«Донецько-луганський» синдром: що з нашими хлопцями, які вижили в АТО
Згідно з даними фахівців, потребувати їхньої допомоги може кожен четвертий боєць.
Найбільшої уваги фахівців та суспільства наразі потребують ті, хто пережив нелюдське ставлення в полоні, та ті, хто повернувся додому з непоправними травмами.
Психологи почали говорити про так званий "донецько-луганський" синдром у воїнів - повідомляє Радіо Свобода.
Пережите під час бойових дій "б’є" по психіці солдатів, удома вони починають страждати на посттравматичні стресові розлади, потерпати від відчуття провини перед загиблими товаришами.
У Дніпропетровську психологи та психотерапевти активізували роботу з вояками, які повертаються із зони бойових дій на Сході України. Однак, кажуть, аби підтримати тих, хто повернувся з зони бойових дій, зусиль лікарів та психологів замало, має долучатись громадськість.
Боєць батальйону "Донбас" із позивним "Артист" із зони бойових дій на Донбасі повернувся тиждень тому. Він – один із тих, кому вдалось вибратись живим із "Іловайського котла".
Розказує: коли бійці-добровольці намагались вийти "зеленим коридором", їх обстріляли російські військові, на очах у бійця загинув його командир. "Потім був полон озброєних сепаратистів. Тісний підвал, задуха, забита вбиральня і моральні знущання й приниження з боку утримувачів", - розказує боєць.
"Це не найстрашніше. Найстрашніше було до того. Навіть не Іловайськ. Там була можливість і укритись від артобстрілу, і відбиватись. А от коли ми виходили з Іловайська… Коли наша колона вирушала… Ми їхали на "ЗІЛАх", легкових автомобілях під білими прапорами. Ми потрапили, як у тир. Нас почали розстрілювати з танків. Видовище жахливе. Вони били все, що рухалось. Навіть машину з червоним хрестом, де були поранені. Для мене це поле, на яке я буду приїздити й стояти там на колінах, адже воно засіяне моїми товаришами. Від мого командира роти лишилась тільки ліва нога. Більше я нічого не бачив. І знаєте, це не страшно. Це можна назвати якимось іншим словом", – розповідає "Артист".
Далеко не всі бійці, які повертаються додому з неспокійного Донбасу, так охоче розказують про пережите там. Психологи та психотерапевти кажуть: це велика помилка. Замовчування яскравих, жахітних вражень, "затискування" спогадів усередині себе сповільнює вихід зі стресової ситуації.
До слова, у Луцькому гарнізонному військовому госпіталі за станом на 3 вересня лікується 150 поранених бійців АТО.
ЦЕ ВЖЕ НЕ «АФГАНСЬКИЙ», А «ДОНЕЦЬКО-ЛУГАНСЬКИЙ» ЧИ «ПІВДЕННО-СХІДНИЙ» СИНДРОМ
Згідно з підрахунками фахівців, досвіду воєн в інших країнах показує, що близько 25 відсотків солдатів не в змозі самостійно дати раду своїм психологічним проблемам. Не рідкісні випадки, коли в учасників бойових дій після повернення додому з’являються гнітючі почуття непотрібності, провини, напади агресії.
Дніпропетровський психолог Іван Ситник, який працює з бійцями, констатує: чи не найбільшої уваги фахівців та суспільства наразі потребують ті, хто пережив нелюдське ставлення в полоні, та ті, хто повернувся додому з непоправними травмами.
Нагадаємо, серед українських військовослужбовців, яких уже визволили з полону, є бійці з Волині. СПИСОК
"Наразі в Україні не достатньо досвіду роботи з людьми, які пережили тортури, нелюдське ставлення до себе. У людини після цього дуже змінюється психіка. Учасники АТО, які були поранені, – це інша проблема. Людина була нормальною, а повертається додому без руки чи ноги. У тих, хто вижив, дуже сильне почуття провини перед товаришами, які загинули. Вони страждають від провини, картаються себе за все. Почуття провини розгортається в дуже складні сценарії. Починають запускатись руйнаційні сценарії – це й алкоголізм, і наркоманія, і суїцидальні наміри. Інша справа, що солдати-учасники АТО самі собі говорять, що це не проблема. А ми не можемо примусити людину до нашої допомоги, ми можемо лише запропонувати. Це залишається з ними назавжди. Ми можемо говорити, що це вже не "афганський" синдром, а "донецько-луганський" чи "південно-східний" синдром. Я і мої колеги забезпечені роботою на років 30-40", – зазначає Ситник.
