«Емоціями наша душа розмовляє зі свідомістю», – психолог з Луцька

Про те, яку роль у житті людини відіграють емоції, чому важливо вихлюпувати їх, а не гасити в собі, а також як навчитися з ними дружити та як правильно сформувати так званий емоційний контейнер, в ефірі програми «Психолог і Я» телеканалу «Аверс» розповіла практичний психолог, кандидат психологічних наук, арттерапевт Ірина Грицюк.

Що таке емоції в психологічному контексті?

У перекладі з грецької це слово означає «вихлюпування». Це наше ставлення до людей, до навколишнього середовища. Емоції – це сила і основа будь-якої мотивації. Ними душа розмовляє з нашою свідомістю. Відомий австрійський психотерапевт Ленглі каже про те, що емоції відіграють дуже важливу роль у переробці інформації, переживань людини. У нас є емоційна пам’ять. Поряд із когнітивною та тілесною пам’яттю вона не менш значима в нашому житті. Наприклад, якщо колись людину емоційно поранили, вона може стати холодною, агресивною, якщо з цим не працювати. Тому емоції транспортують життя, воно відображається в них. Вони настільки важливі, що іноді відображають навіть якісь такі неусвідомлені моменти, і за кожною фразою, за всім, що ми робимо, теж стоять емоції. Вони можуть нас зігріти, можуть додати нашому життю радості чи болю, без емоцій не можна будувати стосунки, тож подружитися з емоціями, знайти з ними контакт насправді дуже важливо. Тому психологи надають їм такої значної ролі.

Чи правильно гасити емоції в собі і як це може в подальшому відобразитися на здоров’ї?

Психологи кажуть про те, що будь-яке уникнення емоцій чи заперечення якихось реакцій призводить до негативних наслідків. Сьогодні дуже багато говорять про психосоматику, це цікавий напрям і дуже приємно, що багато лікарів починають цікавитися ним та розуміють, що багато хвороб насправді мають психологічне коріння. Тому якщо людина, наприклад, не готова до якоїсь ситуації або це якась стресова ситуація (до речі, навіть приємні події можуть бути стресовими), у психології це називається психосоматичний процес. Дозволь собі цю реакцію три дні, проживи з нею. Якщо за три дні це не минає, значить, починається психосоматична реакція, яка може тривати навіть 21 день. Йдеться про такі періоди, як горювання, чи коли ми собі можемо дозволити якусь деструкцію. У період горя може й істерика бути. 21 день – це нормально, якщо ж такий стан триває три місяці, ми можемо говорити про те, що починається психосоматичний комплекс, і тут уже потрібно дуже багато над собою працювати, тому що тіло починає реагувати і дуже сильно страждати.

Чому психосоматика вмикається?

Тому що ми ніби укладаємо контракт зі своєю підсвідомістю. Кажемо собі: ліпше я симптоматично перехворію на якесь захворювання, ніж буду стикатися з якимось неприємним емоційним відчуттям. От, наприклад, злість. Насправді це проактивність, тобто нам надано якусь енергію, яку ми чомусь не використовуємо. Коли ви сердитеся, запитайте себе, для чого вам ця енергія. Тому що енергія безцільно не дається, вона для чогось нам потрібна. Які хвороби це може провокувати? У психосоматиці це можуть бути різні папіломи, бородавки. Натомість подумайте, що ви можете зробити для світу. Я, наприклад, коли відчуваю, що серджуся, прибираю в домі. Раджу це всім жінкам. Відбувається викид енергії і ви дуже швидко зробите вдома прибирання. Якщо ми говоримо, наприклад, про невміння радіти, людина не приймає нічого, її нічого не радує, це насправді про депресію. Подумайте, де з’явилася ця енергетична дірка та куди ця енергія від вас втікає.

Можна зробити висновок, що емоційний фон має ключову роль для особистості. І якщо він депресивний, людина пригнічена і може хворіти?

