Межигір’я – «заборонене місто» Януковича. Погляд Волинських Новин

Дебаркадер, зоопарк, штучні озера, гостьові будинки та особиста набережна – на теренах маєтку колишній президент хотів облаштувати райський куточок.

Потрапити на територію «забороненого міста» Інформаційному агентству Волинські Новини вдалося 8 березня, за декілька днів до того, як маєток закрили для відвідувань, щоб здійснити інвентаризацію.

На правому березі Дніпра, у селі Нові Петрівці Вишгородського району на Київщині, на чималій території розкинулася колишня приватна резиденція Віктора Януковича. Ще недавно мешканці навколишніх сіл не наважувалися навіть мріяти про те, щоб потрапити на огороджену високим парканом територію. Оглянути резиденцію можна було лише за допомогою супутникових знімків. Проте у лютому, після ганебної втечі екс-президента, маєток став доступним для кожного.

Раніше на цій території розташовувався Межигірський монастир, архітектурний комплекс якого знищили за часів сталінізму. З 1935 року Межигір’я було резиденцією правителів Радянської України, серед яких організатори Голодомору в Україні Павло Постишев та Станіслав Косіор, Микита Хрущов та Володимир Щербицький. Цікаво, що кожен наступний високопосадовець розпоряджався знищити особняк попередника, а будинок Щербицького зник вже тоді, коли тут поселився Янукович. За часів німецької окупації маєток був резиденцією рейхскомісара України Еріха Коха. Вочевидь, екс-президенту імпонувало мешкати у колишньому маєтку посіпак тоталітарних режимів. Де-юре екс-президенту належала ділянка площею лише 2 гектари, проте фактично він впродовж років був єдиним власником Межигір’я.

Вздовж вулиці, що веде до входу у резиденцію, розташувалися продавці, які пропонують придбати хот-доги та інші види фаст-фуду, каву, глінтвейн тощо. Тут одразу продають мапу маєтку за 10 гривень – без неї, кажуть, зорієнтуватися на величезній території непросто.

На воротах хтось закріпив табличку-застереження «Будеш мародером – пір’я в роті поросте». Інша табличка закликає не знищувати докази свавілля. Також завчасно вивісили банер, у якому йдеться про те, що для забезпечення передачі майна у державну власність об’єкт зачинено на інвентаризацію.



На будівлі контрольно-пропускного пункту можна прочитати адресу – вулиця Івана Франка, 19 та ще одне дотепне застереження «по газонам не ходить – могут быть растяжки». На металевих воротах – синьо-жовтий прапор з жалобною стрічкою. Відвідувачів починають пропускати з 9.00 ранку. Вхід на територію безкоштовний, стоять лише скриньки для пожертв. На території Межигір’я одразу привертають увагу ліхтарі – їх тут багато, всі виконані у одному стилі та увінчані коронами – одне з багатьох свідчень манії величі Януковича та бажання виглядати монархом.



Перетнувши дорогу, вкриту ідеально рівним асфальтом, підходимо до інших воріт, значно багатше оздоблених. На кованих елементах огорожі та воріт сяє позолота. Далі маєтком простяглася алея, вкрита бруківкою. Обабіч неї, немов у справжньому ботанічному саду, екзотичні рослини, захищені у холодний період спеціальною сіткою. Біля багатьох з них – таблички російською мовою із назвою, ареалом поширення, тривалістю життя та способом використання рослини. Неподалік зауважуємо тенісний корт просто неба. Ще один корт розташований у одному з приміщень. Минаємо металеву альтанку та будинок з написом «GreenSide». Вздовж алеї стоять бронзові псевдоантичні скульптури.



Попереду височіє найбільш помпезна споруда у Межигір’ї – славнозвісна Хонка. Завдяки тому, що вона розташована на схилах пагорба, з одного боку будинку – вхід одразу на третій поверх. З обох боків будівлі вгору пагорбом ведуть масивні сходи. З тераси перед Хонкою відкривається краєвид на маєток зі штучними озерами, містками із цінних порід дерева, ярами, порослими лісом.
ЧИТАТИ ЩЕ: ХОНКА - ЛІГВО МЕЖИГІРСЬКОГО ДЕСПОТА. РЕПОРТАЖ


У долину ведуть викладені бруківкою сходи. Де-не-де – прогалини, вочевидь, відвідувачі цього «забороненого міста» розібрали частину бруківки, якою свого часу гуляв екс-президент, на сувеніри. Минаємо місток – поєднання металоконструкції з лакованим деревом недешевої породи. Своєрідний парк перетинає ще одна металева огорожа. На ній закріплені камери спостереження – відомо, як переймався питаннями безпеки Янукович, який навіть візит у дитячий садочок здійснював у супроводі десятків кремезних охоронців. Також скрізь помічаємо, окрім ліхтарів, прожектори, напевно, для того, щоб не заблукати у вечірню пору під час прогулянок величезними володіннями. Варто зауважити, що згори від Хонки у долину камінням під металевою сіткою вимощене щось подібне до русла гірської річки. Ймовірно, господар маєтку, окрім рукотворних озер висловив забаганку влаштувати штучну річку.