«СОЦІУМ МАЄ БУТИ ВДЯЧНИЙ ЗА ТЕ, ЩО ЛЮДИ ПОМИРАЛИ»
До допомоги військовим, які приїздять з Донбасу, у Дніпропетровську долучаються й лікарі-психотерапевти. Тричі на тиждень відвідують військових шпиталь, де лікуються поранені солдати, й проводять з ними індивідуальну роботу.
Психіатр і психотерапевт вищої категорії Анна Хохолєва каже: аби підтримати тих, хто повернувся з зони бойових дій, зусиль лікарів та психологів замало, має долучатись громадськість.
"Що з ними відбувається? Це напади болісних спогадів пережитих травматичних ситуацій з вираженою тривогою, неприємними тілесними відчуттями, кошмарними сновидіннями, нав’язливими відтвореннями ситуацій. Як наче ти тут і зараз це переживаєш. Такі напади дуже негативно впливають на тип поведінки людини. Говорячи про профілактику, можна розділити на медичну й соціальну. Соціальна – це підтримка друзів, рідних, близьких, держави. Дуже важливий "синдром героя", мотивація – людина має знати, в ім’я чого вона це робила. Щоб не виникло таких ситуацій, як після "афганських" подій, коли казали: "А ми вас туди не посилали". Не дай Боже, щоб таке повторилось з нашими хлопцями. Соціум має бути вдячний за те, що люди помирали. З медичної точки зору, дуже важлива своєчасна психодіагностика, коли рідні, близькі, друзі допомагають звернутись до лікаря. У нас є відділення неврозів, яке якраз займається посттравматичними стресовими синдромами. Ми досить грамотні й готові надавати допомогу", – розповіла Хохолєва.
Психологи й психіатри зазначають, що їхня допомога може знадобитись також волонтерам, які бувають в зоні АТО, й мирному населенню, евакуйованому із зони бойових дій. Лікарі закликають не зволікати зі зверненнями до фахівців, коли на душі стає дуже тяжко. Журналістам психологи й психіатри радять долучатись до допомоги тим, хто пережив стрес у зоні збройного конфлікту, – розмовляти з людьми, записувати їхні історії, не давати замкнутись у собі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Найбільшої уваги фахівців та суспільства наразі потребують ті, хто пережив нелюдське ставлення в полоні, та ті, хто повернувся додому з непоправними травмами.
Психологи почали говорити про так званий "донецько-луганський" синдром у воїнів - повідомляє Радіо Свобода.
Пережите під час бойових дій "б’є" по психіці солдатів, удома вони починають страждати на посттравматичні стресові розлади, потерпати від відчуття провини перед загиблими товаришами.
У Дніпропетровську психологи та психотерапевти активізували роботу з вояками, які повертаються із зони бойових дій на Сході України. Однак, кажуть, аби підтримати тих, хто повернувся з зони бойових дій, зусиль лікарів та психологів замало, має долучатись громадськість.
Боєць батальйону "Донбас" із позивним "Артист" із зони бойових дій на Донбасі повернувся тиждень тому. Він – один із тих, кому вдалось вибратись живим із "Іловайського котла".
Розказує: коли бійці-добровольці намагались вийти "зеленим коридором", їх обстріляли російські військові, на очах у бійця загинув його командир. "Потім був полон озброєних сепаратистів. Тісний підвал, задуха, забита вбиральня і моральні знущання й приниження з боку утримувачів", - розказує боєць.