Так, людина може на цьому фоні хворіти або ускладнювати ту хворобу, яка в неї уже є. Наприклад, емоція страху пов’язана з незнанням. Психологи кажуть: потрібно накопичувати знання. У тілі ця емоція може проявлятися судомами, коліками. Якщо йдеться про сором, то це занижена самооцінка, тому дуже важливо прислухатися до себе. Окрім психосоматики, треба відзначити, що ще такою реакцією може бути неконтрольований викид. Це відбувається, якщо людина постійно накопичує в собі негатив, боїться конфліктувати, хоче бути доброю для всіх, не живе своїм життям і своїми інтересами, а намагається догодити всім. Але колись ця енергія мусить кудись подітися, тому можемо мати неконтрольовані вибухи. Це не тільки про гнів. Якщо людина накопичує страхи, то потім може мати і панічні атаки, і фобії. Навіть психічні захворювання можна дістати як наслідок стримування емоцій. А надто, якщо говорити, що вони спровоковані вихованням. Це відбувається навіть тоді, коли батьки ставлять до дитини невідповідні вимоги, коли вона не розуміє, чого від неї хочуть. Наприклад, якщо вона виявила до когось агресію, її сварять, дитина відчуває тривогу, що щось не так. Потім її в класі починають ображати, а вдома знову сварять за те, що не захищає себе.Коли потрібно навчати дитину правильно виявляти емоції? Чи варто вчити її стримувати себе відповідно до певних ситуацій, чи все-таки можна якось виявляти емоції?

Хочеться відмітити, що є емоційний компонент, тобто дитина вже народжується зі здатністю відчувати емоції. Перший рік життя надзвичайно важливий в тому контексті, що потрібно приділяти увагу саме емоційному розвитку дитини. Тобто до неї потрібно усміхатися, розмовляти з нею, реагувати на її плач. У психології є навіть така теорія дитячого плачу: до року батьки мають обов’язково реагувати на плач дитини, тому що вона навчається емоціонувати. Мені дуже імпонує теорія видатного вченого Вільфреда Біона. Він говорить про психологічний контейнер, який формується у кожного з нас, але не одразу. Саме мама є для дитини цим психологічним контейнером, тобто її завдання – прийняти емоції дитини на себе, трансформувати їх в собі, зменшити і віддати малечі уже в переробленому вигляді. Якщо ця діада – мама і дитина – працює правильно, якщо зв’язок між ними безпечний, то ми кажемо, що мама стає дуже гарною опорою для малюка, може заспокоїти. Тобто тихою спокійною розмовою, тілесним контактом може вбирати ці емоції дитини. На жаль, не завжди так виходить, буває, що мама сама не вміє, або в неї оцей контейнер пошкоджений, тоді формується ригідний зв’язок. Це коли мама холодна, не емоціонує.

Або ж може занадто емоційно реагувати на якісь речі?

А це вже інший контейнер. Мама не може впоратися зі своїми емоціями, а тут ще накладаються емоції дитини, і вона навіть починає перекладати свої емоції в дитину, а її контейнер ще не готовий.

Тобто мама і всі, хто поряд, транслюють свої емоції, а дитина зчитує їх і потім може так поводитися?

Абсолютно. Тому дуже важливо сформувати цей безпечний емоційний контейнер, щоб дитина могла потім в дорослому віці сформувати свій.

Часто доводиться чути, що якщо дитина істерична, неадекватно поводиться, то щось негаразд з поведінкою батьків.

Так. Ми ще поділяємо емоції на помірні й досить сильні. Помірні емоції – це ті, які дозволяють нам рухатися вперед і досягати успіху по життю. Тобто помірна агресія – це здорово. Наприклад, для спортсменів. Страхи, певного рівня тривожність теж мають бути, це наш захист у житті. Але якщо ці емоції надмірні, виявляються постійно, то це призводить до того, що вичерпуються наші людські ресурси, знижується опірність організму, і це дуже негативно впливає на життя дитини.

