Чоловік за 1000 км конем приїхав на Волинь. За кращим життям. ФОТО

Чоловік приїхав на Волинь із Кіровоградщини 16-річним конем. Той подолав 1000 кілометрів, копита стер до крові.

У нашому краї, чоловік вважав, буде легше організувати життя, аніж в Центральній Україні. Що його чекало тут, пише Комсомольська правда в Україні.

Ще на початку квітня Василя Ільясова виявили сидячим на узбіччі дороги поряд з містечком Вороновиця Вінницької області. Поруч пасся кінь, чиї копита були стерті до крові. Виявилося, що 18 березня мешканець села Третій Інтернаціональний у Кіровоградській області рушив у дорогу на Волинь, та вірний Орлик, якого впряг у віз без підков, здолав тільки 400 кілометрів шляху і звалився прямо на дорозі, ‒ інформує Комсомольська правда в Україні.

Василя помістили в лікарню , Орлика ‒ в зоокуточок дитячого садка. Чоловік розповідав, що кінь ‒ його єдиний друг і «синок». Іншої рідні немає, хата в селі покосилися. Ось і вирішив відправитися на Волинь, щоб пошукати притулку там, де колись був щасливим.

Василю з Орликом пропонували залишитися у Вінницькій області, але Ільясов виявився людиною впертою. Коли сам підлікувався і Орлика підгодували, знову запріг коня. Правда, вирішив повернутися додому, дати ще коню відпочити, паспорт собі зробити, ділянку землі продати. А коли з усім цим впорався, знову рушив на Волинь.

Вдруге до своєї мрії Василь виїхав 23 липня. Дивно, але 16-річний Орлик не підвів господаря ‒ витримав 1000 кілометрів шляху.

«Зовсім схуд, останні кілометри кров’ю стікав, задихався, але дійшов таки, ‒ зітхає господар, ‒ ледве-ледве... Під селом Северинівка потрапили ми в пастку ‒ віз колесом застряг в ямі. Орлик спіткнувся, впав. Добре, поруч добра людина: проходив, спочатку пригнав свого коня, намагався нас витягти, а потім машину викликав. Ось в тому селі ми два дні простирчали. А так ніде не затримувалися, тільки на ніч зупинялися», ‒ розповідає чоловік.

До волинського села Буцин, де Василь збирався життя почати «з чистого аркуша», добралися 4 вересня. Але бажаного прийому Ільясов не побачив. Як і у Третьому Інтернаціональному, буцинівска хата прогнила, вимагала ремонту. А давні знайомі не могли приймати у себе довго.

«За пару місяців до приїзду Василь писав мені, що у нього все погано, роботи немає, будинок завалюється, ‒ згадує 63-річний Микола Синюк з Буциня. ‒ А я відписав, що й у нас не краще. Теж усе розвалилося ‒ лісгосп, колгосп, сільгосптехніка та сільгоспхімія. У моїх дітей немає роботи, у сусідських. А він ось взяв і приїхав. Пам’ятаємо, коли раніше тут жив, шив добротні шапки, сторожем працював на озері. І навіть з жінкою по газеті познайомився, вона з донькою приїхала. Тільки два місяці вони і прожили ‒ Василь ревнувати став благовірну до кожного стовпа. Коли виїжджав на Кіровоградщину, продав будинок одній сім’ї. Тепер хата знову нічийна, господар в ній помер, господиня подалася в Росію», ‒ розповів волинянин.

У селі кажуть, що Ільясов за молоток і пилку, було, взявся, та опустив руки. Чекав, напевно, що помічників багато набіжить, а в кожної сім’ї в селі свої клопоти. Ось і почав збиратися знову в дорогу. Тепер за кордон ‒ до Москви.

«У мене в Москві дядько живе, ‒ виправдовується Василь. ‒ Раніше писав листи, кликав до себе. Ось тепер поїду, подивлюся. Я дядька ще не сповіщав про свої наміри. Але знаю, що він живий. Ще в Москві живе племінниця, вона актриса, в серіалах знімається», ‒ каже Ільясов.

Розмовляючи по телефону, він зробив паузу і зізнався: «Орлика доведеться продавати. Шкода, звичайно, прощатися. Але не дійде до Москви, схуд зовсім. Я поїду на поїзді, може, на автобусі... Кому продам? Не знаю ще», ‒ і поклав трубку. Питання, чи не боїться, що вірний друг піде на ковбасу, так і залишилося без відповіді.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---