100 років волинській авіації: головні факти та імена

Сьогодні в Україні святкують День Авіації. Відповідний Указ № 305/93 про святкування Дня Авіації України в останню суботу серпня видав Президент України Леонід Кравчук 16-го серпня 1993 року. Проте волинські авіатори цього року, окрім загальнодержавного свята, відмічають також 100-річчя авіації на теренах області.

Волинське небо є свідком того, як авіація в області проходила шлях від «етажерок» з тканини і фанери до найсучасніших реактивних надзвукових бойових машин з титану і дюралюмінію, від «кукурузників», які з'єднували повітряними шляхами райцентри області до авіалайнерів, які з'єднували обласний центр Волині з такими містами як Львів, Київ, Одеса, Харків, Донецьк, Москва та Стамбул, від імпровізованих льотних майданчиків у полі до сучасних аеродромів, які могли прийняти літаки будь-якого класу. В небі Волині воювали такі всесвітньо відомі льотчики як Костянтин Арцеулов, Едуард Пульпе, Освальд Бьольке, Ервін Бьоме та навіть найрезультативніший ас Першої світової війни Манфред фон Ріхтгофен, більше відомий як Червоний Барон.

Перша Світова війна (1915 - 1918 роки)

Згідно з попередніми дослідженнями волинських краєзнавців, перші підрозділи авіації в Луцьку з'явилися у 1916 році під час Першої Світової війни. Проте Луцьк - це не вся Волинь. Цього літа активістам Організації Волинських Авіалюбителів «ОВАЛ», яка, до слова, і підготувала цю історичну довідку до сьогоднішнього свята, вдалося віднайти унікальні архівні фото, зроблені на аеродромах Ковеля і Володимир-Волинського. Ці фото датовані літом 1915 року. Рівно сто років тому на Волинь з аеродрому поблизу білоруського міста Ліда передислокувався 20-ий (за іншими даними 23-ій, інформація уточнюється) корпусний авіаційний загін Царської Армії Російської Імперії. Того часу літаки ще не могли подолати таку відстань самотужки через малий запас пального, тому авіатехніку загону в розібраному стані залізничним ешелоном доставили на станцію Овадне Володимир-Волинського району. Там літаки зібрали на місцевому аеродромі і звідти пілоти авіазагону вже перегнали їх на аеродром у Володимирі-Волинському. Невдовзі цей авіазагін передислокувався на аеродром у Ковелі, про що також свідчать фотографії, подані нижче.



Перебіг подій на фронті сприяв стрімкому розвитку авіації на теренах Волині. У 1916 році Царська Армія Російської Імперії почала використовувати перший Луцький аеродром, який знаходився на північній околиці міста. У ті часи на Луцькому аеродромі дислокувався 8-ий Авіазагін Винищувачів Царської Армії Російської Імперії.

У цьому авіазагоні у серпні 1916 року проходили службу такі легендарні льотчики як Костянтин Арцеулов та Едуард Пульпе. Перший - онук геніального російського художника-мариниста Івана Айвазовського, який збив у волинському небі 18 ворожих літаків, а в майбутньому назавжди вписав своє ім'я в історію світової авіації як перший льотчик, який вивів літак зі штопора. Варто зазначити, що до Арцеулова вивести літак зі штопора вважалося неможливим і необережні льотчики, які потрапляли до цього смертельного обертання, просто вистрибували з парашутом.

Другий загинув у повітряному бою над Рожищами, а відспівували його у католицькому костелі Св. Петра і Павла в Луцьку, після чого поховали на Батьківщині в Ризі.

У тому ж 1916 році до аеродрому у селі Зміїнець Луцького району передислокувалася легендарна 1-ша Бойова Авіагрупа - провідний авіаційний підрозділ Царської Армії Російської Імперії. В ньому проходили службу найкращі військові льотчики Імперії, такі, наприклад, як В'ячеслав Ткачов та Олександр Казаков. Вони відбивали атаки австрійських літаків, перешкоджали розвідці, виконували інші завдання. Окрім них, у той період в небі Волині воювало багато інших прославлених асів, серед них Освальд Бьольке, Ервін Бьоме, а також найрезультативніший ас Першої Світової війни, легендарний німецький льотчик-винищувач Манфред фон Ріхтгофен, більше відомий як Червоний Барон. В його книзі спогадів «Червоний винищувач» містяться згадки про його службу в Ковелі та авіанальотах на Маневичі.



