Мандросвіт з Луцька в Іспанії: від країни мрій - до найбільшого розчарування

Іспанія була для нас із Оленою країною мрії, а стала найбільшим розчаруванням. Автостоп тут один з найгірших у Європі, і через це нам довелося скоротити своє перебування там удвічі. Іспанці – непривітні, переважно ліниві й усього бояться. Ментальний і мовний бар’єр виявився для нас неподоланним.



Швидкість автостопу в Іспанії напряму залежить від вміння правильно обрати дорогу. Хайвеями тут швидко рухаються тільки щасливі власники автівок, і аж ніяк не автостопери. Лише одного разу ми з Оленою обрали для пересування хайвей, коли їхали з Мадрида в Сарагосу. Це була фатальна помилка, бо «опитувані» водії на заправці «шугалися» від нас, ніби від прокажених. Тоді ми зрозуміли, що іспанці не люблять спілкуватися з незнайомцями, особливо коли спілкування виникає не з їхньої ініціативи. Зрештою, нам з Оленою довелося розділитися. Мені пощатило більше – одне подружжя забрало мене до Сарагоси, а Олена аж вночі приїхали в Сарагосу автобусом за 13 євро (а це наш дводенний бюджет, між іншим!).



Тому надалі ми прискіпливо обирали дороги, уникаючи хайвеїв. Ділимося знаннями. Отже, в Іспанії існує кілька видів доріг:

Autоvia – швидкісний безплатний хайвей. Мотоциклам, моторолерам, велосипедам, тракторам, коням та людям знаходитись заборонено. Позначається «А» у синьому квадратику.

Autopista – швидкісний платний хайвей. Щодо заборони перебування діє те саме правило, що й аutоvia. Позначається «АР» у синьому квадратику.



Національна дорога – не хайвей, але обмеження швидкості 100 км/год. Мотоцикли їздять. Коней з тракторами там не бачили. Людям знаходитись можна. Гарні дороги, переважно з широким узбіччям. Найвдаліший автостоп був саме на таких дорогах. Позначаються «N» у червоному квадратику.

Ще у Каталонії є цікаві дороги дороги з позначкою «C» у синьому квадратику – це хайвеї. Та «С» у червоному квадратику – це не хайвеї, там навіть можна стопити, якщо знайдете місце де стати, але виглядають такі дороги, як хайвеї з відбійниками та швидкістю авто 100 км/год.



У самих іспанців поняття культури автостопу відсутнє. Вони знають, що таке автостоп, вони чули про його існування, бачили фільми про мандрівників-автостоперів. Але вони впевнені, що саме вони з автостопом ніяк не пов’язані. Коли водії бачать автостопера на дорозі, то як мінімум ігнорують, а як максимум, лякаються, вчіплюються в кермо, натискають на газ і втікають.

Ситуацію рятують тільки колишні автостопери, які розжилися власним автомобілем і підбирають «колег» через почуття солідарності. А ще емігранти, особливо марокканці. Саме завдяки останнім ми часом вибиралися з «мертвих» точок на іспанських дорогах. Бували випадки настільки безнадійного автостопу, що ми змушені були їхати потягами, то влітало в копієчку.



Ми запитували в місцевих, чому в них настільки поганий автостоп. От кілька найцікавіших версій:

Версія 1. Іспанці думають, що в наших наплічниках наркотики. Звісно ж, наркодилери катаються тільки автостопом.

Версія 2. Каталонці не зупиняються, бо звикли, що на узбіччях «працюють» повії. Але ж ми зі своїми рюкзаками на повій не дуже-то й схожі, тому цю версію ми теж відкинули.

Версія 3. Іспанці не люблять ризикувати. Ця версія нас найбільше здивувала. А як же корида? А як біг попереду биків на фестивалі Сан Фермін, який відбувається в Памплоні щоліта? А як же славетне минуле конкістадорів-завойовників? Невже всіх сміливців знищила інквізиція? На ці питання відповіді ми не отримали.

