26 вересня: події, факти, дні народження

День народження 26 вересня відзначають чемпіонка Європи з вільної боротьби, учасниця Олімпійських Ігор Юлія Ткач-Остапчук та директорка Луцького базового медичного коледжу Аліса Хмелькова.

Також свято цього дня у координаторки Мандрівного Docudays UA у Волинській області Богдани Стельмах.

Інформаційне агентство Волинські Новини вітає іменинників та бажає непохитного здоров’я, добробуту, радості, щастя, родинного затишку, прихильності долі, успіхів в усіх починаннях та наснаги. А ще - різних приємностей, творчого самозвершення, втілення всіх мрій та бажань.26 вересня ювілейний день народження святкує надійний друг, чудова людина, дбайливий сім'янин Роман Федорук.

Рідні, близькі та друзі вітають зі святом Романа Федорука. Імениннику зичать натхнення, щастя та здійснення мрій! Нехай успіх та радість стануть постійними супутниками в житті, а кожен день дарує приємні сюрпризи та лише гарні новини.26 вересня – Європейський день мов. Іменини сьогодні у Валеріана, Іллі та Леонтія.

Якщо ви хочете привітати своїх близьких, рідних чи друзів з днем народження, скористайтесь функцією «Повідом новину». Надсилайте свої вітання та фото іменинників.

Наша хроніка:

Минулоріч ми писали про те, що у Волиньраді вручили ордер та ключі від квартири паралімпійці, члену збірної України Богдані Конашук.

У 2017 цього дня на проспекті Соборності у Луцьку почали встановлювати освітлення для пішохідних переходів.

Фоторепортаж із конкурсу краси серед дорослих і юних красунь «Волинська княжна-2016» знайдете ТУТ.

Всесвітньо відомі короткометражні анімаційні фільми демонстрували лучанам у 2015 році. На «мультвечорі» гості переглянули цікаві філософські короткометражки, які отримали визнання та нагороди в усьому світі.

Звання почесного громадянина Волині письменнику Володимиру Лису та історику Ярославу Царукові присвоїли депутати облради у 2014 році.

Народилися:

Цього дня народилися експрезидент України Петро Порошенко, український композитор і фольклорист Петро Сокальський, англо-американський поет, лауреат Нобелівської премії Томас Стернз Еліот, українська естрадна співачка Міла Нитич (Людмила Нитичук), російський письменник-дисидент Володимир Войнович, український педагог, військовик, публіцист Михайло Галущинський, український поет-байкар Микита Годованець, український письменник Калістрат Анищенко, українский фотограф, викладач, куратор фотовиставок Юрій Косін, російський художник, ілюстратор дитячих книжок, який намалював талісмана для Олімпіади-1980 – ведмедика Мішку Віктор Чижиков, український політик, підприємець, грузинський футболіст Георгій Деметрадзе.

Сталося:

1815 — герцог Рішельє призначений прем'єр-міністром і міністром закордонних справ Франції.

Граф Шіон, як називали спадкоємця Рішельє, був одружений у 15-тирічному віці з Розалі де Рошешуар — вродливою 12-тирічною дівчиною, з якою він мав тільки формальні відносини. Був прийнятий в королевські драгуни і отримав положення при дворі Людовика XVI. В 1790 році, з початком Великої французької революції (1789), емігрував спочатку до Відня, потім вступив разом із своїм другом Шарлем де Лінь добровольцем у російську армію і прибув у російський штаб в Бендерах (Молдова).

Брав участь у взятті Ізмаїла (1790) Суворовим, за що був визнаний гідним Георгіївського хреста 4-го ступеня № 805. Після смерті свого батька у лютому 1791 перейняв титул герцога де Рішельє. Незадовго після цього повернувся до Парижа по волі Людовика XVI. У липні Національні установчі збори видали Рішельє паспорт для еміграції в Росію. У російській армії він дослужив до звання генерал-майора, але через інтриги своїх контрагентів подав у 1796 році у відставку і виїхав у Австрію.

Перспективи Рішельє покращилися із вступом Олександра І на престол. На запит російського уряду його скасували із списку емігрантів і у 1803 призначили мером Одеси. Через два роки Рішельє був призначений херсонським військовим губернатором і керівником цивільної частини в Катеринославській і Таврійській губерніях, а також начальником військ кримської інспекції.

