Історія лучанки, яка знайшла своє «джерело життя» у театрі
Вона дуже любить людей і театр. Каже, їх у житті зустрічаються хороші люди. Лучанка Аня Сучко, яка відвідує реабілітаційний центр «Джерело життя», вірить, що коли є бажання, то можна досягнути багато чого.
Такий центр існує упродовж тринадцяти років. Тут зустрічається молодь, яка має обмежені фізичні можливості, але безмежні натхнення, бажання бути потрібними – близьким, один одному, суспільству.
«Джерело життя» – це місце, де збираються друзі, з якими хочеться поспілкуватися, побачитися, провести гарно час. Це молодь від 18 до 35 років, я дуже рада, що ходжу сюди, мені тут дуже цікаво. До нас приходять вчителі, які вчать, як правильно в’язати бісером, макраме», – зазначає дівчина.
Але, зі слів Ані, найбільше ій імпонує театр. Їхня організація пишається своїми постановками, що струменять позитивом, дотепами і майстерною віддачею акторів.
«Я в театрі познайомилася з однією заслуженою артисткою. Світлана Органіста мені дуже подобається.
Я була на виставі «Стіна», вона виступала і плакала. То мені хотілося підійти їх і пожаліти… коли людина плаче, мені хочеться її пожаліти, дуже так… я не можу, як хтось плаче, мені хочеться тій людині сказати, що все буде дуже добре. Ми були в Німеччині ще на театральному форумі, там нас вчили, як ходити правильно. Ми там поставили сценку «Одісей», – згадує дівчина.
Так, зі своїми постановками театральний колектив «Джерело життя» побував, і в Німеччині, і в Польщі, в різних містах України. Щоразу талановита молодь пропонує своїм глядачам нові й нові сюжети, вражає працелюбністю, впертістю. Такому ентузіазму можна лиш позаздрити. Упродовж кількох років реабілітаційний центр знайомий із Фондом Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Цього року відвідувачі центру мали можливість оздоровитися у Буковелі.
«Я з усіма своїми друзями їздили в Буковель. Там дуже гарно. Відпочивали. Танцювали, вечорами були дискотеки дуже хороші. Годували дуже гарно. Дуже хороші враження були. Мені не хотілося їхати звідти. Ми катались на канатній дорозі. Мені ще хотілося кататись на них. Дуже-дуже сподобалось. Я б ще хотіла туди поїхати» , – розповідає Аня.
Поїздки у Буковель, то не єдина форма співпраці Фонду і громадських організацій для людей з обмеженими фізичними можливостями. Меценати ідуть назустріч людям з ідеями у найрізноманітніших випадках – чи то масові заходи, фестивалі, чи митецькі проекти. Головне – робити це із добром у серці.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Такий центр існує упродовж тринадцяти років. Тут зустрічається молодь, яка має обмежені фізичні можливості, але безмежні натхнення, бажання бути потрібними – близьким, один одному, суспільству.
«Джерело життя» – це місце, де збираються друзі, з якими хочеться поспілкуватися, побачитися, провести гарно час. Це молодь від 18 до 35 років, я дуже рада, що ходжу сюди, мені тут дуже цікаво. До нас приходять вчителі, які вчать, як правильно в’язати бісером, макраме», – зазначає дівчина.
Але, зі слів Ані, найбільше ій імпонує театр. Їхня організація пишається своїми постановками, що струменять позитивом, дотепами і майстерною віддачею акторів.
«Я в театрі познайомилася з однією заслуженою артисткою. Світлана Органіста мені дуже подобається.
Я була на виставі «Стіна», вона виступала і плакала. То мені хотілося підійти їх і пожаліти… коли людина плаче, мені хочеться її пожаліти, дуже так… я не можу, як хтось плаче, мені хочеться тій людині сказати, що все буде дуже добре. Ми були в Німеччині ще на театральному форумі, там нас вчили, як ходити правильно. Ми там поставили сценку «Одісей», – згадує дівчина.
Так, зі своїми постановками театральний колектив «Джерело життя» побував, і в Німеччині, і в Польщі, в різних містах України. Щоразу талановита молодь пропонує своїм глядачам нові й нові сюжети, вражає працелюбністю, впертістю. Такому ентузіазму можна лиш позаздрити. Упродовж кількох років реабілітаційний центр знайомий із Фондом Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Цього року відвідувачі центру мали можливість оздоровитися у Буковелі.
«Я з усіма своїми друзями їздили в Буковель. Там дуже гарно. Відпочивали. Танцювали, вечорами були дискотеки дуже хороші. Годували дуже гарно. Дуже хороші враження були. Мені не хотілося їхати звідти. Ми катались на канатній дорозі. Мені ще хотілося кататись на них. Дуже-дуже сподобалось. Я б ще хотіла туди поїхати» , – розповідає Аня.
Поїздки у Буковель, то не єдина форма співпраці Фонду і громадських організацій для людей з обмеженими фізичними можливостями. Меценати ідуть назустріч людям з ідеями у найрізноманітніших випадках – чи то масові заходи, фестивалі, чи митецькі проекти. Головне – робити це із добром у серці.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.