9 жовтня: події, факти, дні народження

День народження 9 жовтня відзначають екс-захисник ФК «Волинь» Сергій Сімінін (на фото), журналіст Іван Ольховський та депутат Луцької районної ради Віра Мазурик.

Сьогодні професійне свято відзначають працівники пошти.

Інформаційне агентство Волинські Новини вітає усіх, у кого день народження та професійне свято, і бажає здоров’я, достатку, злагоди. Нехай віра завжди буде сильнішою, ніж ви очікуєте.

Окрім того, 9 жовтня свою 16 річницю від дня відкриття святкує ресторан "Золотий дракон". ІА Волинські Новини бажає процвітання, вдячних клієнтів і вдалих ідей.

Іменини за православним календарем святкують Іван, Єфрем та Тихон.

Якщо ви хочете привітати своїх близьких, рідних чи друзів з днем народження, скористайтесь функцією «Повідом новину». Надсилайте свої вітання та фото іменинників.

Наша хроніка:

Два роки тому видання розповідало, як живеться лучанам в Києві на вулиці Волинській. Дивіться детальний фоторепортаж від редакції.

У 2012 році центром Чикаго дефілювали українки в вишиванках. Красуні у національному українському одязі зробили це для відео, яке з'явилося в інтернеті з нагоди заходу «Міс українська діаспора».

Окрім того, того року в Україні показали топ незвичних українських винаходів. Серед них було багато розробок зі сфери ІТ, телекомунікацій, хімії, машинобудування та медицини.

Народилися:

Цього дня народилися французький теолог, засновник богословського коледжу Сорбонна Робер де Сорбон, російський економіст Микола Бухарін, генерал-хорунжий Армії УНР Йосип Білевич, український актор Андрій Водичев, український радянський письменник Микола Бажан, український архітектор, один із фундаторів Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Олесь (Олександр) Силин, радянський актор театру й кіно Євген Євстигнеєв, український журналіст, професор Львівського університету, доктор філологічних наук Володимир Здоровега, вірменський кінорежисер Едмонд Кеосаян, засновник і лідер групи «Бітлз»Джон Леннон, радянський актор театру й кіно Валерій Носик, радянська і російська актриса театру й кіно чрб Марина Дюжева (молода адвокатка у фільмі «Міміно»), український письменник Павло Вольвач, румунський футболіст Георге Попеску, український художник Богдан Стеценко.

Сталося:

1789 — У Франції заборонені тортури.

Головним міжнародним актом в області боротьби з тортурами є Конвенція проти тортур і інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гідність видів знущання і покарання, прийнята Резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1984 року. До Конвенції приєдналося вже 127 країн.

Конвенція 1984 року встановила відносно тортур так звану універсальну юрисдикцію. Це означає, що винні в застосуванні тортур можуть кримінально переслідуватися владою будь-якої держави, незалежно від громадянства винних і місця здійснення ними діяння.

Згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду тортури є злочином проти людяності, якщо вони здійснюються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб (ч.1 ст. 7), або військовим злочином, коли вони направлені проти осіб або майна, що охороняються згідно з положеннями відповідної Женевської конвенції (ч.2 ст. 8 Статуту).

Норми про заборону тортур також включені в Загальну декларацію прав людини (ст. 5), Міжнародний пакт про цивільні і політичні права 1966 року (ст. 7), в конвенціях про захист жертв війни, про боротьбу з геноцидом, апартеїдом, рабством і т.п.

Для контролю за дотриманням Конвенції 1984 року на основі її статті 17 був створений Комітет проти тортур, який приступив до роботи з 1 січня 1988 року. Засідання Комітету (дві сесії в рік) проходять в Женеві.

1968 — Відкрився великий судовий процес над тими, хто 25 серпня 1968 р. вийшов на Красну площу в Москві з лозунгами: «Руки геть від ЧССР!», протестуючи проти радянської окупації Чехословаччини.

Ще до того учасника акції Віктора Файнберга відправили на психіатричну експертизу, визнали неосудним і піддали примусовому лікуванню. У КДБ СРСР виникли проблеми: Файнбергу при затриманні на Красній площі вибили всі передні зуби, і демонстрація його в суді була визнана небажаною. Вихід був знайдений у відправці Файнберга в спецпсихлікарню (таке рішення могло бути винесене судом без присутності особи та без права оскарження у вищестоящому суді).

Експертизу Файнберга проводила комісія Інституту ім. Сербського в складі Г. В. Морозова, Д. Р. Лунца і Л. Л. Ландау. У їх акті № 35/с від 10 жовтня 1968 навмисно не згадувалося про введення військ до Чехословаччини, що стало приводом для цієї демонстрації, вчинок Файберга описувався лише як «порушення громадського порядку на Красній площі».

Також неосудною було визнано Наталію Горбаневську, якій поставили діагноз «уповільнена шизофренія» - за висновком професора Лунца, «не виключена можливість уповільненої шизофренії», «повинна бути визнана неосудною і поміщена на примусове лікування в психіатричну лікарню спеціального типу».

Інші учасники демонстрації були засуджені 9-11 жовтня 1968 року за статтями КК РРФСР 190-1 («поширення наклепницьких вигадок, що ганьблять радянський суспільний і державний лад») і 190-3 («групові дії, що грубо порушують громадський порядок»): Делоне і Дремлюга - до різних термінів тюремного ув'язнення, Бабицький, Богораз і Литвинов - до різних термінів заслання.

1980 — Нобелівська премія з літератури присуджена польському поету Чеславу Мілошу.

Головне формулювання, яке обґрунтовувало надання цієї високої нагороди звучало так: Тому «хто з безкомпромісною проникливістю аналізує незахищеність людини у світі багатьох конфліктів» (who with uncompromising clear-sightedness voices man's exposed condition in a world of severe conflicts).

У своєму виступі на банкеті в честь присудження нагороди, Чеслав Мілош говорив про загальнолюдські цінності, про польську літературну традицію та її значення у загальносвітовому літературному процесі. Акцентуючи увагу на тому, що польська література це, в першу чергу, література країни затисненої між двома тоталітарними гігантами – Німеччиною та Росією і часто творена у бараках та концтаборах.

Звідси трагізм та складність її перекладу і сприйняття західним читачем. Взагалі Чеслав Мілош схильний критикувати Захід, абсолютно вірно зауважуючи те, що західні країни, передовсім, дбають про свій власний спокій та матеріальні цінності. Тому, у двадцятому столітті, східна Європа є, безсумнівно, жертвою, своєрідним буфером між тоталітарним Радянським Союзом та демократичними країнами. Письменник говорить про деструктивність такого підходу. Таким чином, переконує він, цілі покоління східноєвропейців випадають із загальносвітового культурного процесу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---