У Луцьк зі Сходу повернулися добровольці ДУКу
Зустріти волинських захисників вітчизни з Добровольчого Українського корпусу зібралось чимало містян. Бійці більше місяця боронили донецький аеропорт та прилегле село Піски. Через поломку техніки родичі та близькі більше години на морозі чекали своїх героїв, проте це жодним чином не зіпсувало їх позитивного настрою.
Серед тих, хто чекав приїзду бійців, були не лише цивільні. Чоловік, який стояв осторонь всіх, не відразу захотів спілкуватись з журналістами і відмовився фотографуватись. Мовляв, «ось, зараз хлопці приїдуть – їх фотографуйте». Виявилося, це - лучанин Юрій - один з «кіборгів», які боронять стратегічний об’єкт. В одному з боїв він отримав поранення – поруч підірвалась міна, і її осколки поранили чоловіка. Воїн каже, що шматки боєприпасів так і не можуть дістати з його ключиці. Лікувався юнак і в Червоноармійську, і в Дніпропетровську, а у п’ятницю приїхав лікувати рану додому, в Луцьк. Каже, що почуває себе добре і не може дочекатись своїх бойових побратимів, з якими провів не один бій.
Дещо виділялись з натовпу юнаки, які тримали в руках солодощі та лист з малюнком Святого Миколая.Як розповів один з них, вони прийшли зустрічати свого знайомого, який боронить Україну на Сході. Разом з ними - їх вчителька, вона була класним керівником нинішнього воїна ДУКу. Жінка розповідає, що це був її перший випуск, і своїм учнем Юрою вона дуже гордиться. Учні Оксани Петрівни, яка працює у луцькій школі №24, розповідають, що Юра перед від’їздом завітав до них в школу, зустрічався з дітьми, тому вони його добре знають.«Напевне, це найбільша нагорода, коли твої учні думають так, як ти, відчувають так, як ти. І дуже хотілось би, щоб такі як Юра не лише захищали країну на фронті, але й будували нову державу. Таких і потребує наша держава», - каже педагог.Не з порожніми руками прийшли зустріти своїх побратимів і представниці «слабкої статі» волинського ДУКу. Дівчата замовили спеціальний солодкий сюрприз – торт з символікою організації, а також квіти для героїчних воїнів.Вже почало вечоріти, коли на горизонті з’явились обстріляні автівки з патріотичною символікою. Всі вони - з дірками від куль, деякі мають наскрізні отвори від осколків снарядів.Це справжні бойові машини, які не раз бували під обстрілами.
Під аплодисменти присутніх чоловіки припаркували машини, після чого до них кинулись рідні та близькі, які так довго чекали своїх героїв вдома.
Як зазначила прес-секретар волинського відділу ДУК подруга Тінь, на ротацію у Луцьк прибули бійці, які більше місяця боронили донецький аеропорт та прилегле село Піски.У суботу вона разом з іншими вояками ДУКу приїхала на Схід, і тільки сьогодні повернулась.
Лучанин Сергій має на рукаві шеврон «кіборг» - чоловік стримував терористів поблизу донецького аеропорту, а також безпосередньо поруч з ним. Воїн каже, що відстань між силами противника та українськими силовиками була вкрай малою – близько 800 метрів.
Сергій зізнається, що на фронті дуже скучав за маленькою донечкою.Кремезний чоловік ні на мить не відпускає малечу з рук і ніжно притискає до себе. Каже, що як тільки мав вільну хвилинку, відразу намагався зателефонувати до неї і почути рідний голос. Воїн каже, що дуже вдячний дітлахам, які пишуть їм листи з побажаннями та подяками.
