«Чорна смерть» нацистів у вирішальному бою за Ковель
Більшу частину неба волинського краю, зокрема центр і північ, визволяли не лише 2-га повітряна армія та 219-та бомбардувальна дивізія, про яких Інформаційне агентство Волинські Новини розповідало у своїх попередніх публікаціях. До миру над нашими головами долучилося і інше об'єднання – 6-та повітряна армія 2-го, а потім 1-го Білоруського фронту. Про крилату армію-визволительку Волинського неба та її Героя-командарма – наступна публікація рубрики «Волинь не забуває».
Шосту повітряну армію сформували 14-го червня 1942 року на базі Військово-повітряних сил Північно-Західного Фронту. Свій бойовий шлях вона почала з блокади Дем'янського угрупування Вермахту і авіаційного прикриття наступу радянських військ біля Старої Руси Новгородської області Росії. В березні 1944 року з’єднання армії зупинились на кордоні Волинської та Рівненської областей і почали готуватися до Поліської наступальної операції.
Про цю операцію треба сказати окремо, бо це основна наступальна операція, в ході якої Червона Армія звільняла нашу землю від нацистів. Генеральний план операції, який затвердила Ставка Верховного Головнокомандування, виглядав наступним чином:
«Подготовить наступательную операцию фронта, имея направление главного удара на Ковель. Ближайшая задача овладеть рубежом Любешов – Камень-Каширский – Ковель. В дальнейшем наступать с задачей овладеть Брестом и выйти на реку Западный Буг на участке Брест – Городло (последний пункт исключительно). Одновременно правым крылом фронта выйти на линию реки Припять и занять Туров, Давид-Городок, Рубель, Столин. Главный удар нанести силами 47-ой армии путём двойного обхода Ковеля с севера и юга. 70-я армия должна была наступать в направлении Камень-Каширского, перерезать шоссе Брест — Ковель, и тем самым не допустить удара противника с направления Кобрин – Брест. Перед 69-ой армией ставилась задача очистить от противника южный берег реки Припять».
6-та повітряна армія на момент початку Поліської наступальної операції перепідпорядковувалася спочатку 2-му, а потім 1-му Білоруському Фронту. В цій операції їй відвели роль авіаційної підтримки вищевказаних сухопутних з’єднань. Командував армією уродженець села Сухий Отрог Балаковського району Саратовської області Росії, Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант Федір Петрович Полинін – досвідчений воєначальник, який мав за плечима великий бойовий досвід. Його він здобув у боях з японськими мілітаристами на річці Халхін-Гол та у радянсько-фінській війні.
У своїй книзі мемуарів «Боевые маршруты» в главах «Бои за Ковель» та «Зрелость» він детально описує всі подробиці героїчних боїв 6-ої повітряної армії з нацистами на Волинській землі. Наведемо кілька цитат з цієї книги. Коли читаєш ці рядки, мимоволі здригаєшся, розуміючи, що кривава бійня з нацистами торкнулася майже кожного населеного пункту нашого краю:
«Главным направлением действий войск на нашем участке фронта было в то время ковельское. В этом городе скрещивались пути, ведущие на Киев и Одессу, на Люблин и Брест. «В Ковеле лежат ключи к Висле», – заявил в одном из приказов немецкий генерал Гиле».
«Весенняя распутица мешала бесперебойно и в нужном количестве снабжать части боеприпасами и продовольствием. Снарядов и патронов там не хватало. Артиллерия и танки часто застревали в грязи и отставали от пехоты. В результате части 47-ой армии подошли к Ковелю ослабленными. Тем не менее к исходу 18 марта им удалось окружить город, гарнизон которого насчитывал около 10 тысяч человек».
«19 марта авиация начала боевую работу, хотя погода была явно нелетная. Дул холодный, порывистый ветер, высота облаков не превышала 200 метров. Но штурмовики парами и небольшими группами уходили в серое весеннее небо. С утра до сумерек наносили они удары по окруженному ковельскому гарнизону, по коммуникациям и резервам противника».
