Колесо історії: невеличке село на Волині, де почалася польська незалежність

За часів російської імперії, а саме у 1795 році після третього поділу Речі Посполитої Луцьк перетворився в звичайне захалустя "великой и неделимой от Британских до синих морей". Імперія перетворила Лучеськ у помийну яму. Подивіться фото Луцька початку ХХ-го століття. Місто, яке здійснило з''їзд монархів Європи у 1429 році. У луцькому з’їзді взяли участь імператор Священ. Рим. імперії, угор., нім. і чес. король Сиґізмунд І, польс. король Владислав ІІ Яґайло, данський і швед. король Ерік VII, великий князь Московський Василь ІІ Темний, магістр інфлянд. ордену Зиґфрід Ландорф Шпанхайм, командор тевтон. ордену Герхард фон Балґі, папський легат Андрій Домінікан, візант. посланець Лев Кантакузі. Місто отримало Магдебурзьке право з 1432 року.1388–1430 — роки князювання литовського князя Вітовта, сина Кейстута, обрав Луцьк другою після Вільно своєю резиденцією і місто практично стало столицею Литовського князівства. На початку XVII ст. виникає православне братство. 1 вересня 1619 року братство отримало офіційне визнання короля з наданням привілею на будівництво церкви і притулку.До се редини 17-го століття наше місто було було одним із найбільших ремісничих центрів у Східній Європі. Луцьк був до глибини європейським містом. Не хочу зупинятись надалі на історії та культурі міста. Кожен лучанин повинен знати ці речі не з коментарів. Лише дозволю собі декілька речень про відомих лучан. Братковський — учасник і організатор ряду народних повстань на Правобережній Україні і в Галичині. Михайло Старицький вивів Братковського головним героєм драми «Остання ніч».З 1700 р. підтримував зв'язки з І.Мазепою, учасник антипольського повстання під проводом С.Палія.У 1697 році видав у Кракові збірку віршів старопольською мовою «Світ, по частинах розглянутий» (пол. Świat przeorzany ), які мали сатиричне спрямування («Диспут убогого з паном», «Банкет на сеймику», «Рівність» та ін.). У …. році в Луцьку вона вперше була перевидана з паралельним перекладом на українську. Заарештований коло Заслава. 15 листопада 1702 страчений у Луцьку за вироком польського військового суду (був зарубаний катом на майдані Ринок). Іва́н Виго́вський (нар.бл.1608, Овруч — пом.16 березня 1664, Вільховець, Звенигородського району[1]) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657–1659)[1]. Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк. Іван Вишенський (рус. Иоанн Вишенский; близько 1550–1621) — український релігійний і літературний діяч раннього нового часу. Вітовт Великий (лит. Vytautas, біл. Вітаўт, 1350 — 27 жовтня 1430) — литовський князь з династії Гедиміновичів; син Кейстута, небіж Ольгерда і двоюрідний брат Ягайла. Як Великий князь Литовський, Руський та Жемайтійський титулував себе з 1395/96 року,[2] дата формального визнання — 1401,[3] — 1430); король гуситів у 1422–1427 роках (обраний на Чаславському сеймі 1422 року). Був тричі хрещений: перший раз в 1382 році за католицьким обрядом під ім'ям Віганд, другий раз в 1384 році за православним обрядом під ім'ям Олександр і втретє в 1386 році за католицьким обрядом також під ім'ям Олександр. Єлизавета (Галшка[1]) Василівна Гулевич (відома як Галшка Гулевичівна) (1575, Затурці, тепер Волинська область за іншими даними Лозчина — 1642, Луцьк) — руська шляхтянка, одна із засновниць Київського братства, монастиря і школи при ньому. Князь О́льбрахт Станісла́в, також Альберт (Альбрехт[1]) Станіслав[2] Радзиві́лл (пол. Albrecht Stanisław Radziwiłł; *1 липня 1593, Олика — 12 листопада 1656, Ґданьськ) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського, історик. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. ІІІ-й ординат на Олиці.[3] Свидрига́йло, також Свитригайло, Свидриґайло[2] (лит. Švitrigaila; Швитригайла; православне ім'я — Лев, католицьке ім'я — Болеслав, *бл.1370 — †10 лютого 1452) — Великий князь Литовський (1430–1432), князь Новгород-Сіверський, між 1432 та 1440 роками — Великий князь Руський. Кири́ло Терле́цький (пол. Cyryl Terlecki) (бл. 1540/1550 — травень 1607) — український та білоруський релігійний (спочатку православний, згодом унійний) діяч. З 1575 року — Пінський і Турівський православний єпископ, з 17 вересня 1586 року — Луцький і Острозький православний єпископ; один із співтворців Берестейської унії 1596 року, перший унійний єпископ Луцький і Острозький. Це надзвичайно короткий список. Найбільший "здобуток" росіян це розстріл в'язнів органами НКВС 23-24 червня 1941 року у луцькій тюрьмі під час якого загинуло 1 800 волинян. А ви про моду. Історію треба знати!!!