Головний патрульний Волині – про «нечисту силу», робочі будні й улюблене хобі: частина ІІ

Із червня цього року управління патрульної поліції у Волинській області очолює Андрій Крутень. Перед призначенням на Волинь він працював заступником начальника управління – начальником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Рівненській області.

Колеги кажуть про нього лаконічно: чіткий, справедливий, комунікабельний, компетентний, одне слово – на своєму місці. Ми ж вирішили це перевірити й напросилися до головного патрульного Волині в кабінет, аби розпитати про роботу, проблеми та перспективи патрульної поліції, а ще – дізнатися, чим живе Андрій Крутень поза службою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ГОЛОВНИЙ ПАТРУЛЬНИЙ ВОЛИНІ – ПРО «НЕЧИСТУ СИЛУ», РОБОЧІ БУДНІ Й УЛЮБЛЕНЕ ХОБІ: ЧАСТИНА І

«ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ПОСТІЙНО МАЄ БУТИ ГОТОВИМ ДО НЕБЕЗПЕКИ»

Що найважче в роботі поліцейського?

Розуміння. Щодня я розписую багато паперів. І на номер 102 часто телефонують люди, аби подякувати нам за роботу. Коли ми приїжджаємо на місце події і просто робимо свою роботу, а нам дякують, напевно, це одна з тих речей, що стимулює чи не найбільше. Було багато випадків, коли ми рятували життя і здоров’я людей. Якось, коли відвідували у лікарні колег, які травмувалися в ДТП з вини п’яного водія, і, повертаючись звідти, зупинилися на світлофорі, побачили бус, який рухався на заборонений сигнал світлофора. Коли ми хотіли на це відреагувати, з іншого боку їхав автомобіль на дозволений сигнал світлофора. Сталося зіткнення, бус перекинувся. В ньому були батько з малолітнім сином. Ми вибігли й почали відчиняти двері автівки, але вони були заблоковані. Зупинилися інші водії, стали вибивати вітрове скло. Ми витягнули дитину, а коли витягували водія – винуватця ДТП, спалахнуло полум’я. Воно було таким сильним, що своїми вогнегасниками ми його погасити не могли. Нам почали люди зносити вогнегасники, тож вогонь вдалося зупинити. Ми встигли, і це круто. Але ніхто не знав, що в цьому бусі стояла бочка із пальним на дні. Водій перебував у шоковому стані. І якби вогонь дістався цієї бочки, стався б вибух. Коли цей чоловік трошки заспокоївся, підійшов і просто подякував. Це дорого вартує. Насправді герої ходять поряд із нами, вони готові ризикувати своїм життям, аби врятувати чиєсь. Урятувати життя – це не обов’язково витягнути когось із прірви чи з вогню, іноді достатньо просто поспілкуватися. Ми приїжджаємо на виклики, коли є спроби самогубств, переконуємо людей не робити цього. За одну добу опрацьовуємо мінімум 200 викликів, а це – 200 різних історій. Коли ми, скажімо, зупиняємо водія, то не можемо передбачити, як розвиватимуться події. Бували випадки, коли на патрульних одразу ж направляли зброю, траплялися й трагічні випадки. Ми маємо перебувати в так званому жовтому світлі, тобто завжди бути готовими до небезпеки.Неодноразово чула нарікання на те, що працівникам патрульної поліції доводиться купувати чи то форму, чи то якісь інші потрібні в роботі речі власним коштом. Який реальний стан справ із матеріально-технічним забезпеченням патрульної поліції на Волині?

