«Донбаський синдром»: врятувати бійців від самогубств

Квітами і орденами, обіймами і слізьми радості мирні міста вітають солдатів, які вириваються з котлів, повертаються з полону чи фронту. Але навіть уникнувши поранень і каліцтв, додому повертаються зовсім інші люди. Згідно зі статистикою, повідомляє ТСН, майже 80 відсотків бійців привозять на собі насіння важкої недуги – так званий «афганський синдром», тобто вже «донбаський синдром».

Депресія, втрата інтересу до життя, алкоголізм, нічні жахіття - це лише деякі симптоми хвороби ветеранів. Її називають посттравматичним стресовим розладом. Біда в тому, що самі хворі його не помічають. Але якщо їм вчасно не допомогти, то війна для них не закінчиться ніколи. У найгіршому випадку «донбаський синдром» може призвести до суїцидів.

«ЗІГРІЙ ДУШУ!»: ВОЛИНСЬКИЙ ПРИКЛАД

Ковельський центр допомоги 51 ОМБР в рамках проекту «Зігрій душу!» провів вже втретє тренінг з психореабілітації бійців АТО, що пройшли жахливі випробування війни. І сьогодні можна впевнено заявити,- те, що роблять волиняни, - вкрай необхідне.

45 бійців вже пройшли психореабілітацію, і результати вражають.

Групи збирали за проханням самих військових, їх родин, командирів, друзів. До Центру звертаються вже з усієї України. Разом з волинянами над собою вже працювали хлопці з Віннічини, Івано-Франківщини.

«Розуміємо, що це лише крапля в морі.. Це лише початок.. Закликаємо інші регіони залучитися до нашого проекту «Зігрій душу!».

Коли ми починали,- дуже хвилювалися... Чи вийде, чи правильно рухаємося? перший тренінг був закритий в садибі "Галицькі двори", другий - в "Гарті". Збирали досвід за зернятками...Експериментували», - пишуть волонтери.

Уперше спробували провести реабілітацію на базі санаторію "Лісова пісня", адже дуже хотілося залучити і фізіотерапевтичні процедури.

240 ЛЮДЕЙ СПІВАЛИ ГІМН УКРАЇНИ

«Чи було важко? Було дуже важко! Чи задоволені? Так! Задоволені! Наших хлопців-героїв проводжав весь санаторій. 240 людей співали Гімн України. Це надзвичайні відчуття», - повідомляє Наталя Соколова.

І відзначає тих, без кого все це було б неможливо: Анна Лысакова- координатор і керівник проекту "Зігрій душу!" Antonij Melnik - психотерапевт, наш психо- ГУРУ Фонд "ПАТРІОТИ ВОЛИНІ" - фінансування проекту Irina Panasiuk Екатерина Силюк Анна КоршуноваАнна ТкаченкоЛюдміла Савіна Сергій Приходько Anna Vera Kateryna Kukharenko - - ВОЛОНТЕРИ Ковельського Центру допомоги! Всім ДЯКУЮ!!! ПРОДОВЖУЄМО...

ТАК УЖЕ БУЛО

Так уже було. З американцями після В'єтнаму та Іраку. З радянськими солдатами – після Афганістану. Так буде і з українцями тепер - епідемія самогубств. Мало хто знає, що в столичному військовому госпіталі є своя закрита психіатрична клініка. На жодних дверях тут – нема ручок. Ще рік тому тут було менше сотні пацієнтів. Тепер – 432. У більшості – посттравматичний синдром.

ЩО З НИМИ ВІДБУВАЄТЬСЯ

Їм сняться кошмари, вони здригаються від різких звуків і можуть не контролювати свої дії, роздратовані. Для спеціаліста – це чіткий діагноз - посттравматичний стресовий розлад.

«Наприклад, гримить грім, у людини стається неконтрольоване каловипорожнення, він стрибає під ліжко, бере автомат і трясеться. І каже – я розумію, що це грім, але фізично зробити нічого не можу», - зазначає психолог Олексій Карачинський.

Повернувшись додому, неможливо позбавитись реакцій, які ще вчора рятували тобі життя: жорсткого правила, що підозрілий звук означає смерть, що в глибокий окоп треба ховатися від будь-чого, що світ поділений лінією фронту і найкраще рішення - вистрілити першим. Підсвідомість постійно підсовує криваві картинки – які неможливо прилаштувати у тихе, мирне навколишнє життя. Фронтовики впадають у депресію. Замикаються, ховаючись від оточуючого світу. І це дуже серйозно. Бо бійці, тіла яких зберегла війна, втрачають розуміння, навіщо жити далі.

ЯК ШАНУЮТЬ ГЕРОЇВ В АМЕРИЦІ

11 листопада в США відзначили День ветеранів - одне з найбільших американських свят та ще й цей день - вихідний. Що це означає насправді, змогли оцінити і наші поранені, яких американські лікарі взялись поставити на ноги безкоштовно. Їм показали справжні технологічні дива, якими забезпечені військові шпиталі в США. День ветеранів у Штатах - державне свято. Згадують героїв ще Першої світової, але цим тільки підкреслюють: не буде забутий воїн жодної війни. Та головне - в Америці заведено шанувати своїх героїв ще живими. "Дякую за те, що захистили", - ось як вітаються сьогодні американці. Люди у формі чують ці слова від абсолютно незнайомих перехожих. І бачать будинки, прикрашені золотими зірками. Америка дуже цінує кожного свого солдата. Війни далеко за її межами навчили командирів - коли чекати підкріплення, заміни чи ротації, точно не скаже ніхто. Тож американський військовий ціниться на вагу золота в прямому і переносному розумінні. І солдати про це знають, коли йдуть у бій. Їхнє життя застраховане. Їхнє здоров'я і реабілітація в разі чого - один з головних пріорітетів уряду.

ТРОЄ УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ У ТЕХАСІ

У Техасі розташований один з кращих американських військових шпиталів. Започаткований, до слова, на гроші благодійників. Тут застосовують одні з найсучасніших і найдорожчих у світі протезів. І що не менш важливо - вчать ними користуватися. Шпиталь обладнаний ваннами та кухнями - для американських ветеранів у такий спосіб відтворюють повсякденне життя і всі рухи домашньої моторики. І тут лікуються три українці. Про цей шпиталь і стажування в ньому військовий лікар-анестезіолог із України Роман Бабій знає все. Туди він потрапив після того, як його поранили під Слов'янськом на Донеччині – у нього травма ока. Ще один українець Максим Ільченко - зовсім хлопчисько-фронтовик, родом з Краматорська. Він народився в сорочці - куля, що прилетіла до нього, збоку пробила око і, не зачепивши мозок, вилетіла через інше. Він бачить у 21 рік одним оком, на 15 відсотків. Та не здається. "Кажуть, хороші прогнози. Взагалі місцеві лікарі сказали, що в Україні все зробили дуже добре - немає, на що скаржитися. Просто вони зробили це добре в межах своїх можливостей. Хочу біометричне око", - розповів Максим Ільченко.

Руслана Зелінського поранили на Майдані. Він, волонтер-медик, узяв у незнайомців коробку з написом "Ліки" - і вона вибухнула в його руках. Руслан хоче роботизований протез. Це диво техніки слухатиметься імпульсів мозку і металева рука починає здаватись своєю. Пальці цілком керовані. Він уже кілька місяців тут, у Пенсильванії. Правда тільки завдяки добрим людям з обох боків океану.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---