Лучанин розповів про візит до Енергетичного Співтовариства у Відні

8-9 жовтня у столиці Австрії Відні відбулася зустріч представників Енергетичного Співтовариства з журналістами провідних українських видань. У складі української делегації був і наш колега, репортер Інформаційного агентства Волинські Новини Павло Переведенець. Так, його матеріал про реформування ринку газу в Україні став одним з кращих, написаних за результатами семінару «Україна та Енергетичне Співтовариство: суть і зміст реформ».

Цей семінар організували у Києві аналітичний центр DiXi Group, коаліція «Енергетичні реформи» та видання «Українська енергетика» за підтримки ЄС та Фонду імені Генріха Бьолля (Німеччина).

На сторінках ІА Волинські Новини, Павло погодився поділитися з читачами враженнями від поїздки і тим, наскільки реформи в сфері енергетики актуальні кожному пересічному українцеві.

– Розкажи, чому ти обрав для себе таку тему як енергетичний ринок? Це була власна ініціатива чи редакційне завдання?

– Це не було редакційним завданням, однак керівництво поставилося з розумінням і не перешкоджало цій поїздці. Навпаки, у нашій редакції всіляко сприяють репортерам, аби вони підвищували свій професійний рівень, на різнопланових семінарах та тренінгах, навіть на таку, здавалося б, вузьку тематику. До Києва я їхав, щоб отримати нові знання, які в Луцьку здобути проблематично, адже зібрати в одному місці таких експертів – з атомної енергетики, енергозбереження, газової сфери, НКРЕКП, НАК «Нафтогазу», – досить складно.

На згаданому семінарі піднімалося чимало питань щодо реформування енергетики України, газового сектора, зрештою, всіх сфер енергетики. Це ті галузі, які стосуються кожного українця, адже кожен з нас є споживачем енергії, і треба орієнтуватися в тому, які чекають зміни на Україну в процесі євроінтеграції.



До прикладу, у 2017 році нас чекає ринкова ціна на газ, відповідно до термінів, встановлених Енергетичним Співтовариством, позбавлення монополії на ринку електроенергії та газу. Тому не можна сказати, що всі підняті проблеми – загальні, і не стосуються Луцька чи Волині.

На жаль, сьогодні українці дуже погано поінформовані про те, що їх очікує , як відбуватиметься реформування. Приміром, улітку цього року відбувся поділ облгазів. Я впевнений, що мало хто досі орієнтується, навіщо це відбулося. А насправді – це закономірний процес, який триває в рамках імплементації Асоціації з ЄС.

– Але цей семінар став лише стартом, чи не так?

– Організатори одразу ж повідомили, що автори кращих публікацій матимуть змогу поїхати з робочим візитом у Секретаріат Енергетичного Співтовариства у Відні. Тож по приїзду я почав роботу над матеріалом щодо реформи ринку газу. До слова, якраз тоді й відбувався поділ «Волиньгазу».

І хоч слухачів було півсотні, та мій матеріал відповідно до оцінки фахівців у сфері енергетики (Світлани Голікової, Андрія Перевертаєва, Андрія Конеченкова, Єлизавети Баданової та Олени Павленко), посів 4 місце серед семи переможців.

Згодом мені повідомили про це і про майбутню поїздку. Звісно, я сподівався на такий результат, адже намагався написати матеріал якнайкраще. Сама поїздка відбулася 8-9 жовтня за підтримки міжнародного фонду «Відродження». В рамках візиту ми відвідали офіс Секретаріату Енергетичного Співтовариства у Відні, Австрійське енергетичне агентство та штаб-квартиру австрійського регулятора E-Control.

Першого дня відбулася найголовніша робоча зустріч з працівниками Секретаріату Енергетичного Співтовариства, який розташований у центрі Відня. Під час зустрічі менеджер по зв’язках із громадськістю Енергетичного Співтовариства Барбора Пойнер (одна з лекторів семінару, що відбувся у Києві) презентувала його діяльність загалом, голова газового відділу Енергетичного Співтовариства Кароліна Чегір розповіла про імплементацію Третього енергопакету в газовій галузі, керівник електроенергетичного відділу Енергетичного Співтовариства Сімон Юзунов розповів про вимоги Третього енергопакету в сфері електроенергетики, відряджений експерт Енергетичного Співтовариства Світлана Карпишина поінформувала про вимоги щодо енергоефективності.Здавалося б, навіщо це нам? Але насправді, Енергетичне Співтовариство займається розробкою законопроектів, які згодом виносяться на розгляд комітетів Верховної Ради України, щоб ці законопроекти в контексті євроінтеграції і реформ відповідали директивам і регламентам ЄС, що означатиме поступову інтеграцію України в єдиний енергоринок і ринок газу відповідно.