"Це не найстрашніше. Найстрашніше було до того. Навіть не Іловайськ. Там була можливість і укритись від артобстрілу, і відбиватись. А от коли ми виходили з Іловайська… Коли наша колона вирушала… Ми їхали на "ЗІЛАх", легкових автомобілях під білими прапорами. Ми потрапили, як у тир. Нас почали розстрілювати з танків. Видовище жахливе. Вони били все, що рухалось. Навіть машину з червоним хрестом, де були поранені. Для мене це поле, на яке я буду приїздити й стояти там на колінах, адже воно засіяне моїми товаришами. Від мого командира роти лишилась тільки ліва нога. Більше я нічого не бачив. І знаєте, це не страшно. Це можна назвати якимось іншим словом", – розповідає "Артист".
Далеко не всі бійці, які повертаються додому з неспокійного Донбасу, так охоче розказують про пережите там. Психологи та психотерапевти кажуть: це велика помилка. Замовчування яскравих, жахітних вражень, "затискування" спогадів усередині себе сповільнює вихід зі стресової ситуації.
До слова, у Луцькому гарнізонному військовому госпіталі за станом на 3 вересня лікується 150 поранених бійців АТО.
ЦЕ ВЖЕ НЕ «АФГАНСЬКИЙ», А «ДОНЕЦЬКО-ЛУГАНСЬКИЙ» ЧИ «ПІВДЕННО-СХІДНИЙ» СИНДРОМ
Згідно з підрахунками фахівців, досвіду воєн в інших країнах показує, що близько 25 відсотків солдатів не в змозі самостійно дати раду своїм психологічним проблемам. Не рідкісні випадки, коли в учасників бойових дій після повернення додому з’являються гнітючі почуття непотрібності, провини, напади агресії.
Дніпропетровський психолог Іван Ситник, який працює з бійцями, констатує: чи не найбільшої уваги фахівців та суспільства наразі потребують ті, хто пережив нелюдське ставлення в полоні, та ті, хто повернувся додому з непоправними травмами.
Нагадаємо, серед українських військовослужбовців, яких уже визволили з полону, є бійці з Волині. СПИСОК
"Наразі в Україні не достатньо досвіду роботи з людьми, які пережили тортури, нелюдське ставлення до себе. У людини після цього дуже змінюється психіка. Учасники АТО, які були поранені, – це інша проблема. Людина була нормальною, а повертається додому без руки чи ноги. У тих, хто вижив, дуже сильне почуття провини перед товаришами, які загинули. Вони страждають від провини, картаються себе за все. Почуття провини розгортається в дуже складні сценарії. Починають запускатись руйнаційні сценарії – це й алкоголізм, і наркоманія, і суїцидальні наміри. Інша справа, що солдати-учасники АТО самі собі говорять, що це не проблема. А ми не можемо примусити людину до нашої допомоги, ми можемо лише запропонувати. Це залишається з ними назавжди. Ми можемо говорити, що це вже не "афганський" синдром, а "донецько-луганський" чи "південно-східний" синдром. Я і мої колеги забезпечені роботою на років 30-40", – зазначає Ситник.
«СОЦІУМ МАЄ БУТИ ВДЯЧНИЙ ЗА ТЕ, ЩО ЛЮДИ ПОМИРАЛИ»
До допомоги військовим, які приїздять з Донбасу, у Дніпропетровську долучаються й лікарі-психотерапевти. Тричі на тиждень відвідують військових шпиталь, де лікуються поранені солдати, й проводять з ними індивідуальну роботу.
Психіатр і психотерапевт вищої категорії Анна Хохолєва каже: аби підтримати тих, хто повернувся з зони бойових дій, зусиль лікарів та психологів замало, має долучатись громадськість.
"Що з ними відбувається? Це напади болісних спогадів пережитих травматичних ситуацій з вираженою тривогою, неприємними тілесними відчуттями, кошмарними сновидіннями, нав’язливими відтвореннями ситуацій. Як наче ти тут і зараз це переживаєш. Такі напади дуже негативно впливають на тип поведінки людини. Говорячи про профілактику, можна розділити на медичну й соціальну. Соціальна – це підтримка друзів, рідних, близьких, держави. Дуже важливий "синдром героя", мотивація – людина має знати, в ім’я чого вона це робила. Щоб не виникло таких ситуацій, як після "афганських" подій, коли казали: "А ми вас туди не посилали". Не дай Боже, щоб таке повторилось з нашими хлопцями. Соціум має бути вдячний за те, що люди помирали. З медичної точки зору, дуже важлива своєчасна психодіагностика, коли рідні, близькі, друзі допомагають звернутись до лікаря. У нас є відділення неврозів, яке якраз займається посттравматичними стресовими синдромами. Ми досить грамотні й готові надавати допомогу", – розповіла Хохолєва.
