Автору легендарного гімну Волині цими днями виповнилося б 75

І піснедар - ювіляр у скульптурній позолоті, і новий храм у риштуванні. Цими двома величавими й красномовними символами своєї духовної гордості зустрічала Вільхівка гостей, які напередодні Благовіщеня Пресвятої Богородиці приїхали в рідне село Степана Кривенького вклонитися авторові всесвітньо відомої пісні «Волинь моя» з нагоди 75-річчя від дня його народження.

Про це пише сайт «Горохів – моє місто» з посиланням на газету «Горохівський вісник».

Пам’ятник талановитому композиторові й віртуозному музикантові, виготовлений волинським скульптором Леонідом Українцем у 1994 році та встановлений на його могилі, недалечко від старенької дерев’яної Свято-Хресто-Воздвиженської церкви, яка споруджена 1782 року та як пам’ятка сакральної архітектури входить до Державного реєстру національного культурного надбання України. Поруч із місцем вічного спочинку Степана Кривенького новобудова величного храму в риштуванні.

Може, в цьому певна закономірність, визначена Всевишнім. Степан Кривенький возніс людям своїм великим талантом пісенний собор із любові до рідного краю, України-неньки. Молитва та українська пісня – це дві посестри в долі нашого народу, вірним сином – патріотом якого був і залишиться в пам’яті Степан Кривенький.



У день його 75-річчя, схиливши голови в скорботі, мовчав народний аматорський хор «Хлібодар», який прийшов вшанувати сонячного Піснедара, свого засновника й колишнього керівника. Застиг із розтягнутим міхом нерозлучний кам’яний баян у руках Маестро.

В піст перед Воскресінням Христовим звучали лише молитви.

Літію, коротке заупокійне Богослужіння, відправив із церковним хором настоятель Свято-Хресто-Воздвиженського храму УПЦ Київського патріархату о. Василь Луньо.

Про життєвий і творчий шлях Степана Кривенького розповіла начальник відділу культури райдержадміністрації Діна Колесник. Народився він 6 квітня 1941 року в селі Вільхівка. Зростав у сім’ї, в якій любили пісню й зналися на музиці. В гостини до Кривеньких часто навідувалися родичі та друзі, у веселому колі звучали українські народні пісні. Ще з дитинства батьки починали прищеплювати дітям любов до народної творчості. І замість казок малий Степанко просив у мами поспівати. І ці співи стали дитині першими безцінними уроками народного мистецтва. Спочатку віддали Степана до музичної школи, а потім було навчання у Луцькому культосвітньому училищі.

Творчий старт його талант узяв у рідному селі, де з 1958 до 1992 року працював художнім керівником у місцевому будинку культури. На той час керівником успішного колгоспу у Вільхівці був знаменитий на всю Волинь аграрій – орденоносець Володимир Жигун, палкий шанувальник пісні. Разом із ним Степан Кривенький створив хор «Хлібодар», який об’єднав різних за віком і професіями людей. Із часом цей колектив, у виконанні якого 1977-го року «Волинь моя» уперше неповторно прозвучала на обласному фестивалі народного мистецтва, став знаменитим далеко за межами України, а пісня полинула в світ. Вона, Гімн нашого краю, лунає по всій нашій Україні та за кордоном.



- Коли ми були на мистецькому фестивалі в Ляховичах, що в Білорусі, вийшли пройтися вечірнім містом. «Хлібодар» заспівав пісню «Волинь моя». До нас приєдналися сотні білорусів, і пісня на могутніх крилах знялася в небеса. Така ж глибоко зворушлива подія була і в Грузії, - згадувала в своєму виступі Діна Колесник.

Вона наголосила, що за вагомі заслуги Степану Кривенькому присвоєно звання Заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина Волині, його ім’я увічнено в назвах вулиць у Луцьку й Горохові. У 2001 році на Волині встановлено обласну мистецьку премію імені Степана Кривенького, яка щороку вручається кращим хоровим колективам, композиторам, аматорам за значний вклад у розвиток народного мистецтва. Найпершим лауреатом цієї іменної премії став «Хлібодар». З нагоди 70-річчя від Дня народження Степана Кривенького у Вільхівці, на будинку культури було встановлено й урочисто відкрито меморіальну дошку. Цього ж року в Горохівському РНД «Просвіта» відбувся перший районний фестиваль вокально-хорового мистецтва «Земля моя сонячна».

У своєму виступі заступник голови Горохівської районної ради Віталій Клемба зазначив, що ім’я Степана Кривенького назавжди вписане яскравими рядками в історію культури не тільки Горохівського району, але й Волині, що для його пісень нема минулого часу та кордонів нині й в майбутньому. Разом із тим він наголосив, що районна рада всіма своїми можливостями сприятиме збереженню та примноженню добрих традицій, закладених славним композитором, музикантом і поетом, допомагатиме фінансово «Хлібодару», створенню музею Степана Кривенького у Вільхівці, оновленню й впорядкуванню пам’ятника Співцеві Волині.



