Ахметов покликав в Україну того, хто зробив Януковича президентом

Пол Манафорт зробив президентом Януковича, штучно роздув в Україні мовне питання, просуває проекти російських спецслужб в компанії російських олігархів. А зараз робить з Трампа президента США. Видання Аргумент опублікував фрагмент статті в Slate, де мова - про українські афери Манафорта.

...Еліта республіканців сподівається, що Манафорт виявиться майстром трансформації, який наведе порядок в безладній кампанії Трампа і забезпечить їй професіоналізм, якого ніхто не міг і чекати. І дійсно, у нього - послужний список з успішно трансформованих клієнтів, хоча його найбільший успіх стосувався зовсім іншої політичної екосистеми.

У 2005 році український олігарх Ринат Ахметов покликав Манафорта до Києва. Ахметов походив із Донецька, орієнтованого на Росію промислового регіону на сході країни. Ахметов панікував, і не без причини. Найбільшою політичною надією його регіону, а точніше, його власних бізнес-інтересів, був "бикуватий політик" на ім'я Віктор Янукович. Ще підлітком Янукович відсидів три роки у в'язниці за грабіж і хуліганство.

Після звільнення його знову заарештували за напад. Але ніщо з його минулого - ті ж «помилки молодості», які він свого часу наказав прибрати з його кримінальної досьє - не завадило йому впевнено рухатися політичними щаблями. У 2002 році він став прем'єр-міністром в склеротичному проросійському уряді, зануреному в корупційні скандали.



У 2005-му, коли Ахметов викликав Манафорта, його кандидат зазнав гучної поразки. Янукович щойно програв президентські вибори в ході кампанії, яка містила масштабні фальсифікації і можливе отруєння діоксином свого опонента. Його спроба завершилася масовими протестами проти нього і його грубих спроб переламати народний вибір. Ці протести, Помаранчева революція, стали спалахом оптимізму щодо того, що Україна може подолати своє минуле і зайняти місце серед демократій європейського стилю. А це зруйнувало б кар'єру Януковича.

Виглядало так, що Янукович - це безнадійний випадок. «Клептократичний бандюк. Знаєте вислів "свиня з губною помадою"? Так, це свиня, яка відмовляється від губної помади»,- так описав Януковича американський політконсультант, який працював в Україні.

Але Манафорт побачив тут шанс - і одночасно щедрий гонорар. Незважаючи на радянський стиль Януковича, Манафорт розглядав його як політичну глину, з якої можна було щось ліпити. «Він зауважив неоформлений талант там, де цього не помітили інші, і талановито надав йому нову форму», - сказав мені колишній чиновник Держдепу.

Манафорт подбав про новий імідж Януковича: добре пошиті костюми, сорочки та краватки, які підходили один до одного, акуратна зачіска. Манафорт навчив політика декільком простим урокам, які пом'якшили гострі кути. Він показав йому, як махати рукою натовпу, замість того, щоб тримати руки притиснутими до боків.

Він проінструктував Януковича, як утримуватися від заяв, зроблених без підготовки. Він навчив його, як демонструвати достатнє співчуття, вислуховуючи звернення виборців. «Я відчуваю ваш біль», - цю фразу Янукович почав говорити на своїх з'їздах. Один український колумніст запропонував своїм читачам визначити 10 ознак з'їздів Януковича, які Манафорт запозичив з республіканських з'їздів, які він організовував у США.

«Відполірований» образ створили на основі соціологічних опитувань, проведених командою дослідників, яких Манафорт привіз до Києва. Він виявив, що надії Помаранчевої революції трансформувалися в розчарування від некомпетентності влади. Тому Манафорт створив новий образ Януковича - ділового, що не елегантного, але наполегливого - це виглядало як прагматична альтернатива нещасним «помаранчевим революціонерам». Люди вірили, що під час прем'єрства Януковича «був порядок», - сказав мені Брайан Меффорд, консультант, який проживає в Україні, - На цих почуттях вони і намагалися грати».

У той же час Манафорт зрозумів, як робити акцент на поділі серед українського електорату. Він був куратором Південної стратегії Рейгана; він розумів силу поляризації культур. Соцопитування показували, що Янукович може консолідувати базу своїх прихильників, розпалюючи приховане невдоволення.