Окрім Луцького, Володимир-Волинського та Ковельського аеродромів в період Першої Світової війни, а особливо під час Брусилівського прориву ворогуючі сторони активно використовували аеродроми в Маневичах, Зміїнці та Брищі Луцького району, Ольшанах Камінь-Каширського району, Битені Ковельського району та Осекрові Турійського району.

Міжвоєнний період (1918 - 1939 роки)

По закінченню Першої Світової війни Волинь потрапила під юрисдикцію Польщі, тому у міжвоєнний період в небі Волині повноцінним господарем була саме польська авіація.

20-го вересня 1919 року до Луцького аеродрому передислокувалася 2-га Авіаційна Група (II Grupa Lotnicza) так званої Ліги Протиповітряної та Протигазової Оборони (Liga Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej (L. O. P. P.)), до складу якої входило три ескадри. Серед них була 2-га та 6-та розвідувальні ескадри, а також 581-ша розвідувальна ескадра Сальмсонів, яку потім переформували в учбову ескадру Варшавської Офіцерської Школи Льотчиків-Спостерігачів. Пілоти-розвідники цих з'єднань постійно проводили аерофотозйомку Луцька та інших міст Волині як навчання. Збереглися світлини з повітря Луцька, Ковеля, Турійська та Володимира-Волинського, а на старих польських мапах перший Луцький аеродром позначений як «Lotnisko L. O. P. P.».

В місті також збереглась унікальна авіаційна пам'ятка часів Польщі - перед з лівим крилом Тринітарського монастиря на вулиці Сенаторки Левчанівської, 4 стоїть плита, на якій викарбуваний напис «Czy jesteś członkiem L. O. P. P. ?». Це була свого роду агітація молоді йти служити до лав Військово-Повітряних Сил Польщі.



Друга Світова війна (1939 - 1945 роки)

Друга Світова війна розпочалася 1-го вересня 1939 року. Підрозділи Вермахту стрімко просувалися вглиб Польщі, а винищувачі Люфтваффе витісняли з неба польську авіацію. У першій половині вересня 1939 року командування Військово-Повітряних Сил Польщі постійно відводило на Волинь та інші області Західної України вцілілі від нальотів авіаційні підрозділи. На аеродромі в Ківерцях кілька днів дислокувалася навіть Чехословацька Розвідувальна Ескадрилья, яка підпорядковувалась полякам. Потім між Німеччиною та СРСР був підписаний сумнозвісний пакт Молотова - Ріббентропа і у Волинському небі з'явилися літаки радянських Військово-Повітряних Сил. Рештки польської авіації разом з технікою та пілотами передислокувалися з Волині та інших областей Західної України до Румунії.

У 1939 - 1941 роках командування радянських Військово-Повітряних Сил передислоковує до Луцька 14-ту змішану авіаційну дивізію. До її складу входило багато авіаполків, два з яких дислокувалися на аеродромах Волині. Це 89-ий винищувальний авіаційний полк, який дислокувався на аеродромах у Луцьку та Колках Маневицького району, та 17-ий винищувальний ордена Суворова 3-го ступеня авіаційний полк, який дислокувався на аеродромах у Любитові та Велицьку Ковельського району. До слова, для 89-го винищувального авіаполку в п'яти кілометрах від Луцька у полі побудували новий аеродром з ангарами, складами та землянками. Варто зазначити, що побудували його на тому самому місці, де зараз знаходиться сучасний Луцький військовий аеродром.

Саме ці підрозділи прийняли на себе перший шалений удар німецько-нацистських загарбників вранці 22-го червня 1941 року. Весь кінець червня вони героїчно стримували ворога, проте сили були нерівними. Ці з'єднання зазнали великих втрат у живій силі та техніці і на початку липня їх відвели в тил на переформування. У героїчних боях в небі Волині в перші дні війни відзначились такі легендарні радянські аси, як Герої Радянського Союзу Олексій Новіков, Федір Архіпенко, Іван Лакєєв, Борис Єрьомін та Дмитро Тарасов.