До набережної біжить знову ж таки ідеально асфальтована дорога. Повз нас проїздить тракторець, отже, обслуговуючий персонал Межигір’я продовжує працювати. Дорожні знаки на узбіччі вкриті наліпками фанів футбольних клубів та традиційними під час революції «Янукович - підарешт». Невелика будка для персоналу пофарбована у зелений колір, напевно, щоб гармоніювати із ландшафтом. Поблизу набережної огороджені ділянки, які використовувалися, вочевидь, для коней. На газонах скрізь можна побачити люки, пофарбовані у зелений колір та водопровідні труби – система підливання газонів, як бачимо, досконала.



Попереду синіє Дніпро, однак потрапити на берег – зась. Окрім металевої огорожі від можливого десанту з боку річки захищає дріт, не обійшлося й без усюдисущих камер спостереження. Закрадається думка, що власник Межигір’я, намагаючись створити для себе приватний райський куточок, у підсумку оселився у своєрідній комфортабельній «зоні», живучи під охороною за високими парканами, КПП та дротом.



Рухаючись вздовж Дніпра, підходимо до зоопарку, точніше, лише його частини. Тут, у клітках, живуть дикі птахи. На табличках вказані їхні назви та ареал поширення – це переважно фазани з країн Азії.



Невдовзі підходимо до другого за популярністю після Хонки об’єкта – дебаркадера завдовжки приблизно 50 метрів. Це назавжди пришвартований на пристані дім-вітрильник, над яким майорить прапор України. На борту – позолочений напис «Galleon». На жаль, потрапити всередину неможливо – двері опечатані. Сотні відвідувачів Межигір’я фотографуються на фоні палацу на воді та зазирають всередину крізь вікна-ілюмінатори. Всередині можна розгледіти зал для прийомів гостей з дорогими меблями та столовим приладдям. Скверик поблизу дебаркадера також оформлений у «морському» стилі – тут можна побачити два масивні якорі, зображення якоря також викладене бруківкою. Неподалік – фігури диких звірів, які слугували мішенями для стрільби господареві Межигір’я. Поряд – альтанка, голубник та ще одна штучна водойма з «дебаркадерами» для качок. Можна зауважити, що усе побудоване нещодавно.



Поблизу галеону просто неба стоять масивні скрині, щоправда, без замків. Невже колишній господар Межигір’я, у паніці втікаючи звідси, залишив без нагляду свої скарби? Відчинивши одну з помпезних скринь, переконуємося, що це просто чергова спроба облаштувати усе «по-царськи». Усередині працюють пристрої для забезпечення водою.



На деревах хтось розмістив заклики виставити предмети розкоші з Межигір’я на благодійний аукціон. Так, на листівці – фото хворих дітей, продавши незначну частинку речей з маєтку вистачило б, щоб оплатити їхнє лікування.



Поблизу Хонки – помпезна альтанка з великим круглим мармуровим столом та справжньою люстрою з ліхтарів. Відвідувачі вкотре дивуються нестримному прагненню екс-президента до розкоші.



Ще одна з недешевих окрас резиденції – мармуровий білий кінь у натуральний розмір із розписом та справжньою вуздечкою.

Неподалік – приватне поле для гольфу, яким нині гуляють відвідувачі «забороненого міста». Вздовж алей парку – чимало скульптур персонажів античної міфології.

На території колишніх володінь Януковича можна побачити декілька оглядових майданчиків. Один з них наразі огороджений, оскільки існує загроза зсуву – він розташований над урвищем.



Окрім того, що вдалося побачити впродовж недовгих відвідин, у Межигір’ї розташовано ще чимало цікавих об’єктів, серед яких вертолітний майданчик, особиста пожежна частина, кінний клуб, гостьові будинки, яхт-клуб та спа-центри.

Відвідувачі зізнаються, що загалом територія велетенського приватного парку справляє не таке гнітюче та бездушне враження, як перенасичена позолотою та дорогими речами Хонка. Дається взнаки те, що гарні краєвиди не зіпсуєш навіть недоречними мармуровими спорудами. Для чого слугуватиме Межигір’я у майбутньому – чи облаштують тут ландшафтний парк, чи дитячу лікарню, наразі невідомо. Зрозуміло одне – цей велетенський комплекс у спогадах тих, хто його відвідав протягом останніх тижнів залишиться символом того, що завгар, який вдаватиме із себе імператора, усе ж залишиться тим, ким є насправді.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---