Маленька Маргарита потребує грошей на дорогу операцію

«Не хвилюйтеся, ваша дитина здорова. Вона усе чує», – запевняли Олену Усік медики в районній лікарні. Проте жінка помічала, що з її донькою щось негаразд. Дівчинка поводилася не так, як усі інші діти: не відгукувалася на звернення, не озиралася, коли мама гукала її на вулиці.

У липні Маргаритці Усік з села Верхи Камінь-Каширського району виповнилося два роки. Але дівчинка й досі не може говорити. А все тому, що світ звуків їй невідомий. Маргаритка нічого не чує. Півроку тому їй встановили страшний діагноз – двостороння сенсоневральна глухота четвертого ступеня. Почути, а відтак і навчитися розмовляти їй допоможе лише кохлеарна імплантація, йдеться у матеріалі газети Волинські Новини № 32(80).

У СВІТІ БЕЗ ЗВУКІВ

Олена завжди мріяла про дітей, дуже хотіла стати мамою. Про те, що народить глуху дівчинку, навіть не підозрювала. Вагітність минала добре. Пологи також. Та й дізналася, що маля не чує, не відразу.

«Коли доньці був рік і кілька місяців, ми зрозуміли, що з нею щось не так, – каже 30-річна Олена. – Я заходила в кімнату, де була Маргарита, говорила з нею, але вона не реагувала. Тоді вирішили повезти доньку в районну лікарню на обстеження. Там нам сказали, що даремно панікуємо, мовляв, дівчинка здорова і зовсім не глуха. Я дуже дивувалася, як лікар не може побачити, що у дитини проблеми зі слухом. Адже мені як мамі це було очевидно».

Потім Олена з Маргариткою їздила до багатьох лікарів. Правильний діагноз встановили в Інституті отоларингології імені професора Коломійченка в Києві. Батьки вирішили показати доньку ще медикам з київського медичного центру «Аврора», вони також підтвердили діагноз. Плакати Олена не мала часу. Треба було терміново братися за дитину.

«Важко змиритися з тим, що вона нас не чує, не чує тих теплих слів, що ми їй говоримо, – каже мама дівчинки. – І що, можливо, ніколи не почує наші голоси, не покличе посеред ночі, бо їй наснився страшний сон, не розкаже віршик у дитячому садочку».

Щоб бути ближчою до малечі та розуміти її світ, Олена старається показувати доньці те, що вона хоче сказати. Дівчинка також намагається контактувати з рідними. Коли її бабусі слід пити ліки, Маргаритка вказує пальчиком на пігулки, а потім показує ручками, що таблетку треба запити. Дитина говорить лише одне слово – «мама». Може вимовляти деякі звуки. Наприклад, сказати «му» і показати ріжки. Це означає, що малеча має на увазі корівку. Вона дуже рухлива та жвава. Батьки кажуть, що іноді їм не віриться, що донька не чує та потребує дорогої операції. Дитина реагує тільки на віброзвуки. Наприклад, якщо голосно гупнути молотком, то вона не почує гуркіт, а лише відчує вібрацію.

30 ТИСЯЧ ЄВРО – НА ОДНЕ ВУШКО

Крім Маргарити, в Олени ще двоє діток: найстаршій Віці – 10, середульшому Дімі – 8. На них теж треба витрачати гроші. Жінка каже, що старших слід уже в школу збирати, а нема за що. Усі заощадження батьки витратили на обстеження, поїздки до Києва та на слухові апарати, які вартують по 20 тисяч гривень. А вони потрібні на два вушка. Чоловік Олени ніде не працює. Раніше їздив у Польщу на сезонні роботи. Але рік тому помер його батько, тому зараз Андрію доводиться працювати вдома. Доглядати город, піклуватися про господарство, аби мати хоч якусь копійчину.

«З донькою треба займатися. Їздити до сурдопедагогів, – каже жінка. – У Камені-Каширському їх немає. Знайшли таких спеціалістів аж у Луцьку. А це дуже далеко, дорого возити туди дитину. Найкращий варіант для нас – поставити імплантат. Медики запевняють: якщо Маргариті зробити операцію, то вона усе чутиме. Однак це вартує майже 900 тисяч гривень. І то тільки на одне вушко. А треба на два, але нам зібрати б гроші хоч на один імплант, а на інше вушко буде слуховий апарат».

Батьки у відчаї. Вони навіть гадки не мають, де можна взяти так багато грошей: 30 тисяч євро – на одне вушко.

