Проєкт «Локальна історія» презентували гостям Бандерштату

Проєкт, що розпочався 5 років тому зі збору свідчень старожилів, а сьогодні виходить друком у понад тисячу примірників, представили 3 серпня гостям гутіркової сцени Бандерштату-2019.

Презентувати проєкт випала нагода керівнику та головному редактору журналу «Локальна історія», історику, археологу та кандидату історичних наук Віталію Лясці.

З його слів, «Локальна історія» - це громадський аналог Українському інституту національної пам'яті. Стартував 5 років тому. "Ми робили ігрові фільми на основі спогадів людей. Одного пана могли записувати понад добу в декілька етапів. Усі матеріали до фільмів помістити не вдалося, тому ми вирішили ці матеріали зібрати у журналі", - пояснив історик.

Він розповів, що за час підготовки фільмів команді вдалося зібрати більше 70 тисяч світлин у своїй базі та поспілкуватися із понад 5 тисячами людей.

"Робили ми це для того, аби врятувати історію. Ми хотіли ці всі речі презентувати суспільству, і в цей час надумали видавати власний друкований журнал. Адже, аналізуючи сегмент історичних українських видань, побачили, що їх можна поділити на 2 групи: "таємні історії", що видаються російською мовою, з яскраво вираженим ідеологічним промосковським забарвленням, та журнали, в яких йдеться про історію здебільшого західної Європи. Виходить так, що журналу про історію України не було", - розповідає Віталій.Перший випуск побачив світ наприкінці жовтня минулого року, відтоді журнал виходить щомісяця. Це журнал про минуле і сучасне, тобто актуальність минулого в сучасній історії. Зі слів спікера, видавці хотіли показати яскраву та позитивну сторони історії України та зруйнувати міфи придумані самими українцями та окупаційними режимами.

Потому історик розповів деталі підготовки самого видання. "Ми хотіли показати історію з самих низів, аби таким чином виховати в людях регіональний, локальний патріотизм", - заявив Ляска.

Однією з основних проблем при виданні журналу став академізм істориків. Він пояснив, що це ситуація, коли історик пише книжку, в якій 2-3 рядки тексту, а решта - список літератури. "Такого люди читати не будуть, і ми це розуміли", - сказав Ляска.

Подолати цю проблему вдалося завдяки синергії між журналістами та істориками. Зі слів Віталія Ляски, журналісти не дають історикам нудно писати, а історики не дають журналістам вигадувати у своїх статтях.

Окрім історичних статей, багато уваги в журналі приділяється репортажам з місць, які мали історичну важливість. "Наприклад, репортаж з могили героїв Крут. Насправді, сама могила перебуває в жахливому стані і доглядає за нею старенька бабуся. А на брамі біля могили досі є радянські зірки, що говорить про гібридність нашої історії", - поділився з присутніми Віталій.

Також у журналі є рубрика інтерв'ю, і не лише з істориками, адже журнал, як наголосив спікер, має бути цікавий і непрогозований.

"Був певний скепсис зі сторони читачів на початках, мовляв, ми з Галичини, і готуємо журнал лише для себе. Але журнал охоплює всю Україну. Уже вийшло 9 випусків, у яких ми намагаємось показати історію з низів, з так званої локалі", - запевнив видавець.

Він також запевнив, що контент видання є унікальним: тексти та фотографії в інтернеті знайти неможливо, хіба в майбутньому їх можна буде побачити на офіційному сайті.

Насамкінець Віталій зауважив, що історія не є нецікавою, її лише потрібно цікаво показати, а для цього потрібно знайти правильні канали комунікації.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---