Хто є хто на виборчому окрузі №22: Роман Іванюк

Висуванця по мажоритарному виборчому округу №22 від провладної партії Блоку Петра Порошенка Романа Іванюка на початку виборчої кампанії можна було назвати кандидатом-інтригою. Молодого чоловіка, який почав з'являтися на білбордах у Луцьку, до виборчих перегонів мало хто з містян знав. Проте буквально за кілька днів впізнаваність кандидату забезпечило неймовірне засилля різноманітної реклами.

Судячи з об'ємів політичної агітації цього претендента, можна зробити недвозначні висновки про колосальні розміри капіталовкладеннь у виборчу кампанію та бажання молодого чоловіка отримати місце у парламенті від виборчого округу №22, де, нагадаємо, раніше про нього більшість лучан навіть і не чули, - повідомляє «Під прицілом».



Лучанин з команди Петра Порошенка, політик - саме так себе позиціонує кандидат у соцмережі Facebook.



Лучанин?

Роман Іванюк - син колись впливового у Луцьку банкіра та депутата міськради Олега Іванюка. Вихідець з Луцька, який можна сказати, народився у золотих пелюшках. Як стало відомо з заяв у ЗМІ, Роман Олегович навчався в Острозькій академії, а потім - за кордоном. У професійній діяльності молодий кандидат пішов по слідах тата-банкіра. Олег Іванюк багато років працював керуючим луцького відділення російського «ВТБ банку» - нащадка колишнього радянського «Внешторгбанка». Проти російського банку після Революції гідності і Євромайдану у Луцьку виступали активісти, проте філіал успішно функціонує і по нині.



Вочевидь, благополучне дитинство, престижна освіта і татові зв'язки таки відкрили хлопцеві шлях у життя. Роман Іванюк перебрався жити до Києва, там працював у низці дуже престижних компаній, і діла йому до Луцька, скоріш за все, було мало. Згадав про своє коріння молодий чоловік лише у 2014 році, разом зі стартом виборчої кампанії.

Політик?

В телевізійних та газетних інтерв'ю Роман Іванюк про себе розповідає, що він ніколи раніше не був у політиці. Проте палко жадає туди потрапити для того, щоб допомогти рідному Луцьку і зробити Україну кращою. Мовляв, він, як досвідчений фінансист і завзятий патріот, знає як це зробити. Тим більше, як наголошує сам кандидат, він іде у Верховну Раду в «правильній команді правильних політиків», яких об'єднує тільки «правильна стратегія».

Останнє твердження заперечувати не беремося. Однак, вочевидь, і на побудову самої стратегії, і на її втілення цей кандидат розщедрився по-царськи. Навіть найгрошовитіші із суперників претендента по цьому мажоритарному округу навряд чи могли б похвалитися такими об'ємами агітації.

Постери з Романом Іванюком розміщені на найдорожчих і найвигідніших у Луцьку рекламних конструкціях та найбільщих будівлях. Щовечора в ефірі місцевих телеканалів - відеосюжети про благодійність і благі наміри кандидата. Тривалість середнього ролика - 4 хвилини.



За місцевими розцінками лише трансляція без вартості виготовлення коштує приблизно 2 з половиною тисячі гривень Якщо додати банери на багатоповерхівках на усю стіну, агітаційні намети чи не у кожному дворі Луцька, безліч агітаторів, газет, листівок, а також цілу команду піарників – витрати вимірюються сотнями тисяч, якщо не мільйонами.



Усе це має гарантувати впізнаваність та любов до кандидата з боку лучан на момент їхнього волевиявлення, а тоді місце в Раді буде забезпечене.

Утім, при детальнішому вивченні походу молодого фінансиста Романа Іванюка у Верховну Раду напрошується ряд очевидних «але». Якщо уважніше поцікавитися особистістю, яка зараз палко бажає отримати довіру лучан, можна зустріти кілька цікавих нюансів, що стосуються його персони.

З команди Петра Порошенка?

Зокрема, чималий скандал розгорівся довкола процесу висування кандидатури Романа Іванюка разом з іще чотирма кандидатами по різних мажоритарних округах. Згідно з повідомленням Української правди, саме Роман Іванюк увійшов до п'ятірки висуванців провладної партії, яка з'явилася поза партійним з'їздом Блоку Петра Порошенка, де лідери партії оголошували своїх кандидатів, за повідомленнями у ЗМІ, склавши компанію колишньому коханцеві сестри Сергія Льовочкіна Віталію Чудновському.