Майже три роки тривала окупація Волині гітлерівцями. У 1944 році радянське командування провело Рівненсько-Луцьку та Поліську наступальні операції зі звільнення нашого рідного краю від окупантів. Важливу роль у цих операціях відіграла авіація. За свободу Волинської землі ризикували власним життям чи віддали його такі легендарні радянські аси, як Герої Радянського Союзу Степан Красовський, Іван Батигін, Сергій Мілашенков, Федір Бубліков, Микола Кузнєцов, Олександр Молєв, Чічіко Бенделіані, Віктор Подколоднов, Володимир Смірнов та Василь Сенатор. Іменами цих Героїв названі вулиці Луцька та інших волинських міст, а до їхніх могил та пам'ятників щороку лягають квіти пам'яті та шани від вдячних волинян.



Післявоєнний радянський період (1945 - 1991 роки)

46 післявоєнних років до розвалу СРСР ознаменувалися на Волині бурхливим розвитком авіації. Це був найцікавіший період в історії волинської авіації.

Ще до закінчення війни 3-го березня 1945 року з російського міста Ліпецьк до Луцька передислокували 284-ту стаціонарну авіаційну ремонтну майстерню, на базі якої в січні 1946 року створили 223-тю авіаційну ремонтну базу. Згодом її переформували у 208-ий авіаційний ремонтний завод. Він існує і сьогодні. У лютому 1998 року він отримав офіційну назву «Луцький Державний авіаційний ремонтний завод «Мотор»». Підприємство знаходиться на вулиці Ківерцівській.



Першою авіаційною частиною, яку передислокували на Луцький військовий аеродром після війни, була 10-та авіаційна ланка при 23-му танковому корпусі. А вже у 1948 році на Луцький військовий аеродром передислоковують легендарний авіаційний підрозділ - 806-ий штурмовий ордена Суворова 3-го ступеня авіаційний полк. Пілоти цього з'єднання звільняли від німецько-нацистських загарбників Лівобережну Україну та Крим, форсували Дніпро, багато хто з них отримав найвищу державну нагороду СРСР - медаль «Золота Зірка» та почесне звання Героя Радянського Союзу.

Полк стояв на сторожі мирного Волинського неба протягом 56 років аж до самого розформування. Змінив багато зразків авіаційної техніки, починаючи від поршневих штурмовиків і аж до найсучасніших реактивних надзвукових бомбардувальників зі змінюванною геометрією крила. Окрім звичайної, полк мав на озброєнні також ядерну зброю.

Щороку льотчики полку проходили спеціальні навчання, під час яких на авіаційному полігоні поблизу Кам'янки-Бузької Львівської області відпрацьовували навички бомбометання тактичних ядерних бомб, щоправда без самих ядерних боєзарядів. Кожен екіпаж мав так званий «бойовий пакет». Він являв собою конверт, відкрити який дозволялось лише в разі бойової тривоги. В конверті знаходилися дані окремої стратегічно важливої цілі на території Західної Європи, яку певний екіпаж мав знищити в разі війни - фотознімки цілі, її детальний опис, координати та штурманська карта з найбільш безпечним маршрутом і профілем польоту до неї з урахуванням обходу зон протиповітряної оборони ворога. Пілоти полку літали по чотири учбові льотні зміни в тиждень вдень і вночі, а подекуди і в суботу, тому мешканці Луцька настільки звикли до гуркіту авіаційних двигунів, що навіть на помічали його.



Невдовзі до Луцька передислокували також штаб легендарної 289-ої штурмової Нікопольської Двічі Червонопрапорної авіаційної дивізії, до складу якої входив 806-ий авіаполк та інші авіаційні підрозділи. Штаб дивізії знаходився за адресою вулиця Огієнка, 2.

Також починають будувати новий військовий аеродром у селі Жовтневе Володимир-Волинського району. До нього у жовтні 1951 року передислоковують ще один легендарний авіаційний підрозділ - 168-ий винищувальний ордена Суворова 3-го ступеня авіаційний полк. Він дислокувався у Жовтневому до 1968 року, а сам аеродром продовжив функціонувати і після цього. Спочатку на ньому сформували 4-ту окрему Гвардійську ескадрилью безпілотних літаків-розвідників, а у 1977 році - 209-ту окрему вертолітну ескадрилью радіоелектронної боротьби. Останню весною 1981 року передислокували на Луцький військовий аеродром. В середині 80-х на військовому аеродромі у Жовтневому дислокувалась також 83-тя окрема ескадрилья безпілотних літаків-розвідників. Останнім авіаційним підрозділом, який дислокувався на військовому аеродромі Жовтневе, був сформований 15-го травня 1987 року 442-ий окремий вертолітний полк.



