Міняємо Петра Олексійовича на Юлію Володимирівну?

Імовірність швидкої перезавантаження всіх гілок влади оголила серйозну кризу політичних кадрів в країні.

Чи так вже страшні дострокові вибори, якими їх зараз малюють? Це, так би мовити, дивлячись для кого і чому, - пише журналіст Віктор Дяченко у своїй статті на From-UA.

Однозначної відповіді на це питання просто немає, адже навіть чіпляються за крісла політики змушені зараз обирати між ризиком покинути свої кабінети цивілізовано, через двері, і загрозою бути викинутими через вікно, - вважає Зрозуміло, що для їхніх опонентів, спраглих в'їхати в ці кабінети, дострокові вибори – це шанс досягти бажаного вже найближчим часом, а не через 3-4 роки. Тим більше, хто знає, що буде через кілька років ?! Сосиски потрібно хапати з жаровні зараз, поки вони гарячі і не зжерті кимось іншим! Тому вони будуть переконливо розписувати необхідність дострокових виборів, стверджуючи, що альтернативою їм є тільки третій Майдан.

Що ж стосується самого українського народу, то він, під впливом запеклої пропаганди, у своєму ставленні до перевиборів традиційно розділився натроє. Одні з надією вірять, що перезавантаження влади зможе привести до неї політиків, здатних дозволити утворився в Україні системна криза всього, продовжити і прискорити реформи. Інші з тривогою вважають, що перевибори лише погіршать цю кризу, перекреслять те, що вже досягнуто, і взагалі на них немає грошей. Треті ж скептично вважають, що ні дострокові, ні чергові вибори вже не зможуть змінити ситуацію в країні, і взагалі не збираються в них брати участь. Причому, таких в Україні з кожним роком стає все і більше.

ПОЛІТИЧНА ХИТРІСТЬ

Президент Порошенко неабияк здивував своїх співгромадян, заявивши нещодавно, що не підтримує ідею дострокових парламентських виборів. І це дійсно дивно, враховуючи, що Банкова є головним антагоністом нинішнього уряду, який ніяк не вдається відправити у відставку.

У чому ж справа? Щодо цього існує дві точки зору. Перше: гарант проявив військово-політичну хитрість і просто сказав те, що від нього чекали - як робив це вже не раз. Чекали МВФ, Вашингтон і Брюссель, які виступають проти дострокових виборів в Україні, які вважають їх фактором політичного ризику. Якщо зараз вони працюють з більш ніж лояльним «урядом реформаторів», то хто знає, кого можуть обрати українці наступного разу! До того ж, процес перевиборів – це тривала, на кілька місяців, пауза в роботі Кабміну і Ради - а хто ж тоді буде реформи проводити!

Захід ще в кінці минулого року доніс до українських політиків свою позицію з цього питання. І цілком зрозуміло, що Порошенко, щоб не втратити підтримку таких важливих союзників, вдає, що повністю з ними згоден. Однак якщо українські політики з чимось погоджуються, це зовсім не означає, що вони саме так і зроблять - така вже наша національна особливість! Тому офіційно висловлюючись проти перевиборів, Банкова, тим часом може неофіційно запускати процес розпуску Верховної Ради.

Однак існує й інша думка: Порошенко дійсно намагається відтягнути дострокові вибори, оскільки не вони є його головною метою. Зрештою, йому потрібен новий уряд, а не новий парламент! А пішовши з Кабміну, «Народний фронт» буде смиренно сидіти в парламентській коаліції і не смикатися, тому що спроби політичного бунту приведуть до розпуску Ради. І тоді «народнофронтівці» втратять ще й депутатські мандати - адже рейтинг їхньої політичної сили опустився нижче плінтуса.

У той же час спроба повністю витиснути «Народний фронт» з влади може викликати новий виток кризи, який приведе і до дострокових президентських виборів. І ось тут вже у Петра Порошенка виникає занепокоєння за власну кар'єру, оскільки він сам може «продути» перевибори. Причому, своєму давньому і заклятому ворогу.

РОШЕН І МОШЕН

Згідно з останніми опитуваннями громадської думки українських виборців, проведених Інститутом Горшеніна і КМІС, народ сильно втомився від нинішніх реформаторів. Причому ті, хто ще вірить в можливість якихось змін на краще конституційним шляхом, віддають перевагу не новим політичним силам, а старим дореволюційним кадрам.

Так, соціологічні дослідження КМІС виявили дуже цікаві сьогоднішні рейтинги політичних партій України, які взяли б участь в найближчих парламентських перевиборах. Виходячи з наведеної нижче таблиці, за півтора року симпатії і настрої електорату серйозно змінилися:



* Результати опитувань КМІС

Повний крах «Народного фронту», який був лідером парламентських виборів в 2014 році з результатом 22,1% і скотився до маргінальних 2,5% – не найбільш дивовижна новина. А ось стрімко виріс до 15,1% рейтинг «Батьківщини», напевно неприємно шокувавши тих, хто півтора роки тому поспішив втекти з неї в НФ. Схоже, що Юлія Тимошенко повертається у велику політику, причому не тільки як лідер другої за популярністю партії в країні. Рейтинги потенційних кандидатів на можливих президентських перевиборах показали схожі результати:



* Результати опитувань КМІС

Таким чином, Тимошенко і тут йде другий, сердито дихаючи в потилицю своєму давньому політичному супротивнику. А між тим колишнього рейтингу у Порошенко вже немає, та й повторити перемогу в першому турі буде практично неможливо. Існує думка, що «диво Порошенка про вибори» в 2014 році було результатом великої домовленості між переможцями Майдану, які, перебуваючи під наглядом «західних партнерів» розділили між собою пиріг влади: хтось отримав Київ, хтось отримав Кабмін, хтось парламент і Банкову. І тоді Петра Олексійовича «помазали» на президентство ще до формальностей самих виборів, так що його «тягнули» і бюрократичний адмінресурс, і політичні союзники.