І найбільш дивним у цьому самовідданому поході по мандат є те, що власник фірми, у якій нині на одній з керівних посад трудиться Роман Іванюк, йде до Парламенту від політичної сили, яка стоїть у протилежних позиціях до нинішньої влади.

Навіщо фінансисту йти у політику?

Як вказує у своїй агітлистівці Роман Іванюк, нині він працює директором з комерційного банкінгу в одній з найбільших інвестиційних компаній в Україні «Конкорд Капітал». В той же час, безпосередній керівник молодого фінансиста, засновник і директор тієї ж фірми - Ігор Мазепа також йде в Верховну Раду.



Зокрема, на такий парадокс вказує відомий у Луцьку громадський активіст і політичний діяч Ігор Алексєєв на власній сторінці у соцмережі Facebook.



У кулуарах розовідають, що саме Роман Іванюк у списку Петра Порошенка - протеже глави Адміністрації президента Бориса Ложкіна, який до свого державного призначення був відомий як мультимільйонер і медіамагнат. Саме він, згідно з інформацією журналу Forbes, об'єднав свої інтернет-активи з Петром Порошенком та Рінатом Ахметовим.

Саме компанія Concorde Capital допомагала Ложкіну-бізнесмену будувати вигідну управлінську стратегію для його медіахолдингу. Тож чиї інтереси скоріше лобіюватиме молодий депутат Роман Іванюк у Верховній Раді - демократичних сил чи опальної минулої влади олігархів, відповідь на це питання виборці повинні знайти самі.

Що потрібно у владі консалтинговим олігархам?

2004 рік - в Україні засновано інвестиційну компанію «Конкорд Капітал», головне призначення якої - інвестиційно-банківські, брокерські послуги, послуги з управління активами в Україні (Вікіпедія)

2007 рік - після року скандалів у ЗМІ повідомляють про захоплення Дніпропетровського лакофарбового заводу і отримання контролю над ним представників компанії «Конкорд Капітал». Згодом підприємство намагалися повернути попередні власники. Однак воно залишилося підконтрольним столичним фінансистам, і уже в 2009 році, маючи переважно офшорних засновників, завод успішно банкрутує.

2008 рік - Гендиректор компанії «Конкорд Капітал» Ігор Мазепа немов навмисно-випадково демонструє, як йому «бідно» живеться і на економічну нараду до тодішньої прем'єрки Тимошенко приїздить на ексклюзивному кабріолеті.



Дозволимо собі нагадати, що 2008 рік - це пік нищівної економічної кризи: банки не повертають депозитів, за непогашені кредити в українців відбирають останнє, людей атакують колектори.

Українська правда у публікації від того ж року повідомляла про фінансові амбіції Мазепи тільки для обслуговування фірмової вивіски на офісі інвестиційної компанії компанія витрачала 100 000 доларів у місяць.



Як повідомляло видання Капитал, у 2008 році власник Concorde Capital Ігор Мазепа навіть був обраний головою біржової ради «Української біржі».

Саме у 2008 році товариство Concord Capital понабирало мільйонних кредитів у «Райфайзен Банк Аваль» та в «Мегабанку». Зі шпальт спеціалізованіих часописів стає відомо, що Мазепа не поспішав розраховуватися з кредиторами. Попри те, що під час економічної кризи банки здирали з українців за борги усе до нитки, з Мазепи лише в судовому порядку вдалося стягнути гроші. «Мегабанк» повернув собі позику в 2012 році, а «Альфа-банк» лише у 2014.

Уже наприкінці серпня 2014 року Указом Президента України були внесені зміни у наглядову раду державного «Укрексімбанку», яким Петро Порошенко призначив гендиректора інвестиційної компанії Concorde Capital Ігоря Мазепу членом наглядової ради банку. До того часу Ігор Мазепа понад місяць був членом наглядової ради «Альфа-банку».



Судячи з усього, фінансист встиг «розкласти яйця в усі кошики» - попри свої політичні вподобання і п’яте місце у списку Тігіпка, Ігор Мазепа зумів так догодити президенту Порошенку і його адміністрації, що той призначив його неформальним керівником державного банку, який, крім того, є одним з найбільших в Україні.

Між тим, експерти називають кілька причин масового походу олігархів у владу, який спостерігається під час нинішньої виборчої кампанії. Зокрема, ситуацію пояснює аналітик-економіст Сергій Гаврилечко.