Ми повною мірою забезпечуємо всіх працівників форменим одягом. Питання в експлуатації. Якщо ми підемо спілкуватися з людиною і це переросте в затримання, новий одяг може стати «роздертим». У юридичному плані вживаємо всіх заходів щодо відшкодування збитків від особи, з вини якої їх завдано. Звісно, зброї ніхто не купує. Ми видаємо кобури для вогнепальної зброї. Я, наприклад, хочу вдосконалити своє екіпірування і купити тактичну кобуру, яка мені зручніша. Цього ніхто не забороняє. Хтось хоче мати тактичний пасок зі спеціальними кріпленнями. Але основну базу ми категорично надаємо. У нас можуть бути затримки із видаванням нового одягу, але щоб не видавали – такого немає.

До речі, чи якісна у вас форма? Скільки комплектів має працівник? Чому немає літньої форми (поло є, а шортів нема), чи є спеціальне літнє/зимове взуття?

От, наприклад, у мене кітель українського виробництва, і я ношу його вже не перший місяць. Куртку ношу вже два роки. Але, знову ж таки, усе залежить від умов експлуатації. У поліцейського, який працює на лінії, форма зношується швидше. Загалом її видають раз на рік, пасок – раз на три роки. У літній комплектації в нас є футболки поло, кітель, штани. У шортах влітку поліцейським можна буде ходити, коли вони працюватимуть у велопатрулі. У зимовому комплекті, крім цього, є тепла куртка. Взуття також видаємо, але комусь воно може не підійти – хтось хоче легше, хтось – тактичне. Ось, наприклад, я сам собі купив тактичне взуття, у якому можна ходити в будь-яку погоду, воно досить міцне й не промокає. Ми забезпечуємо усім форменим одягом, елементами однострою.

Яка зарплата в поліцейських?

На сьогодні грошове забезпечення працівника патрульної поліції становить 10200 гривень із відповідними добавками і соціальним захистом.

А відпустка триває скільки?

Відпустка в працівника патрульної поліції триває протягом 30 діб на рік. Учасники бойових дій мають додаткові відпустки, хтось має додаткову відпустку із догляду за дитиною тощо.

Ваше призначення на посаду супроводжувалося такими словами Олександра Фацевича: «Це досвідчений офіцер, який показав себе як справжній професіонал на своїй посаді. Впевнений, він впорається з покладеними на нього завданнями керівника. Перед ним стоїть нелегке завдання: збільшити кількість екіпажів на вулицях міста та трасах, забезпечити максимальне реагування на всі звернення та безпеку громадян, згуртувати колектив». Що вдалося, а що ні? З якими викликами ви зіткнулися на новій посаді?

Щодо організації діяльності управління, коли я став начальником патрульної поліції Волинської області, то не говорив, що зроблю так, що абсолютно не буде ДТП, що вулиці будуть без злочинності, тому що так бути не може. Але я говорив, що буду робити все для того, щоб підвищити рівень управління патрульної поліції у Волинській області. Важливо піклуватись не тільки про якісне виконання обов’язків працівників поліції, але й про їхній побут, відпочинок, про створення умов, де вони можуть тренуватися. Ми вже, наприклад, встановили майданчик для воркауту. Наперед забігаючи, скажу, що ми вже розробили певні мотиваційні елементи, атрибути, їх зараз виковують. Ними ми будемо визначати кращу роту, кращий екіпаж, кращого патрульного. Це певні елементи мотивації, які дозволяють якісно виконувати свої обов’язки. Ми завжди показуємо наших героїв, бо ж не щоразу можемо підкріпити наше спасибі грошовим забезпеченням. Ось це все – підвищення організації діяльності патрульної поліції. Коли ми підвищимо організацію діяльності, то знизимо некомплект, збільшимо кількість екіпажів, почнемо більше впливати на сферу безпеки дорожнього руху і охорони громадського порядку.

Ви не місцевий і вам довелось вникати в специфіку нашого регіону. Скільки часу потрібно, аби осягнути локальну проблематику?

