Чи має дитинство прописку: як у Луцьку порушують права дітей

У Луцьку - більше 350 дитячих ігрових майданчиків різного так би мовити «року випуску». Є в місті й ровесники радянських багатоповерхівок, є й новенькі майданчики. Тільки от деякі з цих майданчиків – лише для обраних.

Приміром, табличку з написом «Майданчик для дітей з нашого будинку» можна знайти в одному з дворів на вулиці Кравчука (головне фото).

Мешканці цього двору навіть закривають пісочницю для чужих дітей. Важко повірити, але свого часу під замком (без лапок, в буквальному сенсі цього слова) була й дитяча гойдалка.

Але цей двір – не єдиний, куди не пускають «чужих» дітей. Тільки от чи бувають діти чужими? І як визначаються свої? Можливо, за батьківським паспортом… І що в цьому випадку говорить Закон?Баланси і фінанси

Власне, причина цього явища абсолютно зрозуміла: здебільшого, ці майданчики облаштовані не за кошти з міського бюджету, а за гроші мешканців будинку. Лучани, не чекаючи поки міська рада помітить майданчик, де граються їхні діти? обкопують майданчики старими шинами, фарбують, встановлюють гойдалки, декоративні елементи. Тому й ставляться до дитячих майданчиків як до своєї власності.

У відділі благоустрою департаменту ЖКГ міськради кажуть: балансоутримувачами дитячих ігрових майданчиків є або ОСББ, або житлово-комунальні підприємства. Аби дізнатися, скільки ж в Луцьку таких об’єктів довелося звертатися до всіх житлово-комунальних підприємств.

Та, як зазначали комунальники, здебільшого окремо дитячі майданчики не обліковуються. Зазвичай вони належать до комплексу житлових будинків, які знаходяться на балансі ЖКП. Принаймні деякі з підприємств надіслали саме такі відписки.Натомість, до честі ЖКП №3, підприємство на адресу Інформаційного агентства Волинські Новини надіслало повний перелік дитячого обладнання, яке утримується ним.Та навіть попри те, що комунальники не змогли назвати точну кількість дитячих майданчиків, здебільшого вони визначають стан ігрового обладнання як «задовільний».Щоправда, детальніша статистика таки існує. Нею володіють працівники відділу благоустрою департаменту ЖКГ міськради. Так, згідно з інформацією, в Луцьку більше 350 дитячих майданчиків. Цього року встановили майже 30 з них.

До слова, цього року після втручання прокуратури міста Луцька дитячі майданчики, на які витратили бюджетні кошти, але не встановили, все ж з'явились у луцьких дворах. Нагадаємо, що у липні 2014 року департамент ЖКГ уклав договір з приватним підприємцем про закупівлю дитячого обладнання на загальну суму близько 56 тисяч гривень. Половину коштів Департамент одразу перерахував підприємцю, який зобов’язався встановити необхідне обладнання, однак своїх обов'язків не виконав.Після того, як прокуратура міста виявила відсутність частини обладнання, а відомості про службове підроблення, вчинене працівником Департаменту внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, дитячі майданчики все ж встановили на місця.

Але встановити – це пів справи. Треба ще й утримувати ці об’єкти. Але ремонт дитячих майданчиків – це послуга, яка не входить в тариф з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відтак, житлово-комунальні підприємства не мають підстав для виділення коштів на їх ремонт. Тому й, приміром, ЖКП № 3 ремонту дитячих майданчиків не здійснює.

Як пояснюють в департаменті ЖКГ, на ремонт житлово-комунальні підприємства можуть залучати кошти зі своїх прибутків, кошти міського бюджету або ж спонсорські.

В ЖКП № 11 пишуть, що витратили 26, 707 тисячі гривень на малий ремонт і фарбування дитячих майданчиків. У ЛК ЖЕК №8 ЖБК на ремонт витратили 3,6 тисячі гривень. В ЖКП №7 кажуть: поточний ремонт, фарбування здійснюють за кошти, сплачені за утримання будинків, але окремо ці витрати не обліковують.Працівники департаменту ЖКГ повідомляють, що на нові майданчики і ремонт старих витратили цього року більше 150 тисяч гривень з міського бюджету. Але точної суми не назвуть, адже найчастіше ці ремонти робилися комплексно, з благоустроєм усієї дворової території, ремонтом дороги.

Приватна власність чи власність громади?

Про позицію майданчики лише для наших дітей в департаменті ЖКГ також знають. Свого часу на вулиці Володимирській таку табличку таки змусили зняти.

«Це неправильно, бо це дітки… На Володимирській був інцидент – ми змусили зняти табличку і відкрити загорожу. Але якщо мешканці все самі зробили… Якби ще люди навчилися берегти те, що вони мають. А то поставили новий майданчик, а за місяць вже два сідальця на гойдалці потрощені», - кажуть чиновники.Власне, заборона лучанам з дітьми відвідувати дитячі майданчики сусідніх дворів – незаконна. Адже прибудинкові території – це власність усієї громади, а не приватна.

Тим паче, що право на відведення земельних ділянок мають лише ОСББ. Але навіть не всі ОСББ Луцька мають державний акт на землю, оскільки не розроблений порядок відведення, пояснює голова асоціації ОББ «Лучани», член міськвиконкому Юлія Сабатюк.