«Взятый в плен в районе Ковеля командир 453-го полка 253-ей пехотной немецкой дивизии на допросе заявил: «Солдаты называют ваши штурмовики «черной смертью». Они испытывают страх при их появлении. Несмотря на приказ вести по самолетам ружейно-пулеметный огонь, солдаты прячутся в укрытия».
«Положение вражеского гарнизона в Ковеле стало отчаянным: остро не хватало боеприпасов, кончалось продовольствие. Пленные немецкие летчики рассказывали, что полеты в окруженный Ковель стали считаться самыми опасными».
«Однажды мне сообщили из штаба фронта, что в Ковеле гитлеровцы производят перегруппировку войск. Особое оживление отмечалось в районе железнодорожного узла. Что они задумали, мы пока не знали. Но любой их замысел надо было сорвать. О посылке туда штурмовиков вопрос даже не ставился: погода стояла совершенно нелетная. Выручить могли только По-2. И вот в 10 часов утра 27 марта тихоходные По-2 небольшими группами пошли на задание. Летчики отчетливо видели, как по улицам города сновали грузовики, к станции двигались колонны солдат. На железнодорожный узел посыпались бомбы. Много людей и боевой техники потеряли тогда фашисты».
«По решению командования авиация фронта должна была наносить массированные удары, прежде всего по войскам противника в Ковеле и по участку железной дороги Любомль — Тупады».
«27 марта наши войска под натиском превосходящих сил врага оставили Ратно, Миньки, Оглово и Заблотце. К 5 апреля все боевые соединения 6-ой воздушной армии в основном закончили перебазирование, но оказать решающего влияния на изменение обстановки уже не могли. Противник успел сосредоточить в районе Смидынь – Новые Кошары (7 километров северо-западнее Ковеля) крупные силы».
«Ковельская операция проводилась в неблагоприятных условиях. Мы располагали в то время 181 самолетом, противник их имел 410».
«11 апреля перешел в наступление наш 7-ой гвардейский кавалерийский корпус с задачей — овладеть Владимиром-Волынским. Его части в тот же день вышли на северную и северо-восточную окраины города, но овладеть им с ходу не смогли. Встретив упорное сопротивление, они отошли на северный берег реки Турья и закрепились на рубеже Замосты, Загадка. 15 апреля противник нанес контрудар и отбросил конников на восточный берег. А 16 апреля форсировал реку и вышел на рубеж Свежалин - Киселин. К концу апреля положение изменилось. Сосредоточив усилия на узком участке, авиация помогла частям 69-ой армии ликвидировать дублинский плацдарм противника на южном берегу реки Турья».
«Перед решающими боями за Ковель 6-я воздушная армия, переданная 1-му Белорусскому фронту, выглядела довольно внушительно».
«Меня вызвал маршал К. К. Рокоссовский, пригласил к карте и сказал: «На 5 июля намечена операция по освобождению Ковеля. Ваша задача — поддержать наземные части с воздуха. Привлекать другие авиационные соединения не потребуется. Свяжитесь с командующим 47-ой армией, которая будет наступать на Ковель, согласуйте с ним вопросы взаимодействия. Противник занимает оборону по западным берегам рек Припять (до Ратно) и Турья. Мы наметили прорвать ее на участке Борзын — Мироничи».
Операция прошла успешно. При активной поддержке авиации, обрушившей на гитлеровцев тысячи бомб и снарядов, наши наземные части быстро прорвали оборону противника и устремились вперед. Сопротивление фашистов постепенно ослабевало. К исходу дня 6 июля город был полностью очищен от них. «Ключи к Висле» — как писал в своем приказе о Ковеле немецкий генерал Гиле — отныне находились в руках советского командования».