Скажу вам відверто, я не розібрався і, напевно, не розберусь, адже це постійний розвиток. Візуально я можу переміщатися Луцьком, знаю, як виїхати, як заїхати, є ще проблема у тому, що не знаю, де розташовані певні вулиці. Але я знаю проблематику, знаю ситуацію, де можуть виникнути певні кримінальні правопорушення. Основні місця – залізничний вокзал, автовокзал, міст, під яким перебувають особи без постійного місця проживання, багатоквартирні будинки, де можуть вчинити кримінальне правопорушення і т.д.. Ми це все охоплюємо і в принципі я знаю, де в цьому напрямку працювати. Ми надаємо цю інформацію нашим підрозділам і вони намагаються врегулювати ситуацію на квадратах патрулювання.

Можете назвати найпоширеніші види правопорушень по Луцьку?

По Волині це порушення правил дорожнього руху. Які можна виокремити найбільші правопорушення? Таких немає, тому що перед нами не стоїть завдання зафіксувати більше якихось правопорушень. Наше завдання в тому, щоб коли людина перебуває в Луцьку, наша робота збігалася з її уявленням про безпеку. Якщо їй безпечно, значить, ми ефективно працюємо.Часто пропонують хабарі?

За цей місяць, якщо я не помиляюсь, нам з 20 жовтня до 20 листопада шість разів запропонували неправомірну вигоду. Всі ці випадки задокументовані, триває досудове розслідування і крапку поставить суд. Часто на рівні побутових розмов кажуть, що працівники поліції отримують хабарі. Багато разів спілкувався з особами, які надавали цю інформацію, і просив, щоб конкретно сказали час, назвали місце, де таке відбулося. І в 70%, навіть у 90% випадків це була інформація на кшталт «та мені от знайомий розповідав, що так було». Але ніхто насправді не задумується, що особа, яка, ймовірно, надала неправомірну вигоду, розуміє значення своїх дій. Тому що за пропозицію неправомірної вигоди несе відповідальність і особа, яка її надала, і службова особа, яка прийняла. І було б трошки дивно, якби людина, яка вчинила кримінальне правопорушення, ходила і всім про це розповідала.

Тобто вам ще не доводилося карати за таке?

За той час, що я перебуваю в Управлінні патрульної поліції Волинської області, не було зафіксовано жодного випадку, коли працівники поліції отримали неправомірну вигоду.

Даішників не стало, про побори на дорогах водії вже забули, як про страшний сон, хоча і нині патрульним часто закидають, що ховаються за кущами, стають у «хитрих місцях» і виловлюють водіїв.

Буває, що до мене приходять на прийом і розповідають, мовляв, ваші працівники заховалися і на TruCam ловлять водіїв. Але на офіційній сторінці ми повідомляємо учасникам дорожнього руху про те, на яких ділянках дороги здійснюється фото- і відеофіксація порушень правил дорожнього руху. Ми це робимо на ділянках населених пунктів. І там є ймовірність того, що водій, який перевищить швидкість, може створити аварійну ситуацію. Чи стимулює це водіїв? Абсолютно ні. Патрульні стоять у світловідбивальних жилетах, на автомобілях увімкнені проблискові маячки, а водії попереджають одне одного миганням фар і іншими шляхами і все одно порушують ПДР. Є дорожні інформаційні знаки про фото- та відеофіксацію, але й це не спиняє порушників. Щодо «ховання», то такі випадки бувають. Але тоді ми працюємо за інформацією, що є особа, яка вчинила злочин. Якщо вона буде поінформована про те, що в такому-то місці стоять поліцейські, відповідь - звісно, поїде в об’їзд.

Яка статистика щодо ДТП, смертності внаслідок цього?

Вона змінюється. Якщо говорити про жовтень, то ми маємо збільшення кількості ДТП на території Волинської області на 6%. У Луцьку їх зменшилося на 0,2%.

Не так давно на трасах почали працювати прилади для вимірювання швидкості TruCam. У вересні повідомляли, що кількість ДТП на волинських шляхах зменшилась завдяки їх роботі. На яких трасах ці прилади застосовують і наскільки вони ефективні? Де планують ще встановлювати? Яка взагалі потреба в них на волинських дорогах?