Психологи й психіатри зазначають, що їхня допомога може знадобитись також волонтерам, які бувають в зоні АТО, й мирному населенню, евакуйованому із зони бойових дій. Лікарі закликають не зволікати зі зверненнями до фахівців, коли на душі стає дуже тяжко. Журналістам психологи й психіатри радять долучатись до допомоги тим, хто пережив стрес у зоні збройного конфлікту, – розмовляти з людьми, записувати їхні історії, не давати замкнутись у собі.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 15
Анонім
Показати IP
19 Вересня 2014 21:08
Угробили поколение. А синдром сиротства, вдов и матерей кто вылечит?
Анонім
Показати IP
19 Вересня 2014 21:24
спитай в сого путіна
Анонім до Анонім
Показати IP
19 Вересня 2014 21:36
коментар було видалено
Дончанин до Анонім
Показати IP
20 Вересня 2014 01:26
Меня особо удивило и до глубины души тронуло, аж до слез, прибыло пополнение на войну против фашизма ребята с СЕРБИИ! Они заходят в каждый храм по пути и берут благословение на священнейшую войну!!!
Я обратил внимание на одного из сербов он на костылях, поломана у него нога. Спрашиваю: а как же ты будешь воевать, ведь у тебя поломана нога? (На его лице была видна боль когда он передвигался). На вопрос он махнул рукою, мол не чего страшного и ответил: на фронте заживет, главное я могу сидеть, я хороший пулеметчик, могу быть наводчиком, пригожусь. Тут у меня и слеза не вольно накатилась, ведь надо же, приехать из Сербии с поломанной ногой, вспоминаются слова о товариществе Тараса Бульбы, а ведь это герои не экранные, а реально живые как и когда то казаки, о чем и писал Н.В.Гоголь. Мы вместе спели песню "Тамо делеко муя Сербия ..."
Анонім до Дончанин
Показати IP
20 Вересня 2014 12:26
Деякі серби такі ж шовіністи, як і їх друзі москалі.
Дончанин до Анонім
Показати IP
20 Вересня 2014 15:13
Сербы на генетическом уровне помнят, что их от турецкого ига, т.е. от уничтожения, освободила Россия, т.е. восточные славяне. Мы, в отличие от вас, являемся частью восточных славян и генетически и по менталитету.
Аноніму 21:36
Показати IP
19 Вересня 2014 21:48
Майдан скакав проти корупції. Чи треба було дальше годувати зека та його" сімю" - дебілів-синочків, хірєєва, гарбуза з надутими щоками, азірова і т. д.
Всезнайко до Аноніму 21:36
Показати IP
19 Вересня 2014 21:51
І що, побороли корупцію? Тепер годуй жидів.
просто
Показати IP
19 Вересня 2014 22:53
Автор: Олександр Никитюк
Мало хто вважає, що припинення вогню з 5 вересня буде довгим, а дві звістки дають ключ до розуміння ситуації.
Перше, - перекидання з Криму мотострілкових частин і бронетехніки через Керченську протоку на Ростов, а далі зрозуміло куди.
Друге - передача 5 вересня для Федеральної міграційної службою РФ списків біженців бойовикам ЛНР, які заявили про намір конфіскувати майно тих, хто не хоче воювати за Лугандонію. Подібних відносно ДНР звісток немає, але в Горлівці її представники з 8 вересня почали примусову мобілізацію чоловіків віком від 20 до 60 років на земляні роботи і в свої загони. Очевидно, шанувальники ДНР з Донецька, які провели літо на пляжах Криму, Бердянська, Маріуполя або в Росії, а тепер повернулися додому будуть скоро неприємно здивовані вимогою «крутих пацанів» з ДНР взяти автомат або лопату і робити, що скажуть. Інакше будуть проблеми.
