Боєць 30-ої бригади: хлопці віддають життя за зміни, а нічого не міняється

Після понад річного перебування на cході учасник АТО Олександр Пархомчук знову займається мирною селянською працею у рідному селі Берегове Рожищенського району. Але й досі чоловік не може звикнути до тиші, яка його насторожує.

Мобілізували 38-річного Олександра Пархомчука у серпні 2014-го, під час третьої хвилі. Спочатку – навчання на Яворівському полігоні, де здобув спеціальність водія-механіка БМП, згодом – участь у військових діях на сходів складі 30-ої окремої Новоград-Волинської механізованої бригади.

Водій-санітар медичної роти третього батальйону Олександр Пархомчук за місяці, проведені на Донбасі, набачився такого, про що сьогодні говорити спокійно не в змозі. Життя та смерть – ті грані людського буття, між якими доводилось балансувати щодня.



Скільки «трьохсотих» вивіз Олександр Пархомчук своєю «таблеткою», сказати важко. Але докладав максимум зусиль, аби вчасно доправити поранених до найближчої лікарні, де їм могли надати кваліфіковану допомогу. Івсе це під свист куль, під постійними обстрілами.

Про «двохсотих» взагалі окрема мова. Бо психіка не кожної людини може це витримати і адекватно реагувати… Ці жахіття, за словами Олександра Пархомчука, і досі приходять до нього у снах.

Найстрашнішою сторінкою своєї боротьби за єдність та цілісність України Олександр Пархомчук називає оборону та вихід з Дебальцевого.

- Це було справжнє пекло. Найгарячішою виявилась ніч на 15 лютого. Сепаратисти намагались будь-якою ціною взяти в оточення українські позиції. Стріляли безупинно. Було багато поранених, вбиті, але позицій ніхто не здавав. Боролись на межі людських можливостей, проявляючи неабияку сміливість та героїзм, - розповідає Олександр Пархомчук. – Дві доби не вщухали обстріли, а 17 лютого наші підрозділи розпочали відступ з Дебальцевого.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЯК ВОРОГ «ЛУПИВ» ПО ВОЛИНЯНАХ ПРИ ВИХОДІ З ДЕБАЛЬЦЕВОГО

Новоград-Волинська 30-а бригада майже добу під російським артилерійським вогнем виходила з оточення. Отримав контузію та кілька осколків у цьому смертельному горнилі і Олександр Миколайович. Чоловік вважає, що йому пощастило, що вибирався з оточення без машини, бо багато водіїв тоді загинуло.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЗВІЛЬНЕНІ З ПОЛОНУ НАЦГВАРДІЙЦІ РОЗПОВІЛИ, ЯК ЇХ «ЗАБУЛИ» У ДЕБАЛЬЦЕВОМУ

Згодом були блокпости біля Луганського та Горлівки, а в кінці вересня чоловік повернувся додому, де його з нетерпінням чекали, мама, дружина, двійко малолітніх дітей. Саме заради їх мирного майбутнього у вільній Україні і вирушив на cхід Олександр Пархомчук.

- Пішов воювати, бо не хочу, щоб мої діти жили так, як я. Ми боронили Донбас для того, аби вони мали майбутнє на своїй землі. Воювали за Україну для людей, а не за владу, яка подає хід цієї війни так, як їй вигідно.

Насправді війна виглядає жахливіше, ніж показують у новинах, а кількість загиблих в рази перевищує ті цифри, які нам називають.

Найприкрішим є те, що хлопці віддають життя за зміни, за вільну та чесну державу, коли ж повертаєшся до мирного життя, то розумієш, що нічого не змінилось, - підсумовує свою розповідь Олександр Пархомчук. Водночас учасник АТО переконаний, що ми обов’язково здобудемо перемогу. А сформувати владу, яка працюватиме на народ, дасть змогу тільки третій Майдан, бо в інакший спосіб влада людей просто не чує.

Мабуть, люди, які стали іншими, беручи участь в АТО, мають право на свій погляд …

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---