За одинадцять років його правління Одеса виросла з малого селища до значного торгового міста. Рішельє клопотався про нестатки новоросійських земель. Він пропонував російському урядові проекти нових реформ у південних провінціях: перетворення Одеси і Феодосії в порто-франко, розвиток транспортної торгівлі і каботажу в Чорному й Азовському морях, зменшення мит, звільнення трьох новоросійських губерній від рекрутських наборів, заохочення банків, вільне торгове мореплавання на Чорному морі. Схилив Олександра І до оголошення Одеси вільною гаванню і до заснування там вищого навчального закладу — Рішельєвского ліцею.

У 1818 році, відвідавши південні регіони, Олександр І послав Рішельє вищу російську нагороду — орден Андрія Першозваного.

1921 — Росія закликала допомогти голодуючим Поволжя.

Головні причини голоду: деградація сільського господарства в результаті Громадянської війни і наслідки виробленої більшовицьким урядом політики побудови комунізму — у селян вилучався весь хліб і навіть насіння на засів. Другорядні: засуха і зникнення поміщицьких і великих селянських господарств, традиційно виробляли значну частину зерна на продаж. Хлібна монополія і продрозверстка, що діяли з весни 1917, призвели до скорочення виробництва селянами продуктів до рівня поточного власного споживання.

Відсутність легального приватного ринку хліба при відсутності будь-яких значимих запасів зерна в урядів радянських республік, розруха на транспорті також послужили причиною голоду. Радянська пропаганда лише вказувала на неурожай як на причину голоду, замовчуючи при цьому фактор політики вилучення зернових у селян більшовиками, що сприяло поширенню голоду.

Дослідник голоду В. А. Поляков прийшов до висновку, що заходи радянської влади щодо ліквідації голоду і їхні наслідків були малоефективні. Від голоду і його наслідків загинуло близько 5000000 чоловік. Смертність зросла в 3-5 разів (у Самарській губернії, Башкирії і Татарській Радянській республіці смертність зросла з 2,4-2,8 до 12,3-13,9 осіб на 100 душ населення в рік). Вмирали переважно ті, хто не мав посівів, - (23,3), меншою мірою - малопосівні (11,0), середньо-(7,7) і крупно-посівні (2,2) (смертність на 100 осіб) селяни.

Крім того, голод у тій чи іншій мірі охопив практично всі регіони й міста європейської частини Радянських республік. Найважче становище було у південних губерніях УРСР (Запорізька, Донецька, Миколаївська, Катеринославська та Одеська), у всій Кримській АССР і області Війська Донського. Втрати в період голоду важко визначити, оскільки ніхто не займався підрахунком жертв. Найбільші втрати спостерігалися в Самарській та Челябінській губерніях, в автономній області німців Поволжя та Башкирській автономній республіці, загальне число населення яких скоротилося на 20,6 %.

1960 — Фідель Кастро виголосив найдовшу промову в історії ООН (4 години 29 хвилин).

У своїй промові Фідель Кастро пояснив справжній зміст кубинської революції, суть реформ, які затіяв його уряд, а також застеріг американців від нападок на його адресу, розкривши справжні причини ускладнення американо-кубинських відносин. Влаштував знаменитий рознос імперіалізму США, назвав майбутнього президента США Джона Кеннеді «неписьменним» і «неосвіченим».

У своєму виступі Кастро звинуватив командувача ВМС США адмірала Арлі Берка в недооцінці рішучості Хрущова використовувати радянську ядерну зброю для захисту Куби у випадку агресії США у відповідь на захоплення Кубою американської військової бази Гуантанамо.

«Подивіться тільки, як робиться оцінка, - сказав Кастро. - Оцінка надзвичайно небезпечна, оскільки він (Берк) натякає, що у випадку нападу на нас ми повинні вистояти поодинці. Адмірал Берк чогось не враховує. Припустимо на хвилину, що адмірал Берк помиляється. Давайте уявимо, що адмірал Берк, хоча й адмірал, не правий. Якщо він не правий, він веде дуже ризиковану гру з найпотужнішою силою у світі». На що Микита Хрущов зі свого місця крикнув - «Він помиляється!». І махнув кулаком. Радянський лідер хотів, щоб ні в кого не виникало сумнівів щодо військової підтримки Куби.

Після закриття асамблеї поліцейські влади Нью-Йорка без пояснення причин наклали ембарго на виліт літака «Британія» кубинської авіакомпанії «Куба де Авіасьон», на якому Фідель Кастро повинен був повертатися додому. І зробили це, незважаючи на те, що на цей лайнер поширювався дипломатичний імунітет. Тоді кубинці прийняли пропозицію Микити Хрущова і повернулися до Гавани на радянському літаку Іл-18.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---