На межі: cтавки та озерця в Україні можуть стати нікому не потрібними

Cинє плесо ставка, берізки на узбережжі, альтанки над водою, тихе окультурене безпечне місце для відпочинку – все це без проблем можна знайти на Волині. Поки що. Держава збільшила плату за користування водоймами у десятки разів.

Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №14 від 5 травня 2016 року.

З початку цього року орендарям водойм у межах населених пунктів почали нараховувати плату за користування ставками за новою методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів.

Держава поставила таким чином людей у кабальні умови, адже тепер ціна за ставок виходить у кілька разів вищою за прибуток.

Підприємці, які роками наводили лад довкола ставків та озерець, вкладали чималі кошти у благоустрій прибережної території, постійне зариблення водойм, тепер не знають, що робити. Наприклад, у Луцькому районі за оренду ставка в Сирниках тепер доведеться платити 51 тисячу гривень, а за ставок у Боголюбах – 350 тисяч гривень! Такі суми просто непідйомні. З цією проблемою люди звернулися до керівника Луцької районної партійної організації «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП» Ігоря Климчука.

ЗА КОМФОРТНИЙ ВІДПОЧИНОК НА ПРИРОДІ – ПОМІРНА ЦІНА

Підприємець Руслан Яблончук ставок у Сирниках орендує вже 15 років. За цей час на березі з’явилася алея берізок, яку сам посадив. Ближче до води розташовані дерев’яні альтанки, розраховані на більші та менші компанії. Поблизу – мангали для приготування страв із м’яса, які так смакують на природі.

Недалеко від входу на територію відпочинку (а вона загороджена) – невеличка пасіка. Руслан каже, що робота на цій водоймі для нього давно перетворилася на хобі. Тут його «віддушина».

На прибережній смузі облаштував житло, адже у теплу пору року тут і днює, і ночує. Руслан не приховує, що в Луцьку має власну автосервісну майстерню. Каже, практично весь прибуток з неї вкладає у цей ставок.

Доглядати за водоймою допомагають дружина та діти. А роботи тут чимало. Відпочивальники бачать тільки її результат, але ніхто не замислюється, скільки усього потрібно, аби отримати гарну «картинку» та затишну місцину для проведення вільного часу. Люди хочуть комфортно відпочити за мінімальну плату.

«Ви побачили б, що тут було раніше, – розповідає Руслан Яблончук. – Прибережна смуга була в ямах. Росла кропива заввишки з півлюдини. Місцеві приходили сюди набирати торф. Вода була поросла лозами. Тут ніхто не купався, не засмагав. Я хотів облаштувати гарне місце для відпочинку».Підприємець каже, що в середньому утримання ставка на рік обходиться в 30 тисяч гривень.

«Разів зо 20 на літо викошую траву, а це приблизно три гектари, – пояснює Руслан Яблончук. – Також для дна та пляжу треба завезти пісок – намивний, річковий, без глини. Інший не підходить. За світло в альтанках також потрібно платити. А ще треба чимало інших дрібниць, наприклад, підтримувати в належному санітарно-гігієнічному стані вбиральні. І, звичайно ж, потрібні кошти на зариблення. Здебільшого тут розводжу карасів. В оренді у мене водного плеса площею 4,25 гектара разом з прибережною смугою, радіус якої 50 метрів довкола ставка, – 9,3 гектара. За цю територію за рік маю сплатити 51 тисячу гривень, що майже удвічі більше від мого прибутку з цієї водойми. Зараз думаю над тим, аби скоротити територію прибережної смуги. Це поки що єдине, що можу зробити. Наразі прибережна смуга оцінена як болото, а болото прирівнюється до водного плеса. Воно в оціночній шкалі – найдорожче».

«Я не проти платити податки, – наголошує підприємець. – Але вони мають бути в розумних межах. У мене в оренді загалом два ставки, що в Сирниках. Платив за них 760 гривень. Зараз нарахували за користування двома водоймами 72 тисячі гривень. Оплату за відпочинок підняти не зможу, адже люди просто не платитимуть, а віддаватимуть перевагу «дикому» відпочинку серед бур’янів. Від іншого ставка буду точно відмовлятися».Відпочивальниця Олена Степанова приїхала у Сирники з друзями. «Ми тут дуже часто святкуємо дні народження, – каже дівчина. – Подобається в цьому місці. Плата за відпочинок доступна – 20 гривень з людини, за альтанку – 200 гривень. Якби ціна була більша – ми не приїжджали б».

БЛАГОУСТРІЙ ПРИБЕРЕЖНИХ СМУГ, ОКРІМ ОРЕНДАРІВ, НІКОГО НЕ ЦІКАВИТЬ

Підприємець Сергій Дармовис орендує ставок у селі Городищі Луцького району. Згідно із документами, площа, яку надано в користування, – 7,5 гектара.

