Ковельчанка розказала про побут своїх синів-солдатів

Ковельчанка Лариса Калитюк разом із депутатами Ковельської районної ради доставила гуманітарну допомогу на військовий полігон, що у Рівненській області, та відвідала там двох своїх синів, які мобілізовані до Збройних сил України. Про побачені армійські будні вона емоційно розповіла депутатському корпусу та всім присутнім під час сесії райради.

«Я була на п’ятий день, як наших синів перевезли під Рівне. Це була жахлива картина. Розкажу, як воно було, без «води». Хлопці були сутками без харчування. Спали в палатках, але на землі. Ми на п’ятий день їхали, переганяли кухні, які на цей час вже мали бути у військовій частині. Я підійшла до генерала-майора, не пам’ятаю, як його прізвище, і кажу: «Спочатку дітей забрали, а потім почали їм створювати умови?» Ми привезли воду. Аби ви бачили, як вони ту воду пили! Напевно, треба було машину води привезти. Коли я зустрічалася із своїми синами, то біля мене завжди був якийсь офіцер, тому вони зі мною відкрито не могли говорити. Коли мене запросили поїсти з солдатської кухні, то вибачте, дві доби мені шлунок болів від тієї їжі», – говорить Лариса Калитюк, яка була депутатом Ковельської районної ради минулого скликання від партії «Наша Україна».

Зі слів жінки, харчування зараз покращилося, тому що багато продуктів передають батьки солдатів. У палатках, що розраховані на 30 чоловік, спить 60. Бійці сплять вдягнуті у бронежилети, каски, разом із автоматами. На одному матраці – по два чоловіки!

«Уявляєте, в яких умовах вони живуть?! І зараз умови не покращилися. Палаток не побільшало», – каже Лариса Калитюк.

Найбільше, за що болить душа матері, так це за харчування та медичне забезпечення. Вона розповідає, що до них підійшов військовий лікар і попросив: «Допоможіть нам з ліками, бо нема чим лікувати особовий склад».

«У мого меншого сина – отит. У вуха вату позапихали і на цьому все лікування закінчилося. Їде до нього дружина – медикаменти везе. Я передаю препарати. Син лікується сам. Це що таке?! Що то за умови?! До речі, моя невістка у військкомат ходила і казала, що у її чоловіка висока температура – більше 38 градусів, але ніхто ніяких мір не приймає. Інший син теж хворий, кашляє, як і всі інші солдати, каже мені: «Мам, я думаю, що буде бронхіт, боюся, щоб хоч не було туберкульозу, тому що тут велика сирість». Тому звертаюся через сесію районної ради до всіх: допоможіть, будь ласка, медикаментами нашим військовим. Вони чекають від нас ще й моральної підтримки. Не будьте байдужими! Коли ми хочемо, щоб наші діти захистили нас, то давайте підемо їм назустріч», – резюмувала Лариса Калитюк.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---