Причина - у Путіна закінчилися добровольці і найманці, а у Януковича гроші для війни. Що й змусило Путіна до 24 серпня під загрозою розгрому ДНР/ЛНР ввести, нарешті, регулярну армію в Донбас. але це ейфорії на Донбасі не викликано. Путін армію 23 серпня ввів, але через тиждень дав «задній хід», скомандувавши своїм маріонеткам з ДНР/ЛНР підписати 5 вересня в Мінську перемир'я. Очевидні п'ять причини такої різкої зміни агресивних планів Кремля до досади його новоросскіх маріонеток, присутніх було дійти до Києва і Львова в обозі російської армії.
Перш за все, вичерпання Кремлем звичних військових ресурсів. Масштаби бойових дій зажадали багато піхоти, а обв'язувати російських солдат стрічками прапорів ДНР/ЛНР або Новоросії - образливо для армійського колективу. Воювати відрито під прапором Росії не можна з політичних причин, як зовнішнім, так і внутрішнім.
Друге, боєздатність армії України виявилася вище, ніж доповідали Кремлю, а в перспективі замаячила грізна партизанська війна в тилу у окупаційної російської армії, якщо вона за два тижні візьме Київ. Соцопитування показували: 25% киян вже готові взятися за зброю, а ще 35% зроблять це якщо «брат» увійде в їхній будинок. Розміри її поспішила змалювати Кремлю українська газета «Дзеркало тижня», близька до Гриценка, голови партії «Громадянська позиція». 5 вересня вона помістила статтю «Тінь» війни », автор якої Дмитро Менделєєв надривно запитував: доки Міністерство оборони продаватиме зброю цивільним, коли воно потрібно в зоні АТО? Вимагав покарати винних, і повідомляв про продаж добровольчим батальйонам і населенню майже 36 тис. автоматів, 1237 ручних гранатометів, 5 тис. авіаційних ракет, 60 протитанкових ракетних комплексів «Фагот», 10 тис. касок, 10 БТРів, 23 літаків-безпілотників і двох вертольотів. За такою інформацію будь-який аналітик визнає: громадяни готуються до партизанської війни з «визволителями», не сильно сподіваючись на Міністерство оборони, яке 9 вересня мудро заявило: все викладене в статті неправда. З чого не складно зробити правильний висновок. Вдобавок мер Львова Садовий оголосив з 8 вересня відкриття курсів для городян по «навчанню військовій справі справжнім чином». Окупувавши Україну, Путін отримає другу Чечню, але в 40 разів більшу за населенням, а Кремль до такого «бонусу» не готовий.
Третє, - чотири атомні станції України, з яких Запорізька розташована в 200 км від Донецька. Станція потужна шість реакторів. Оскільки Росія і США позбавили Україну ядерної зброї в обмін на гарантії територіальної цілісності, але гарантії виявилися фейком, то для українців, залишених один на один з насувається армією Росії, єдиний вихід
використовувати уран АЕС як засіб самооборони. Бахне не сильно, але радіацію наступаючі «визволителі» відчують на собі дуже швидко. Якщо російські військові щось наплутають, як з малазійським «Боїнгом», і потраплять в реактор Запорізької АЕС або її систему охолодження, то курортного сезону в Криму не буде років 10, а то і більше, і майже ніхто в Росії не захоче кричати «кримнаш».
Четверте, - антивоєнний і революційно-демократичний рух в самій Росії. До початку вересня Кремль дозволяв собі їх ігнорувати. Але кількість «вантажів 200» не дозволило далі таїти шило в мішку, і кремлівські стали розповідати казки про десантників-відпускників, які воюють в Україні у вільний від основної служби час. Навіть на «ватників», беззастережно вірять Кремлю, це подіяло протверезливо. Одна справа, коли на славу Росії воюють специ-контрактники в романтичному ореолі, а «ватники» хитро мружачись, кажуть «ні наших військ на Україну», і вважають себе героями, не видали військову таємницю ворогові. Але зовсім інша справа, коли на війну женуть самих «ватників». Тут вже биття починає визначати свідомість. Особливо, коли в армії тьма проблем, скальковані з суспільства, і вона не йде переможним маршем, а веде затяжні бої. Ця зміна в настроях «ватників» чуйно вловили в Кремлі, і зрозуміли, краще поки «ватників» не напружувати. Тим більше що крім «вантажів 200» до Росії пішов і потік поранених, а ті не мовчать, і розповідають, де і як втратили руки і ноги.