Для вдосконалення навичок бойового застосування у 1954 році на межі Ковельського та Камінь-Каширського районів між населеними пунктами Повурськ, Черемошне, Стобихівка, Карасин, Бережниця і Черськ зробили авіаційний полігон, який існує і сьогодні. Жителі прилеглих населених пунктів весь цей час жили як на війні, адже бомбардувати полігон чи не щодня прилітали пілоти авіаційних з'єднань з усієї європейської частини СРСР, а також угрупувань радянських військ у Східній Європі.



Окрім військової бурхливо розвивається цивільна авіація. Перший цивільний аеропорт у Луцьку будують на початку 50-их на місці сучасного гіпермаркету «Там-Там» і прилеглого до нього району. Разом з ним будують аеропорти районного значення чи не в кожному райцентрі Волині, з'єднуючи їх повітряними шляхами з обласним центром. Паралельно по всій області будують десятки льотних майданчиків для сільськогосподарської авіації. У витоків цивільної авіації на Волині стояв почесний громадянин Луцька, льотчик-штурмовик, Герой Радянського Союзу Олег Малов.



До слова, в ті часи в Луцьку мешкало десять льотчиків-штурмовиків, Героїв Радянського Союзу, які пройшли тернистими шляхами війни та оселились по її закінченню в Луцьку. Всі вони були почесними громадянами міста, по закінченню служби працювали на різних луцьких підприємствах та проводили плідну громадську роботу з молоддю. Це Іван Антипін, Олексій Голімбієвський, Петро Голодняк, Лев Зацепа, Микола Кудрявцев, Леонід Лізунов, вищезгаданий Олег Малов, Григорій Світличний, Георгій Ульяновський та Анвар Фаткулін. Про всіх них у найближчому майбутньому ми згадаємо на сторінках нового проекту Інформаційного агентства Волинські Новини «Волинь не забуває». Нащадки майже всіх цих Героїв нині живуть і працюють в Луцьку.

Паралельно розвиваються авіамодельний та парашутний спорт. На міській та обласній станціях юних техніків, що поруч з дитячою поліклінікою на вулиці Чорновола та в Палаці Учнівської Молоді на вулиці Шопена, а також при Волинському відділенні Добровільного Товариства Сприяння Армії, Авіації та Флоту (ДТСААФ) організовують авіамодельні гуртки для молоді. Також подібні гуртки відкривають і у райцентрах області.

В центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки поруч із Волинською обласною філармонією встановлюють парашутну вежу, з якої кожен охочий за безцінь міг стрибнути з парашутом.



Паралельно з авіацією розвиваються дуже близькі за духом до авіації галузі. Це - підрозділи Військ Протиповітряної Оборони (ПВО - Противовоздушная Оборона - рос.) та Ракетних Військ Стратегічного Призначення (РВСН - Ракетные Войска Стратегического Назначения - рос.). Підрозділів ПВО на Волині, як прикордонній області, було безліч. Спочатку зенітно-артилерійські, згодом переформовані у зенітно-ракетні, полки та дивізіони ПВО захищали мир та спокій Волинського неба, дислокуючись у Луцьку, Володимирі-Волинському, Ковелі, Любомлі, Іваничах, Ратно, Лукові Турійського району та Маневичах.



37-му Гвардійську ракетну Севастопольську орденів Леніна та Кутузова дивізію сформували у 1961 році на базі 22-ої інженерної бригади. Штаб дивізії дислокувався у військовому містечку на вулиці Стрілецькій, в Луцьку, де зараз дислокується Луцький прикордонний загін та Волинський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Командний пункт дивізії знаходився в лісі між селами Гаразджа та Лище Луцького району. Дивізія мала навіть власну 308-му окрему вертолітну ескадрилью, яка дислокувалася на Луцькому військовому аеродромі з 1981 по 1993 рік. А два ракетні полки, які входили до складу цієї дивізії, і дивізіони яких дислокувались на ракетних базах в лісах поблизу Торчина, Уляників Рожищенського району, Мовчанова Локачинського району, а також Сокиричів, Тростянця та Журавичів Ківерцівського району, могли за кілька хвилин перетворити на ядерну пустелю половину Західної Європи.