Саме ці спеціалісти проводять консультації з Президентом, Прем’єр-Міністром України, Кабміном. Не можна сказати, що це якась віддалена організація, яка щось рекомендує, але не має впливу.

Про реформу ринку природного газу йдеться в матеріалі «Реформа газового сектора України: здобутки і труднощі», опублікованому після візиту до Відня.



– Оскільки фахівці Енергетичного Співтовариства мали нагоду спілкуватися з українськими чиновниками, то чи не ділилися вони враженнями від нашої відомої бюрократії?



– Направду, експерти були дуже коректними у висловлюваннях, і вони не компетентні говорити про корупційні дії наших чиновників. Натомість вони сфокусувалися на тих законопроектах, які приймаються в Україні, на дедлайнах. Вони визнали, що в сфері газу Україна – одна з тих країн, яка досягла найбільшого успіху у сфері інтеграції свого законодавства до вимог Енергетичного Співтовариства. Так, Закон Про ринок природного газу відповідає Третьому енергопакету. Але насправді, процес реформування енергетики України лише розпочався. Ще треба ухвалити півсотні норматив актів, кодекси мереж, LNG-терміналів та інші.


– Чому Третій енергетичний пакет такий важливий для України?

– Третій енергетичний пакет – це чергова спроба удосконалити законодавство ЄС у боротьбі за права споживача, він містить низку директив та регламентів. У Євросоюзі початок його застосування припав на березень 2011 року. В Україні ухвалення законодавчих актів, які відповідають Третьому енергопакету, у різних сферах (ринок газу, електроенергії, енергозбереження, екологічне законодавство тощо) активно розпочалося у 2015 році і триватиме ще довго.

Якщо коротко, Третій Енергопакет спрямований на посилення внутрішнього енергоринку ЄС, ліквідацію монополії, створення рівних конкурентних умов, надання споживачам більшого захисту, забезпечення низьких цін на енергоносії.

– Отож, газову сферу потрохи почали реформовувати. Але як щодо інших сфер енергетики?

– У сфері електроенергетики ситуація дуже сумна – в Україні діє закон «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», до якого зміни були внесені лише у липні цього року. Він відповідає базовим принципам Другого Енергопакету. Натомість Третій Енергопакет (а саме директива 2009/72/ЄС) передбачає розділення (unbundling) виробництва і постачання енергоресурсів від керування мережею, транспортування енергії для демонополізації ринку та надання кінцевому споживачеві більшої свободи вибору постачальника.

Для Третього енергопакету потрібно прийняти нову редакцію закону про ринок електроенергії та нового закону про регулятора енергоринку. Термін, який був встановлений, уже давно минув -дедлайн був 1 січня 2015 року.

Потребують змін структури системних операторів відповідно до моделі ЄС (розділення виробництва електроенергії та її постачання), перехід на ринкову модель ринку електроенергії передбачається у 2017 році.Зі слів експертів, реалізації завдань, що стоять перед Україною, заважають підходи енергетичних компаній. Електроенергія - специфічний товар, що споживається у момент виробництва. Реальний вихід – розвиток усіх складових процесу, адже закони економіки реально відчутні саме в енергетичній сфері. Спроба адміністративного врегулювання реальних фінансово-економічних питань знайде своє відображення у всіх сферах, причому, у найгірших проявах. Достатньо згадати «перехресне субсидіювання», «ручне управління», кредитування, кризу неплатежів, врегулювання питань бюджетних закладів. Також відзначали експерти невідповідність діючих тарифів реальним затратам на виробництво та передачу.

– Днями з’явилося повідомлення, що Україна вже не залежить від поставок електроенергії з РФ. Чи такі оптимістичні були прогнози європейських фахівців?