У Кремлі зрозуміли, що не час затягувати стару пісню про нашестя на Росію НАТО і його агентів бандерівців, тим більше що саміт НАТО 6 вересня підклав свиню. Взяв і призначив генсеком НАТО Іенса Столтенберга давнього лідера Норвезької робочої партії, що двічі ставав прем'єром своєї країни. Комуніст очолив НАТО. Все, тепер Росію хочуть захопити комуністи. Нехай і єврокомуністи, але комуністи. Чи витримають цю новину мізки «ватників»?
П'ята причина, що змусила Путіна дати 5 вересня команду до перемир'я, екстрений саміт НАТО, що відкрився в цей день. На горизонті замаячили нові санкції, і їм не в силах була перешкодити навіть Меркель, підозрювана в дружбі зі «штазі» по молодості. Крім санкцій запахло і війною, так як НАТО тепер повинно було якось реагувати на вторгнення Росії в Донбас, яке воно намагалося 4 місяці не помічати, і на питання з країн Балтії: «Ми такі? Гарантії безпеки, як і Україна?». Щоб відповісти на нього Обамі довелося летіти до Естонії і заспокоювати прибалтів.
Перемир'я мало заспокоїти учасників саміту НАТО в Уельсі, змушених зробити щось більш реальне, ніж прийняти нову резолюцію про свою стурбованість. З реального взяли рішення про військові навчання Україна-НАТО в Львівській області і біля берегів Одеси, і дозволили країнам-членам індивідуально продати Україні зброю і військове спорядження. Для заспокоєння Польщі їй дещо збільшили групу військ, а в Прибалтиці вирішили знову провести вчення. НАТО явно не прагне воювати за Україну, а ЄС посилювати економічні санкції проти Росії. Підтвердженням тому радісні слова Меркель 5 вересня, а потім і Ромпея, що санкції можна буде скоро згорнути, так як на російсько-українському фронті перемир'я. 8 вересня Меркель спохопилася, зрозумівши, що бовкнула не те, і знову заговорила як союзниця України, а не як партнер Кремля з «шгазі».
Марність хвастощів Кремля, що санкції для нього нічого не значать, стала очевидна 10 вересня, коли спікер Держдуми Наришкін, заявив: якщо введете санкції, послідує порушення перемир'я. Дивна заява, якщо врахувати, що Лавров стверджує, - Росія не є стороною конфлікту. Але як можна вийти з чужого перемир'я, якщо не воюєш? Або ДНР / ЛНР - таки маріонетки Кремля? Тоді Кремль зовсім заплутався в своїй брехні. Шедевром цієї плутанини стала заява МЗС РФ від 5 вересня з приводу навчань НАТО-Україна, що вони «ставлять під загрозу зриву наметившемуся прогресу в мирному процесі на Україні» та «Більш того, вони свідчать про беззастережну підтримку НАТО київських неофашистських і екстремістських сил, в тому числі в особі «Правого сектора».
Ці метання Кремля показують: Путін зазнав стратегічної поразки, хоча й виграв тактично. З Мінським перемир'ям він взагалі «влип».
Путін зараз нагадує Наполеона в спаленій Москві. Міську агломерацію навколо Донецька і Луганська він взяв, але наступати не може, - заважає Мінська угода, за яку міцно вчепилися США та ЄС, які не бажають воювати і посилювати санкції. Але зайнята російськими військами третину Донбасу розорена і продовжує грабуватися і місцевими «визволителями», гнати худобу, вугілля і автомобілі в Росію. Зайнята третину - це специфічна міська агломерація. Значна частина її населення була зайнята тим, що виробляла товари на експорт, брала участь у грабежі регіоналами України або забезпечувала побут перших двох. Без порту в Маріуполі експорт з Донбасу неможливий, тому Кремль і прагне його захопити. Грабувати Україну з Донецька стає все складніше, а при його особливому статусі по Мінському перемир'ю стане майже неможливо. Дві великі групи Донецької агломерації виявляються не при справах, що відіб'ється і на тих, хто забезпечував їх побут. Шантаж Кремля України вугіллям теж провалився, - Яценюк оперативно закупив дешеве вугілля в Польщі і ПАР, і тепер росіяни з Ахметовим пропонують крадений вугілля Донбасу за викидними цінами.