Ми звернулися до Департаменту патрульної поліції і розширили дію TruCam. Це траса Устилуг-Луцьк-Рівне Н-22, дорога міжнародного значення М-07 Київ-Ковель-Ягодин і траса Луцьк-Ковель М-19. Працюємо з цими технічними засобами й на дорозі до Володимира-Волинського. Ми динамічні, переїжджаємо з одного місця на інше, таким чином охоплюємо всю територію, на якій застосовуємо TruCam. Відкрию невеличкий секрет: ми зараз аналізуємо місця ДТП в Луцьку, звертатимемося до Департаменту патрульної поліції, аби встановити відповідні інформаційні знаки й застосовувати TruCam, що дозволить знизити кількість ДТП, а головне – зберегти життя і здоров’я людей.«САНКЦІЯ НЕ ЗАВЖДИ ВПЛИВАЄ НА РЕЗУЛЬТАТ»

Чому п’яна людина сідає за кермо? Чому людина без водійських прав не боїться, що її спіймають?

Є такий підручник «Кримінологія». У ось у ньому не зазначені стовідсоткові речі, які призводять до того чи того кримінального правопорушення, зокрема й того, чому водій сідає за кермо напідпитку, чому люди їздять без посвідчення водія тощо. Ми маємо говорити про те, як же на це вплинути. Багато хто скаже, що для того є поліцейські. Ні. Насправді це свідомість. Якби громадськість засуджувала такі речі, їх було б у рази менше. Другий момент – це якісне професійне реагування працівників поліції. Ми намагаємося в цьому ракурсі працювати ефективно. Третє – відповідальність. Дехто скаже, що вона невелика. Але хіба 10200 гривень і позбавлення водійських прав на рік, якщо вперше вчинено таке правопорушення, – це недостатньо? Цілком достатньо. Просто треба виходити із правосвідомості, соціалізації, а не розраховувати на те, що якось обійдеться. Людина, яка сідає нетверезою за кермо, хибно думає, що вона здатна адекватно реагувати. До речі, у нас є спеціальні алкоокуляри, надягнувши які, можна подивитися на світ очима п’яної людини.

Можливо, варто збільшити штрафи, в тому числі й для пішоходів?

Наведу вам один приклад. У США було проведено аналіз кримінальних правопорушень у різних штатах з урахуванням того, є там смертна кара чи немає. То у штатах, в яких є смертна кара, кримінальних правопорушень, за які вона передбачена, було набагато більше, ніж у штатах, де смертної кари немає. Тобто санкція не завжди впливає на результат. Тому важливою є правосвідомість людей. Коли ми будемо засуджувати, відкрито про це говорити, коли допомагатимемо працівникам поліції документувати такі факти, тоді матимемо результат. Якщо вступить у дію законодавство, то з 1 січня 2020 року за керування транспортом у стані сп’яніння буде передбачено кримінальну відповідальність. У пішоходів є певне неправильне уявлення про перехід пішохідного переходу. Коли людина переходить проїжджу частину, вона має впевнитися в безпечності переходу навіть на регульованому чи нерегульованому пішохідному переході, не кажучи вже про перехід поза ним, бо саме перехід у невстановлених місцях є однією з найчастіших причин ДТП із загиблими.

А що скажете про вимогу щодо обов’язковості автокрісел?

Це, на мою думку, не має набувати такого розголосу, як у нас нині є. З позиції правоохоронця скажу, що якщо ми будемо виявляти такі речі, то вживатимемо всіх заходів щодо притягнення порушників до відповідальності. Хіба нормально обурюватися речами, які стосуються безпеки дітей? Коли люди, наприклад, в автомобілі ставлять дитину спереду себе, вони не задумуються про наслідки. Якщо станеться ДТП і спрацює подушка безпеки, дитина може отримати несумісні з життям тілесні ушкодження. Коли перевозимо дитину в автокріслі, у випадку аварії можемо розраховувати на те, що вона не травмується, або ж травмується мінімально. Крім того, це дозволить соціалізувати дитину, вона знатиме, що безпека – то найголовніше, і в майбутньому дотримуватиметься правил.