Весрія 4. Криза. Цим словом вони прикриваються у всіх сферах життя. У чому криза прявляється, ми так і не побачили. Адже кожна родина має по автівці, переважно ці авто не пізніше 2010/2011 року випуску. Кожен іспанець вважає святим обов’язком зайти в бар з друзями на пиво. Взагалі, в них не прийнято з роботи повертатися одразу додому. А якщо ви вирішите прогулятися у ніч з п’ятниці на суботу, то побачите заповнені вулиці людьми, які п’ють пиво. В Сарагосі ми бачили кілометрову чергу з тисячі людей, які годинами чекали на безкоштовний кухлик пива та маленьку канапку. В Україні люди б так ніколи не стояли годинами в черзі, тим паче, що пиво 0,33 мл в Іспанії коштує 30 євроцентів.



Ціни

Фрукти й овочі в Іспанії дешевші, ніж у Німеччині чи Франції, і вибір їх значно більший, навіть взимку. Лише молоко й сир дорожчі, і якість їх не тішить. Але завдяки недорогим супермаркетам, як то Dia, Carrefour, Spar, Eroski, Lidl, Aldi та Mercadona цілком можна непогано прогодуватися, навіть із нашим скромним бюджетом у 7 євро в день на двох. От за чим ми будемо сумувати, то це за щоденними пікніками в парках, в лютому, в Іспанії.





Менші ціни тут лише на проїзд у громадському транспорті.

У Барселоні, наприклад, квиток на 10 поїздок коштує 9,95 євро, у Мадриді 12,50 євро. Цей квиток можна використовувати протягом 1 години 20 хвилин у різному транспорті. Тобто, в середньому за 1 євро можна зробити 2-3 пересадки і проїхати на метро, автобусі і трамваї. Таку систему оплати давно час запровадити і в Україні.

Каучсерфінг

Залежить від регіону і розміру міста. До прикладу, в Басконії (північно-східна частина Іспанії) ми взагалі не отримували відповідей на 90% запитів. Добре, що в місті Більбао в нас живе подруга, яка дозволила пожити в її домі. В Мадриді ми знайшли хост доволі швидко і дуже вдало, бо приймала нас подружня пара – Мануель і Альмудена, вони ж прихистили нас у себе й другий раз, коли ми прилетіли з Марокко в Мадрид. Місто Сарагоса назавжди лишиться в нашій пам’яті завдяки Іану – хостеру, який приймав нас у своїй двоповерховій квартирі з комином і терасою з видом на головний Собор.



Далі був тиждень марних пошуків житла в Барселоні – найтуристичнішому місті Іспанії (ой, пробачте, Каталонії!). Кожен барселонський каучсерфер отримує по 5-10 запитів щодня, тому попит на вільний диван перевищує пропозицію, і дуже складно якось виділитися серед маси інших запитів і сподобатися хостеру настільки, щоб він ощасливив саме вас двома квадратними метрами підлоги і кількома годинами свого часу. До слова, люди в Барселоні дуже зайняті і рідко сплять. До прикладу, наш хостер Жоао перш, ніж нас прийняти, попередив, що ми матимемо покидати квартиру разом із ним (таке правило в його домі!), але не сказав, що йде з дому пізно ввечері і повертається іноді під ранок. Одного разу ми стояли під його дверима на вулиці до опівночі, поки не повернулася його сусідка по квартирі і пустила нас в дім.



В Каталонії люди взагалі звикли тримати дистанцію з незнайомцями. Водії не зупиняються, каучсерфери теж тримаються осторонь. Два тижні ми провели в тому регіоні, і майже всі, в кого ми зупинялися, поводилися однотипно, мовляв, ось тут ви будете спати, ось тут кухня, робіть що хочете, нас не чіпайте. В місті Манреза ми жили в каталонця Жоеля. Він сам хлопець нічого, мандрівник і все таке. А от його дівчина-співмешканка... Англійською вона не говорила і відчувалося, що нашій присутності в квартирі її хлопця вона не дуже рада. В таких профайлах треба так і писати: «Обережно! Зла баба!».



Приємний каучсерфінг у нас був лише в містечку Таррагона, де ми зупинялися в москвича Сергія, який вже кілька років там живе і працює в сфері хімії. Уявіть наше здивування, коли під час вечері в його плей-листі Вконтакте зазвучала рок-версія гімну України. Так, Сергій симпатизує «дєлу Майдана» й Україні загалом. Ще він розповідав, як одного разу, подаючи документи на новий паспорт в російському консульстві в Барселоні, довго не міг придумати відповідь на питання типової жіночки з приймальні: «Что ж это ты родину предал?».



