14 липня: події, факти, дні народження

14 липня святкують день народження заслужений працівник сфери послуг, керівник Північно-Західного регіонального управління ПрАТ «Датагруп» Анастасій Мельничук, декан Інституту фізичної культури і здоров’я Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Олександр Бичук.

Інформаційне агентство Волинські Новини вітає їх з цим святом і бажає здоров’я, достатку й успіхів у всіх починаннях. Нехай кожен день приносить багато позитиву.

Також іменинниця сьогодні – Ірина Чорна (на головному фото). Дівчину вітають коханий Тарас, мама і сім’я Кулішів – Саша і Марічка. Бажають залишатися такою ж життєрадісною, позитивною, відкритою до всього нового і драйвовою! «Ірусь, ти – найкраща! Безмежно тебе любимо», – не втомлюються казати рідні.

Якщо ви хочете привітати своїх близьких, рідних чи друзів з днем народження, скористайтесь функцією «Повідом новину». Надсилайте свої вітання та фото іменинників.

Окрім того, редакція вітає також тих, у кого сьогодні – День ангела: жінок з ім’ям Ангеліна та чоловіків, які носять імена Петро, Кузьма, Дем'ян.

Наша хроніка:

Минулого року у цей день ІА Волинські Новини повідомляло, що на чемпіонаті України волиняни стали першими у велоспорті.

Також минулоріч 14 липня редакція публікувала розповідь «айдарівця» про те, як же бійцям добровольчого 24-го батальйону живеться на сході. Зокрема, і про те, як хлопці щодняпотерпають від артилерійських атак ворога, проте дають йому добру відсіч

2013-го ІА Волинські Новини розповідало про особливості та секрети риболовлі. Кожну другу неділю липня в Україні відзначають День рибалки.

У 2012 році луцький школяр показав «ексцентричну підсвідомість». Персональна виставка молодого луцького художника Дмитра Мельника показала грані його підсвідомості.

Народилися:

Цього дня народилися німецький філософ Александр Баумгартен (запровадив термін «естетика»), американський письменник, відомий біографічними романами про життя Вінсента Ван Гога, Джека Лондона, Зігмунда Фрейда, Чарльза Дарвіна та інших, Ірвінг Стоун, 38-й президент США Джеральд Форд, шведський кінорежисер Інгмар (Ернст) Бергман («Сьома печать», «Сунична галявина», «Джерело», «Мовчання», «Осіння соната», «Фанні і Олександр»), американський інженер, творець перших комп'ютерів Джей Форрестер, іспанський політичний і державний діяч, верховний комісар Європейського Союзу із зовнішньої політики та безпеки Хав'єр Солана, український літератор і критик, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В'ячеслав Брюховецький, український політик, народний депутат кількох скликань Валерій Асадчев, українська велосипедистка, бронзова призерка Олімпійських ігор Ірина Янович, українська плавчиня, срібна призерка ЧЄ-2004 Катерина Зубкова.

Сталося:

1726 — Царським указом в Україні ліквідовано сердюцькі полки. Перші згадки про сердюків відносяться до 1665 року. На думку історика Миколи Крикуна, цих вояків початково називали «серденятами» від імені «Сердневого полку», що служив гетьманові Правобережної України Петру Дорошенку. Сердюки або серденята були професійними військовими заробітчанами («охотниками») з південної Київщини та Східного Поділля. Не маючи постійного місця проживання, вони мандрували Правобережжям, наймаючись до козацького або польського війська Поступово вони перетворилися на українську військову формацію. На 1671 рік при Дорошенкові нараховувалося 5 сердюцьких полків, в той час як на боці Речі Посполитої воювало всього 500 осіб. Походження терміну «сердюк» неясне. В романтичній «Історії русів» його етимологію виводили від суворої і сердитої вдачі сердюків. На думку Миколи Костомарова, цей термін походив від назви роду війська в османській армії — «серденгесті» (безпощадні). За версією Олексія Сокирка, семантика слова «сердюк» могла походити від султанських найманців-ополченців «гьонюлю» (тур. gönülü, «волонтерів, що воюють з серцем, охотою»). На українське Лівобережжя слово «сердюк» потрапило маючи негативний зміст і позначало немісцеву людину з правого берега Дніпра, дорошенківця, що заробляє військовим найманством.