«Як це не пускати? Це порушення законодавства. Бо територія міста спільна і не в усіх ОСББ є державний акт на землю. Якщо будинок - не ОСББ то немає відведеної земельної ділянки точно. В нас наразі немає порядку відведення земельних ділянок», - пояснює вона.Законодавчий лікбез

Тим паче, така заборона суперечить Конституції України та Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Отже, стаття 33 Конституції України гласить: «Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом».Стаття 12 цього закону говорить, де можна обмежити свободу пересування. «Свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на тимчасово окупованих територіях».Коментар юриста
Власне, цю ситуацію пояснив і юрист Віктор Бондаренко, який наголошує: прибудинкові території, які не є власністю ОСББ – вільно доступні місця.

«Частиною 1 статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані зокрема багатоквартирні жилі будинки, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, простіше кажучи ЖЕКам. Прибудинкова територія включає проїзди та тротуари, озеленені території, ігрові майданчики для дітей, майданчики для відпочинку дорослого населення, майданчики для занять фізичною культурою; майданчики для тимчасового зберігання автомобілів, майданчики для господарських цілей, майданчики для вигулювання собак тощо.

Частина 3 вказаної статті Земельного кодексу України передбачає, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, зокрема прибудинкові території, визначається співвласниками.При цьому Кодекс не конкретизує, які співвласники маються на увазі - співвласники земельної ділянки чи співвласники багатоквартирного будинку.

Фактично дана норма має хоч якийсь механізм реалізації лише у випадку, якщо розуміти під «співвласниками» власників приміщень багатоквартирного житлового будинку, та якщо земельна ділянка надана об'єднанню власників як юридичній особі на праві власності або користування. Тоді визначення співвласниками порядку використання повинно здійснюватися за правилами, встановленими для прийняття рішень вищим органом об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку - загальними зборами його членів.

В той час, коли прибудникові територі багатоквартирних житлових будинків перебувають в управлінні ЖЕКів, такі території відносяться до громадських місць, і є вільно доступними та відкритими для населення, користуватись ними можуть усі громадяни, і мешканці таких будинків не мають права на законних підставах заборонити перебувати на прибудинковій території їх будинків будь-яким особам, в тому числі не мешканцям їх будинку».

Відтак, заборонити перебувати на території дитячого майданчика дітям з інших будинків можуть лише у випадку, коли земля передана ОСББ.Крім того, людям, чиїх дітей проганяють, варто «грамотно огризатися»: попросити пред’явити акт на землю, паспорт з реєстрацією (що той, хто гонить дітей сам там мешкає) і рішення загальних зборів ОСББ про встановлення порядку користування прибудинковою територією, зокрема, дитячими майданчиками. Власне, теоретично можна та «дозаборонятися» й до суду.Європейський досвід

Не раз міська рада називає Луцьк європейським містом. В Європі на питання про прибудинкові дитячі майданчики – власна відповідь.

Українка Альона Ковальова вже кілька років мешкає в Чехії в місті Міловіце. Каже, в місті практично всі дворові території – власність об’єднань співвласників, відтак уже не комунальні.

«Діток, які гуляють, на вулиці завжди багато. Але усі будинки за останні роки почали входити до складу приватних колективних об'єднань, на кшталт наших ОСББ. Комунальних дворів в місті вже немає. А у приватні двори дітей мешканців інших будинків не пускають. Хочу сказати, що там постійно хтось стежить за порядком. Можуть і вигнати, якщо хтось хуліганить. Напевне, у чехів інший менталітет», - розповідає Альона.Мораль і українські реалії

Та українське законодавство однозначне: заборона – порушення прав людей, а особливо дітей. А найнеприємніше – те, що діти стають свідками як їх з мамою (здебільшого, бо кремезному татові не всі наважаться вказати на вихід з майданчика) проганяють з гойдалки чи не дозволяють покопатися в пісочниці. І це – теж досвід, приклад того, як будуються міжособистісні стосунки. Пояснити 2-річному Петрику, Назару, Оленці чи Вікусі чому Марійці можна кататися на гойдалці, а їй ні, в цій ситуації – доволі непросто.Та вочевидь, до таких заходів лучан спонукало те, що дітям кожен з батьків хоче дати найкраще, у тому числі й дитячий майданчик. Адже маленькі дослідники завжди цікавляться усім навколо. І зробити їх дитинство комфортним – бажання кожного батька чи матері. Якщо місто неспроможне, чи не бажає створити комфорт для дітей – за це беруться батьки. Вони фарбують вкопані шини, встановлюють пальми з пластикових пляшок, навіть створюють казкові сюжети на майданчиках. І тому їм не надто приємно, коли нищиться те, що створено їхніми руками з любов’ю і думками про дитячий сміх.

«З розумінням ставлюся до праці батьків, їхніх зусиль, які були докладені, щоб облаштувати дитячий майданчик. І дуже прикро, якщо сторонні люди його зруйнують. Але навряд чи це зробить річний чи трирічний малюк. Радше, насмітять чи зламають щось під час вечірніх посиденьок молодиків із пляшками. Не може дитина, яка ледве топає, зламати металеву гойдалку чи вирвати шину, чи ще більше – винести пісок з пісочниці. Але якщо батьки й хочуть, щоб майно майданчика було збережене, то варто чемно попереджати батьків з дітьми, повісити інформаційну табличку. Бо, зрештою, це ж не приватна власність. А дитині озлобу дорослих не пояснити, тим паче, її важко обмежити хотіти гратися там, де це зручно винятково батькам чи няням», - каже пані Олена.

Тож проблема може лежати не лише в площині фінансів чи затрати зусиль. А скоріше всього в моралі. Бо якби лучани не нищили те, що їхні сусіди створили, можливо, не виникало б і подібних ситуацій.

Юлія Малєєва

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---