– Наразі ринок електроенергії України інтегрований з РФ, Білоруссю та Молдовою. Виняток – «Бурштиновий острів» (від міста Бурштин Івано-Франківської області, де працює Бурштинська ТЕС), що є невеликим регіоном, синхронізованим з ENNTSO-E (Словаччина, Угорщина, Румунія) з експортним об’ємом у 550 МВт. Інша ознака нашого ринку електроенергії – на відміну від ринку природного газу, – сильна залежність від російського імпорту, яка не зменшується. Експерти прогнозують збільшення імпорту наступної зими, попри нібито оптимістичні звістки про припинення цього імпорту у зв’язку з запуском третього енергоблоку РАЕС. А ще 7 з 14 українських ТЕС працюють на антрацитовій групі вугілля, що ставить нас у залежність від поставок з «ДНР» та «ЛНР».

До слова, одна з головних проблем України – зношеність мереж, яка потребуватиме затрат на модернізацію. Експерти звернути увагу також на велику кількість ТЕС, які спалюють багато вугілля. І у випадку євроінтеграції, вони повинні бути не просто модернізовані, а частина з них - закриті бо не відповідатимуть екологічному законодавству.

– Екології в Європі приділяють значну увагу, у цьому контексті там активно впроваджують заходи із застосуванням відновлювальної енергії…

– Наступна зустріч якраз стосувалася зеленої енергії, відновлювальних і альтернативних її видів, яка відбувалася 8 жовтня в офісі Австрійського енергетичного агентства, де презентацію робив Гюнтер Паурітш, голова Центру енергетичної економіки та інфраструктури цього агентства. Виробництво енергії з відновлюваних джерел енергії має велике значення для Австрії і складає нині близько 30% усієї енергії. Так, гідроелектростанції забезпечують 11% споживання енергії , а біогаз та біопаливо близько 13%.

Щодо електроенергії, то більшість її забезпечують гідроелектростанції. Це досягається завдяки особливостям рельєфу, адже більшість з них розташовані на гірських річках, які мають швидку течію. У рівнинних регіонах більше вітрових електростанцій.

Цікаво, що неподалік від Відня розташована Цвентендорфська АЕС, що була побудована у 1978 році. Станцію, на якій встановили усе необхідне обладнання, так і не пустили в експлуатацію, тому що цю ініціативу не підтримали австрійці під час референдуму. Відповідно до законодавства, в Австрії заборонене будівництво АЕС, а ця станція використовується для навчань енергетиків.

До слова, європейських експертів запитували, чи ніхто у Австрії не намагався взяти під контроль більшість електростанцій, як це відбувається в Україні. Так, нам відповідали, що 60% електростанцій належить державі, але є значний відсоток приватних електростанцій. Тобто створене конкурентне середовище.

Крім того, голова Центру енергетичної економіки та інфраструктури цього агентства Гюнтер Паурітш презентував завдання, які ставлять перед собою країни ЄС по переходу на відновлювальні джерела електроенергії. Так, деякі країни досягли високих успіхів у цьому: як от Швеція, Австрія. Деякі країни цю практику впроваджують над повільно – Великобританія, приміром має катастрофічно низький відсоток.

– Впевнена, що за робочими зустрічами таки був час погуляти містом. Розкажи про свої враження.

– Таке місто як Відень по праву вважається одним з найгарніших міст планети, одним з найцікавіших за кількістю історичних об’єктів. Чесно кажучи, я завжди хотів в ньому побувати, але так складалося, що досліджував північну і західну Європу, а ось до Австрії досі не доводилося заїздити.

Безплатні мапи центра міста з описом низки музеїв, ресторацій та інших закладів можна побачити вже в аеропорту. До слова, в аеропорту наші документи оформлювали у віконці для громадян ЄС, бо до нього не було черги, це попри всю бюрократичність австрійців.

Першого дня вдалося побачити нічний Відень, а наступного – був вільний час по обіді, тож я намагався повною мірою скористатися можливістю побачити місто. Музеям присвятив другий день. Їх у Відні дуже велика кількість, тож довелося вибирати чим жертвувати, за часом ніяк не встигали побачити хоча б половину.

Але я обрав для відвідування велику картинну галерею «Альбертіна», де зберігаються оригінали полотен авторства Едварда Мунка, Клода Моне, Казиміра Малєвича, Пабло Пікассо.Вхідний квиток у музей дещо вартісний за нашими мірками, але воно того вартує. А сам він відрізняється оформленням: описи розміщені на стінах, написані різним шрифтом, стіни розфарбовані у різні тематичні кольори, щоб це не виглядало нудним. В них інакше підходять до музейного менеджменту, аніж у нас. Там, до прикладу, можна придбати сувенірну продукцію, з репродукціями відомих авторів, наприклад, календарики з репродукціями картин Малєвіча, Мунка, Густава Клімта, футляри для окулярів і набори магнітиків з картинами Моне.