Нинішнє протистояння між Банковою і Кабміном красномовно показує, що колишня домовленість вже не працює. Так що у Порошенка вже не буде гарантованої підтримкиі допомоги, щоб знову здобути перемогу в першому турі, тепер йому доведеться шукати союзників, щоб перемогти хоча б у другому! Однак те ж саме буде робити і Тимошенко.

Результат такої епічної битви між Петром Олексійовичем і Юлією Володимирівною спрогнозувати досить важко! Адже вони обидва вміють дуже переконливо вмовляти, вони обидва можуть щедро роздаровувати союзникам смачні посади або економічні «ништяки». З тією лише різницею, що президент може зробити це вже зараз, а ось його суперниця поки що може лише обіцяти дати це потім. Однак у Тимошенко в запасі є ще один козир, який може змінити баланс сил - це голоси, хто не визначився і розлючених.

ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУ

Опитування громадської думки красномовно демонструють, що українці не просто втрачають довіру до політиків і партій, які стоять при владі, тай взагалі засумнівалися в тому, а чи у вірному напрямку іде країна? Зрозуміти це можна і по збільшенню рейтингу Опозиційного Блоку (з 9,4% до 14,2%), і по зростанню рейтингів «Батьківщини».

Опозиційний Блок сприймається виборцями як один з осколків Партії Регіонів, і асоціюється у них зі старими добрими домайданівськими часами «стабільності». На сьогодні в очах своїх прихильників це найголовніший політичний антагоніст (хоча б формально) і влади, і майданівських політичних сил.

Однак зростання популярності Юлії Тимошенко теж багато в чому засноване на тому, що її сприймають як політика попередньої епохи, а також більш успішного, ніж Яценюк, українського прем'єра. Тимошенко запізнилася на другий Майдан (за відомою поважною причиною), який в момент своєї перемоги її не прийняв і освистав, після чого вона надовго усамітнилася в тіні української політики. Але тепер це грає їй на руку! Вона не є одним з вождів другого Майдану, «Батьківщина» має в уряді лише одного майже непомітного міністра молоді і спорту, її 19 депутатів не грали великої ролі в парламентській коаліції і взагалі вийшли їх неї.

Тобто зараз Тимошенко не сприймається виборцями як частина цієї влади, причому, у всіх відносинах. Для когось вона не тільки опозиція влади, вона – опозиція всій «постмайданній» політиці, і при цьому зберігає свій суто «проукраїнський» імідж, якого не має Опозиційний Блок. Її виборці вірять, що «Юля усіх розжене», припинить антисоціальні експерименти нинішнього уряду і дасть Україні новий напрямок розвитку. І успіх Тимошенко буде ще більшим, якщо вона зможе переконати в цьому виборців, які ще не визначилися з вибором або не бажають брати в них участь. А таких, як ми бачимо, вже більше половини українців, причому на Півдні їх число досягає 60%, а на Сході 70%!



* Результати опитувань КМІС

І це, насправді, є найбільш кричущим підсумком двох років політичної та економічної кризи в країні. Не падіння рейтингів Яценюка і Порошенка, не їхня зростання у Тимошенко і Опозиційного Блоку, а збільшення загального розчарування. Причому, як ми бачимо, це розчарування не тільки в професійних політиках, які займають зараз високі крісла. Адже вбрана в камуфляжі «генерація Майдану» так і залишається за бар'єром прохідного рівня, не ставши тієї самою новою молодою політичною силою, про необхідність якої так багато говорять в країні.

В Україні немає організованих, освічених і конструктивних політичних сил, альтернативних тим, що нині є при владі - ось чим можна пояснити таке високе розчарування виборців нинішньою владою і її політико-економічним курсом. Навіть ті безсрібники-громадські працівники, які активно включилися в боротьбу з «пережитками минулого», не є такими. «Генерація Майдану» з ентузіазмом намагається боротися з корупцією, і ще з більшим ентузіазмом бореться з пам'ятниками минулого і «антиукраїнськими елементами» - але це все, що вона вміє.

Ці люди можуть увірватися в кабінет до чиновника-хабарника і викинути його в сміттєвий бак - але вони не зможуть запустити в місті опалення, вони не зможуть запустити комбінат або утримати від падіння гривню. Ці люди активно виступають за створення самих пільгових умов для бізнесу, вони не зможуть підняти рівень життя мільйонів українців, які живуть на зарплати і соціальні виплати. Але найголовніше, що їх методи, та й взагалі поведінка і зовнішній вигляд, часто неприйнятні для багатьох українців. Які б хотіли віддати свої голоси активістам в камуфляжах, які не горланять гасла, а освіченим і культурним професіоналам в білих сорочках і краватках.

Але оскільки бажана альтернатива досі не з'явилася, українцям доводиться або вибирати з того що є, риючись в політикумі, немов пенсіонери в контейнері з залежаною картоплею, або просто махнути рукою і на вибори, і на демократію, і на надію витягнути країну з глибокої ями ...

Віктор ДЯЧЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---