І хоча було трохи ознак дискримінації російськомовних громадян державою, він заохотив кандидата до того, щоб на основі цих уявних переслідувань мобілізувати свою електоральну базу. З тією ж метою він інструктував Януковича різко критикувати НАТО, що він і зробив, засуджуючи спільні навчання, які альянс проводив в Криму.

Коли американський посол Вільям Тейлор прибув в Україну в 2006 році, він викликав Манафорта на зустріч в посольство. Манафорт після цього повинен був постійно бути присутнім в офісах американських послів в Україні, він став головною ланкою для зв'язку між урядом США і Януковичем і його проросійським табором.

Як розповів Тейлор групі американських демократичних активістів, він попросив Манфорта приглушити критицизм Януковича до спільних операцій НАТО і України. Підстави для його прохання були сформульовані чітко: така риторика шкодить інтересам безпеки США. «Як американець американця, я прошу вас поговорити з ним». Манафорт підняв цю пропозицію на сміх. Він різко заявив, що не буде просити Януковича змінити риторику. Занадто добре вона оцінювалася в соцопитуваннях.

Справедливості заради слід сказати, що Манафорт аж ніяк не був єдиним американцем на орбіті Януковича. Консультант Берні Сандерса Тед Девін поїхав працювати на нього в 2009 році. Українці витрачали значні кошти в Вашингтоні - вони найняли невелику армію кращих республіканських лобістів, в тому числі колишніх конгресменів Вина Вебера і Біллі Тозіна, щоб поліпшити імідж Януковича у Вашингтоні і врешті-решт припинити підтримку США демократичних сил в Україні.

Але Манафорт мав в Україні найбільше структуру, яка перебувала в офісі, що добре охоронявся, поблизу Майдану Незалежності. Під час виборів його команда роздулася до шести консультантів з США, на додаток до українських перекладачів і водіїв. Він відігравав особливу роль в таборі Януковича. Андерс Аслунд говорив, що «Манафорт став найближчим політичним радником Януковича».

У 2005 році Джон Маккейн отримав телефонний дзвінок від працівника Ради національної безпеки. «Виникла проблема», - сказав той сенатору. Людина, який організовував президентську кампанію Маккейна, була партнером Пола Манафорта - цього лобіста звали Рік Девіс. Адміністрація США просила допомоги сенатора, щоб той вплинув на роботу цієї парочки в Україні, - розповіли мені два радники Маккейна. Просуваючи ворогів Помаранчевої революції, вони підривали політику США.

Дзвінок вже відбувся після того, як Манафорт і Девіс втягнули Маккейна в свої авантюри на сході. І це не тільки Україна. Того року ця пара була радником сили в Чорногорії, які хотіли вийти зі складу Сербії і стати незалежною республікою. На поверхні це виглядало благородно, так благородно, що Маккейн назвав незалежність Чорногорії «найбільшим проектом європейської демократії з часів кінця холодної війни».

Втім, стаття в Nation свідчить, що кампанія в Чорногорії і близько не була схожа на те, як її описав Маккейн. Ініціатива проголошення незалежності підтримувалася фантастично багатим російським олігархом Олегом Дерипаскою. Дерипаска мав особисті інтереси в пропаганді незалежності.

Він щойно придбав алюмінієву галузь в Чорногорії і мав намір скупити інші галузі економіки. Але він також виконував завдання Володимира Путіна, від милості якого залежить доля всього без винятку російського бізнесу. Nation цитує вихваляння Дерипаски про те, що «Кремль хотів мати зону впливу на Середземномор'ї».

Манафорт і Девіс не просто «розвели» Маккейна на підтримку завдань свого клієнта - вони поставили його під удар в політичному сенсі, організувавши кілька зустрічей з Дерипаскою, якому США заборонили в'їзд через його зв'язки з організованим криміналом.

У 2006 році вони завели Маккейна на обід з олігархом в шале поблизу Давосу, де Дерипаска ораторствував перед приблизно 40 гостями (Washington Post повідомляв, що олігарх надіслав Девісу і Манафорту листи подяки за можливість зустрітися з сенатором в такій «інтимній обстановці»). Через сім місяців Манафорт і Девіс організували святкування 70-річчя Маккейна разом з Дерипаскою на яхті, що стояла на якорі в Адріатиці.