У Луцьку вже не перший рік говорять про запровадження програми відеонагляду «Безпечне місто». В червні на сесії міськради йшлося про те, що на реалізацію програми на 2019-2020 роки запланували витратити 50 млн грн. Крім того, йдеться і про створення так званого Ситуаційного центру. Як у цьому контексті патрульна поліція співпрацює з міською радою, адже «Безпечне місто» – це все-таки зона відповідальності муніципальної варти?

Ми давно надсилали листи щодо розміщення таких камер на центральних перехрестях і виїздах з міста. Коли вчинено якесь правопорушення, нам потрібно швиденько взяти під контроль виїзди і в’їзди до міста, щоб відстежити правопорушника. Ця система жодним чином не відобразиться на приватному житті містян, на чому намагаються спекулювати. Я вже працював з такою системою і знаю, що вона ефективна. У Рівному кількість ДТП із зникненням і виявленням таких транспортних засобів дорівнює ста відсоткам. Насправді я не думаю, що це є питання муніципальної варти. Найперший доступ має бути у правоохоронних органів, бо муніципальна варта зі своїх функціональних повноважень не зможе реагувати на кримінальні правопорушення. Я сподіваюся, що коли в Луцьку запрацює програма «Безпечне місто», у патрульній поліції буде виведено екран і ми в режимі онлайн зможемо відстежувати ситуацію. Якщо буде Ситуаційний центр і туди залучатимуться представники різних органів, то треба на законодавчому рівні врегулювати ці процеси. Зараз розподіл викликів проводить диспетчер. А як їх розподілятиме Ситуаційний центр, адже він не має права скеровувати патрульних на місце події? Якою буде взаємодія? Є дуже багато юридичних питань. Тому основне зараз – встановити технічні можливості. Якщо все буде встановлено так, як це заплановано, то рівень злочинності ми можемо просто скосити. Якщо це буде тільки Ситуаційний центр без виведення в Головне управління Національної поліції у Волинській області, Луцький відділ поліції, Управління патрульної поліції, то це обмежить роботу. Тут не треба спекулювати на тому, хто й що контролюватиме, треба визначити спільну мету – подолання злочинності й наведення ладу на території міста й області.

Яке нині ставлення суспільства до поліції, на вашу думку? Чи легко знайти свідка, вмовити свідчити людину, яка реально бачила правопорушення?

Якщо ми документуємо факт про те, що людина керувала авто нетверезою, для цього нам потрібні двоє свідків. Бувають такі випадки, що коли ми починаємо залучати свідків, то виявляємо ще водіїв напідпитку. Багато хто відмовляється бути свідком, мовляв, не маю часу, не хочу, переживаю за свою безпеку тощо. Потрібно багато чого роз’яснювати. Я, коли перебуваю на місці події, завжди дякую тим, хто погодився допомогти. Дуже круто, що в нас не перевелися активні громадяни. Буває навіть, що зупиняються й самі пропонують допомогу.«ЯКЩО ЩОСЬ РОБИШ, ТО РОБИ НА ПОВНУ»

Що спонукало вас, юриста за освітою, піти служити в поліцію?