Цікавими спогадами поділилася з присутніми директор будинку культури села Вільхівки Людмила Процюк. Із ним вона познайомилася 1975 року, коли приїхала працювати художнім керівником у будинок культури села Вільхівки.

-З перших днів нашої спільної праці відчула, що цей на перший погляд непоказний на вигляд чоловік випромінює велику людяність і теплоту, як сонце золоте проміння. Такі ж сонячні, випромінені серцем його пісні. Пам’ятаю, як Степан Федорович у час подій, пов’язаних із проголошенням незалежності України, сказав: «Обов’язково напишу про це пісню». Подумала тоді: «Що ще гарніше за «Волинь мою» він зможе написати! Якби, крім неї й не було більше жодної пісні, все одно він був би народним улюбленцем». Та невдовзі в репертуарі «Хлібодара» з’явилася пісня «Чого ти хочеш, Україно». Її глибокого змісту слова дуже актуальні й нині, коли на Донбасі не стихає війна:

-Я хочу радості й любові,

Я хочу щастя і добра.

Не хочу гніву я і крові,

Не хочу сліз свого Дніпра.

Добрим словом згадала Людмила Процюк і покійного Володимира Жигуна за його добрі справи й турботи про «Хлібодар», а також подякувала тим, хто зберіг хор, теперішньому його керівникові Володимиру

Онищуку. Вона звернула увагу на те, що цьогоріч «Хлібодару» - 55 років, що вкрай необхідно створити й відкрити у Вільхівці музей Степана Кривенького.

У доповнення до надрукованої в попередньому номері «Горохівського вісника» кореспонденції «Маємо – не шануємо, втратимо - сумуємо», директор ЦБС Любов Лищишина розповіла нам маловідомий епізод. Колись вона працювала інспектором відділу культури й писала клопотання про нагородження Степана Кривенького Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР. Та в райкомі партії відчитали її й сказали переписати клопотання на хор «Хлібодар». Всупереч колишнім партійним функціонерам народ нагородив знаменитого композитора, музиканта, поета й співака своєю найвищою відзнакою – шаною й любов’ю до його пісень.

-Дорогі мої вільхівчани, мій тато, моє ясне сонечко, жив серед вас і творив для вас. Низький уклін вам, усім тим, хто береже пам’ять про нього, - висловила сердечну вдячність дочка Степана Кривенького, журналістка «Горохівського вісника» Леся Влашинець.



… Коли возносилися в небо молитви за упокій Степана Федоровича і його дружини Марії Климівни, прилетіла й сіла на дереві пара голубів, уважно спостерігаючи за дійством. Хтось із старших людей мовив: «Це прилетіли з Царства Небесного їх душі». Згодом до пари голубів приєдналося ще кілька птахів. Як уже розходилися люди з кладовища, над ними низько пролетів голуб, начебто здійснивши політ вдячності.

Олег ДІДИК

Фото автора



Довідково. Кривенький Степан Федорович, поет, самодіяльний композитор, Заслужений працівник культури України, Почесний громадянин Волині народився 6 квітня 1941 року в селі Вільхівка Горохівського району Волинської області в сім'ї хліборобів.

Творча спадщина вільхівського самородка — понад три десятки чудових пісень. Усі вони увійшли до збірника «Волинь моя», що його впорядкувала дружина Марія Климівна з допомогою викладачів Горохівської музичної школи П. Старушика і М. Остапчука. У невеликій книжечці, проілюстрованій фотознімками, вміщено й текст пісні «Волинь моя», а також «Пісня про Горохів», яка стала своєрідним гімном Горохова. Степан Федорович Кривенький ще встиг написати в перші роки незалежності України пісні: «Молюсь до тебе, краю мій», «А солов'ї співають про Вкраїну», «Чого ти хочеш, Україно?». Ідучи від нас назавжди, залишив нам те, що робить людей багатими душею і щедрими серцем. Цей скарб нетлінний. Ім'я йому — Пісня.

Він — автор пісні «Волинь моя», що стала гімном волинського краю.

Степан Кривенький — засновник і керівник (впродовж понад 40 років!) хору «Хлібодар» при Горохівському районному Будинку культури. Пішов з життя у 1992 році.

У 2011 році на стіні будинку в селі Вільхівка, у якому Степан Кривенький жив у 1958-1992 роках, установили меморіальну дошку.

1 червня 2013 року вступило в силу рішення міської ради Луцька про перейменування вулиці Фрунзе на вулицю Степана Кривенького.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---