Чому луцькі Липляни перетворюються на «могиляни»

Місцеві жителі села Липляни, що знаходиться за декілька кілометрів від Луцька, іронічно жартують: «Скоро Липляни стануть Могилянами». Адже в селі, де проживають не більше 500 людей, діють три кладовища: два старих та одне нове, встановлене проти волі місцевих.

Незважаючи на протести жителів, що тягнуться не один рік, сільська влада все-таки зробила тут ще один цвинтар.

Три цвинтарі Липлян

Невелике село поблизу Луцька зустрічає його гостей хрестами – біля одного з в’їздів знаходяться старі «чеські могилки». На цьому найстарішому кладовищі села людей вже не ховають – воно заповнене.Друге кладовище знаходиться вже, безпосередньо, в самому селі. Побудоване кількадесят років тому, воно розміщене відразу біля будинків місцевих жителів. Сільський голова Олег Данкевич каже, що в той час, коли його тут зводили, не існувало чітких санітарних норм та вимог, тому й організували його тут.

Вільних місць для поховань тут вистачить ще на 10 років. Місцеві, які живуть за кількадесят метрів від хрестів та могил, кажуть, що вони, в принципі, не проти його розширення. Проте наскільки реально втілити такий амбітний план – невідомо. Адже якщо і збільшувати території цвинтаря, то лише за рахунок сільськогосподарських угідь громади, які потім доведеться компенсувати іншими землями.

Місцева влада вирішила питання іншим чином – створивши ще одне кладовище. Назвати його цвинтарем, попри наявність всіх офіційних експертиз та дозволів, поки що важко. Ті, хто проїжджав дорогою з Луцька до Жидичина через Вишків, напевне, не раз бачили одиноку могилу посеред чистого поля. Так ось, це і є нове, третє Липлянське кладовище.Для кого зробили новий цвинтар

Як вдалось дізнатись від місцевих, за рахунок Липлян Жидичинська сільська рада вирішила свої «могильні» питання. Річ у тім, що кладовище Жидичина, яке знаходиться неподалік від Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, давно заповнене. Навіть неозброєним оком видно, що ситуація тут критична, й вирішувати її потрібно негайно. Нині там залишились лічені місця для тих, хто хоче провести вічність поруч зі своїми рідними та близькими людьми.Як пояснив голова Жидичинської сільської ради, до якої входять і Липляни з Кульчином, під час розпаювання в кінці 90-х років від земельних наділів селян відділили по частині для того, аби зберегти територію для майбутнього цвинтаря. Олег Данкевич каже, що з самого початку цільове призначення цієї ділянки, загальною площею 4 гектари, було визначене під кладовище.Підтвердженням цього є Протокол №4 загальних зборів співвласників земельних сертифікатів СГВК «Надія» від 16.02.2004 року. Згідно з ним, зі свого пайового фонду чимало людей віддали по 2-3 сотих для того, аби зробити цвинтар. Тоді ж, 11 років тому, вирішили, що 30% території буде відведено для жителів Липлян, а інші 70% – для Жидичина.

Зрештою, 19 грудня 2014 року посеред поля тут з’явилась перша могила. Лучанка пані Наталя, яку журналіст видання зустрів поруч з цвинтарем, саме приїхала навідати покійного батька. Жінка розповіла, що в Жидичині їх сім’я придбала будинок близько 10 років тому, проте самі вони – не місцеві. З її слів, коли батька не стало, потрібно було вирішувати питання поховання. Сім’я звернулась до сільського голови і той дав дозвіл на захоронення на новому кладовищі. Про те, що місцеві жителі категорично проти облаштування нового цвинтаря в Липлянах, пані Наталя не знала, а тому погодилась на поховання. Новина про те, що липлянці протестували не один рік проти нового кладовища в селі, її бувально нажахала.

«Боже, який жах, хоч би мама не дізналась! Я ще його (сільського голову, - авт.) перепитувала, чи не буде такого, як в Кульчині, коли чоловіка двічі перепоховували! Там теж з чоловіка знущались…», - згадує жінка історію декількарічної давності, яка відбувалась в сусідньому селі.

Тоді через непорозуміння тамтешнього голови з громадою могилу одного з небіжчиків двічі перепоховали, а останнім місцем спочинку чоловіка виявилося засіяне поле. Дружина померлого Феодосія Ширина каже, що через день після похоронів в сільраді їй сказали, що чоловіка треба переховувати: «В мене такий шок, звичайно, був. Я не могла нічого сказати. Кажу: а в чому справа? Діло в тому, що там земля під забудову. А кладовище буде далі метрів на 200».

Вже наступного дня питання вирішили: могилу облаштували в іншому місці - посеред засаджених людьми ділянок. Олег Данкевич тоді пояснив це тим, що коли освячували кладовище, виконавчу владу сільської ради ніхто не повідомив:

«Я про це дізнався знав через 10 днів, коли сказали: ми вже поставили хрест і освятили. Кажу, хто вам дав дозвіл? Ми самі вирішили. Ну, вирішили, так вирішили…»

Нова ділянка розрахована на понад 700 могил. І всі дозволи на неї оформлені - кажуть у сільраді. Втім, люди зазначають: цвинтар розташований вище за їхні наділи, тож волога з могил стікатиме просто на городину. Зі старого кладовища вже тече - у криниці. І там не вода, а отрута. Мешканка Кульчина Лілія Шпак каже, що її дитина через це отруїлася важкими металами. З її слів, місцевим довелося здавати в лабораторію на аналіз воду, яку вони беруть в колодязях тут по сусідству:

