Дебютна книга письменника-пекаря Дениса Суховія: «Гумовий Київ рожевих мрій»

Письменник, музикант, шеф-пекар Денис Суховій завітає до Луцька вже в цю суботу, 21 березня. Він читатиме вірші, гратиме на гітарі, пектиме хліб та презентуватиме свій роман «Гумовий Київ рожевих мрій». Власне, про останній – у матеріалі Інформаційного агентства Волинські Новини.

«Я поставив мету для себе довести людству, що я не просто білкове поєднання, організм, який тільки й може, що їсти, спати, ходити на роботу на завод, робити дітей, тягатися з дівками, засмічувати планету своїм трупом, що, врешті-решт – я можу зробити набагато більше. Я МОЖУ!!! Я можу увічнити своє ім’я заради того, щоб довести – це може зробити кожен».

Так говорить головний герой книги Тарас, прототипом якого є сам автор – Денис Суховій. Саме Суховій, а не штамповане на книзі й офіційне Кожухов, бо Денис любить прізвище своєї прабабусі. Під ним же й виступає як бард.

«Гумовий Київ рожевих мрій» – перша книга хлопця. Зі слів самого автора, книга великою мірою автобіографічна. Денис пише про те, як покинув своє рідне містечко Ватутіно і приїхав до Києва; описує численні поневіряння по орендованих квартирах і тимчасових роботах – доля, знайома багатьом приїжджим. Розказує хлопець і про свою пристрасть, заради якої все це затіяв – музику. Головний герой любить музику, живе музикою і нею ж пробує заробляти – грає у переходах.

Запалу, наполегливості та жазі, з якою головний герой йде до мети, можна позаздрити! Його не спиняють ні матеріальні труднощі, ні побутові, ні моральні – він лише стає сильнішим у своєму бажанні стати відомим та успішним.

Паралельна до основної сюжетна лінія дещо містична – розмовляють Оптимізм, Зажура, Мудрість та Віра-Надія-Любов. Вони розповідають історії зі свого земного життя, з часів, коли були ще людьми. І кожна з цих історій майстерно вплітається в канву твору.

Книга зацікавить насамперед тих, хто подався до столиці у пошуках «кращого», якіснішого життя. Хто вірить, що Київ може дати набагато більше, ніж рідне, але провінційне, місто. Роман – ніби путівник, який якщо і не вкаже шлях, то принаймні підтримає і не дасть впасти духом.

Сюжет взятий із життя самого автора.

Мова твору: розмовна, але дещо ускладнена в тому сенсі, що трапляються нетипові для усного мовлення звороти і довгі речення.

Цитати, що запам´яталися:

* … я вмивався водою удома, і все минало,… я себе перелаштовував на свою хвилю, а сказані чорними людьми напутливі і повчальні слова перетворював на кілька пляшок пива або флакон шмурдяку, після чого пам’ять про неприємні моменти швидко вилітала з моєї голови, як дика качка з очерету, істерична і відчайдушна, отримувала декілька дробинок з моєї двостволки, гепалась на землю, а потім, на додаток до усього, її за шию хапав собака, доброзичливий кокер-спанієль, і приносив до мене вже вбиту і бездиханну, вимахуючи куцим хвостиком – ось так я розправлявся з небажаними думками.

* Чому дурні чешуть маківку, а розумні лоба?

* Люди, що наближаються до похилого віку, починають жити спогадами, а молоді, натомість, враженнями.

* Посмішка не тільки народжується почуттям, але й народжує його.

* Життя – це не просто термін, відведений для того, щоб його прожити, це випробування на те, чого ти вартий.

* Важке місто [Київ], дуже важке, але від нього залежить моє майбутнє – майбутнє моїх мрій. Це місто без зірок – воно вичавлює з себе тих, хто слабкий. Чавить, як я вранці зубну пасту з туби, тих, хто приїхав сюди повисіти, або на заробітки.

* Вічність саме й полягає в тому, що все навкруги змінюється, стає іншим, утворює нові форми, пробуджує нове життя. Вічність полягає в кінці однієї субстанції і в початку іншої. Вічність полягає в постійній зміні. Вічність потребує постійних змін – це цикл.

* Я подумав і зрозумів, що для того, аби прожити у цьому гумовому мішку під назвою Київ, мені потрібно небагато: гітара і місце, щоб помитися і випрати білизну.

* Cтрашно. Страшно жити в країні, де так багато кам’яних, бронзових, гіпсових, намальованих, на татуйованих, оспіваних і вічно живих Іллічів.

* Щоб увімкнути світло, потрібно натиснути на вмикач. Пам’ятаєш?

Вирок: типова історія нетипової людини. Ба більше, – людини цікавої, неординарної, глибокої і в дечому загадкової.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---