«Таку суму нашій сім’ї знайти не до снаги. Тому прошу допомогти нам зібрати ці гроші. 30 тисяч євро – це ціна заповітного слова «мама» та світу звуків, – додає жінка. – Я хочу материнства, і нехай воно таке особливе. Не хочу планувати на сто років наперед, як житиме моя Маргаритка. Хочу лише, щоб вона не почувалася не такою, як усі, щоб могла не лише бачити, а й чути цей прекрасний світ. Лікарі, з огляду на медичні показники, можуть поставити на дитині хрест. А я ні, бо я – мама. Дітям потрібна надія. Вони мають говорити, чути, усміхатися. Я зроблю усе, щоб Маргаритка почула цей світ».

З МИРУ ПО НИТЦІ

Якщо дитині поставити імплантат, то вона матиме стовідсотковий слух. Без нього Маргарита так і не навчиться говорити, бо не чутиме. Медики кажуть: навіть якщо її цього навчити, то вона все одно говоритиме з дефектами. Зараз дівчинка стоїть на черзі для проведення кохлеарної операції за державний кошт. Однак нині держава не виділяє усі 900 тисяч гривень, які потрібні на операцію, а лише 200. І якщо сім’ї Усіків не вдасться зібрати усю суму до листопада, то й цих грошей вони не отримають.

«Ми були 338-мі у черзі, – каже мама. – Нещодавно дізнавалися, то зараз 328-мі. Тільки 10 дітей прооперували за чотири місяці. До п’яти років Маргаритку треба обов’язково прооперувати, бо потім ця операція не дасть результату. Зараз дитина розвивається, у неї такий вік, коли вона хоче говорити, а не може».

Гроші для малечі збирали усім селом. У школі вчителі та учні назбирали дев’ять тисяч гривень. Сільська рада виділила п’ять. Також кілька тисяч гривень дали у церкві. Усікам допомагають усі рідні та знайомі. Кожен дає стільки, скільки може. Але цих грошей все одно мало.

«Соромно просити, але нам потрібні ці гроші, щоб допомогти доньці. Хочеться, щоб наша дитина була така, як усі. Чула та говорила. Ще поки маленька, то легше. А що буде, як підросте, піде в школу? Хочеться, щоб вона з усіма гралася та спілкувалася. Тож живуть люди і глухонімі, і всякі. Але для своєї малечі хочеться усього найкращого».

Про біду Усіків дізналася і народний депутат від партії УКРОП Ірина Констанкевич. Вона підготувала кілька звернень до міністра соціальної політики, аби дівчинка стала на державну чергу для проведення операції.

«Коли Ірина Мирославівна дізналася про цю проблему, то відразу взялася допомагати. Вона ніколи не стоїть осторонь чужих бід. Нардеп вислухала сім’ю та вникла в ситуацію, – каже помічник нардепа Світлана Сидорук. – Звісно, скидаються люди грішми, але ці кошти дуже мізерні порівняно з потребами. Ситуація така, що не можна зволікати. Що швидше дівчинку прооперують, то кращий буде результат. Ми підготували звернення до міністра соціальної політики. Це їхня сфера, і тут є можливість соціального фінансування. Спочатку була відписка, потім підготували друге звернення – безпосередньо щодо виділення коштів за програмою дітей-чорнобильців. Це 200 тисяч гривень. Сподіваємося, що ці гроші таки виділять, і Маргаритка зможе почути близьких, зможе говорити й жити повноцінним життям».

Рідні Маргарити дуже сподіваються на підтримку небайдужих людей.

«Просимо, щоб люди нам допомогли, – каже бабуся малечі Алла Усік. – Я нічого так не хочу. Аби лиш Маргарита говорила, а не показувала на пальчиках. Сподіваємося, що знайдуться ті, хто допоможе. Бо знаєте, як люди кажуть: з миру по нитці – бідному сорочка».

Якщо ви маєте бажання і змогу допомогти фінансово цій сім’ї, кошти можна переказати ось на цей рахунок: картка ПриватБанку 5168742603244579 (Усік Олена Володимирівна).

«НА МЕЖІ» – соці­аль­но-інформаційний проект

Інформаційне агентство Волинські Новини у партнерстві з Волинською обласною організацією політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» реалізовує соціаль­но-інформаційний проект «НА МЕЖІ».

Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у неза­до­вільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, якщо ваша громада опинилася на межі, зателефонуйте нам (099) 637-14-15.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---