«В такі моменти ми розуміємо, що все робимо правильно і знаходимось на своєму місці», - каже волинський воїн-захисник.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Серед тих, хто чекав приїзду бійців, були не лише цивільні. Чоловік, який стояв осторонь всіх, не відразу захотів спілкуватись з журналістами і відмовився фотографуватись. Мовляв, «ось, зараз хлопці приїдуть – їх фотографуйте». Виявилося, це - лучанин Юрій - один з «кіборгів», які боронять стратегічний об’єкт. В одному з боїв він отримав поранення – поруч підірвалась міна, і її осколки поранили чоловіка. Воїн каже, що шматки боєприпасів так і не можуть дістати з його ключиці. Лікувався юнак і в Червоноармійську, і в Дніпропетровську, а у п’ятницю приїхав лікувати рану додому, в Луцьк. Каже, що почуває себе добре і не може дочекатись своїх бойових побратимів, з якими провів не один бій.
Дещо виділялись з натовпу юнаки, які тримали в руках солодощі та лист з малюнком Святого Миколая.Як розповів один з них, вони прийшли зустрічати свого знайомого, який боронить Україну на Сході. Разом з ними - їх вчителька, вона була класним керівником нинішнього воїна ДУКу. Жінка розповідає, що це був її перший випуск, і своїм учнем Юрою вона дуже гордиться. Учні Оксани Петрівни, яка працює у луцькій школі №24, розповідають, що Юра перед від’їздом завітав до них в школу, зустрічався з дітьми, тому вони його добре знають.«Напевне, це найбільша нагорода, коли твої учні думають так, як ти, відчувають так, як ти. І дуже хотілось би, щоб такі як Юра не лише захищали країну на фронті, але й будували нову державу. Таких і потребує наша держава», - каже педагог.Не з порожніми руками прийшли зустріти своїх побратимів і представниці «слабкої статі» волинського ДУКу. Дівчата замовили спеціальний солодкий сюрприз – торт з символікою організації, а також квіти для героїчних воїнів.Вже почало вечоріти, коли на горизонті з’явились обстріляні автівки з патріотичною символікою. Всі вони - з дірками від куль, деякі мають наскрізні отвори від осколків снарядів.Це справжні бойові машини, які не раз бували під обстрілами.
Під аплодисменти присутніх чоловіки припаркували машини, після чого до них кинулись рідні та близькі, які так довго чекали своїх героїв вдома.
Як зазначила прес-секретар волинського відділу ДУК подруга Тінь, на ротацію у Луцьк прибули бійці, які більше місяця боронили донецький аеропорт та прилегле село Піски.У суботу вона разом з іншими вояками ДУКу приїхала на Схід, і тільки сьогодні повернулась.
Лучанин Сергій має на рукаві шеврон «кіборг» - чоловік стримував терористів поблизу донецького аеропорту, а також безпосередньо поруч з ним. Воїн каже, що відстань між силами противника та українськими силовиками була вкрай малою – близько 800 метрів.
Сергій зізнається, що на фронті дуже скучав за маленькою донечкою.Кремезний чоловік ні на мить не відпускає малечу з рук і ніжно притискає до себе. Каже, що як тільки мав вільну хвилинку, відразу намагався зателефонувати до неї і почути рідний голос. Воїн каже, що дуже вдячний дітлахам, які пишуть їм листи з побажаннями та подяками.
«В такі моменти ми розуміємо, що все робимо правильно і знаходимось на своєму місці», - каже волинський воїн-захисник.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Луцьк попрощався із загиблим Героєм Олександром Андрусіком
Сьогодні 17:32
Сьогодні 17:32
Сьомий випуск в історії: близько 70 курсантів військової кафедри ЛНТУ присягнули на вірність народу України. Фото
Сьогодні 17:04
Сьогодні 17:04
У постраждалого не працює нога: волинянин може уникнути покарання за каліцтво, бо пішов служити в ЗСУ
Сьогодні 16:36
Сьогодні 16:36
Дрони ГУР атакували у Росії три військові аеродроми та пошкодили надзвуковий бомбардувальник
Сьогодні 16:08
Сьогодні 16:08
На війні загинув бойовий медик з Ратного Олександр Ковч
Сьогодні 15:40
Сьогодні 15:40