Лучани попрощалися з героєм батальйону «Азов»

З бійцем батальйону «Азов» волинянином Андрієм Снітком, який віддав своє життя за бойових побратимів, прощалися у Свято-Троїцькому кафедральному соборі у Луцьку.

Відспівування загиблого та громадська панахида відбулися 23 серпня.

Попрощатися з героєм прийшли представники обласної та міської влад, революційних громадських організацій, молодь, пересічні лучани та побратими із батальйону «Азов», одягнені в уніформу та зі зброєю.

Як зазначив у храмі протоієрей Віталій Собко, знову та знову на Волині жалоба, знову життя та смерть - поруч. Так, завтра, у День Незалежності, відбудеться прощання із полеглим на Сході бійцем батальйону «Айдар» Сергієм Климчуком. Проте не потрібно впадати у відчай та зупинятися, тому що це не питання життя і смерті наших синів та братів, а питання життя і смерті України.



Під час громадської панахиди перший заступник голови облради Олександр Пирожик зауважив, що такі нові герої будуть на окремій дошці пошани в історії. З його слів, вісімнадцятирічних полеглих потрібно представляти до найвищої державної відзнаки, щоб у майбутньому сильна та єдина Україна пишалася ними. Він побажав, щоб наступного року День Незалежності не був Днем жалоби, і ми мали мирне небо над головою. Також Олександр Пирожик подякував від імені облради тим, хто виховував Андрія Снітка, який був сиротою та пішов добровольцем, залишивши навчання в університеті.

Із словом виступили бойові побратими Андрія Снітка, якого знали як «Хому», з батальйону «Азов». Вони розповіли, що герою було лише 18 років, проте він мав стільки духу до перемоги та здолання окупанта, який ступив на нашу землю, стільки духовної міці, що якби наша армія мала принаймні десяту частину цього духу, наші війська стояли б не на Донбасі, а, звільнивши Крим та Кубань, перебували б вже під Москвою. Герой поклав своє життя, накривши собою гранату, яка була призначена всьому його тактичному підрозділу. Таким чином, він своєю смертю врятував чимало життів побратимів.



Зі слів добровольців, доки є такі бійці, як Андрій Снітко, ворог буде знищений. Побратими героя зазначили, що він досі в строю, проте в іншому – у небесному. Адже такі герої - не вмирають. Хлопець вже збирався їхати додому, проте, дізнавшися, що починається операція зі звільнення Іловайська, відмовився їхати на Волинь, доки місто не буде очищене від ворогів. Він ніколи не нарікав на труднощі, його група воювала проти однієї із найсерйозніших диверсійних бригад Російської Федерації.

Над труною героя прочитали декалог українського націоналіста та виконали Державний гімн України. Неодноразово лунали вигуки «герої не вмирають», «слава нації – смерть ворогам», «Слава Україні – Героям слава». Прощання із бійцем «Азову» відбулося під супровід пісні «Пливе кача». Поховають героя у селищі Маневичі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---