Тож, каучсерфінг в Іспанії буває дуже різний. Дівчат, які подорожують самостійно, можуть спіткати непорозуміння з винахідливими ловеласами. З тих же причин хлопців хостять не дуже активно. Тому, як на мене, найоптимальнійший варіант пошуку «вписки» в Іспанії – парою (хлопець+дівчина чи дівчина+дівчина), так безпечніше. Хоча, кожен, звісно, отримує те, що шукає.

Розваги



Чим нас найбільше потішила Іспанія, то це великою кількістю безкоштовних парків, музеїв та інших розваг. Мабуть це тому, що уряд Іспанії робить ухил на освіту громадян. У кожному місті знайдеться, як мінімум, один чи два безкоштовних музеї. В Мадриді ж їх – хоч греблю гати. За тиждень ми так і не встигли обійти їх усі. Почнімо з навідомішого музею міста – Прадо. Відвідати його безкоштовно можна щодня з 18:00 до 20:00, а в суботу з 17:00. Величезний музей сучасного мистецтва Reina Sofia дарує безкоштовні квиточки щодня з 17:00 до 19:00. Ще є Музей історії міста, парк Ретіро, де вільно гуляють павичі, справжній єгипетський храм в Західному парку і ще багато-багато інших безкоштовних розваг. В деяких барах в окремі дні влаштовують вечори фламенко. Відвідати їх можна безкоштовно, навіть пити щось не обов’язково – приходь, сідай на підлозі і насолоджуйся танцем. Або танцюй, якщо вмієш.



Але, плануючи свій день в Іспанії, врахуйте таке явище, як сієста. Незалежно від пори року більшість закладів в Іспанії зачиняються з 14:00 до 17:00. Це стосується навіть магазинів і супермаркетів. А влітку в цей проміжок часу міста взагалі ніби вимирають – всі ховаються по будинках, аби передрімати спеку.



Але, попри всі недоліки, ми впевнені, що потрапили в Іспанію в дуже вдалий час. Кінець лютого – пора карнавалів! Кожне, кожнісіньке містечко і навіть село раз на рік влаштовує це грандіозне дійство, ігноруючи кризу й лютневий холод. Нам пощастило застати карнавал в Таррагоні. Кілька годин поспіль вулицями міста танцюючи проходили десятки, сотні людей в дорогущих костюмах, з дивовижними декораціями, гучною музикою та освітленням. Діти, дорослі, пенсіонери, стрункі та огрядні, вагітні, інваліди тощо. Від того розмаїття голови йшли обертом, але очей відірвати було неможливо. Ці люди вміють веселитися, незважаючи ні на що!



Висновки

По Іспанії подорожувати можна й треба, але краще це робити потягами, автобусами чи автівкою. Окрему графу бюджету варто було б відвести на хостели чи недорогі готелі, якщо не хочеться морочити собі голову з каучсерфінгом. А на півдні Іспанії, в Андалузії, можна досить недорого зняти цілий будинок на березі моря. Так звані, кризові пропозиції. Між іншим, росіяни активно ними користуються, тому в багатьох кафе й ресторанах того регіону є меню російською мовою. Але й ми нічим не гірші – он і Барселоні натрапили на Феррарі з українськими номерами. Жарти жартами, а при всій своїй дешевизні Іспанія – країна не для туристів із дуже обмеженим бюджетом. Зрештою, саме там ми найбільше витрачали.



Практичні поради, як мандрувати автостопом в Іспанії

- Обирайте національні дороги з широким узбіччям. Іспанці думають повільно, тому може таке статися, що водій зупиниться за 50 метрів після того, як побачить вас.

- Використовуйте таблички з назвами потрібних вам населених пунктів. Малюйте їх старанно та читабельно для людини, яка їде швидко, а думає повільно.

- Вчіть іспанську мову. Іспанці переважно не знають англійської. А мова жестів тут не завжди спрацьовує, бо, на нашу думку, місцеві трохи ледачі.

Юля Камінська та Олена Сідімянцева

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---