У 1984 році в трикутнику між селами Крупа, Лище та Воротнів Луцького району збудували новий цивільний аеропорт, який став повітряною брамою Луцька замість застарілого аеропорту в районі сучасного гіпермаркету «Там-Там». Варто зазначити, що новий Луцький аеропорт був останнім аеропортом в СРСР, який здали в експлуатацію. Новий аеропорт обладнали сучасною на той час асфальто-бетонною злітно-посадковою смугою завдовжки 1660 метрів, терміналом з пропускною здатністю 400 пасажирів на годину, а також найсучаснішим на той час радіоелектронним обладнанням для обслуговування польотів. Нова повітряна брама віднині з'єднала обласний центр Волині не тільки з райцентрами області, а і з такими величезними мегаполісами як Львів, Київ, Одеса, Харків, Донецьк та іншими містами України. Також були прямі рейси на Москву та Стамбул.



Волинська авіація часів незалежної України (з 1991 року)

Отже з написаного вище ми розуміємо, що новоствореній незалежній Українській Державі, зокрема і Волинській області, дістався без перебільшення унікальний авіаційно-ракетний подарунок. На превеликий жаль нове українське керівництво розпорядилося цим подарунком вкрай безглуздо. Період, починаючи з 1991 року і до сьогодні, можна по праву вважати найганебнішим періодом у всій 100-річній історії волинської авіації.

Починає занепадати вся авіаційна інфраструктура Волині. Першою чергою це відбивається на функціонуванні військових авіаційних підрозділів. Спочатку з Волині за умовами договору про без'ядерний статус України йде еліта Збройних Сил - підрозділи РВСН. Ракети з ядерними боєголовками вивозять до Росії, пускові майданчики та штольні знищують, а військові містечка кидають на призволяще. Тисячі мародерів та мисливців за кольоровими металами починають робити свою чорну справу.



Все рідше у Волинське небо здіймаються стрімкі сріблясті стріли бойових машин авіаційних підрозділів. Льотна кваліфікація особового складу колись елітних провідних авіаційних підрозділів, які входили до першої лінії оборони, катастрофічно падає. А самі підрозділи один за одним розформовують. У 1993 році розформовують 308-му окрему вертолітну ескадрилью РВСН, у 1998 році - 442-ий окремий вертолітний полк на військовому аеродромі Жовтневе та 209-ту окрему вертолітну ескадрилью радіоелектронної боротьби на Луцькому військовому аеродромі. До слова, після розформування 442-го окремого вертолітного полку військовий аеродром Жовтневе повністю закинули. Місцеві розікрали з нього все, що можна, а невдовзі аеродром повністю розібрали, знявши бетонні плити. Сьогодні на картах Google майже неможливо побачити місце, де знаходився цей аеродром.

У 1997 році за нерентабельністю закривають Луцький цивільний аеропорт у Крупі, який встиг попрацювати всього тринадцять років. Мародери та мисливці за кольоровими металами знову отримали ласий шматочок. На сьогоднішній день він являє собою жалюгідне видовище - голі стіни з вибитими вікнами, пусті ангари та кілька напіврозібраних «кукурузників» Ан-2, які нагадують про те, що колись тут був аеропорт.



Один за одним розформовують підрозділи ПВО. Ще двадцять років тому Волинське небо було справді «на замку» і найменшу невизначену ціль в небі перехоплювали протягом кількох хвилин з моменту виявлення. Тепер ж у небі Волині вільно почуваються повітряні контрабандисти, польоти яких не завжди завершуються вдало. Протягом 2013 - 2015 років на Волині відбулися дві авіакатастрофи літаків з вантажем контрабандних цигарок. А про те, що може статись, якщо кордон Волині перетнуть не «кукурузники», а ворожі бойові машини, годі і казати.

