Дмитро Комаров у Луцьку – про одруження і зйомки, від яких стигне кров

Захопливі історії, подарунки з різних куточків світу, кадри, які не потрапили до ефіру, таємниці екстремальних зйомок, поради під час пошуку гіда та секрети планування подорожей – такою видалася творча зустріч із відомим українським мандрівником, ведучим програми «Світ навиворіт» Дмитром Комаровим та оператором проекту Олександром Дмитрієвим, яка відбулася 28 січня у РЦ «Промінь».

Як поділився Дмитро, в Івано-Франківську, де пройшов попередній захід у рамках туру, він захворів, тож до кінця не було відомо, чи не доведеться через це відмінити зустріч із лучанами.

«Для мене Луцьк відкрив нові можливості. Якщо чесно, то сьогодні зранку я взагалі сумнівався, чи зможу провести зустріч, але ви всі чарівники, у вас – магічна енергія. Вчора (27 січня, – ред.) у Івано-Франківську я застудився, і сьогодні прокинувся з температурою 38. Взагалі день ходив убитим, лише перед зустріччю привів себе в нормальний зовнішній вигляд», – сказав Дмитро.

СХІДНИЙ НЕПАЛ І ЄТІ

Однією з перших відомий мандрівник розповів чи не найбільш драматичну історію, яка сталася під час зйомок проекту. Це було в невеликому селищі Кумджунг, що в Східному Непалі у підніжжя гір. Саме там, у місцевому буддійському монастирі, на святе переконання жителів, знаходиться скальп «снігової людини».

Хитрощами, в той час, як Дмитро відволікав монаха, оператору вдалося дістати волосину зі скальпа, яку пізніше передали на експертизу в київську лабораторію. Аналіз показав, що волосина належить гімалайському козерогу.

«Таким чином ми дізналися, що «снігової людини» все ж таки немає і непальці нас обманюють. Думаю, слава нашої програми досягла вже й селища Кумджунг, там нас пам’ятають і чекають. І я знаю, що багато-хто зараз їде в цей регіон, аби подивитися на підроблену голову єті, з якої крав волосину Комаров. Це теж додаткова реклама», – зазначив Дмитро.Він пригадав, що в цій експедиції Олександра Дмитрієва підміняв інший оператор, адже той отримав травму при сходженні на гору для зйомок авіакатастрофи в Непалі.

До речі, останні, як зізнався Дмитро, були напевно найбільш знаковими, адже саме літаком, який розбився в горах, першочергово він разом із Олександром мав мандрувати до королівства Мустанг. Але Дмитро наполіг на тому, аби їхати туди машиною, незважаючи на більшу часову й грошову затратність такого способу пересування.

«Коли ми дізналися, що сталася аварія, вирушили туди… Це були найстрашніші кадри, які тільки можна уявити… Ми відзняли, присіли на валуни, а поряд – рятувальники вирізають із літака обгорілі чорні скелети. Настрій жахливий. Я просто сиджу, дивлюся на Сашу й говорю: дивися, могли ж нас із тобою так зараз вирізати. А Сашка такий: а хто б тоді знімав?»ОДРУЖЕННЯ

Дмитро поділився, що запитання, яке найчастіше йому ставлять, стосується теми одруження. Його ж особисто раніше цікавило, чому дівчата з екзотичних країн часто намагаються зав’язати стосунки з іноземцем.

«Є стереотип, особливо в країнах Азії, Африки, Латинської Америки, бідних країнах, що біла людина апріорі багата, а бідний білий чоловік – вигаданий персонаж. Тому вони намагаються зав’язати стосунки, створити сім’ю і виїхати в якусь невідому країну. У мене навіть виникла ідея – створити проект, у рамках якого таких дівчат, які про це мріють, вивезти до нас у хрущовки. Вони ж думають, що ми тут всі у палацах живемо», – зауважив телеведучий.Він розповів, що часто потрапляє в ситуації, коли його компліменти чи роботу в ході зйомок розцінюють як «сигнал». Наприклад, маг із Північного Непала вже погодився на те, аби його донька вийшла заміж за українця за умови, що вони залишаться мешкати в Непалі. Дмитру вдалося відтермінувати «одруження» лише у зв’язку з розпланованою та насиченою експедицією.

«Так я обманув дівчину… Не повернувся, кинув», – акцентував Дмитро.

БОЛІВІЯ: АВТОПРИГОДА І КОКА

Протягом зустрічі мова зайшла й про труднощі, з якими доводиться стикатися експедиторам. До прикладу, під час зйомок у Болівії сюжету про Че Гевару на серпантиновій дорозі в автівки, якою кермував Комаров, відмовили гальма.

«Я попередив гіда та Сашу: тримайтеся, відмовили гальма. Саша такий: о’кей, прикольно. А гід почав немов мартишка пригати на задньому сидінні», – пригадав Дмитро.

На щастя, йому вдалося зупинити машину об купу насипаного гравію.