Не всі в таборі Маккейна відчували комфорт від таких відносин. Одна група радників рішуче переконувала Маккейна звільнити Ріка Девіса за те, що він заплямував сенатора брудом своєї приватної фірми. І Маккейн саме так і хотів зробити. Сенатор підтримував українську демократію і не міг закрити очі на те, що фірма його головного радника працює на її підрив.

Більш того, радники розповіли Маккейну, що Дерипаска придбав апартаменти в хмарочосі Trump Tower для Девіса і Манафорта. Нарешті, у Маккейна увірвався терпець. Але, як згадують його радники цей епізод, Девіс звернувся до нього з слізливим монологом, який врятував його роботу. «Звернення Ріка якимось чином спрацювало - і це стало основою розбіжностей, які розірвали кампанію», - сказав мені один з головних радників Маккейна.

Те, що Дерипаска заплатив за квартиру Манафорта, залишилося недоведеними чутками. Але радники Маккейна мали рацію в своїх підозрах щодо їхніх відносин. Манафорт і Девіс жадали грошей олігарха. Як писав Washington Post, вони навіть переконали Дерипаску інвестувати 200 мільйонів в приватний інвестиційний фонд, який вони створили.

За ці послуги Дерипаска заплатив Девісу, Манафорту і ще одному їх партнеру 7,5 млн доларів - як плату за менеджмент. Але очевидно, вони трохи науправляли або наінвестували. Коли Дерипаска попросив надати йому аудит фонду в 2008 році, Манафорт і Девіс цього так і не зробили.

По суті, згідно з позовом, поданим Дерипаскою в суд, Манафорт і Девіс не надали йому жодноїї додаткової інформації. Дерипаска в розпачі намагався повернути свої гроші - що, як писав Washington Post, дивним чином збіглося зі зникненням Манафорта з публічного простору. У той час Роджер Стоун написав друзям загадковий лист під заголовком: «А де ж Пол Манафорт?» Він запропонував кілька варіантів відповіді на це питання, в тому числі: «Працює водієм у Януковича в Москві» і «Вантажив золоті злитки на військовий літак на аеропорту під Києвом - і злетів за секунди до того, як туди прибув розлючений натовп».

Дерипаска був не єдиним олігархом з сумнівною репутацією, який інвестував кошти спільно з Манафортом. Манафорт організував велику угоду і з українцем Дмитром Фірташем. Той знайшов способи процвітання в пострадянській економіці, виконуючи функції посередника при продажу природного газу: як він сам зізнався, він робив це завдяки зв'язкам з Семеном Могилевичем, російським кримінальним авторитетом.

Але критично важливим зв'язком Фірташа була зв'язок з Путіним. Газова схема Фірташа була в деталях описана в ретельному дослідженні, опублікованому Reuters. Газпром, російський державний газовий конгломерат, продавав газ Фірташу зі значною знижкою. Фірташ, своєю чергою, перепродував газ Україні, а прибутку інвестував в пропросійських політиків, в тому числі Віктора Януковича.

Reuters не підбирав слів в описі руйнівних наслідків махінацій Фірташа.

Це показує, як Путін використовував державні активи Росії для генерування грошових потоків на користь своїх політичних союзників, і як він експортував цю модель в Україні в спробі домінувати над цією сусідньою країною, - а це він вважає життєво необхідним для російських стратегічних інтересів. За допомогою Фірташа Янукович прийшов до влади і отримав управління України на чотири роки. Ці відносини мали значну геополітичну вартість для Путіна: Янукович направив 44-мільйонну націю подалі від орбіти Заходу і в напрямку Москви, поки його не скинули в лютому.

Після того, як Фірташ заробив мільярди на цій схемі, він і Манафорт спільно придбали територію старого готелю Drake Hotel на Парк-авеню в Нью-Йорку. За допомогою старого радника сім'ї Трампів, бізнесмена-забудовника Артура Коена Манафорт і Фірташ склали грандіозний план. Вони назвали майбутнє будівництво Bulgari Tower, і в будівництві повинні були знаходитися торговий центр, приватний клуб і спа. Принаймні, так планувалося. У 2008 році Фірташ відправив в Нью-Йорк 25 млн доларів на фінансування проекту. За документами суду, він також створив інвестиційний фонд в 100 млн доларів, заплативши Манафорту і його партнерам $ 1.5 млн за управління цими коштами.