Це досить великий шлях. До того моменту, як я опинився у Збройних силах, не усвідомлював, що служитиму в поліції. Я закінчив Київський інститут права Національної академії наук України. І диплом бакалавра, і сеціаліста у мене з відзнакою. Брав участь у багатьох науково-практичних конференціях, писав багато наукових робіт, що стосувалися правотворення на сучасному етапі, вони мали певне наукове визнання. І в той же момент я був у «юридичній клініці», де надавав юридичну допомогу незахищеним верствам населення, та працював помічником адвоката. Коли закінчував виш, мені запропонували залишитися на кафедрі кримінального права і кримінального процесу викладачем. Але якщо я в житті визначаю собі позицію, то йду до неї. І я собі визначив: якщо не потраплю туди, то піду в Збройні Сили. Вважаю, що кожен чоловік має там відслужити. Так склалося, що викладачем я не став, але пішов на службу в ЗСУ. Розпочав її у жовтні 2013 року, а незабаром почалися жахливі для країни події. У той період я мав певні емоції, хотів щось робити, змінювати, але був обмежений службою. Коли почалася активна фаза воєнних дій, нам повідомили, що указу президента про демобілізацію не буде, ми не повернемося додому, як було заплановано. І демобілізувався я 5 травня 2015 року. Я служив у частині забезпечення. На жаль, довелося пережити багато негативних моментів, бо ми опікувалися організацією похоронів, починаючи від тих 17 хлопців, які загинули під Волновахою. Напевно, це все сформувало мій характер і утвердило в думці йти працювати у правоохоронну систему. Після демобілізації певний час працював у адвокатурі. І коли йшов подавати документи до патрульної поліції, дуже серйозно готувався. Бо я хотів там бути. Службу в патрульній поліції розпочав із командира роти. Але якби я бачив, що у нас розвиток пішов не в той бік, а той рівень, який є, не дозволяє розвиватися, то, повірте, я тут не був би й не викладався б. Розвію міф про те, що начальник сидить у кабінеті й нічого не робить. Насправді я маю бути на зв’язку 24/7, вміти швидко ухвалювати рішення. Насправді це вже стиль життя. Я, як і мої колеги, не роблю щось, аби було, ми переживаємо за те, що робимо, вкладаємо в роботу душу. Якщо щось робиш, то роби на повну.

«РИБУ ДОДОМУ РІДКО БЕРУ»

Розкажіть про себе: яка у вас сім’я, як проводите вихідні, які маєте хобі. Бо з вашим призначенням на Волинь всі активно поширювали дані з вашої декларації.

Ви знаєте, усміхаюся, коли про це згадую. Коли поширювали декларацію, досить цікаво відображали майновий стан мого батька. Писали, що він володіє трьома транспортними засобами. Але це «Жигулі» 1974 року, «Нива» 1983 року і «Жигулі» сьомої моделі 1984 року. Оце автопарк мого батька. Зараз у моєї сім’ї Audi А 4, всі думають, це ж крутий автомобіль, але не дивляться, що він 1996 року . Що сказати про сім’ю? Ми намагаємось якось захищати особистий простір. Це тільки наше. Незважаючи на те, що якраз зараз посада передбачає публічність, все одно намагаюсь якось заховати сім’ю, щоб це все менше її торкалось.

Що стосується мого хобі, то я з дитинства дуже люблю риболовлю. Для мене це релаксація, це той момент, коли я можу побути з природою. Також, виїхати десь в ліс, гриби позбирати… Зараз, правда, рідше вдається. У певний період часу моє захоплення переросло в серйозніше хобі, я почав брати участь в змаганнях. Якось так склалося, що жодного разу я не посідав перші місця, але призові – досить часто. Це були і командні, і Всеукраїнські змагання, Кубки Західного регіону, обласні змагання. Цьогоріч я також раз був на змаганнях і виборов друге місце на чемпіонаті області з ловлі на поплавцеві вудочки. Я люблю таку класику, а не з котушками. Дідусь так само любив риболовлю. Колись у мене були такі вуглепластикові з волокна вудки, важкі, але вони були кращі, ніж проста ліщина. Але з дідусем ми брали звичайну ліщину, саморобні поплавки робили з корків і сідали ловили рибу. Зараз я взагалі дуже рідко їжджу на орендовані водойми, намагаюся їздити на дикі простори. Тому що ти, по-перше, не знаєш, який в тебе буде улов, не маєш уявлення про рибу, яка там є, ти не знаєш, що буде в кінці, може, взагалі нічого. І в цьому свій кайф. У мене завжди з собою лопатка є, якщо я кудись заїду, щоб можна було відкопатись. Бо буває таке, що заїду десь досить далеко. Додому рибу рідко беру. Зловив – отримав задоволення – відпустив підростати.