У деяких сім’ях є правила, коли забороняють певні емоції. Тобто є така собі валізка емоцій. Дуже часто на консультаціях ми бачимо, що не дозволяють виявляти гнів або ж навіть радість. Насправді діти не готові контролювати свої емоції, їх треба навчати. Малюкам до року дуже важливо налагодити зв’язок з мамою, а вже діти дошкільного віку безпосередні: що відчувають, те ми і бачимо. Складніше, коли починається період молодшого шкільного віку, тому що це період афективних реакцій. Навіть якщо ми не бачимо цих реакцій зовні, то всередині дитини вирує емоційний ураган. Це і страхи, і тривоги, і емоційна збудливість. Навіть дитина сама не завжди усвідомлює, чому вона відчуває ці емоції. Але назовні це може виявлятися тим, що вона не хоче йти до школи, не має інтересу до виконання домашніх завдань, у неї погана поведінка.

Насправді стримування емоцій – це, напевно, не дуже добре, мусить бути якийсь баланс, правда ж?

Так, дуже важливо навчати дітей. Ми навчаємо, коли самі озвучуємо, що відчуваємо. Коли нам сумно, то ми кажемо про це дитині й пояснюємо, чому це відбувається, вона це розуміє і приймає, не списує це на себе, і тим самим ми не знижуємо самооцінку своїй дитині. В цій природній взаємодії дорослі-діти ми формуємо правильне ставлення до емоцій, тому що дуже важливо, щоб людина знала, які емоції взагалі бувають. Просто з практики розумію, що навіть дорослі не завжди розуміють, що вони відчувають емоційно. Нині ми дуже багато уваги приділяємо розвитку загального інтелекту, тобто змалечку діти вивчають мови, інші науки, але мало уваги – емоційним аспектам виховання дитини. Але для того, щоб людина почувалася комфортно, не можна красти право на реакцію у себе. Якщо ви відчуваєте емоцію, дайте їй місце бути. Це сприятиме тому, що у вас буде формуватися дуже гарний життєвий баланс. Це допоможе вам досягти більшого успіху в житті.

Поговорімо про роль матері у вихованні дитини.

Не потрібно бути ідеальними батьками. Достатньо хороша мама – це любляча мама, яка є різною, поведінка якої не є стереотипною, вона гнучка, чуттєва. Така мама насправді вважається благополучною. Вона правильно використовує, вбирає емоції дитини, правильно їй віддає їх, і ми маємо гарний результат не тільки в емоційній сфері, а й мисленнєві процеси, інтелект дитини тоді розвиваються набагато краще. Якщо дитина виростає з ригідною матір’ю, чи холодною, чи надмірно емоційною, в якої можливі неврози, інші негативні спалахи, то дослідники кажуть, що цим можна завдати невиправної шкоди мозку дитини.

Батьки мають розуміти вікові особливості дитини. Коли говоримо про молодшого школяра, дуже важливо, щоб вони орієнтувалися в його потребах. Мають бути задоволені потреба в любові, безпеці, потреба бути прийнятим вже не лише батьками, а й вчителем, потреба бути як всі. Потрібно давати дитині беззаперечне прийняття.

Хотілося ще поговорити про ХХІ століття та емоційне нестримання. Часто люди не стримують свої емоції і виявляють їх у деструктиві. Що з цим робити?