Подібно Наполеону переможець під Іловайськ понуро сидить у розореному Донбасі і стріляє по сторонам, сподіваючись зірвати перемир'я. Безглуздо метає ракети з Криму по чорноморських дельфінам, погрожуючи так 4 кораблям США, Канади, Франції та Іспанії з примкнувшим до них грузинським катером. Маріонетки з ДНР / ЛНР погрожують взяти Київ і теж відчайдушно стріляють, дивуючись, чому Путін не наступає на Київ. Але Путін наступати не може: його стримують нові санкції ЄС, що так і не з'явилися у пресі до 10 вересня зважаючи на перемир'я, і що почалося бродіння умів в Росії, яким доведеться пояснювати: навіщо він хоче послати солдатів на смерть в Україні.
Путін загруз. Він отримав Бородіно на Донбасі, але не розбитий. Маленька переможна війна в Україні не виграна, але ще й не зовсім програна. Путін готується до реваншу. Він став власником князівства Лугандонія, утримувати яке не може. Тому у його жителів є три перспективи: розбігтися, підняти повстання проти хунти Лугандонії або поголовно вступити в її армію. На третє і сподівається Путін, маючи намір вести війну до останнього жителя Донбасу, щоб не вплутувати в неї росіян і не пояснюватися з ними, а тому й почав виведення регулярних частин з Донбасу.
План Путіна очевидний: взяти Україну холодом, в першу чергу Київ, над чим і трудиться «Київенерго» Ахметова, і спровокувати холодний бунт у столиці. Тому в Київ, активно і повезли зброю диверсантам. На підтримку бунту негайно буде висунута армія Лугандоніі з літаками по ленд-лізу Кремля, голосно названа «Армією визволення Південного Сходу». Відеоролик про це і руйнуванні Києва добрі луганські комуністи виклали в Інтернет ще в 2010 р. Велику армію Лугандонії Кремль планує сформувати за два місяці методом конфіскації власності в ухильників від служби в ній і тотального безробіття, навислого над цим князівством Ахметова.
Що робити, - очевидно, як і те, як правильно заповнити бюлетень на виборах.
Анонім
Показати IP
20 Вересня 2014 11:31
Для чого передруковувати статті в коментах? це не цікаво .
тиць... до Анонім
Показати IP
20 Вересня 2014 11:39
коментар було видалено
Анонім до тиць...
Показати IP
20 Вересня 2014 12:24
ТИцьни себе в одне місце
Дончанин
Показати IP
20 Вересня 2014 15:19
Ребята, давайте без всякой политики, а тем более идеологии. Проблема, поднятая в этой статье, действительно уже имеет место, а тем более будет иметь место. Причем не только у вас, но и у нас. Просто очень многие ребята, привыкшие убивать, просто напросто психологически ломаются. Ведь Человек всегда остается Человеком. И он не приспособлен для того, чтобы убивать иных людей.
анатоль
Показати IP
20 Вересня 2014 23:17
коментар було видалено
USA до анатоль
Показати IP
21 Вересня 2014 00:21
Вот тут вы не правы, что волыняне не воины. По статистике, только у 10% населения присутствует ген воина, не все способны убить человека или животное. Кстати, это американское исследование, поэтому не все идут служить в армию, не все могут выдержать тяготы военной службы. Война - это стресс, не всякий выдержит и не сломается. Потом большую роль играет мотивация, за что и ради чего человек воюет.
«Ставимо за мету розвивати спортивні відділення і оновлювати заклад», – директор Волинської ОДЮСШ Дмитро Піддубний. Інтерв'ю
Сьогодні 09:35
Сьогодні 09:35
Лучанка на власній кухні варить 10 сортів сиру
Сьогодні 08:11
Сьогодні 08:11
За десять місяців на Волині сплатили 2,8 млрд гривень ПДВ
Сьогодні 06:15
Сьогодні 06:15
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.