Після звільнення Ковеля 6-та повітряна армія продовжила визволяти наш рідний край. Федір Петрович згадує:
«Потерпев поражение в районе ковельского выступа, противник к 10 июля отошел на заранее подготовленные рубежи. Линия его обороны перед левым крылом войск 1-го Белорусского фронта проходила через Урочище, Мал. Осины, западную окраину местечка Смидынь, Парыдубы, Торговище, Сосновку, Турычаны, Гайки. Далее она продолжалась по западному берегу реки Турья. Однако немецко-фашистское командование, судя по всему, не надеялось долго задерживаться здесь. С 10 по 17 июля оно продолжало отвод основных сил на левый берег Западного Буга. На правом остались лишь прикрывающие подразделения. К 18 июля нашим войскам на люблинско-брестском направлении противостояло 7 немецких дивизий, в том числе одна танковая — СС "Викинг". Кроме того, противник располагал резервом из четырех дивизий, который находился в районе Брест – Влодава – Любомль. Замысел командующего 1-м Белорусским фронтом сводился к тому, чтобы прорвать оборону противника на участке Смидынь — Дольск, шириной 19 километров, выйти на реку Западный Буг, овладеть плацдармом на ее западном берегу и достигнуть рубежа Влодава – Хелм. 15 июля, то есть за три дня до наступления, на армейский командный пункт, который находился в селе Череваха, прибыл командующий ВВС Красной Армии Главный маршал авиации А. А. Новиков. В тот же день он провел совещание. Первый удар по врагу нанесли летчики 242-ой ночной легкобомбардировочной авиадивизии. 52 самолета По-2 всю ночь на 18 июля бомбили артиллерийские и минометные позиции врага в районе ж/д станции Мацеев.Наши наземные войска стремительно продвигались вперед и вышли к Западному Бугу. Теперь Полесье осталось позади и линия фронта сократилась почти вдвое».
На допомогу радянським військам для звільнення Волині прийшла 1-ша армія Війська Польського під командуванням генерала Зігмунда Берлінга. Про це генерал Полинін також згадує на сторінках своїх мемуарів:
«В один из жарких июньских дней меня пригласил к себе командующий фронтом Маршал Советского Союза К. К. Рокоссовский и попросил доложить ему о состоянии армии. Рокоссовский слушал внимательно, не перебивая. Потом негромко, как бы размышляя вслух, сказал: «Готовьтесь к новым сражениям. Они не за горами. А сейчас усиленно ведите воздушную разведку — это главное. И еще одна просьба, — добавил он с присущей ему деликатностью. — В район Колок прибыла 1-я Польская армия. Она будет действовать рука об руку с нами.» Домой я возвращался в отличном настроении. Мне стало ясно, что рядом будут добрые боевые друзья.Через некоторое время мне позвонил начальник штаба ВВС генерал Худяков и предупредил: «Из Москвы вылетает генерал Берлинг. Садиться будет на аэродроме Колки.»
Після звільнення Волині 6-та повітряна армія продовжила громити нацистські орди вже на польській землі. Вона перепідпорядкувалася командуванню ВПС Війська Польського. Брала активну участь у форсуванні річки Вісла. Напис «6 повітряна армія» викарбували у списку з'єднань, які звільняли Волинь, на одній з меморіальних плит Меморіального Комплексу Вічної Слави по проспекту Перемоги в Луцьку. Поруч і з нею вказали сухопутні 47-му, 69-ту і 70-ту армії, які звільняли Волинь у Поліській наступальній операції, і які вона підтримувала з повітря. Також поруч написом увіковічнили 2-гу повітряну армію, яка звільняла Луцьк.
По закінченню війни Федір Петрович Полинін отримав військове звання генерал-полковника. Деякий час очолював ВПС Війська Польського. Потім повернувся до СРСР, де закінчив Вищу Військову Академію імені Ворошилова. Службу продовжив спочатку на Прикарпатті на посаді командира 57-ої повітряної армії, а потім у Москві, на посаді начальника тилу ВПС СРСР. У 1971 році звільнився в запас.