У мене є спортивний садок десь чотири метри завдовжки. Усі завжди приходять і дивуються, мовляв, ти що, хочеш стільки риби наловити? А він насправді для того, щоб коли рибу зловив, кинув туди, вона там собі плаває жива, а я просто потім міг її випустити і все. Якщо треба – зважити, сфотографуватися і відпустити. Отаке я маю хобі, це мене, чесно кажучи, в деяких моментах і лікує, тому що ми всі люди, різні життєві ситуації бувають, я так само переживаю різні емоції, але круті емоції я переживаю саме на риболовлі.

А якщо раптом додому приносите рибу, то хто її чистить?

Я трошки так око прикриваю, кажу: «Приніс там, ви почистіть». Насправді також чищу. Якщо приношу до батьків, то чистить тато. Він теж любить рибалку, намагається щотижня їздити, до речі, теж дуже гарні трофеї виловлює. Для мене найбільше задоволення, коли зловив вдалий трофей, сфотографував, випустив. І вже морально зарядився, мені наснаги вистачає працювати цілий тиждень. Якось була така ситуація. У мене випав вільний день і я, звісно, подався на риболовлю. Дорогою потрапив у ДТП: в мене в’їхали і знесли в машині весь правий бік, навіть дверцята не відчинялися. Звісно, все оформили, але я все одно поїхав на цьому автомобілі на риболовлю, відловився і приїхав додому з повними емоціями, хоча ці емоції були такі 50 на 50, бо ж автомобіль пошкоджений, але все одно я рибу зловив.

Я знаю багато риболовів, які рибу люблять ловити, а їсти – ні. У вас як?

Я не назву себе таким великим гурманом. Я неперебірливий – простий хлопчина, який їсть все. Рибу люблю в різних видах: сушену, в’ялену, копчену, фаршировану, смажену.

У вас власне помешкання чи орендоване? Загалом, хотілось би дізнатися, яка ситуація зі службовим житлом для патрульних і чи є якісь перспективи? Бо це ж буде мотивувати людей іти працювати в поліцію.

На сьогодні міністерство внутрішніх справ впровадило дуже хороші ідеї про те, що кожен працівник патрульної поліції, який став на облік, може отримати покращення житлових умов. Так звані умови лізингу. Тобто патрульний поліцейський перебуває в черзі на житлове приміщення і він його в обов’язковому порядку отримає. На сьогодні наш працівник отримав своє перше житло в історії Управління патрульної поліції у Волинській області. Більш як 50 наших колег якраз стоять у черзі на покращення житлових умов. Крім цього, ми можемо компенсувати за винаймання житла. Для цього потрібно зібрати певну документацію і держава компенсує частку вартості орендованої квартири. Я нині так само винаймаю квартиру в Луцьку, але я ще не скористався цією програмою. Насправді ця програма дуже крута, адже дозволяє оплатити і комунальні послуги, і ще частково за житло. І коли йдуть до нас хлопці, дівчата, ми їм про це розповідаємо. Тобто хто хоче приїхати до нас працювати з різних міст України, з віддалених районів Волинської області, може винайняти житло і отримати компенсацію від держави за оренду. І це дуже круто, тому що це можливість, яка сприяє розвитку нормальної службової діяльності працівників патрульної поліції. І наші працівники, які орендують житло, активно користуються цією програмою.

Оксана ГОЛОВІЙ

ФОТО Романа САРДАКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---