Ще один музей, який вдалося відвідати – Музей збройних сил Австрії. Його гасло: «Війни належать музеям». Це грандіозна споруда, розташована в районі палацу Бельведер і головного вокзалу – це будівля колишнього арсеналу, збудована в 19 столітті у романо-мавританському стилі.Тут зберігаються артефакти від рицарських часів до сучасних Збройних сил Австрії. Там є танки які і зараз стоять на озброєнні австрійської армії. Є автомобіль, яким пересувався принц-регент Франц-Фердинанд в момент замаху. Також там зібрані артилерійські установки, просто неба - виставка танків, гармат

Музеї у Відні – не нудні заклади, де десятиліттями припадають пилом одні й ті ж самі експонати на одних і тих самих місцях, а місця захоплюючого і креативного культурного відпочинку . Приміром, у музеї збройних сил, окрім магазину з безліччю сувенірів та кафе, в кожному залі є банери з квестом для дітей.А ще ціла галерея в цьому музеї присвячена битві під Віднем 1683 року, яка мала величезне цивілізаційне значення. Це була перемога християнської коаліції над Османською імперією. У випадку поразки був би відкритий шлях на Рим, Мюнхен і Річ Посполиту. До слова, у лавах армії Речі Посполитої, під командуванням Яна Третього Собеського, були й козаки. Як писав Собеський «вони єдині були найпотрібніші, особливо при переході через ті лихі гори і ліси». А також були сотні волинян, адже відзначилися у битві волинські хоругви з Луцька – старости Мянчинського та єпископа Вітвицького.

Власне, у столиці Австрії є декілька пам’ятників козакам, один з них – на горах де ці війська розташовувалися. Є ще й пам’ятник Юрію Кульчицькому,який навчив Європу пити каву.

– Відень – місто з давньою історією. Як там ставляться до охорони історико-культурної спадщини

– Історична частина міста – це центр політичного життя, історично склалося, що там немає приватного сектора. Тому про порівняння з Луцьком тут не йдеться.

Але що цікаво: Енергетичне Співтовариство розташоване в історичному центрі Відня, у будівлі з сертифікацією Д. Хоча, як казали експерти, досить було б просто замінити вікна, і вона б одразу ж отримала категорію В. Але вони цього не зробили, бо законодавство Австрії зобов’язує оберігати зону культурної спадщини ЮНЕСКО, і вставити металопластикові вікна у пам’ятку ніхто б не дозволив. А в будівлі дерев’яні двокамерні вікна, дуже розкішні за мірками Європи, які замінити на аналогічні – дуже дорого.Чим ще тобі запам’ятався Відень?

Містом курсують електроавтобуси, а велоінфраструктура не в планах, а на практиці – чітко позначені велодоріжки, велопрокат та безліч велопарковок. Рух громадського транспорту не зупиняється вночі.

У місті допізна працюють не лише кафе, бари та ресторації, а й декількаповерхові книжкові супермаркети. Є там незвичні для України різновиди вуличної їжі – смажені каштани продають просто неба, як і бульбу, також діє мережа рибних фаст-фудів Nordsee, поряд з півлітровими пляшками коли, мінералки та пива у кожній торговельній точці на вулиці можна придбати місцеве червоне вино та зект (ігристий ріслінг) у пляшечках 0,25.У Австрії, зокрема в столиці, пропагують культ не лише славетного композитора Моцарта, а й художника Густава Клімта (на головному променаді міста є магазин сувенірів, цілковито присвячений його творчості – картини Клімта на віялах, скриньках, краватках, магнітиках, гаманцях тощо).

Власне, місто надзвичайно гарне і культурне. Вивіски, там не псують вигляд будівель, навіть оголошення про оренду нерухомості вміщені у межах вікон.До слова, ми були у Відні під час місцевих виборів. Так-от, попри те, що тривала виборча кампанія, на сіті-лайтах було більше реклами музеїв, галерей та вистав, ніж облич політиків.

– Повернешся в майбутньому ще до Відня?

– Звісно, що хотілося б ще там побувати. Відень для інтелігентної людини – то місто, куди постійно хотітиметься повернутися, позаяк воно має неабияку культурну історію і кожна вулиця пов'язана як не з твором якогось вікопомного письменника, то з творами композиторів світового масштабу.
Розмовляла Юлія МАЛЄЄВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---