Мамчур: Луцьк не розглядали як новий дім для літаків з Бельбеку

Після окупації Криму 38% особового складу 204-ї бригади тактичної авіації переїхали на материкову Україну. Решту ж підлеглих, які зрадили присязі, їх легендарний командир полковник Юлій Мамчур вважає зрадниками і принципово не підтримує з ними зв’язок.

Про це він розповів під час прес-конференції, яка відбулася в Луцьку сьогодні, 16 жовтня.

Нагадаємо, після початку окупації Криму, однією з найвідоміших частин стали льотчики-винищувачі, які базувалися в Бельбеку. Весь світ облетіли кадри, коли військові разом зі своїм командиром, полковником Юлієм Мамчуром, беззбройні, йшли під звуки гімну України на озброєний російський спецназ з вимогою пустити їх на позиції, росіяни зустріли їх пострілами в повітря, але потім почалися переговори. Командир відмовився здати частину військової технічної авіації у Бельбеку військовим без опізнавальних знаків. Пізніше військові РФ його захопили в полон і змушували його зрадити присягу народу України.

Згодом військову частину, яка не мала наказу чинити опір, передислокували до Миколаєва. За іронією долі, одним з варіантів, які розглядало командування для нового місця дислокації частини, був аеродром у Краматорську.

Ще один з варіантів, які розглядали як місце дислокації 204 бригади тактичної авіації – аеродром у Дніпропетровську, з більш розвиненою інфраструктурою. Та зупинилися поки що на Миколаєві, де частина й зимуватиме. Але це місце визначене як тимчасове.

Власне, свою авіаційну історію має й Луцьк. У 2004 році був розформований авіаційний бомбардувальний полк, зберігся військовий аеродром, на якому влітку проводилися тактичні навчання. Але Луцьк як варіант нового «дому» для льотчиків з Бельбеку – не розглядався.

«Аеродром в Луцьку не розглядався. Тут базувалися бомбардувальники, інфраструктура збереглася краще, ніж на інших аеродромах, наскільки мені відомо. Але вона специфічна, для винищувачів потрібні дещо інші споруди. Відповідно, потрібні додаткові капіталовкладення, якщо змінювати його спеціалізацію. Як в подальшому складеться доля моєї частини – не знаю, поки зимуємо в Миколаєві», - зазначив Юлій Мамчур.

З його слів, на материкову Україну передислокувалося 38% особового складу – 240 чоловік. З тими підлеглими, які залишилися в Криму, командир не підтримує зв’язок. Для них у нього є одне визначення – зрадники.

«Я з ними принципово не спілкуюсь. Я їх вважаю зрадниками. Вони не порадилися з командирами, прийняли своє рішення. Вони зрадили присязі, піддалися на солодкі обіцянки високих зарплат. Там все було спеціально зроблено так, що російські військовослужбовці отримували грошове забезпечення в 5 разів більше ніж наші військовослужбовці. Відсутність житла теж підштовхнуло до цього рішення. Але це жодним чином їх не виправдовує», - каже полковник Мамчур.

Всі атрибути військової частини, каже командир, - збережені. Формуляр, літопис, бойовий прапор, печатки - все на місці. Всі зрадники пройшли атестацію і кожному в особовій справі поставили штемпель «Схильні до зради Батьківщини». Для військовослужбовця – це клеймо, яке не дозволяє просуватися далі по службі, пояснює Мамчур. І відтепер у них два напрямки - або звільнення з лав Збройних сил окупантів, бо до них довіра «нижче плінтуса», або ж їх відправлять далеко на схід Росії, скажімо, на Магадан.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---