Чи дійсно Луцьку 930 років

Близько 1200-1300 років - вік обласного центру Волині. Луцьк – одне з найстаріших міст України. Чому ж тоді цьогоріч святкують його 930-річчя? Все йде від радянської традиції. Місто почали датувати від першої згадки у руських літописах. Власне, байка відома всім. В Іпатіївському літописі під 1085 роком міститься згадка про те, що «Ярополк збирався іти на Всеволода, бо послухав він злих дорадників. Довідавшись про це, Всеволод послав проти нього сина свого Володимира, Ярополк тоді, оставивши матір і дружину свою в Луцьку, сам утік в ляхи». Детальніше читайте в матеріалі Хронік Любарта.

Проте польські хроністи Ян Длугош та Мартін Кромер подають раніші свідчення згадок про Луцьк. Так, вони називають дати 1073 і навіть 1018. Кромер писав, що вже тоді в Луцьку був замок. У будь-якому випадку, характер згадок міста в літописах ХІ століття вказує на те, що в той час Луцьк уже був таким, який міг брати участь у політичній боротьбі. Цілком логічно, що його заснували набагато раніше. У таких випадках розібратися допомагає археологія.

Археологічні розкопки показали, що життя на території нинішнього міста безперервно триває щонайменше з VIII-ІХ століть. Так, на території нинішнього державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» на глибині семи метрів знайшли найдавніші нашарування – рештки дерев'яного житла каркасно-стовпової конструкції та кераміки вказаних століть. Чимало подібних розкопок проводив львівський археолог Святослав Терський. Уже після падіння радянської імперії у 1993 році він оприлюднив результати розкопок у пресі, проте офіційного перегляду датування «віку Луцька» так і не відбулося. Окрім Терського, на подібній глибині розкопувало чимало археологів. Наприклад, Михайло Кучинко зазначав, що археологічні дані підтверджують існування у цьому місці східнослов’янського поселення у VІІ – VІІІ століть.

Цілком зрозуміло, що сьогоднішнє святкування 930-річчя Луцька є не більш, ніж романтизованим уявленням про «першу згадку міста».

Історія з назвою міста ще більш непевна. Є кілька теорій. Назва походить від слова «лук», яке означає вигин ріки. Інше припущення: був пастух на ім’я Луцьк, який заснував місто, бо знайшов у річці бочку з грамотою на його заснування. Є ще одна «іменна» теорія: Луцьк заснував вождь дулібів Лука. Існувало окреме плем’я лучан (або лутичів), які започаткували місто, - каже інша версія.

ХРОНІКИ ЛУЧЕСЬКА

Луцьк протягом історії то згоряв дотла, то зазнавав столичної слави Великого князівства.

На розі вулиць Богдана Хмельницького та Кривого Валу стоїть пам’ятник Миколаю – святому, якого вважають захисником міста. Легенда свідчить: коли у 1259 році на Луцьк наступало військо Золотої Орди, нападники стали метати каміння у місто. Мешканці зібралися у церкві Івана Богослова і стали молитися до святого Миколая. Тоді зірвався сильний вітер, який завертав камені назад на ординців. І вони відступили. Відтоді Миколай став вважатися захисником лучан.

Міські печатки із зображенням святого Миколая відомі ще з XVI століття. А церква святого Миколая, що стояла на місці перетину сучасних вулиць Кафедральної та Драгоманова, вважалася головною на міській, не замковій території.

Десь біля Луцька на берегах річки Стир похований кінь князя Андрія Боголюбського – сина засновника Москви Юрія Долгорукого. Коня довго шукали, навіть археологи робили розкопки, проте поки безуспішно.

У 1150 році в битві біля Луцька Боголюбського поранили. Втративши сили, він міг легко бути вбитим, але його врятував кінь, який виніс князя з поля бою. Проте після цього сам помер, бо також був поранений. Никонівський літопис описує, що Андрій Боголюбський поховав свого коня над річкою Стир. Історія з князівським конем стала популярною серед археологів: з кінця ХІХ століття багато хто прагнув довести реальність цього поховання.

Найбільшого розквіту Лучеськ Великий сягнув за часів Вітовта. Маючи неофіційний статус південної столиці Великого князівства Литовського, місто прийняло відомий з'їзд монархів Європи, де вирішувалося важливе питання – чи стане Литва королівством, а Вітовт – королем литовських і українських земель. Не судилось. З тих часів до нашого часу зберігся хіба що замок. Проте залишилося чимало різних свідчень про той час – це і народні пісні, і топографічні назви.

Унаслідок Люблінської унії 1569 року Волинь стає частиною Польщі. У місті починають будувати багато храмів. На той час їх було кілька десятків. Це і дозволило називати Луцьк «Малим Римом Сходу». Постає Луцьке братство, яке поряд з Львівським і Київським об'єднує навколо себе всіх православних. Ще Вітовт допоміг ордену домініканців збудувати на околиці міста мурований монастир в XIV столітті. Один за одним у Луцьку виникали монастирі інших католицьких орденів. Найзначніший із них – єзуїтський. Колегіум єзуїтів був ще одним потужним освітнім закладом Луцька поряд з церквою православного Луцького братства. Караїми проживали окремою громадою і дали світові відомих діячів, таких як Абрам Фірковч. Євреї у XVII столітті збудували оборонну синагогу з підземеллями, які існують і досі. Пізніше з’явилися чехи і німці.

Унаслідок третього поділу Польщі 1795 року Волинь приєднали до складу Російської імперії. В історії це найгірший період життя міста, період руйнації, занепаду і деградації. Замок на той час уже давно втратив своє оборонне значення, почав поволі перетворюватися на руїну. Центр Волині переноситься у Житомир, Луцьк обходить залізнична гілка, місто потопає у болоті. Упродовж 1800-х років у нашому місті відбуваються численні пожежі, замок починають розтягувати на будматеріал. За цей час згоріли усі, які можна, культові споруди, ліквідовано всі католицькі ордени.

Поряд з цими подіями місто поступово розширюється. Якщо у 1400-х роках забудова сягнула району вулиці Лесі Українки і суміжних із нею, то в ХІХ столітті навколишні села Красне, Вулька, потім Гнідава, Дворець були приєднані до міста. Проводять залізницю. Чисельність різноманітних вуличок і майданів стрімко зростає. З'являються автомобілі, у 1909 – електричне освітлення, телефонний зв'язок.

Два десятиліття перед Другою світовою війною Луцьк як центр Волинського воєводства тоді відновленої Польщі розвивався за європейським зразком. Активно брукувалися вулиці, зводилися різні адміністративні, громадські і приватні будівлі, які й сьогодні є найкращими спорудами міста. Це Укртелеком на Кривому Валу, Національний банк на Градному узвозі, Земельний банк на Винниченка, Волинський краєзнавчий музей на Шопена, цілі райони так званих урядової та офіцерської колоній та багато інших.

Радянський Луцьк розвинувся кількісно і промислово. Тут будували великі заводи і фабрики. Стрімко зростало населення, тому активно будувалися житлові райони. Зараз місто і навколишні села стоять на порозі нової адмінреформи, яка може поставити нові умові та перспективи розвитку.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---