Жив у Москві, де працював у Центральному Домі Авіації і Космонавтики. Похований на Кунцівському цвинтарі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Шосту повітряну армію сформували 14-го червня 1942 року на базі Військово-повітряних сил Північно-Західного Фронту. Свій бойовий шлях вона почала з блокади Дем'янського угрупування Вермахту і авіаційного прикриття наступу радянських військ біля Старої Руси Новгородської області Росії. В березні 1944 року з’єднання армії зупинились на кордоні Волинської та Рівненської областей і почали готуватися до Поліської наступальної операції.
Про цю операцію треба сказати окремо, бо це основна наступальна операція, в ході якої Червона Армія звільняла нашу землю від нацистів. Генеральний план операції, який затвердила Ставка Верховного Головнокомандування, виглядав наступним чином:
«Подготовить наступательную операцию фронта, имея направление главного удара на Ковель. Ближайшая задача овладеть рубежом Любешов – Камень-Каширский – Ковель. В дальнейшем наступать с задачей овладеть Брестом и выйти на реку Западный Буг на участке Брест – Городло (последний пункт исключительно). Одновременно правым крылом фронта выйти на линию реки Припять и занять Туров, Давид-Городок, Рубель, Столин. Главный удар нанести силами 47-ой армии путём двойного обхода Ковеля с севера и юга. 70-я армия должна была наступать в направлении Камень-Каширского, перерезать шоссе Брест — Ковель, и тем самым не допустить удара противника с направления Кобрин – Брест. Перед 69-ой армией ставилась задача очистить от противника южный берег реки Припять».
Карта Поліської наступальної операції
6-та повітряна армія на момент початку Поліської наступальної операції перепідпорядковувалася спочатку 2-му, а потім 1-му Білоруському Фронту. В цій операції їй відвели роль авіаційної підтримки вищевказаних сухопутних з’єднань. Командував армією уродженець села Сухий Отрог Балаковського району Саратовської області Росії, Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант Федір Петрович Полинін – досвідчений воєначальник, який мав за плечима великий бойовий досвід. Його він здобув у боях з японськими мілітаристами на річці Халхін-Гол та у радянсько-фінській війні.
У своїй книзі мемуарів «Боевые маршруты» в главах «Бои за Ковель» та «Зрелость» він детально описує всі подробиці героїчних боїв 6-ої повітряної армії з нацистами на Волинській землі. Наведемо кілька цитат з цієї книги. Коли читаєш ці рядки, мимоволі здригаєшся, розуміючи, що кривава бійня з нацистами торкнулася майже кожного населеного пункту нашого краю:
«Главным направлением действий войск на нашем участке фронта было в то время ковельское. В этом городе скрещивались пути, ведущие на Киев и Одессу, на Люблин и Брест. «В Ковеле лежат ключи к Висле», – заявил в одном из приказов немецкий генерал Гиле».
«Весенняя распутица мешала бесперебойно и в нужном количестве снабжать части боеприпасами и продовольствием. Снарядов и патронов там не хватало. Артиллерия и танки часто застревали в грязи и отставали от пехоты. В результате части 47-ой армии подошли к Ковелю ослабленными. Тем не менее к исходу 18 марта им удалось окружить город, гарнизон которого насчитывал около 10 тысяч человек».
«19 марта авиация начала боевую работу, хотя погода была явно нелетная. Дул холодный, порывистый ветер, высота облаков не превышала 200 метров. Но штурмовики парами и небольшими группами уходили в серое весеннее небо. С утра до сумерек наносили они удары по окруженному ковельскому гарнизону, по коммуникациям и резервам противника».
«Взятый в плен в районе Ковеля командир 453-го полка 253-ей пехотной немецкой дивизии на допросе заявил: «Солдаты называют ваши штурмовики «черной смертью». Они испытывают страх при их появлении. Несмотря на приказ вести по самолетам ружейно-пулеметный огонь, солдаты прячутся в укрытия».