Серед головних причин - потреба використовувати владну посаду для забезпечення безпеки власного бізнесу. Крім того, за даними експерта, нині спостерігається зниження традиційних можливостей заробляти гроші і прагнення поповнити кишеню за рахунок державних фінансів напряму без посередників у вигляді лобістів. І, вочевидь, при таких колосальних фінансових оборудках, навіть за умови того, що вони не суперечать законам, керівникам фірми загальноукраїнського масштабу не завадить депутатська недоторканність. На фоні кривавого військового протистояння з російськими загарбниками подібні апетити виглядають принаймні цинічно.

Між тим одним з пунктів, на якому будує свою виборчу кампанію Роман Іванюк, є його безпосереднє керівництво мережею приватних клінік «Добробут».



Головна ставка нових власників - активний розвиток приватної медицини. Тож питання кваліфікованої соціальної охорони здоров'я навряд чи буде на руку новоспеченим медичним магнатам.

Питання добробуту в країні - передвиборча програма кандидата. Питання добробуту у комерційній сфері - стратегічне завдання будь-якого капіталіста.

Логічна відповідь - щойно трапиться нагода - вибору між комерцією та добробутом основного населення стояти не буде. Вочевидь, не виключено, що про соціальну медицину після діяльності крупних ділків у Раді народу України можна буде надовго забути.

Нічого особистого, тільки бізнес...

Бізнесувати Роман Іванюк розпочав доволі рано. Починаючи з 2014 року у Єдиному реєстрі юридичних осіб можна знайти його ім'я серед засновників таких компаній як будівельна фірма «Екоблок» та консалтингова команія «Аміра». Компаньйоном молодого апідприємливого сина банкіра став його ровесник - теж виходець із Луцька син відомого тютюнового магната Олександра Сухомлина Антон.



Вже до 2008 року кандидат трудиться у міжнародному бізнесі - британській інвестиційно-девелоперській компанії «1849 PLC». Фірма скуповувала землю у великих містах під будівництво торгово-розважальних центрів. Земля уже не належала городянам, а переходила у приватну власність закордонних фірм.

Згодом Іванюк у рамках свого бізнесу готовий був продавати і сільськогосподарські угіддя іноземцям. Якби це дозволяло законодавство. Хочете підтверджень? Читайте далі.

2008 рік - у партнерстві з безпосереднім керівником по цьому бізнесу Іванюк засновує Opportunity-Ukraine. Ось уривок з інтерв'ю Володимира Бережного про розвиток бізнесу у партнерстві з Романом Іванюком:



«Opportunity-Ukraine продовжує функціонувати - працюємо над запуском мережі супермаркетів і шукаємо партнерів-інвесторів для двох інтернет-проектів. Правда, багато пропозицій заморожені через проблеми з українським законодавством - зокрема, зацікавили близькосхідних інвесторів сільськогосподарські проекти мають великі ризики, пов'язані з контролем над земельними ділянками...»

Тобто, якщо казати простіше, зрозуміло, що бізнесмени уже готові були продавати сільськогосподарську землю арабам, якби на той час це не було заборонено законом. Якщо мораторій знімуть, країна перетвориться в один величезний ярмарок, де її можна буде шматками продавати за великі гроші.

Мажорний мажоритарник з грандіозним апетитом

До 2012 року він опікувався українським представництвом англійського елітного клубу Quintessentially. В розумінні пересічного українця цей елітний закритий клуб можна назвати ярмарком марнославства... Компанія пропонує своїм обраним клієнтам повний пакет елітних послуг. Як йдеться на сторінці російського представництва (україномовної версії офіційного сайту клубу навіть не існує), це компанія з надання членам свого закритого клубу послуг у сфері розкішного способу життя і консьєрж-сервісу.



На посаді віце-президента представництва компанії Quintessentially в Україні Роман Іванюк зустрічав та розважав гостей-багатіїв на закритих вечірках, з радістю позував перед теле- та фотокамерами, розмірковував про способи задоволення віп-клієнтів шляхом надання їм літаків, яхт, фрахтування нерухомості на екзотичних островах, та, власне, і самих островів. Словом, задоволення будь-яких VIPівських забаганок.



Чи близькі мажорному кандидатові потреби лучан з відсутністю теплої води у домівках, темними вулицями та зруйнованими дорогами? Втертися в довіру до щиросердних доброзичливих лучан не так складно, вони ж бо довірливі.

Та чи побачать його виборці впродовж наступних 5 років у нашому місті, яке зараз кандидат так щиро намагається назвати своїм, і де його не бачили, мабуть, з часів закінчення школи - питання доволі риторичне.

Чому магнати і мажори нині так хочуть потрапити до Верховної ради? Відповідь, очевидна і проста, аби звідти, немов з величезного ярмарку, можна було продавати свою державу тим, хто хоче її купити...

*Головне фото - ВолиньPost

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---