Це було оптимальний час для Фірташа розмістити свій кеш в Манхеттені. Його найбільший ворог - Юлія Тимошенко, яка сама довгий час була газовим посередником, за рік до цього прийшла до влади в Україні. Вона агресивно виступала проти Фірташа, чиї компанії вона називала «бородавками на тілі». Вона уклала свою позицію з Путіним щодо поставок газу, відсторонивши Фірташа від цього бізнесу. І відібрала у Фірташа великий запас газу, фактично націоналізувавши джерело його доходів.

Поразка Тимошенко стало головною метою життя Фірташа. Він витрачав великі кошти на фінансування кампанії Януковича проти Тимошенко в 2010 році. На його щастя, цю роботу виконував Манафорт. Коли консультант вперше прибув до Києва, Янукович був об'єктом загального презирства. Але роки «покращення» Януковича і вдосконалення його політичної машини в кінці кінців забезпечили йому перемогу - з невеликою перевагою. Причиною цього стали помилки його опонентів, але цього не сталося б без вмілого «перетворення» Януковича. Дивуючись цьому досягненню, український журналіст Мустафа Найєм писав, що Манафорт «був єдиною людиною, яка дійсно змогла пристосуватися до українських політичних реалій».

Відразу після приходу до влади Янукович відновив бізнес Фірташа. Більш того, новий уряд пішов на залагодження судового позову, поданого Фірташем проти Тимошенко щодо вилучення газу. Частиною угоди стала передача Фірташу газу на суму 3 мільярди доларів: його колишні запаси плюс ще кілька мільярдів кубічних метрів як компенсація за клопоти. Der Spiegel, коментуючи текст угоди, прийшла до висновку: «Віктор Янукович, президент України, обслуговує комерційні інтереси олігарха, з яким він має тісні зв'язки - за рахунок своєї власної країни. І цим він також робить послугу Москві».

Що ж стосується проекту Bulgari Tower, то ідея загорілася і згасла у січні 2009 року. Юлії Тимошенко не сподобалося, до чого це йде. Вона подала позов на Манафорта і Фірташа з обвинуваченням у рекеті. «Гроші заходили в проект і виходили з нього», - розповів мені її адвокат Кеннет МакКелліон. Нерухомість була тільки показною причиною відправляти кошти в Нью-Йорк.

Але вони не хотіли закривати проект, вони хотіли зберегти його ліквідність, щоб через нього відправляти кошти назад в Україну». Судова справа не мала шансів на успіх, тому що не змогло надати достатніх підтверджень гучній заяві про те, що Манафорт і Фірташ таким чином відмивали гроші, які потім йшли на масштабне порушення прав людини. Але позов підняв багато неприємних запитань. І посилив один старий: чому Пол Манафорт так послідовно робить ставку на олігархів, лояльних до Володимира Путіна?

Це питання навряд чи хвилює Дональда Трампа, який відкрито висловлював захоплення путінським гологрудим лідерством. Після місяців провокаційних твітів і заяв Дональд Трамп залякав більшість республіканської еліти, яка бачить в ньому прогресуючий електоральний кошмар, який руйнує імідж партії. Але саме тому Пол Манафорт і тяжіє до нього, і саме це робить клієнта ідеальним відповідністю своєму консультанту.

Манафорт зробив кар'єру на підтримку клієнтів, яких колеги-лобісти і стратеги вважали нижче свого особистого морального порога - який аж ніяк не був високим. Манафорт систематично створював своїм клієнтам ауру респектабельності, що дозволяло їм потрапляти в менйстрім громадської думки, або близько до цього мейнстріму. У нього особливий талант видавати автократів за захисників демократії. Якщо він міг переконати демократичний світ, що бандити на кшталт Савімбі і Маркоса є друзями Америки, то чому б не зробити те ж саме і щодо Трампа? Один з його друзів сказав мені: «Він хотів зробити це на домашній території. Він прагне втілити цей останній проект - за велику ціну».

Франклін Фоер

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---