«Положение вражеского гарнизона в Ковеле стало отчаянным: остро не хватало боеприпасов, кончалось продовольствие. Пленные немецкие летчики рассказывали, что полеты в окруженный Ковель стали считаться самыми опасными».
«Однажды мне сообщили из штаба фронта, что в Ковеле гитлеровцы производят перегруппировку войск. Особое оживление отмечалось в районе железнодорожного узла. Что они задумали, мы пока не знали. Но любой их замысел надо было сорвать. О посылке туда штурмовиков вопрос даже не ставился: погода стояла совершенно нелетная. Выручить могли только По-2. И вот в 10 часов утра 27 марта тихоходные По-2 небольшими группами пошли на задание. Летчики отчетливо видели, как по улицам города сновали грузовики, к станции двигались колонны солдат. На железнодорожный узел посыпались бомбы. Много людей и боевой техники потеряли тогда фашисты».
«По решению командования авиация фронта должна была наносить массированные удары, прежде всего по войскам противника в Ковеле и по участку железной дороги Любомль — Тупады».
«27 марта наши войска под натиском превосходящих сил врага оставили Ратно, Миньки, Оглово и Заблотце. К 5 апреля все боевые соединения 6-ой воздушной армии в основном закончили перебазирование, но оказать решающего влияния на изменение обстановки уже не могли. Противник успел сосредоточить в районе Смидынь – Новые Кошары (7 километров северо-западнее Ковеля) крупные силы».
«Ковельская операция проводилась в неблагоприятных условиях. Мы располагали в то время 181 самолетом, противник их имел 410».
«11 апреля перешел в наступление наш 7-ой гвардейский кавалерийский корпус с задачей — овладеть Владимиром-Волынским. Его части в тот же день вышли на северную и северо-восточную окраины города, но овладеть им с ходу не смогли. Встретив упорное сопротивление, они отошли на северный берег реки Турья и закрепились на рубеже Замосты, Загадка. 15 апреля противник нанес контрудар и отбросил конников на восточный берег. А 16 апреля форсировал реку и вышел на рубеж Свежалин - Киселин. К концу апреля положение изменилось. Сосредоточив усилия на узком участке, авиация помогла частям 69-ой армии ликвидировать дублинский плацдарм противника на южном берегу реки Турья».
«Перед решающими боями за Ковель 6-я воздушная армия, переданная 1-му Белорусскому фронту, выглядела довольно внушительно».
«Меня вызвал маршал К. К. Рокоссовский, пригласил к карте и сказал: «На 5 июля намечена операция по освобождению Ковеля. Ваша задача — поддержать наземные части с воздуха. Привлекать другие авиационные соединения не потребуется. Свяжитесь с командующим 47-ой армией, которая будет наступать на Ковель, согласуйте с ним вопросы взаимодействия. Противник занимает оборону по западным берегам рек Припять (до Ратно) и Турья. Мы наметили прорвать ее на участке Борзын — Мироничи».
Операция прошла успешно. При активной поддержке авиации, обрушившей на гитлеровцев тысячи бомб и снарядов, наши наземные части быстро прорвали оборону противника и устремились вперед. Сопротивление фашистов постепенно ослабевало. К исходу дня 6 июля город был полностью очищен от них. «Ключи к Висле» — как писал в своем приказе о Ковеле немецкий генерал Гиле — отныне находились в руках советского командования».
