Вони вибирають велосипед. Добірка четверта. ФОТО

Волиняни, вам знайомі чи малознайомі, відомі чи невідомі, активісти, політики, бізнесмени та громадські й культурні діячі – чому вони захопилися велоспортом чи просто велопрогулянками? Чи долучаться до Велодня 2013? Вони усі різні, але їх єднає захоплення велосипедами.

Про все це - у бліц-проекті «Волинських новин», присвяченому розвитку велокультури у Луцьку у партнерстві з «Асоціацією велосипедистів Луцька».

Про своє захоплення велосипедом уже розповідали художники, громадські діячі, бізнесмени, чиновники та інші.

Сьогодні ж лучани продовжують ділитися, чому їм полюбилися велосипеди:

Олександр Дей, держслужбовець

Олександр розповів, що як і багато хто, почав їздити на велосипеді з дитинства.

«Про триколісного друга дитинства не знаю чи варто згадувати, але з часом кількість коліс зменшилась, а розміри велосипедів збільшились. Потім був підлітковий латвійський велосипед, а потім - старий радянський сталевий «Мінськ». Він важив, мабуть, більш ніж трактор. Якщо б ним не дай Боже людину переїхати – кісток би не позбирав.
Наразі маю дуже зручного сучасного велосипеда для крос-кантрі. Стараюся по-можливості чим-побільше їздити. Кілька разів з друзями та друзями друзів організовували такі собі велопробіги. З окрема й вночі, за містом та на порожніх від транспорту і вихлопів вулицях Луцька. Одного разу приїхав додому близько восьмої ранку.
На Велодні був раз, останнього року, але старатимусь всіма силами це підтримувати. На жаль не впевнений, що зможу цього річ взяти участь, тому, що тиждень тому на історичному фестивалі в Хотині розтягнув зв’язки на гомілці і зараз ходжу накульгуючи і перебинтований.
Отримавши культурний шок від того як розвинута велоінфраструктура та велопрокат в багатьох європейських містах розумію, що Луцьк має величезний потенціал до розвитку даної галузі. Широкі вулиці. Мало брукованих вулиць, а в основному асфальтовані. Є місця для облаштування велопарковок. В нас поки немає автоматичних парковок орендованих велосипедів, але, принаймні вже з’явились перші фірми з велопрокату. Часто стоянки для велосипедів біля установ розміщені аби-як. Приліплені кілька металевих поручнів до бокової стіни десь за рогом і використовуються, в основному, власниками собак для того щоб їх прив’язувати, а самим заскочити за покупками. Тим часом собаки можуть справляти там (вибачте на слові) природні потреби. Хто захоче там паркувати свій велосипед? Культура, повага один до одного, відповідальність, безпека на дорозі – невеликі речі можуть багато змінити».

Юрій Ричук, головний редактор інтернет-видання ВолиньPost.



«Велосипед для мене як для сільського хлопця був першим, традиційним і геть звичним транспортом», - каже він.

Юрій розповів, що на велосипеді їздив змалку (все по схемі: триколісний, «Зайчик», «Орльонок», ну а потім всілякі «України» і «Аісти»). А коли виріс - то перейшов на маршрутки.

«А потім став думати про здоров’я. Історії про хвороби і смертельні випадки, які більше поширені серед малорухливих людей, спонукали мене подумати про те, що я «не хочу вмирати молодим». А зробити логічний висновок «мені потрібен велосипед» було неважко: людей з велосипедами кругом – повно.

Моє ставлення до Велодня – нормальне. Яке ж ще ставлення може бути до такого хорошого заходу? Певно й приїду на нього. Взагалі, ми – наша редакція ВолиньPost – має намір явитися туди на велосипедах у майже повному складі.
Велосипед купував із серйозним бажанням їздити на ньому багато. Ну, в тих межах, які передбачає мій розпорядок дня, звісно. В основному – на роботу і з роботи. Це – близько 30 кілометрів. Спочатку було важко, потім – звик. І стало по-справжньому подобатися: їдеш, сам собі господар, бачиш людей, дивишся природу, нюхаєш квіти… З останнім, правда, не дуже: основний мій шлях пролягає через транспортноактивну ковельську трасу, тому часто нюхати доводиться вихлопні гази. Але не зважаю – зараз гарна пора, квітів теж вистачає
Плюс, велосипед допоміг суттєво зекономити час під час моїх поїздок до батьків. Вони живуть у селі Жидичин, я – у селищі Рокині. Поки не мав велосипеда – їхав маршруткою у Луцьк. А уже звідти – до батьківського села. В кращому випадку це займало годину. Частіше – півтори-дві. Тепер же доїхджаю максимум за 30 хв. Круто, нє?»

Сергій Бугайов, барабанщик гурту Flyzza

«На велосипеді я - з дитинства. Добре пам'ятаю побиті коліна і синці... потім довгий час не катався і от трохи більше 5-ти років активно відкатую сезон на колесах. Колекціоную футболки з велоднів і щороку беру участь у велопараді. На сьогоднішній день в мене у шафі 5 зелених футболок і одна - члена луцької федерації велосипедистів. Для мене велосипед - це зовсім інше відчуття ритму. Це задоволення, це тренування, це гарні пейзажі, це відпочинок. Ти незалежний від міського транспорту і досить легко розраховуєш свій час».



Нагадаємо, під час акції «Велодень-2013» Луцьком середньовічні лицарі їздитимуть на велосипедах.

Список оновлюватиметься. Стежте за новинами.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---