«Допомогти тим, хто захищає Батьківщину, наш обов’язок!» – засновник «Серця патріота»

Про діяльність громадської організації «Волонтерський центр «Серце Патріота» знають не лише на Волині, але й далеко за її межами. Детальніше про історію організації, її діяльність та плани – у розмові з засновником «Серця Патріота», укропівцем, депутатом Луцької міської ради Сергієм Балицьким.

– Пане Сергію, коли і як виникла ідея створити центр «Серце Патріота»?

– Коли на сході України розпочалася війна, я всіляко допомагав нашим захисникам. А тоді взяв свій бус, купив усе, що потрібно бійцям, і поїхав на схід. Опісля долучалися друзі. Тоді на слуху було, що воїнам бракує харчів, предметів особистої гігієни, медикаментів тощо. Пересічні українці, підприємці почали активно долучатися до збору речей для відправлення на схід. І тоді ми з сестрою Ольгою та друзями вирішили заснувати громадську організацію «Волонтерський центр «Серце Патріота». Це було у 2015 році. Наступного року ми об’єдналися із Волонтерським центром «Серце для України». Сьогодні у нас понад 50 волонтерів.

– Скільки разів волонтери «Серця Патріота» побували на сході?

– За ці роки їздили майже 200 разів. Робота триває постійно. Причому до збору речей, які потрібні нашим бійцям, долучаються і співвітчизники, і емігранти. Зокрема Петер Чорний, громадянин Німеччини, який є інвалідом-візочником, допомагає Україні ще з 1986 року, коли трапилася трагедія на Чорнобильській АЕС. Також чимало допомоги отримуємо зі Швейцарії. На сьогодні вже було понад 30 поїздок на схід, під час яких ми везли гуманітарну допомогу, що надійшла з цих країн. Зокрема, передають нашим бійцям одяг, медичні препарати, продукти харчування тощо.

– Нещодавно ви повернулися з чергової поїздки до Волновахи. Розкажіть трішки про це.

– У Волновасі ми бували неодноразово. Крайня наша поїздка була присвячена п’ятій річниці визволення міста від російських окупантів. Тож з Волині було чимало делегацій. Адже Волноваха – наше місто-побратим. Там воювали наші хлопці, там звели храм, на будівництво якого збирали гроші з усієї Волині. Ми відвезли туди одяг, продукти харчування, подарунки для діток, які приходять до святині. Також з нами була вдова бійця, який загинув у цій місцевості. Побували на місці, де було вбито Віктора Мандзика, співробітника СБУ з Волині.

– Як і чим сьогодні живе це місто?

– У Волновасі – мир, спокій, і це головне. Із задоволенням зауважив, що в концертній залі, де відбувалася частина заходів, дуже багато дорослих і дітей були у вишиванках. У самому місті сьогодні багато української символіки. Усе це приємно бачити, бо бути волонтером, патріотом тут і там – зовсім різні речі. Адже в будь-який час можуть приїхати і завдати шкоди. Однак попри все це, місто живе, потихеньку розвивається.

– Що сьогодні потрібно на фронті і чи змінилися потреби з 2014 року?

– Безумовно, зміни є. На початку війни в бійців не вистачало форми, або ж вона не відповідала сучасним вимогам. Відомі випадки, коли вона загорялася. Не вистачало берців. Тому все це везли з Польщі, Німеччини. Також місцеві підприємці виділяли гроші на придбання якісної сучасної форми, яку ми відвозили на схід. А звідти привозили подяки від різних військових підрозділів. Однак хочу відзначити, що якщо в 2014 році для того, аби завантажити бус, достатньо було дві-три години, тепер на це йде в середньому місяць-півтора. Ми їздимо до різних підрозділів, веземо те, що для них потрібно – гуму для автомобілів, деталі до техніки, медикаменти, одяг. Приміром, цими днями передали три комплекти автомобільних шин. Сьогодні слід дбати про автомобілі наших бійців. Приміром, «Уралом» вони не можуть їздити на передовій, тому купуємо їм звичайні легкові автомобілі. А це – великий плюс для їхньої безпеки. Також, порівняно з 2014 роком, змінилося харчування. Воно стало кращим. Покращилося забезпечення армії загалом і ставлення до неї.

– На вашу думку, чи зміниться щось в армії з приходом президента Володимира Зеленського?

– Сьогодні Володимир Зеленський намагається зробити максимум для армії. Зокрема – наблизити командування до бійців. Бо ж раніше як було? Генерали, які приїжджали у зону проведення бойових дій, були відстороненими від бійців. Тепер все інакше. Командування спілкується з солдатами, цікавиться умовами, в яких вони живуть. І це приємно, бо таким чином вище командування краще знає про потреби бійців. І, відповідно, намагається зробити все для покращення умов наших захисників, для того, аби українська армія була сильною.

– Які плани щодо волонтерської діяльності?

– Планів є чимало. Хочемо і будемо надалі допомагати нашим захисникам на сході. Однак нашої уваги й допомоги потребують ті хлопці, які повернулися додому із зони бойових дій. Передусім їм потрібна робота, тому дбаю про їх працевлаштування. Також хочемо розвивати волонтерський центр для допомоги сім’ям бійців, інвалідам-візочникам. А у День Незалежності України плануємо організувати забіг пам’яті захисників, які загинули в АТО. Такий захід відбудеться в усіх обласних центрах України. Для цього учасники забігу виготовляють майки з іменами, прізвищами та фотографіями бійців, які загинули за волю України. Я щиро вдячний усім, хто щоразу долучається до збору допомоги для наших захисників. А також закликаю: подбаймо разом про тих, хто щосекунди ризикує життям заради того, аби ми жили під мирним небом, хто виборює незалежність нашої Батьківщини.

Долучитися до збору допомоги може кожен. Сьогодні наші захисники потребують спецодягу, побутової техніки, вітамінів, смаколиків тощо. Тільки спільними зусиллями ми зможемо перемогти ворога та зробити Україну сильною і високорозвиненою державою.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---