Після звільнення Ковеля 6-та повітряна армія продовжила визволяти наш рідний край. Федір Петрович згадує:
«Потерпев поражение в районе ковельского выступа, противник к 10 июля отошел на заранее подготовленные рубежи. Линия его обороны перед левым крылом войск 1-го Белорусского фронта проходила через Урочище, Мал. Осины, западную окраину местечка Смидынь, Парыдубы, Торговище, Сосновку, Турычаны, Гайки. Далее она продолжалась по западному берегу реки Турья. Однако немецко-фашистское командование, судя по всему, не надеялось долго задерживаться здесь. С 10 по 17 июля оно продолжало отвод основных сил на левый берег Западного Буга. На правом остались лишь прикрывающие подразделения. К 18 июля нашим войскам на люблинско-брестском направлении противостояло 7 немецких дивизий, в том числе одна танковая — СС "Викинг". Кроме того, противник располагал резервом из четырех дивизий, который находился в районе Брест – Влодава – Любомль. Замысел командующего 1-м Белорусским фронтом сводился к тому, чтобы прорвать оборону противника на участке Смидынь — Дольск, шириной 19 километров, выйти на реку Западный Буг, овладеть плацдармом на ее западном берегу и достигнуть рубежа Влодава – Хелм. 15 июля, то есть за три дня до наступления, на армейский командный пункт, который находился в селе Череваха, прибыл командующий ВВС Красной Армии Главный маршал авиации А. А. Новиков. В тот же день он провел совещание. Первый удар по врагу нанесли летчики 242-ой ночной легкобомбардировочной авиадивизии. 52 самолета По-2 всю ночь на 18 июля бомбили артиллерийские и минометные позиции врага в районе ж/д станции Мацеев.Наши наземные войска стремительно продвигались вперед и вышли к Западному Бугу. Теперь Полесье осталось позади и линия фронта сократилась почти вдвое».
На допомогу радянським військам для звільнення Волині прийшла 1-ша армія Війська Польського під командуванням генерала Зігмунда Берлінга. Про це генерал Полинін також згадує на сторінках своїх мемуарів:
«В один из жарких июньских дней меня пригласил к себе командующий фронтом Маршал Советского Союза К. К. Рокоссовский и попросил доложить ему о состоянии армии. Рокоссовский слушал внимательно, не перебивая. Потом негромко, как бы размышляя вслух, сказал: «Готовьтесь к новым сражениям. Они не за горами. А сейчас усиленно ведите воздушную разведку — это главное. И еще одна просьба, — добавил он с присущей ему деликатностью. — В район Колок прибыла 1-я Польская армия. Она будет действовать рука об руку с нами.» Домой я возвращался в отличном настроении. Мне стало ясно, что рядом будут добрые боевые друзья.Через некоторое время мне позвонил начальник штаба ВВС генерал Худяков и предупредил: «Из Москвы вылетает генерал Берлинг. Садиться будет на аэродроме Колки.»
Генерал Зігмунд Берлінг, командуючий 1-ою армією Війська Польського
Після звільнення Волині 6-та повітряна армія продовжила громити нацистські орди вже на польській землі. Вона перепідпорядкувалася командуванню ВПС Війська Польського. Брала активну участь у форсуванні річки Вісла. Напис «6 повітряна армія» викарбували у списку з'єднань, які звільняли Волинь, на одній з меморіальних плит Меморіального Комплексу Вічної Слави по проспекту Перемоги в Луцьку. Поруч і з нею вказали сухопутні 47-му, 69-ту і 70-ту армії, які звільняли Волинь у Поліській наступальній операції, і які вона підтримувала з повітря. Також поруч написом увіковічнили 2-гу повітряну армію, яка звільняла Луцьк.
По закінченню війни Федір Петрович Полинін отримав військове звання генерал-полковника. Деякий час очолював ВПС Війська Польського. Потім повернувся до СРСР, де закінчив Вищу Військову Академію імені Ворошилова. Службу продовжив спочатку на Прикарпатті на посаді командира 57-ої повітряної армії, а потім у Москві, на посаді начальника тилу ВПС СРСР. У 1971 році звільнився в запас.
Жив у Москві, де працював у Центральному Домі Авіації і Космонавтики. Похований на Кунцівському цвинтарі.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 12
Александр
Показати IP
20 Травня 2015 19:26
Отличная статья!
xD
Показати IP
20 Травня 2015 19:30
Ой, а що це ви радянських комуністів згадуєте? Це ж "окупаційний" режим.
