Ми хочемо навчатися разом з усіма, – мати хлопчика з особливими потребами

В луцькій спеціалізованій школі-центрі для реабілітації дітей з особливими потребами пропонують індивідуальний плани роботи, однак це підтримують не всі батьки.

Ольга Бурлакова, переселенка з Луганська, проживає в Луцьку більше року. ЇЇ син Ілля цьогоріч пішов в перший клас. Разом з логопедами жінка активно готувала його до школи, тому що у хлопчика синдром Дауна. Мама каже, що її син навчився писати і рахувати. Але цього не помітили у школі, повідомляє «Громадське радіо».

Раніше Інформаційне агенство Волинські Новини писало про те, що син вимушених переселенців з Луганська Ілля Бурлаков цього року йде у перший клас спеціальної школи у Луцьку.

«Моя дитина неговоряща. Він каже декілька слів. Він з допомогою вчителя був дуже щасливий, тому що всі діти рахували. І він почав рахувати. Він сам вийшов до дошки», — ділиться спогадами жінка.

Ольга Бурлакова розповідає, що в якийсь момент ставлення до дитини змінилося.

«День вчителя пройшов. І почалося все. Стала відчувати відношення до дитини — не дуже. Ставлення погане. Мені вчителька сказала, що ваша дитина не готова до школи. Вам треба йти на індивідуальний. Я їй сказала, що підемо тільки через мій труп. Бо будь-яка дитина має право на освіту. І це право ні в кого не можуть забрати. Навіть у наших дітей-інвалідів», — каже Ольга.

Хлопчика, який, зі слів матері, ніколи не був агресивними, звинувачують в агресії, говорить Ольга:

«Діти з синдромом Дауна не бувають агресивними. Може, бувають випадки, але це дуже рідко. Я стала їй доказувати, що дитина моя – не агресивна. В нас є характеристика з дитячого садка. Все є».

Два місяці Ілля був в лікарні. Коли повернулися, ситуація не покращилася. Вчителька Іллі Любов Макаренко каже, що дитина ще не була готова до школи:

«Мама розуміє готовність до школи, це коли дитина вміє читати, писати. В моєму класі ніхто не вміє читати і писати. Ну, не вмів. Але дітки навчилися тримати ручку, дивитися в мою сторону. Дітки чують. Що потрібно дістати, що потрібно зробити. До кожної дитини я підходжу і показую, як зробити», — пояснює вона.

Вчителька не заперечує і свої слова про агресивну поведінку дитини:

«Він хоче привернути увагу дітей. Він не вміє, як. І тому, з моєї практики, дуже часто буває, що вони б'ються, штовхаються, смикають за волосся. Вони таким чином хочуть подружитися, але не вміють», — каже жінка.

Наразі, з її слів, конфлікту з цього приводу немає.

«Ми з мамою домовилися, що вона буде продовжувати сидіти в класі. Ми домовилися, що мама буде працювати по цій індивідуальній програмі, яку дитина може зробити. Він же не напише диктант. Все-таки ми будемо далі працювати над тим, щоб дитина навчилася тримати ручку, писати елементарну паличку, гачечок», — переконує вчителька.

Ольга Бурлакова мріє про те, що в їхній школі був клас, де такі дітки, як її Ілля, могли навчатися. Однак про це говорити поки що рано.

Не підтримує індивідуальний план для своєї дочки ще одна мати — Наташа Ховайло, дочка якої навчається у 2-Б класі. Вона каже, що здійснюється тиск на дітей.

«Тут фактично іде моє слово проти слова вчителя. І роблять такий психологічний тиск, що багато мам йдуть на індивідуалу. Якщо діти непотрібні, їх просто викидають на індивідуалку. В цьому році в нас прийшло двоє мам із загальноосвітніх шкіл. Вибачте мене, то якщо їх брали в загальноосвітню школу, то чому вони сюди прийшли?», — дивується вона.

Щоправда, не всі батьки поділяють таку думку. Валентина Хмарук, голова батьківського комітету, дитина якої теж навчається в 1-А класі, переконує, що претензій до роботи вчителів і школи немає:

«Адміністрація школи і вчителі, я думаю, йдуть нам назустріч, в усіх питаннях. В нашому клас зовсім різні дітки. Кожен з різною проблемою, своїм ступенем захворювання, тобто різні дітки. Але вибачте, за чотири місяці навчання до кожної дитини знайдений підхід. Кожна дитина в міру своїх можливостей пише, читає, рахує».

Заступник начальника управління освіти Луцької міської ради Тетяна Силка каже, що окремо клас для таких дітей створити неможливо, тому що їх – небагато. Але про те, що потрібно шукати компроміс, вона буде говорити із батьками, і з вчителями.

«Я не думаю, що про це йтиметься, оскільки таких дітей, як ото на перший клас, недостатня кількість для створення класу. Тут класи по 12 – 13 осіб. Вони невеликі. І якщо клас створюють з показами до 10-ти, то окремо клас створити для цих двох. Я не думаю, що сьогодні це можливо», — каже Тетяна Силка.

І вона, і дирекція школи одностайні в тому, що індивідуальний план для діток з особливими потребами – значно краще. І що, мовляв, це не зашкодить соціалізації дітей. Але і мати Іллі, і інші батьки, вбачають в цьому не зовсім благородні наміри.

Наразі у спеціалізованій загальноосвітній школі навчається 17 дітей з синдромом Дауна. Один із випускників школи — студент Східноєвропейського національного університету.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---