«Вийшло так, що в реанімації нам сказав завідуючий, принести хоча би з п'яти хат ту воду. Ми принесли її на аналіз - там вийшла ціла таблиця Мендєлєєва».Вже півтора роки на новоствореному цвинтарі Кульчина не хоронять нікого.Тут ще з весни 2013 року так і височіє єдиний хрест – чоловіка, якого двічі перезаховували перед тим, як він знайшов вічний спочинок.Липлянці проти «могилок» під святим джерелом

Про те, що Липлянці вже 4 роки намагаються донести до сільського голови, що вони проти облаштування ще одного цвинтаря на території села, Інформаційне агентство Волинські Новини повідомляло ще в серпні 2011 року. Тоді місцеві жителі погрожували перекрити дорогу покійникам. Однією з причин цього став той факт, що відразу біля території кладовища протікає святе джерело, яке освятили ще у 2011 році. Також на його місці планували побудувати новий скит Жидичинського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря. Відповідно до чинних санітарних норм, цвинтар розміщений на достатній відстані від джерела, проте, хто захоче пити цю воду – питання зовсім інше.

Місцевий житель пан Василь каже, що люди в 2011 році тут навіть перекрили дорогу процесії з хрестом, який мали освятити на новому кладовищі. Але це не зупинило процес – хрест освятили наступного дня «без зайвого шуму». Ще одним підтвердженням протесту липлянців проти нового кладовища є опитування місцевих жителів, яке вони організовували. Так, серед 200 опитаних місцевих (а це – майже половина села) не знайшлось жодної людини, яка поставила свій підпис в графі «за».Який статус має могила в липлянському полі?

Сільський голова Олег Данкевич переконує, що особисто він мало що вирішує. Мовляв, питання з кладовищем не вирішували «навмання»: спочатку розробили проекту документацію, зробили експертизи, затвердили план, лише після цього освятили хрест.А перше поховання організовували в супроводі декількох священнослужителів, які слідкували за тим, аби воно відповідало канонам православ’я. Саме тому, зі слів сільського голови, цвинтар повністю готовий до використання та має легальний статус. Проте, якщо ознайомитись з порядком утримання кладовищ та інших місць поховань, розробленого з метою реалізації положень Закону України «Про поховання та похоронну справу», то можемо дійти висновку, що це зовсім не так.

Зокрема, в пункті 1.2 йдеться про те, що місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом. Навпроти цього пункту ставимо жирний «мінус»: план території є, проте про впорядковану територію та під’їзні шляхи навіть мови немає – до кладовища з траси веде лише протоптана дорога.Відповідно до пункту 1.4, територія місць поховань повинна бути обов'язково огороджена, поділена на ділянки-сектори, що відокремлюються поміж собою дорогами шириною 3,5 метра з розрахунку одностороннього руху. Місця для роз'їзду автотранспорту повинні розташовуватися на перехресті доріг і мати радіус повороту. Проїжджа частина центральної дороги повинна бути шириною 6,5 метра, а на території місць поховань великих міст - до 9 метрів.

Як бачимо, жодної огорожі, як і дороги, тут немає.Сільський голова запевняє, що на огорожу вже виділили 80 тисяч гривень, і спорудять її вже навесні.А загалом, якщо трактувати ситуацію з позиції чинного законодавства, діяльність липлянського кладовища взагалі не є законною. Адже, відповідно до пункту 2.1, введення кладовища в експлуатацію дозволяється тільки після виконання всіх робіт, передбачених проектом, і прийняття закінченого будівництва. До слова, у сільській місцевості, відповідно до закону, можна обмежитися облаштуванням огорожі, освітлення, туалету, колодязя, під'їзної дороги, стоянки для автотранспорту та благоустроєм основних доріг на території кладовища. Але, як би там не було, поховання померлих чи їх праху після кремації дозволяється проводити на діючих кладовищах, уведених в експлуатацію згідно з чинним законодавством України.Нове кладовище – лобіювання бізнесу?

Місцеві жителі подейкують, що облаштування нового кладовища в Липлянах є лобізмом фінансових інтересів окремих осіб. Зокрема, йдеться про чоловіка, який вже планує облаштувати магазин ритуальних послуг відразу поруч з новим цвинтарем. Але такі закиди сільський голова називає нісенітницею.

Мовляв, чоловік, який воював на сході, має власний бізнес, пов’язаний з ритуальними послугами – зокрема, спеціалізований магазин у Луцьку по вулиці 8 березня. Нині він мешкає в Липлянах на території, де раніше були хімічні склади.

«Він той склад купив. Коли ми надавали йому землю, то тоді вже був план кладовища, і всі про це знали. І він вирішив, що там буде робити ритуальний цех. Ну, це річ потрібна – вінок купити, чи ще щось необхідне, щоб не їхати далеко. Це він сам запропонував», - пояснює Олег Данкевич.Чи були альтернативи?

Після бійки, як відомо, кулаками не махають – могила в полі, яке вже має статус кладовища, заклала його основу, а тому щось міняти в цій ситуації місцеві владці, швидше за все, не будуть. Та чи були альтернативні вирішення питання? Невже на території трьох селищ не знайшлось місця для цвинтаря, яке влаштувало би всіх жителів? Сільський голова каже, що варіантів було декілька. Проте більш оптимального, ніж липлянський – не знайшли.

Зокрема, йдеться про варіант створення спільного кладовища для жителів сіл Липляни, Жидичин та Кульчин в селі Озерце Луцького району. Але жителі цих сіл різко запротестували проти такої ідеї.

«Кульчинці як почули про це, то почалось: «землі попродавали, нічого святого немає, тільки залишилось нам в Озерці ховати людей», - згадує тодішні настрої людей Олег Данкевич.

Сільський голова каже, що такий менталітет сільських жителів – люди хочуть, щоб вони, їх родичі та близькі знайшли спочинок на рідній землі -в селі, де вони прожили життя і де знали одне одного.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---