1894 — У Львові відбувся перший в українській історії футбольний матч (між командами Львова і Кракова). За даними обсерваторії Львівської політехніки того дня денна температура становила +24 °C. В той час у Львові тривала Загальна крайова виставка, протягом якої відбувалися різноманітні конференції інженерів, літературознавців, гостям міста продемонстрували нову трамвайну лінію, що вела до Стрийського парку тощо. У рамках виставки на полі, що знаходилося у Стрийському парку, відбулася міжміська гра між командами, що представляли спортивно-гімнастичне товариство «Сокіл» — Львів проти Кракова. Матч розпочався о 17:00. Львів'яни грали у білих футболках та сірих гімнастичних штанцях, а гості — у білих футболках та синіх штанцях. Поєдинок судив професор Виробек з Кракова. На стадіоні місткістю 10 000 глядачів зібралося близько 3 000 людей. Гра тривала 7 хвилин — до першого забитого гола. Цей м'яч провів другокурсник учительської гімназії Володимир Хомицький, який діяв на лівому боці поля. Тактики й стратегії у діях футболістів майже не було — головним завданням було проштовхнути м'яч повз воротаря у ворота. Стійками воріт служили два прапорці, увіткнуті у землю.

1969 — Розпочалася футбольна війна між Сальвадором і Гондурасом. Короткочасний збройний конфлікт між Сальвадором і Гондурасом, який тривав 6 днів. Світова преса тих часів надавала спрощеного погляду на її причини, повідомляючи, що війна начебто спалахнула внаслідок футбольного матчу відбіркового етапу Чемпіонату світу з футболу, який Гондурас програв Сальвадору, що і дало війні її назву. Безпосередньою причиною війни була давня суперечка відносно точного розташування деяких відрізків спільного кордону. Гондурас також був обурений істотними торгівельними перевагами, що їх було надано більш розвиненій сальвадорській економіці згідно з правилами організації Центральноамериканського Спільного Ринку. Обидві країни зазнавали значних економічних труднощів, обидві керувалися військовими; обидва уряди намагалися відвернути увагу населення від нагальних внутрішньополітичних і економічних проблем.

2000 — Георгій Ґонґадзе офіційно звернувся до Генерального прокурора України Михайла Потебенька з листом, у якому виклав факти щодо стеження за ним працівників міліції та невідомих осіб. Як повідомляв сам Георгій, наприкінці червня 2000 року за ним було влаштовано зовнішнє спостереження. Зокрема, невідомі особи супроводжували журналіста на автомобілі «Жигулі». Цей автомобіль вранці очікував Георгія поблизу його будинку, а ввечері — біля роботи. Стеження Георгій помітив сам. Прокуратура надіслала звернення журналіста до Головного управління внутрішніх справ міста Києва, яке й встановило, що машина, з якої велося спостереження за журналістом Георгієм Гонгадзе, мала номери, рік тому зняті з реєстрації. Загалом, прокуратура відреагувала на звернення журналіста формально. 16 вересня 2000 року близько 22:30 Георгій Гонгадзе пішов з роботи, але вдома так і не з'явився. Зникнення Г. Гонгадзе викликало велике занепокоєння не лише у його родичів і друзів, а й серед політиків і журналістів. 2 листопада в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп. Дружина і друзі впізнали у ньому Георгія (зокрема, у знайденому тілі знайшли осколки — саме в тих місцях, що були і в Гонгадзе). Але остаточного висновку експертиза ще не зробила.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---