«Потім ми поливали кока-колою колеса, щоб їх охолодити, адже вони перегрілися. У нас були тільки кока-кола, дві банки пива та внутрішня рідина, якою ми теж поливали колеса, особливо гід», – додав Олександр.Також Дмитро розказав, що із Болівією асоціює ще коку, яку там вважають національною рослиною.

«Кока продається там на базарах, у будь-якому супермаркеті. Навіть у готелях вам пропонують заварювати чай із коки. До речі, він дуже смачний. Її всі жують, адже вважається, що вона бадьорить, її ж використовують у всіх ритуалах… Я коки нажувався під час експедиції дуже багато, але вона на мене абсолютно не діяла», – відзначив Дмитро. Та додав, що, однак, отримав результат від споживання коки у вигляді невеликої марлевої кульки.

РОБОТА МРІЇ

Комаров пригадав теж історію про те, як створювався проект. Сама ідея виникла під час однієї із подорожей Комарова, який подумав, що цікаво було б показати на телеекрані, як мешкають люди в інших країнах. Повернувшись із мандрівки, він склав свій бізнес-проект і запропонував його на розгляд кільком продюсерам, одному з яких така ініціатива припала до душі.

Із Олександром Дмитро, своєю чергою, познайомився ще раніше – на експедиції Говерла-Монблан у 2005 році.

«Ми в цій експедиції навіть не поспілкувалися з Сашою нормально, але я його запам’ятав. Він тоді тільки мріяв стати оператором. І от ідемо ми на верх, висота 5 тисяч метрів, мороз 30 градусів, вітер розкачує нас як парус, дихати важко, дуже холодно, мозок не працює. І коли ми стали, щоб трохи віддихатися, то побачили, що спиною нас обганяє якесь тіло з камерою в руці…» – розказав Дмитро й наголосив, що саме ця згадка стала ключовою на «кастингу» операторів для шоу.Однак, аби отримати роботу своєї мрії, Олександру довелося ще проходити екзамен на витривалість на Трухановому острові в Києві, де Дмитро імітував зйомки програми, аби оцінити, як на його провокації реагуватиме оператор.

ДНІ НАРОДЖЕННЯ В ЕКСПЕДИЦІЯХ

Олександр і Дмитро розповіли, що не люблять святкувати дні народження в мандрівках далеко від дому та родини, але, оскільки експедиції тривають по кілька місяців, цього не часто вдається уникнути.

Свої дні народження, до прикладу, Олександр відзначав на Балі та в Японії.

«Ми сиділи в шикарному ресторані на Балі, там панувала просто магічна атмосфера. А ми сидимо за столиком. Двоє. Нам поставили свічку. Принесли красиво сервіровані страви. Ми дивимося одне на одного, я піднімаю красивий келих вина і бажаю Саші більше не зустрічати свій день народження зі мною», – з усмішкою пригадав Дмитро.А вже наступного разу день народження Олександра вдалося відзначити не так «романтично». На цей раз хлопці знаходилися в Японії у Фукусімі. І, вирішивши влаштувати Саші сюрприз, Дмитро накупляв у магазинчиках феєрверків і підпалив їх неподалік одного з супермаркетів, працівники якого і викликали поліцію.

«Буквально через хвилину залунали сирени з усіх боків. Вуличку, якою ми йшли, заблокували… Мене вразила в цій ситуації їхня безпека: вони відреагували просто миттєво. Це хочеться у Японії перейняти», – наголосив Дмитро. І додав, що ще одним плюсом Японії, на його думку, є відсутність крадіжок. Так, забувши пакет із пристроями для вимірювання радіації в потягу, Дмитру вдалося легко їх повернути, лише зателефонувавши в управління залізниці та назвавши номер квитка.

КУБИНСЬКІ КАНІКУЛИ

«Десертною» у виконанні Дмитра Комарова стала історія про зйомки на Кубі, точніше пригоди, які передували самому знімальному процесу.

Так, ще в аеропорту його разом із Олександром затримали. Працівники поліції влаштували їм понад 6-годинний обшук, і, виявивши техніку, відмовилися впускати на територію країни. Залагодити питання вдалося тільки наступного після прильоту дня, виїхавши з країни та назад повернувшись у той же аеропорт, однак уже без камер.

Але на цьому пригоди з кубинською службою безпеки не закінчилися, тож, аби мати можливість без клопотів покинути острів, чоловікам довелося звернутися за допомогою до посольства України.

«Наскільки я знаю, я можу в’їхати на Кубу, однак навряд звідти зможу повернутися», – підсумував Комаров.Опісля насиченого, понад 4-годинного, спілкування лучани залюбки простояли понад годину в черзі, аби отримати автограф Дмитра Комарова, а також сфотографуватися з ним.

Окрім того, під час зустрічі усі охочі змогли долучитися до благодійної акції «Чашка кави», виручені гроші в рамках якої спрямовують на допомогу хворим діткам. Частину коштів, виручених із продажі квитків, також скерують на благодійність.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---