Повністю занепали авіамодельний та парашутний спорт. Державне фінансування молодіжних гуртків у цій галузі повністю припинили. Розібрали парашутну вежу в парку навпроти Волинської обласної філармонії. Авіамодельні гуртки в Луцьку продовжують існувати лише на ентузіазмі інструкторів «старої закалки» та самої молоді. Проте щороку набор до цих гуртків стає дедалі меншим. А в райцентрах їх просто розформовують через відсутність фінансування.

Останнім іде в історію так би мовити візитна картка волинської авіації - 806-ий бомбардувальний ордена Суворова 3-го ступеня авіаційний полк. Спочатку розформували 289-ту бомбардувальну Нікопольську Двічі Червонопрапорну авіаційну дивізію, до складу якої входив полк. Будівлю її штабу на вулиці Огієнка, 2 в Луцьку передали у власність територіального управління СБУ у Волинській області. Зараз там знаходиться відділ спеціального зв'язку та захисту інформації. А сам славетний 806-ий авіаполк канув у лету в 2004 році. 28-го квітня з Луцького військового аеродрому відлетів останній фронтовий бомбардувальник Су-24М зі складу полку. 16-го червня Луцький військовий аеродром ще прийняв на консервацію два Су-24М з військового аеродрому Канатово під Кіровоградом. Протягом липня - жовтня до інших авіаційних підрозділів відправили автомобільну спецтехніку, радіолокаційні засоби та авіаційне озброєння полку. 30-го жовтня відбулося офіційне прощання з Бойовим Прапором полку, який здали в музей Збройних Сил України, і цей день вважається днем офіційного розформування підрозділу. А військове містечко № 51 на вулиці Привокзальній в Луцьку, яке слугувало базою полку, повністю закинули і розграбували. Висококваліфікованих льотних та технічних кадрів, багатьом з яких не було навіть 40 років, звільнили з лав Збройних Сил. Дехто з них не витримав розриву із небом та спився. Більша частина перекваліфікувалась на наземні професії і зараз продовжує жити в Луцьку і займатись вже наземними справами.



Один за одним відходять у вічність почесні громадяни Луцька, льотчики-штурмовики, Герої Радянського Союзу, які оселились у Луцьку після війни, забираючи з собою на той світ цілий пласт історії. Останній з них, Іван Антипін, ще застав 21-ше сторіччя. Він помер наприкінці 2005 року і залишив нащадкам книгу мемуарів «Війна в повітрі» про свій бойовий шлях стежками Другої Світової війни. До слова, цю книгу переклали українською мовою.



Сьогодення

Попри все волинська авіація сьогодні продовжує жити.

Луцький військовий аеродром, на відміну від багатьох інших аеродромів та аеропортів України, продовжує функціонувати як запасний аеродром підскоку. З кінця 2004 року на ньому дислокується авіаційна комендатура, яка забезпечує прийом та випуск літаків у разі потреби, а також база зберігання та консервації авіаційної техніки. Іноді навіть на аеродромі проводять повноцінні військові навчання. В ці дні мешканці Луцька та області згадують про славетне авіаційне минуле нашого краю. Також раз на кілька місяців проводять контрольні обльоти радіолокаційних засобів аеродрому для підтримки його у повній бойовій готовності.



Успішно продовжує функціонувати і Луцький Державний авіаційний ремонтний завод «Мотор». Нині це єдине підприємство в Україні, яке займається ремонтом турбореактивних авіаційних двигунів для одних з найкращих винищувачів світу МіГ-29 та Су-27. Також підприємство отримує безліч замовлень з Китаю, Ефіопії, Малайзії та інших країн, які експлуатують ці винищувачі.



Продовжує функціонувати також авіаційний полігон Повурськ на межі Ковельського та Камінь-Каширського районів. Зараз, через війну на сході України, навчальні бомбометання на ньому почастішали.

9-го травня 1994 року відставні військові льотчики Віктор Коваєв, Сергій Серьоженко та Олег Родіонов заснували при Волинському відділенні Товариства Сприяння Обороні України (колишній ДТСААФ) Луцький авіаційно-технічний спортивний клуб «Крила Волині». Вже понад двадцять років члени клубу організовують розважальні польоти і дарують волинянам унікальну можливість відчути себе птахом і переконатись, що народжений без крил таки літає. Завдяки польотам у клубі продовжує «функціонувати» і Луцький цивільний аеропорт в Крупі, адже його злітно-посадкова смуга слугує льотним майданчиком клубу.