«Ставок двічі виставляли на тендер, ніхто не хотів брати, адже його неможливо спустити. Тут важко розводити рибу, – розповідає Сергій. – У бізнес-плані запропонував організувати на цьому ставку зону для відпочинку. Райдержадміністрації така пропозиція сподобалася, ставок мені надали в оренду на 10 років. За власний кошт виклав 300 метрів дороги до водойми бетонними плитами, зробив свердловину, облаштував кухню на березі, поставив малі архітектурні форми. Усе було зроблено з відповідними погодженнями. Але у мене стався конфлікт із сільською головою, яка чинила перешкоди під час здійснення благоустрою прибережної смуги. Все дійшло до абсурду. На сесії розглядали заяви, в яких зазначалося, що я хочу провести електрику до ставка. Хоча такими діями закону не порушував. Нещодавно в мене закінчився договір оренди й за відсутності заперечень він мав би бути продовженим. Проте районна влада передала ухвалення відповідного рішення до компетенції сільської ради. А сільрада договір мені не продов­жила. Без пояснень. Подав позов до суду щодо рішення сільської ради, оскільки у ставок вкладено значні кошти. Поки триває процес, усі дії, пов’язані зі ставком, мають призупинятися. Але виникла проблема збереження риби, яка, згідно із законом, – моя власність, в тому числі й у нерестовий період. Орендар водойм сьогодні ніяк не захищений державою і залишається сам на сам зі своєю проблемою. Не можу нічого зробити, щоб зберегти свою власність».

НА ЦІНУ РИБИ ВПЛИВАЄ ЧИМАЛО ФАКТОРІВ

Підприємець Сергій Яценюк вже 15 років орендує ставок у межах села Уляників, що в Рожищенському районі. Загалом термін дії надання водойми у користування, згідно із документами, – 25 років. Площа оренди водойми та прибережної смуги – 54 гектари.

«В оренду брав фактично болото без води, – каже Сергій. – Працюю над каскадом ставків, половина його ще на етапі розробки. Усі ці роботи проводив із метою розведення риби. Кілька зим поспіль наймав людей для облаштування шлюзів, насипання дамб. Поставив 12 гідроспоруд, облаштував 8 дамб, сховище для риби, живорибну базу. Це дуже клопітна й затратна праця. Зараз за це уже не взявся б».

Вирощену рибу підприємець продає. Один виїзд на ринок для реалізації обходиться у 700 гривень. Ці витрати включають пальне для машини, роботу кисневого балона, плату за місце для продажу.

«Не включаю сюди роботу водія та продавця, – каже Сергій Яценюк. – Адже водій – це я, а продавець – моя дружина, яка, до речі, оформлена в мене на роботі офіційно».

Зі слів Сергія, аби продати рибу, її потрібно вирощувати мінімум два роки. Усі перелічені вище показники впливають на ціну цього продукту.

«До зміни законодавства справлявся з орендною платою, – провадить Сергій Яценюк. – Зараз ця ціна – непосильна. Мені дуже хочеться, аби держава змінила ставлення до орендарів водойм, які самотужки доглядають за ними, забезпечують благоустрій території довкола».Директор ТзОВ «Горизонт» Петро Відринський пояснює, що орендна плата для ставків у межах населених пунктів і поза ними – різна. Причому різниця в ціні – більш як у десять разів.

«Орендну ставку вираховують на основі розробленої Кабінетом Міністрів методики нормативної грошової оцінки, – пояснює експерт. – Згідно із нею, до уваги беруть квадратний метр, а базовий коефіцієнт для розрахунку включає дороги, газ, світло, телефон. Також сюди слід додати коефіцієнт інфляції. Окрім того, болото і вода оцінюються однаково».

Петро Відринський зазначає, що такі зміни в законодавстві відбулися два роки тому. Оренду за новими показниками почали нараховувати з початку 2016 року.

НАОСТАНОК

За радянських часів в Україні працювало чимало рибних баз. Зараз фактично лишилися одиниці. Та й тих невдовзі може не стати зовсім. Так само, як і окультурених місць для відпочинку поблизу невеличких водойм. Сьогодні в українських ставків ще поки є господарі. Якщо ж держава не змінить механізм нарахування кабальної орендної плати, вже зовсім скоро ми отримаємо плеса з чагарниками, а прибережні смуги – з бур’янами та сміттям.

Голова Луцької районної організації політичної партії «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП» Ігор Климчук переконаний, що нарахована плата за оренду ставків – неадекватна та непосильна для підприємців. «Така політика заганяє підприємницьку діяльність у рамки, з яких не можна вилізти, – каже Ігор Климчук. – Перекрити заробітками зі ставків суму, яка виставлена за оренду, практично неможливо. Тому ми будемо ініціювати розгляд цього питання депутатами місцевих рад, шукатимемо шляхи полегшення фінансового вантажу на орендарів водойм. На мою думку, є два способи розв’язання цього питання: зміна методики оцінки таких плес або надання пільг чи дотації для підприємців, які доглядають за ставками».

Довідка. «НА МЕЖІ» – новий соці­аль­но-інформаційний проект

Інформаційне агентство Волинські Новини у партнерстві з Волинською обласною регіональною організацією політичної партії «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП» розпочинає новий соціально-інформаційний проект «НА МЕЖІ». Спільно з депутатами від УКРОПу ми відвідаємо соціальні заклади області, які потребують реконструкції, добудови чи перепрофілювання. Ми покажемо чиновникам, у яких умовах навчаються наші діти. Ми запитаємо у влади, чому так відбувається і як можна розв’язати ці проблеми.

Ми поїдемо туди, де освіта, медицина, спорт та культура перебувають на межі – на межі розуміння, на межі терпцю громади, ба навіть на межі безпеки для життя.

Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у неза­до­вільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, зателефонуйте:

волинський УКРОП – (099) 637-14-15, редакція – (068) 816-90-46, (066) 342-23-22.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---