Анатоль_ до xD
Показати IP
20 Травня 2015 19:36
зараз із свого підпільного собачатника повернеться пані Наталка Семенівна, то вона вже напише під своїм псевдо Штефан,Луцьк як вона ненавидить радянських комуністів. Пані Наталка Семенівна закінчила у Москві МГЕМо колись, а її комуністи відправили у Нововолинськ вчителькою російської мови. Зараз вона вже перефарбувалась!
Virpil_007 до Анатоль_
Показати IP
1 Червня 2015 20:30
Взагалі-то не дивно, що "патріоткою" себе намагається показати колишня комуністка. Скільки помічаю, по крайній мірі на Волині, немає настільки радикальних націоналістів, ніж ті, які при СРСР самі були комуністами, або наближеними до них. Той, хто з народження був патріотом України не стане таку маячню писати, навідміну від тих, хто здатний підлизатись до будь-якої влади. Не подобається їй читати про радянських льотчиків, то хай читає про Люфтваффе, ніхто ж не заставляє. Але ж треба обов'язково свій слід залишити під кожною статтею.
Штефан, Луцьк
Показати IP
20 Травня 2015 21:02
Згідно "Закону України про декомунізацію" заборонено прославляти російського загарбника і його зброю. Пани із "ВН"! Не порушуйте закон. Щось ви зачастили із комуняцькою пропагандою, як і Кононовичі. СБУ не спить. Не потрібно цього робити під час війни із Росією. Прошу по-хорошому.
Sieger до Штефан, Луцьк
Показати IP
20 Травня 2015 21:30
Хтось забанить цього придурка чи ні?!
Українець до Штефан, Луцьк
Показати IP
20 Травня 2015 21:35
Під Закон України про декомунізацію історична спадщина не підпадає! Іди гуляй лісом, хворе створіння!
Анатоль_ до Українець
Показати IP
20 Травня 2015 21:44
Штефан, Луцьк то не він, то вона! То пані Камишнікова Наталка Семенівна з Нововолинська! Відома аматорка собак!
ух до Штефан, Луцьк
Показати IP
20 Травня 2015 21:58
А что у пана Штефана аппетит пропадает?
штефанку
Показати IP
21 Травня 2015 01:07
Пробачте, напевне, у Вас, коли Ви не погавкаєте, шлунковий сік не виділяється, і Ви жовчю захлинаєтеся?
сусiд
Показати IP
21 Травня 2015 11:43
Паважаныя суседзі, вельмі прыемна ведаць, што не ва аб усіх украінцаў мозг пакрыўся карычневай скарынкай і ёсць яшчэ людзі, якія з павагаю адносяцца да подзвіга сваіх бацькоў і дзядоў.
1234
Показати IP
21 Травня 2015 21:30
Я щиро вражений.... ВН, респект Вам і уважуха, але якось навіть лячно: з яких пір ви стали висвітлювати СПРАВЖНЮ історію визволення від коричневої чуми, а не розказувати патетичні байки про вирішальну для Другої світової битву якої-небудь чоти за великим свинарником? Щось не так, невже неонацистів, які доводять нашу країну до повної д... люди скоро виведуть на Майдан, як закоренілих брехунів і ворогів простого народу?
Волинян попереджають про опади та ожеледицю. Прогноз
Сьогодні 17:16
Сьогодні 17:16
Україна отримає $4,8 мільярда від Світового банку
Сьогодні 17:00
Сьогодні 17:00
На фронті загинув Герой з Жидичина Олександр Гавриш
Сьогодні 16:43
Сьогодні 16:43
$13 тис. за виїзд до Румунії: на Волині затримали двох чоловіків, які переправляли ухилянтів через кордон
Сьогодні 15:36
Сьогодні 15:36
Завтра у Луцьку прощатимуться з Героєм Юрієм Шаблевським
Сьогодні 14:47
Сьогодні 14:47
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.