішле нашій державі мир, а діти повернуться живі».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---