Завдяки невичерпному ентузіазму Сергія Серьоженка та Віктора Свиридюка у Луцьку в Палаці Учнівської Молоді продовжує функціонувати авіамодельний гурток. Державного фінансування немає ніякого, все роблять за власний кошт. Також розвивається стендовий авіамоделізм. Серед волинян є багато людей, які ним займаються. Значних успіхів у цій галузі досяг активіст Організації Волинських Авіалюбителів «ОВАЛ» Богдан Шклярський. Він продовжує в цьому справу батька. Його квартира являє собою цілий музей історії світової авіації в моделях.



Невизнана російсько-українська війна сприяла розвитку нової галузі авіації на Волині. Так, у 2014 році луцькі авіалюбителі Володимир Літвінчук та Діоніс Афоніч разом з командою ентузиастів створили у Луцьку при Товаристві Сприяння Обороні України конструкторське бюро "CODAD LUTSK" (Center Of Design And Development LUTSK - Центр Проектування Та Розробок ЛУЦЬК). Завданням новоствореного КБ є розробка, випробування та серійне виробництво безпілотних літальних апаратів розвідувального призначення для потреб АТО. Офіс, відділ проектування та виробничий цех КБ "CODAD LUTSK" знаходяться у будівлі ТСОУ по проспекту Перемоги в Луцьку.


Авіаційні пам'ятники


В Луцьку є досить багато унікальних авіаційних пам'яток. Це пасажирський літак Іл-18Б по проспекту Молоді, винищувач МіГ-17 в дворі Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який колись стояв при в'їзді в місто з боку Рівного, низка військових літаків, зенітно-ракетних комплексів та гелікоптер в експозиції Волинського регіонального музею Українського війська та військової техніки, фронтовий бомбардувальник Су-24 на території Луцького Державного авіаційного ремонтного заводу «Мотор», винищувач МіГ-15УТИ на території одного з дитячих таборів відпочинку неподалік села Гаразджа Луцького району, два пам'ятники видатному військовому льотчику Костянтину Арцеулову на вулиці Гулака-Артемовського та на майдані Грушевського, меморіальна дошка видатному льотчику-випробувачу Анатолію Грищенко на стіні будинку № 12 по проспекту Волі, де він прожив дитинство, та меморіальний знак пілотам Української Народної Республіки в сквері навпроти гімназії № 4. Також по області встановлено багато меморіальних знаків та дошок загиблим під час визволення Волині від німецько-нацистських загарбників льотчикам, Героям Радянського Союзу.



Аварії та авіакатастрофи

Не все завжди було добре у Волинському небі. Протягом всього 100-річного періоду історії волинської авіації у ньому відбувся ряд аварій та авіакатастроф. Найрезонансніші з них відбулися у 1956 році, коли льотчик 806-го авіаполку Георгій Махатадзе, пролітаючи на літаку МіГ-15 в районі Цуманя над лісом, на гранично малій висоті зачепив верхівки дерев та розбився; в 60-х роках, коли два бойові літаки зіткнулись у повітрі над авіаційним полігоном Повурськ; влітку 1972 року, коли винищувач МіГ-23 через відмову двигуна впав на один з приватних секторів Луцька і дивом нікого не вбив; 22-го січня 1979 року, 22-го жовтня 1997 року, 18-го серпня 1999 року, 10-го жовтня 2013 року та 26-го березня 2015 року.



8-го серпня 2010 року волинські любителі авіації заснували Організацію Волинських Авіалюбителів «ОВАЛ». Її активісти мають на меті дослідження та висвітлення історії авіації Луцька та Волині, а також авіаційних подій сьогодення, які відбуваються на теренах Волині. Саме активісти цієї організації підготували цю публікацію. Проте це лише поверхневий огляд величезного пласту історії нашого рідного краю, який незаслужено забули. Вся детальна інформація про історію та сьогодення волинської авіації міститься у спільноті Організації «ВКонтакте».



Фото для публікації взяті з архіву Організації Волинських Авіалюбителів «ОВАЛ».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---