Емоції мають дуже складне анатомо-фізіологічне підґрунтя. По всій ділянці нашого головного мозку є центри, які так чи так взаємодіють і впливають на наш емоційний стан. І дослідники досі досліджують, як же ця взаємодія впливає на емоційну сферу людини. Нині вчені кажуть, що ХХІ століття має характеристику емоційної неосвіченості та емоційної некомпетентності. З цим і пов’язані ці невиправдані або непояснювані випадки жорстокості, вандалізму, в світі відмічається велика кількість депресій у всіх країнах, навіть в дуже розвинутих. Дослідники цю емоційну некомпетентність пов’язують із тим, що ми багато сидимо в комп’ютерах, тобто стали менше спілкуватися наживо. Діти наші багато пишуть одне одному і таким чином ніби дружать, але ми розуміємо, що дружба наживо буде відрізнятися від дружби в інтернеті. На це також впливає висока зайнятість батьків, оскільки вони багато працюють, хочуть дати багато матеріальних речей своїм дітям, а в цей час втрачається емоційність. Тому, на жаль, маємо на сьогодні таку проблему. Хоча, з іншого боку, нині дуже цікаві дослідження щодо емоційного інтелекту. Зараз уже всі говорять про те, що емоційний інтелект має дуже багато переваг над загальним для того, щоб досягати успіхів.

Тобто якщо IQ людини достатньо високий, а емоційний інтелект низький, то вона може не так вправно реагувати в якихось ситуаціях?

Так. Якщо ми в дітей емоції виштовхуємо десь у підсвідоме, вчимо ігнорувати їх, то що в дорослому віці маємо? Проблеми, починаючи від заїкання, енурезів і закінчуючи повною відсутністю вміння адаптовуватись, пристосовуватись до звичайного життя. Тому емоції – це насправді дуже важливо, і ставлення до них важливе. ХХ століття характеризувалося тим, що люди просто виконували якусь механічну працю, а зараз усе це будуть робити машини, і на перший план виходять зовсім інші речі – уміння працювати в команді, взаємодіяти, підтримувати емоції одне одного, гарний настрій, позитив.

Емоції можуть і допомогти жити, і зруйнувати життя, так?

Так, якщо вони надмірні, хронічні, то можуть не тільки змінити життя тих, хто поряд, а й наше життя та здоров’я.

Часто людей характеризують як легких і складних. Це ж, напевно, теж пов’язано з емоціями, ставленням до життя?

Я це пов’язала б з дуже стійкою індивідуальною характеристикою особистості, яка називається емоційність. Коли ми говоримо про емоційність, то вона поряд з психологічною активністю є частинкою темпераменту. Темперамент – річ вроджена, ми його змінити не можемо. І залежно від того, який у нас темперамент, настільки ми будемо емоційні. Якщо ми говоримо про сангвініка, то йому характерні емоції радості, піднесення, він дуже емоційний. Холерик теж емоційний, але тут ідуть емоції роздратування, гніву. Меланхолік низькоемоційний, йому більше характерні сум, копання в собі. Флегматик взагалі малоемоційний.

Якщо ігнорувати емоції і не виявляти їх, у що це може вилитись і які ризики за цим стоять?

Якщо ми подружимося зі своїми емоціями, то нам не потрібно буде їх ні ігнорувати, ні тамувати в собі. Для початку спробуйте усвідомити, що за емоцію зараз відчуваєте. Але це лише перший крок. Ви усвідомили, що відчуваєте якусь тривогу, надмірний страх чи переживання. Другий крок – дуже важливо зрозуміти, для чого вам це і що ви можете з цим зробити. Почитайте, познайомтеся, зробіть крок до нового досвіду. Подумайте, як ви можете скористатися цією емоцією, вона, наприклад, вас стимулює до накопичення нових знань, і це ж здорово та класно. Коли ви починаєте це розуміти, емоції стають вашими друзями, і вже нічого не потрібно робити, ви природно реагуєте, природно демонструєте і не крадете у себе право на реакцію. Всі емоції мають право бути, ми не можемо сказати, що гнів поганий, а радість хороша, тому що все взаємопов’язано. Якщо ми беремо чотири базові емоції, то за радість відповідає серце. Сум – це наші легені. Якщо постійно переживати і накопичувати в собі ці переживання, то страждає шлунок. Печінка накопичує гнів. Якщо ви будете про це знати, то дозволятимете цим реакціям бути назовні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---